 |
|
Інструменти і методи банківського менеджменту.
Інструментарій банківського менеджменту включає сукупність методів, прийомів, засобів та форм досягнення цілей і виконання завдань, поставлених перед банківською установою.
Методи управління — це засоби впливу на об’єкт управління для досягнення певних цілей. Методи управління поділяють на економічні, адміністративні, соціально-психологічні, правові.
У процесі управління банком вдаються до різних засобів впливу на об’єкт управління, вибір яких залежить від специфіки тієї чи іншої сфери банківської діяльності. Одним із головних інструментів управління є відсоткові ставки (як за депозитами, так і за кредитами), а також: валютні курси; рівень дохідності цінних паперів; способи видачі та погашення кредитів; рівень обслуговування клієнтів; реклама тощо.
Вибір конкретних інструментів банківського менеджменту насамперед визначається тими цілями, які формулюються у процесі управління. Цілі та завдання, котрих прагне досягти банк, зумовлюють формування стратегії, тактики та визначають ефективність менеджменту. Стратегічна мета діяльності банку не виключає існування множини інших цілей та завдань у різних сферах управління банком. Отже, перелік завдань, що постають перед банківським менеджментом і потребують ефективного вирішення, досить широкий.
Завдання банківського менеджменту:
забезпечення прибуткової діяльності, задоволення потреб клієнтів у структурі та якості пропонованих банком послуг, наявність адекватних систем контролю за рівнем банківських ризиків, створення ефективної організаційної структури банку, організація роботи систем контролю, аудиту, безпеки, інформаційних та інших систем, що забезпечують життєдіяльність банку, створення умов для набору кваліфікованих працівників і повної реалізації їхніх потенційних можливостей, створення систем підготовки, перепідготовки та розстановки кадрів, забезпечення умов для здійснення сильного та послідовного управління банком, створення умов для підвищення культури працівників, наявність спільних цінностей, забезпечення сприятливого морального клімату в колективі.
Однією з необхідних ознак добре керованого банку є відповідність його діяльності нормативним вимогам органів банківського нагляду та законодавству країни. Проте цього недостатньо. Якість банківського менеджменту визначається сукупністю таких чинників, як стиль керівництва, методи подолання конкуренції, розмір і структура банку, ефективність застосовуваних методів управління, лідерство і компетентність у визначенні політики, стратегії й управлінських функцій. Часто блискучі характеристики керівного складу банку вважаються ознаками чіткого, високоефективного управління. Наявність кваліфікованого керівництва хоч і дуже важливий чинник, проте він не повинен розглядатися як єдиний критерій для визначення якості управління.
Управління капіталом передбачає:
Обгрунтування його достатності відповідно до обсягу,структури і змісту активних операцій банку. Так, чим більша час-тка ризикових активів, тим порівняно більшого розміру маютьбути власні кошти. У будь-якому випадку банки з високою часткою капіталу вважаються більш надійними і конкурентоспроможними.
Вибір оптимального методу нарощування капіталу. Розрізняють три таких методи: найважливіше внутрішнє джерело зростання капіталу —прибуток. Його розмір пов'язаний з дивідендною політикою банку. Банк зацікавлений у збереженні старих акціонерів і залученні нових, тому прибутковість акцій повинна бути не нижча відприбутковості інших інвестицій з аналогічним ступенем ризику.До недоліків нарощування капіталу за рахунок збільшення прибутку можна віднести необхідність його оподатковування, збільшення капіталу банку за рахунок повторних емісійакцій пов'язане з високими витратами на проведення такихемісій.
Субординований кредит. Остаточний вибір джерела збільшення капіталу проводиться з урахуванням сукупності різних факторів.
Врахування вартості і ризиків залучення кошів клієнтівта інших кредитних організацій (у фінансовому менеджменті розглядається як самостійний напрямок — управління пасивами).
Управління активами і пасивами передбачає використаннятаких методів формування ресурсів та їх розміщення активними операціями, що забезпечать оптимальне співвідношення ліквідності, прибутковості та ризику.