Главная | Обратная связь

ТЕОРІЯ ЖУРНАЛІСТИКИ

Київ

Експрес-об'ява

ББК 76.0ІЯ73 М82

Підручник ставить за мету розкрити концептуально-теорєтичні за­сади функціонування журналістики у політичній системі суспільства, зробити акцент на журналістиці як предметові вивчення і сфері творчої діяльності.

Завдання автора — допомогти студентам виробити теоретичні орієї і -тири, основи підходу до аналізу явищ практики. При цьому увага зосе­реджується на співвідношенні теорії і практики, формуванні методоло­гічних основ вивчення журналістських дисциплін, ролі наукового знан­ня про закономірності функціонування преси.

Підручник ознайомить студентів з професією журналіста і способа­ми оволодіння нею урамках навчального закладу.

Для студентів інститутів, факультетів і відділень журналістики.

Рецензенти:

Анатолій Конверський, д-р філос. наук, проф., Олександр Пономарів, д-р філол. наук, проф.

Науковий редактор Валерій Іванов, д-р філол. наук, проф.

Допущено Міністерством освіти України

Затверджено радою Інституту журналістики 19 січня 1998 р.

ISBN 966-7111-26-1 © Москаленко Анатолій, 1998

Від автора

У вікна нашого буття постукало третє тисячоліття - з карко­ломними відкриттями, кипінням суспільних пристрастей, про­никненням людського розуму у невідомі світи.

Але сама людина зі своїм власним незбагненним світом залиша­ється у центрі безмежного і невичерпного космічного простору.

Тож якими входимо ми, журналісти — поводирі людських душ, у нове, третє тисячоліття від Різдва Христового?

Є десять заповідей — десять талантів українського народу і його речників — майстрів пера і мікрофону.

Яким я бачу свого побратима-журналіста, з його тривогами, з його оголеним серцем, яке пронизують пекучі стріли нового століття?

Це людина з чутливим смаком і без демагогії, лицар без страху і докору, ерудований, комунікабельний, здатний збагнути круті по­вороти на зламі епох. А ще: цікавий співрозмовник, професіонал!

Ми вступаємо в нову епоху в атмосфері покаяння, морально­го очищення, відродження духовних і загальнолюдських вартос­тей, згуртування етноісторичної спільності.

Як же не служити журналістові цій благородній справі?

Ми — плоть від плоті свого народу. А народ, як вранішнє море, входить у нове тисячоліття, звільняючись від накипів, на­шарувань та потьмарень.

Звертаюся особливо до молодих, до тих, хто разом із нашою духовною елітою вершитиме долі у прийдешні роки: нехай кожен із вас, хто візьме перо в руки, не тільки побожиться на чисту дже­рельну істину, не тільки прийме її серцем, але й, очистившись разом з народом, зробить все заради того, аби вона торжествувала.

І приєднаймося до наших побратимів на всіх континентах, які, ступаючи на журналістську дорогу, звертаються за снагою до високих духовних першооснов. Дай нам, Господи, терпіння, щоб спокійно дивитися на те, чого не можна змінити; дай нам муж­ність, щоб змінити те, що можна; і дай нам мудрість, щоб відріз­нити зерна від плевелів.

З

Теорія журналістики

Розумію, і в новому столітті годі сподіватися на позитив. Але ж діалектика вчить нас бачити світ у всій його сукупності, склад­ностях і протирічях, прагнути до ідеалу і правди. Повторимо за класиками: доки не буде правди — нічого не буде...

Вступаючи у нову епоху, думаймо про велике: для чого наро­джується людина, чому великі прагнули до гармонії у цьому сві­ті, чому вони так підносили гуманістичні цінності, чому вони були такими терплячими, далекоглядними, а отже, мудрими?

Гадаю, принципи публіциста і в майбутньому будуть гранич­но простими: відповідальність за слово, правда серця...

Минають роки, десятиліття. Ось уже й Інститут журналістики відсвяткував свій золотий ювілей. Та журналістика тримає бо­йовий загін у сідлі. Молодим вона дає шанс позмагатися із со­бою, а старшим — не розслаблятися на перегонах.

На інститутському ювілеї було розгорнуто чистий аркуш леген­дарної стіннівки "Слово-зброя", через яку пройшло багато поко­лінь журналістів. Тепер цей унікальний номер, наповнений теп­лом, щемним смутком, роздумами про прийдешнє колишніх пта­шенят інститутського гнізда, залишається у альма матер навічно.

Вслухаймося у голоси її вихованців:

"Ми ще не втомилися, вперед!" (Микола Кіпоренко, випуск 1957 р.)

"Щоб вам писалось і не переписалось. Слава Інституту жур­налістики, який тупі журналістські пера вигострює до стилістич­ного блиску і принципової урочистості!" (Микола Жулинський, 1968 р.)

"Я щасливий з того, що одружився з журналістикою" (Юрко Дараган, 1988 р.)

"Незважаючи на всесвинство, — вірити в порядність! І діяти задля неї!" (Володимир Чепіга, 1959 р.)

"Спасибі рідному факультету — інституту за науку — нас ніхто і ніщо не злама" (Олександр Савенко, 1978 р.)

У цьому різноголоссі і мої рядки:

? У журналістів одна група крові;

? У журналістику йдуть як у ченці;

Q Журналістика не тільки професія, а й спосіб життя.

Тож гуртуймося, журналісти всіх поколінь, і Ви, прийдешні — плем'я молоде, незнайоме...

З такими думками автор чимало років працював над цим під­ручником, адресуючи його студентам інститутів, факультетів і відділень журналістики, колегам і побратимам-журналістам.

Анатолій Москаленко

ВСТУП

Підручник ставить за мету розкрити концептуально-теоретичні засади функціонування журналістики у політичній системі сус­пільства, зробити акцент на журналістиці як предметові вивчен­ня і сфері творчої діяльності.

Завдання курсу «Теорія журналістики», що вивчається поряд з іншими фаховими дисциплінами, полягає в тому, щоб допо­могти студентам виробити теоретичні орієнтири, основи підходу до аналізу явищ практики. При цьому увага зосереджується на співвідношенні теорії і практики, формуванні методологічних ос­нов вивчення журналістських дисциплін, ролі наукового знання про закономірності функціонування преси.

Курс побудований таким чином, що у міру засвоєння студен­тами головних теоретико-методологічних концепцій журналіс­тики теми стають все більш об'ємними, узагальнюючими. Це закономірний хід пізнання, що має характер спіралі: від загаль­ного уявлення про журналістику як функціонуючу систему на перших лекціях, через детальне розкриття усіх компонентів цього процесу (закономірностей, функцій, принципів, ефективності) до побудови повної системи. Тобто системи журналістики у про­цесі її функціонування і розвитку, у єдності масово-інформацій­них завдань при своєрідності окремих частин, видів і типів.

Значне місце у пропонованому підручникові посідають про­блеми інформаційного забезпечення життєдіяльності суспільст­ва, насамперед становлення суверенної України. Адже економіч­не, політичне і духовне життя України в процесі утвердження її державності передбачає інформаційне забезпечення консолідації суспільства. Уся система масової комунікації, незважаючи на різні платформи і напрями, має виражати засади загальнолюдських цінностей, політичного плюралізму, сприяти розкриттю всього творчого потенціалу громадянського суспільства з точки зору національної ідеї.

Теорія журналістики

Майбутні журналісти мають чітко усвідомити, що перед інфор­маційними структурами, особливо ЗМІ, постало завдання: доко­рінно переглянути весь свій інструментарій, усі форми й методи інформаційного забезпечення розбудови демократичного сус­пільства.

У зв'язку із зміною інформаційної ситуації, виникненням но­вих типів мас медіа підвищились критерії вимог до тих, хто здій­снює інформаційне забезпечення.

Водночас вимагає кардинальних змін і сама структура інфор­маційного забезпечення процесів утвердження державності Ук­раїни.

Торкаючись питання розбудови громадянського суспільства у посттоталітарний період після розпаду імперії, насамперед муси­мо підкреслити, що нові обставини спонукали ЗМІ до об'єктив­ного погляду на перебіг суспільних подій, до активізації діяль­ності у формуванні національної та суспільної свідомості.

Сучасне динамічне життя посилило соціалізуючу роль преси, яка мала в основу своєї діяльності покласти саме соціальний ви­мір усіх економічних, політичних і духовних процесів в умовах національного відродження.

Однак аналіз свідчить, що продукувати ефективну соціальну інформацію, яка б відповідала умовам розбудови громадянського суспільства, значна частина працівників ЗМІ нездатна внаслідок застарілого здогматизованого мислення, низької національної свідомості.

Всебічні теоретичні і практичні знання конче потрібні журна­лістам, коли загострилася проблема взаємовідносин особистості і суспільства. І ця проблема має посідати значне місце не лише у діяльності засобів масової інформації у період розбудови грома­дянського суспільства, а й у журналістикознавстві.

ПРЕДМЕТ I ЗАВДАННЯ КУРСУ

Поняття Предмет і завдання курсу передбачають

"журналістика" насамперед глибоке розуміння сучасної

ситуації в журналістиці, вивчення діяль­ності засобів масової інформації (ЗМІ), використання наукового знання у практиці підготовки і перепідготовки журналістських кадрів.

Згодом ми проаналізуємо основні світові концепції журналіс­тики у їх проекції на вітчизняний політичний та соціально-еко­номічний грунт. Зараз тільки зазначимо, що засоби масової ін­формації являють собою складну, розгалужену, динамічну систе­му, в яку входять як виробництво, так і поширення, споживання духовних цінностей.

Якщо говорити у теоретичному плані про журналістику як предмет вивчення, то слід мати на увазі, що це особлива сфера соціально-творчої практики. У ході навчання і практики необ­хідно глибоко усвідомити такі визначальні поняття: ЗМІ як функ­ціонуюча система; компоненти системи («засновник», «журна­ліст», «текст», «канал», «аудиторія» тощо), її структура, взає­мозв'язок компонентів; «прямі» і «зворотні» зв'язки у системі; закономірності функціонування і вимоги до творчої діяльності.

У поняття «журналістика як система преси, радіо і телебачен­ня» входять її складові частини — інфраструктури (інформацій­на, технічна, науково-навчальна та ін.). При цьому дуже важли­во визначити місце і роль інфраструктур у діяльності ЗМІ, фор­ми участі журналістів у діяльності цих інфраструктур.

Поняття «журналістика» — це синтез ряду термінів, зокрема, «засоби масової інформації», «засоби масової комунікації», «за­соби масового спілкування» («мас медіа») та ін. При цьому цен­тральне місце у структурі системи основних категорій науки про журналістику посідає поняття «масова інформація». У системі категорій існують постійні зв'язки і відбуваються взаємоперехо-

Теорія журналістики

ди, а між категоріями науки про журналістику існують прямі й опосередковані взаємовідносини.

Яке ж визначення поняття власне «журналістика»?

ЖУРНАЛІСТИКА— вид громадської діяльності щодо періо­дичного поширення соціальної інформації через канали масової комунікації (пресу, радіо, телебачення, кіно та ін.).

Якщо коротко, то журналістика — це інформування, вироб­ництво і поширення інформації. Думка ця загальноприйнята. А тепер ширше поглянемо на масово-інформаційний процес, що взаємодіє із соціальною дійсністю. Журналістика знаходиться на перехресті інформування й громадської діяльності.

Спробуємо зобразити це графічно:

Простіше кажучи, журналістика — це те, що входить до ма­ленького кола.

Перехрестя — це спектр діяльності журналістики. При цьому спектр чималий: від комерційної мови і реклами до художньо-публіцистичного й аналітичного мислення. Ефективність тут за­лежить від загальної культури журналіста, навичок, професійної підготовки, досвіду тощо.

В еру інформації, суспільства інформаційного споживання, новітніх комунікаційних технологій деякі дослідники, зокрема у країнах старого світу, на перше місце ставлять журналістський маркетинг. Але, скажімо, в США у журналістських школах мар­кетинг взагалі не викладають. А натомість починають з реклами, яку вважають чистою журналістикою, важливою складовою час­тиною масової комунікації. У консервативній Великобританії, наприклад, не вивчають навіть рекламу, а в решті країн Заходу, а також у країнах Центральної і Східної Європи, зокрема в Чехії (Карлов університет), у журналістських закладах маркетинг і рек­ламу вносять до навчальних планів.

А з новітніх предметів все більше впроваджується паблік ри-лейшнз — зв'язок з громадськістю. Яке ж місце посідає нині паблік рилейшнз у комунікаційних системах?

Предмет і завдання курсу

Справа в тому, що багато людей, які зайняті у цій сфері, не завжди знайомі із специфікою журналістської праці і, безпереч­но, було б добре, якби вони були ознайомлені хоча б з основами творчого процесу у мас медіа.

З чого складається, скажімо, комерційна мова?

Наведемо таку схему:

Зауважимо ще раз: на думку багатьох дослідників, зокрема професора Б. Вінстона (Кардіффський університет, Уельс), мар­кетинг — зовсім не журналістика.

А що ж тоді власне сучасна журналістика, журналізм? Чому і як навчати журналіста у вищій школі і як готувати інформаційну еліту? Які напрями і зміст навчального процесу? Які знання одер­жує працівник ЗМІ після закінчення вузу?

Наведемо ще одну схему:

Зауважимо, принагідно, що важко уявити журналістику, яка не базується власне на процесі написання. Інколи журналісти-початківці примітивно уявляють собі журналістську професію. Один абітурієнт, за свідченням професора В. Здоровеги (Львівсь­кий університет), написав, що він пішов у журналістику тому, що йому просто подобається сам процес написання.

Тим часом, журналістика, особливо сучасна, — це складний творчо-виробничий механізм, у який не так просто вписатися не лише початківцям, але й людям, які мають значний журналіст­ський досвід.

Візьмемо ту ж рекламу як складову частину масової комуніка­ції і поставимо кілька запитань.