Главная | Обратная связь

Ознаки банківської системи, мета та завдання діяльності банків.

Крім цілісності, система характеризується низкою інших важливих властивостей (ознак): цільова спрямованість, наявність чітко визначених меж, ієрархічність, інтегративність, комунікативність, структурованість, адаптивність, здатність до розвитку. Розглянемо зміст основних системних ознак у контексті банківської діяльності, що дасть змогу описати комерційний банк як складну економічну систему.

З визначенням функціональності та цілісності тісно пов’язана ознака цільової спрямованості системи, яка означає наявність певної мети або набору цілей. У системному аналізі під метою розуміють заздалегідь продуманий результат свідомої діяльності. Мета формулюється в контексті дещо загальнішого поняття — місії як безстрокової концепції існування та розвитку системи. Завдання місії полягає у виборі напряму діяльності та засобів удосконалення системи.

Зауважимо, що на відміну від функції, яка є спільною для всіх банківських установ, місію і мету діяльності кожен банк визначає індивідуально. Формулювання місії банку передбачає визначення його місця і ролі в економіці та суспільстві, що потребує розгляду банку як цілісної системи зі своєю філософією та ідеологією. Наприклад, місія банку може бути визначена як виживання в конкурентному середовищі, що передбачає належність системи до множини заданих наперед можливих станів за будь-яких змін навколишнього середовища. Іноді місія конкретизується через опис основних функцій та завдань банку, таких наприклад, як кредитування малого бізнесу чи завоювання позицій лідера на конкретному сегменті ринку.

Мета формулюється прагматичніше і може передбачати досягнення встановленого рівня показників діяльності або оптимізацію критеріальної функції за наявності певних обмежень, зокрема часового інтервалу. Відповідно до поглядів, що домінують у сучасній економічній теорії, метою діяльності суб’єктів ринкових відносин є максимізація їхньої ринкової вартості. Це повною мірою стосується і банківських установ. Мета формалізується через критеріальну функцію, таку наприклад, як максимізація прибутку (у грошовому виразі) чи мінімізація ризикованості за умови стабілізації прибутків. Крім того, мета діяльності банку може бути сформульована як досягнення певного рівня рентабельності, який відображається через конкретні фінансові показники.

З огляду на вибрану мету формується стратегія діяльності конкретного банку. У системному аналізі під стратегією розуміють сукупність засобів для досягнення мети. При цьому увага зосереджується на вивченні всіх можливих альтернативних рішень. Наприклад, якщо мета банку полягає в максимізації прибутків, то слід застосовувати найагресивніші стратегії, а якщо в мінімізації ризиків, — стратегії хеджування і страхування ризиків, диверсифікації портфелів, установлення внутрішніх лімітів тощо. Як правило, тієї самої мети можна досягти, вибираючи способом інваріантного аналізу різні стратегії.

Більшість задач системного аналізу полягає в пошуку оптимального значення критеріальної функції за наявності певних обмежень. На практиці банки часто формулюють не одну, а кілька цілей.

У разі наявності множини цілей передбачається встановлення їхньої ієрархії, формалізованої через побудову багатокритеріальних моделей. Так чи інакше, але наявність певної мети в кожного банку навряд чи можна заперечити, а отже, банк є системою, якій властива цільова спрямованість.

Ознака ієрархічності полягає в тому, що кожна система має перебувати на певному рівні ієрархії, тобто бути елементом системи вищого порядку (поширення ієрархії вгору) і водночас складатися з підпорядкованих систем (поширення ієрархії донизу).

Важливо звернути увагу, що на кожному рівні ієрархії виявляється закономірність цілісності. За об’єднання в систему кожна ланка ієрархії набуває якісно нових властивостей, яких бракує в ізольованому стані, і водночас втрачає певні характеристики. Отже, на кожному рівні ієрархії відбуваються складні зміни якісного характеру, що має важливе значення в процесі формування системної методології як засобу дослідження складних об’єктів.

Здатність системи до розвитку в системному аналізі розглядається як необхідна умова її життєздатності, що забезпечується через самовдосконалення та самозбереження. Розвиток системи — це перехід з одного стану в інший зі збереженням основних системних ознак. Стан системи можна описати набором параметрів, які найповніше характеризують її в кожний момент часу. До основних системних параметрів, які визначають стан банку, належать: обсяг активів, обсяг капіталу, структура балансу, кількість працівників, кількість структурних підрозділів та ін.

Стійкість системи зовсім не означає браку динамізму. Скоріше навпаки — закріплення і стабілізація одержаних позитивних результатів стають основою для кожного нового кроку в процесі розвитку. Дослідження еволюції банківської справи свідчить про постійний рух банків уперед, пошук нових форм та методів управління за збереження основних елементів та ознак, які з плином часу не розчиняються в масі характеристик інших систем.

Усе викладене дає підстави розглядати банк як цілісну керовану динамічну систему, підпорядковану досягненню певної мети. Це уможливлює застосування в процесі досліджень принципів та методології системного аналізу. У процесі системного аналізу банківської діяльності постає завдання виявлення емерджентних властивостей та формування інструментарію їх дослідження для підвищення ефективності управління комерційним банком.

Нормальне функціонування будь-якої системи потребує належного ресурсного забезпечення. Щодо банківської діяльності, то нормальне її функціонування відбувається за наявності таких видів забезпечення: законодавче; теоретичне; методологічне; фінансове; стратегічне; економічне; інформаційне; юридичне; документальне; організаційне; математичне; програмне; технологічне; маркетингове; кадрове; обліково-аналітичне; матеріально-технічне; соціальне. Усі види забезпечення банківської діяльності перебувають у тісному взаємозв’язку залежно від виду ресурсів.

Важливу роль у понятійному апараті системного аналізу відіграє визначення середовища, до якого відносять сукупність процесів, явищ, параметрів, що впливають на систему, але не підконтрольні їй. Оскільки в більшості країн світу, у тому числі в Україні, банківська діяльність, на відміну від інших сфер підприємництва, підлягає досить жорсткому регулюванню з боку держави та органів банківського нагляду, то вивчення форм і методів взаємодії системи (банку) із середовищем є одним із пріоритетних напрямів системного аналізу.