Здавалка
Главная | Обратная связь

Види банків та банківських об’єднань



Банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.

Сучасна банківська практика виділяє значну кількість різноманітних ознак, за якими здійснюється класифікація банків.

За організаційно-правовою формою:

акціонерні товариства публічного та приватного типу;

кооперативні банки.

З метою здійснення порівняльного аналізу діяльності банків та розподілу наглядових функцій і обов'язків між центральним апаратом і територіальними управліннями Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків НБУ вирішила групувати банки за розміром активівна 4 групи банків з такими граничними межами груп (у 2012 р.):

група І – банки, активи яких перевищують 15 000 млн. грн.;

група II – банки, активи яких становлять понад 5 000 млн. грн.;

група III – банки з активами понад 3 000 млн. грн.;

група IV – банки з активами менш 3 000 млн. грн.

За сектором ринку:

регіональні;

міжрегіональні;

міжнародні;

За філійною мережею:

безфіліальні;

малофілійні;

з розгалуженою філійною мережею.

Залежно від діапазону операцій:

універсальні – виконують широкий спектр операцій;

спеціалізовані – орієнтуються на обслуговування певної категорії клієнтів (з клієнтською спеціалізацією) або обслуговування певних галузей економіки (галузева спеціалізація). За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку (крім ощадного) у разі, якщо більше 50% його активів є активами одного типу:

для інвестиційного банку – емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів;

для іпотечного банку – активи, розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;

для розрахункового (клірингового) банку – активи, що розміщуються на клірингових рахунках.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо більше 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

У випадку, коли 100% статутного капіталу банку належать державі, банк отримує статус державного банку. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов’язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов’язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімально необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу. Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Динамічний розвиток світової економіки висуває нові вимоги до діяльності банків, які повинні адаптуватися до сучасних умов господарювання, враховуючи конкурентне середовище у банківській системі. Потреба у негайних перетвореннях особливо актуальна в умовах фінансової кризи, яка характерна для України. Більшість банків втрачають свої конкурентні позиції внаслідок браку коштів, особливо власних та залучених, а також зниження дохідності активних операцій.

Враховуючи це, банки змушені проводити реорганізацію, яка найчастіше полягає в об’єднанні у більш крупні структури з метою уникнення банкрутства. Основною метою створення міжбанківських об’єднань є координації та узгодження дій, підвищення ефективності політики банків для захисту професійних інтересів, розробки етичних норм і правил взаємовідносин між банківськими установами, банками та їх клієнтами. Перші міжбанківські об’єднання виникли як результат появи величезних монополій у промисловості (концентрації промислового капіталу) та внаслідок розвитку конкурентної боротьби між банками. Основними шляхами створення міжбанківських об’єднань є:

1) злиття, яке базується на добровільному об’єднанні самостійних банків;

2) поглинання одним банком своїх конкурентів на правах власності, контролю та централізованого управління, прямого підпорядкування та залежності.

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» основними формами реорганізації банків є злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми.

У світовій практиці виділяють такі банківські злиття та поглинання залежно від географічного аспекту:

1. Національні банки приєднують інші банки всередині країни внаслідок внутрішньої угоди поглинання. Прикладом є поглинання фінансовою групою Chemical Bank банку Chase Manhattan Bank у США, а також дружнє горизонтальне злиття Mitsubishi Bank з Bank of Tokyo у Японії, родинне поглинання швейцарським банком Credit Swiss іншого швейцарського банку Swiss Voikbank.

2. Поглинання закордонного банку у результаті міжнародної угоди (cross-border deal). Прикладом такої угоди є диверсифіковане поглинання Гонконгівською і Шанхайською банківськими корпораціями англійського банку Midland Bank.

3. Міжсегментні угоди у межах фінансово-банківського сектора (між банками й страховими компаніями, комерційними банками й інвестиційними банками, інвестиційними банками і страховими компаніями) поділяються на внутрішні та міжнародні.

Залежно від складу учасників міжбанківські об’єднання можна поділити на:

§ суто банківські об’єднання;

§ об’єднання змішаного типу, учасниками яких виступають один або кілька банків, а також юридичні особи з інших секторів економіки.

Виходячи із цілей об’єднання, виділяють такі міжбанківські об’єднання:

§ комерційного типу, діяльність яких зорієнтована на отримання й максимізацію прибутку;

§ некомерційного типу, основною метою діяльності яких є надання різних видів послуг своїм членам.

Залежно від строків діяльності міжбанківські об’єднання можуть бути створені на певний строк або ж бути безстроковими, тобто функціонувати постійно.

Залежно від ступеня підпорядкування окремих структур виділяють такі міжбанківські об’єднання:

§ добровільні асоціативні об’єднання, членами яких є рівноправні згідно із статусом самостійні банки, які добровільно делегують виконання окремих функцій створеному ними об’єднанню та його апарату;

§ корпоративні, засновані на відносинах власності і системи участі в капіталі об’єднання, які мають жорстку ієрархічну структуру із головного банку, який володіє контрольним пакетом акцій, і залежних від нього дочірніх банків.

 
 

Класифікація основних міжбанківських об’єднань подана на рис. 4.2.1.

 

Рис. 4.2.1. Основні типи міжбанківських об’єднань

 

У результаті злиття самостійних банків та поглинань одним банком своїх конкурентів на основі об’єднання власності банків створюються банківські монополії, які мають назву банків-трестів. Банки, що входять в трест, втрачають юридичну та комерційну самостійність. Трест створюється на основі пайової форми власності.

Вищою формою монополістичного об’єднання є створення банківського концерну, коли головне акціонерне товариство (материнська компанія) стає власником контрольного пакета акцій юридично самостійних банків, які створюють систему дочірніх банків, а через них – банків-онуків. До складу банківського концерну, крім банків, можуть входити також акціонерні товариства з різною специфікою діяльності, які незалежні одне від одного, але об’єднані під єдиним керівництвом контролюючого акціонерного товариства, якому належать контрольні пакети акцій усіх акціонерних товариств концерну. Таке об’єднання отримало назву банківської холдинг-компанії. Саме організації такого типу найбільш розповсюджені у світі.

Банківські холдинг-компанії – це об’єднання змішаного типу, основною метою яких є концентрація ресурсів, спрямування, контроль за діяльністю усього об’єднання і його складових частин, оптимізація прибуткової діяльності. До їх складу, крім банків, можуть входити різноманітні фінансово-кредитні установи.

Залежно від кількості банківських установ, що входять до складу холдингу, холдингові компанії можуть бути однобанківськими та мультибанківськими. Якщо до складу холдингу входить один банк та кілька небанківських установ, то це однобанківський холдинг.

До складу мультибанківського холдингу входять два та більше банків. У США майже всі банки перебувають під контролем холдингових компаній (у 2000 р. – 94 % сумарних активів галузі).

Банківські трести, концерни, холдинги часто укладають між собою угоди, на базі яких формуються об’єднання у формі банківських картелів та консорціумів (синдикатів).

Банківський картель – це група банків, між якими досягнута угода про проведення єдиної кредитної політики щодо процентних ставок, умов кредитування, виплати дивідендів та ін. При цьому банки зберігають юридичну незалежність.

Банківський консорціум або синдикат – тимчасове об’єднання банків на договірній основі з метою спільного проведення окремих операцій: розміщення цінних паперів, кредитування та гарантування великих проектів тощо. При такому об’єднанні юридичну самостійність банки, які входять до складу консорціуму, не втрачають, водночас відбувається концентрація ресурсів і розподіл ризиків між учасниками.

У банківській практиці синдикатами називають тимчасові банківські об’єднання, які створені для розміщення великих випусків цінних паперів, обслуговування емісійно-засновницької діяльності клієнтів.

Процеси концентрації та централізації капіталів, інтернаціоналізації фінансових ринків зумовлюють появу транснаціональних банків. Слід зазначити, що Україна тримає курс на євроінтеграцію, тому для неї також характерні процеси концентрації та консолідації капіталу на основі процесів злиття, поглинання, а також створення банківських об’єднань. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право створювати такі банківські об’єднання:

банківська корпорація;

банківська холдингова група;

фінансова холдингова група.

Вони також можуть бути учасниками промислово-фінансових груп при умові дотримання вимог українського антимонопольного законодавства.

Банківське об’єднання створюється за попередньої згоди Національного банку України та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків згідно з встановленим порядком. Слід зазначити, що банки можуть бути учасниками лише одного банківського об’єднання.

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» банківська корпорація – це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути тільки банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків – учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.

Банківська корпорація підлягає реєстрації у Національному банку України і вноситься до Державного реєстру банків. Статутний капітал банківської корпорації повинен відповідати загальним вимогам Національного банку України щодо статутного капіталу новостворюваного комерційного банку.

Слід зазначити, що банки, які стали членами банківської корпорації, повинні передати їй свої повноваження на здійснення окремих операцій, а також забезпечити централізацію окремих функцій, а саме:

§ виконання розрахунків як серед членів корпорації, так і за її межами;

§ операції на ринках грошей та капіталів; встановлення та ведення кореспондентських рахунків у національній та іноземних валютах;

§ моніторинг кредитних ризиків; розробка та прийняття загальних для членів банківської корпорації правил і процедур виконання операцій та внутрішньої звітності;

§ формування зовнішньої звітності; внутрішній аудит.

Вищеперерахований перелік функцій за згодою банків – членів корпорації може бути розширений.

На банківську корпорацію покладені функції розрахункового центру для банків – членів корпорації. При цьому банківська корпорація не займається безпосереднім обслуговуванням клієнтів – фізичних та юридичних осіб, крім банків та інших фінансових установ. Усі банки, які стали членами банківської корпорації, виконують свої розрахунки та платежі як у національній, так і в іноземних валютах тільки через свої кореспондентські рахунки, відкриті в Національному банку України або безпосередньо у банківській корпорації.

Банки – члени корпорації зберігають свою юридичну самостійність у межах, обумовлених їх статутами та статутом банківської корпорації. При цьому вони не можуть входити до інших банківських об’єднань без згоди корпорації (виняток – участь у професійних асоціаціях, створених не на комерційних засадах).

Банківська холдингова група – це банківське об’єднання, до складу якого входять виключно банки. Вона складається з материнського банку та дочірніх банків. Материнському банку банківської холдингової групи повинно належати не менше 50 % акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з учасників групи, якими є дочірні банки. У свою чергу дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку. Якщо дочірній банк набув право власності на акції материнського банку, він зобов’язаний у місячний термін відчужити їх.

Банківські холдингові групи можуть бути створені лише за умови, якщо на головний материнський банк покладені додаткові організаційні функції стосовно дочірніх банків, а також створення системи управління спільною діяльністю.

Материнський банк банківської холдингової групи у свою чергу відповідає за зобов’язаннями дочірніх банків у межах свого внеску в капіталі кожного з них. Банківський нагляд за діяльністю банківської холдингової групи здійснюється на індивідуальній та консолідованій основі.

Одним з перших банківських холдингів в Україні був ТАС-Комерцбанк, до складу якого як дочірні банки ввійшли ТАС-Інвестбанк та банк «Муніципальний». Спочатку учасники групи ТАС планували розширити свій бізнес шляхом злиття і поглинання. Зокрема ТАС-Комерцбанк мав наміри приєднати до себе банк «Муніципальний» і створити на його базі власну запорізьку філію. Слід зазначити, що у випадку об’єднання активів середніх за класифікацією Національного банку України ТАС-Комерцбанку і ТАС-Інвестбанку, а також малого банку «Муніципальний» утворився б досить великий за розмірами банк із сумарними чистими активами близько 1,3 млрд. грн. Однак акціонери групи вирішили, що краще залишити за кожним з банків статус юридичної особи. Позитивним моментом такого рішення є те, що збереглася спеціалізація кожного з банків. Отже, нині ТАС-Комерцбанк відомий як корпоративний банк, а діяльність ТАС-Інвестбанку спрямована на обслуговування фізичних осіб, особливо у сфері іпотечного кредитування. Ідеї банківських холдингів розглядалися і в планах фінансово-промислової групи «Приват».

Фінансова холдингова група повинна складатися переважно або тільки з установ, що надають фінансові послуги. Серед них має бути щонайменше один банк, а материнська компанія повинна бути фінансовою установою.

Материнській компанії повинно належати більше 50 % акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи.

Материнська компанія фінансової холдингової групи також відповідає за зобов’язаннями своїх членів у межах внеску в капітал кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв’язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки або асоціації. Вони не можуть бути створені з метою отримання прибутку і не мають права займатися підприємницькою або банківською діяльністю. Асоціації та спілки є договірними об’єднаннями банків і не повинні втручатися у діяльність банків-учасників.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.