Теорія журналістики
фактор зближення. Образно кажучи, інформація врятує світ, якщо світ усвідомить, що таке інформація. Але сьогодні з усією очевидністю можна стверджувати, що у країнах Центральної та Східної Європи, що активно включились у вільні міжнародні комунікаційні потоки, різко визначився розрив між свободою і демократією. Демократія передбачає, зокрема, наявність законів, суспільних інститутів, вільної преси, права людини на одержання істинної інформації, сприяння новому інформаційному порядку і в галузі інформаційного забезпечення. На жаль, ми спостерігаємо відсутність правової свідомості у журналістів — виробників інформації і, як цілком слушно вважає ряд учених, зокрема член-кореспондент МАІ А. А. Чічановський, усе це призводить до «цинізму свободи», до того самого розриву між свободою і демократією (за принципом: максимум інформації, мінімум моральних оцінок і відповідальності); викривлений стиль, скороспілість матеріалів, висновків, що не спираються на глибокі соціологічні дослідження, і як наслідок — інформаційні війни, ігнорування не лише законів і моралі, але й фактів. Розрядка міжнародної напруженості, кінець «холодної війни», зміна тоталітарних режимів демократичними ще більше вирізнили глибокі протиріччя держав у сфері нерівномірного інформаційного й комунікаційного простору, захисту інформації. Вже зараз очевидно, що інформаційні й комунікаційні об'єднання, їх транснаціоналізація ніколи за своїм політичним характером не відповідали тим процесам, що відбуваються в інших галузях базису і надбудови будь-якої ідеологічної системи. Наслідки такого процесу вже виявилися надто драматичними для цілих регіонів сучасного світу. На жаль, цей процес має тенденцію не до скорочення здійснюваних операцій, а, навпаки, все розширюється. У результаті перед країнами, що стали на шлях демократизації, у тому числі й Україною, виникла особлива проблема, що стосується наслідків для національного розвитку народів, сформованого таким чином комунікаційного простору. Новий інформаційний порядок, міжнародна концепція державного суверенітету передбачають право будь-якої держави контролювати й розпоряджатися інформаційними ресурсами, визначати політику у галузі інформації й комунікації. В останні роки визначилася така тенденція, як активний розвиток національного законодавства у галузі використання засобів комунікації. Розвиток нормоутворення в західних країнах йде шляхом утвердження принципів вільного ринку, нерегламенто-ваного використання засобів комунікації (США, Японія, Вели- Предмет і завдання курсу кобританія) або обмеженого державного регулювання (більшість західноєвропейських країн, у тому числі Німеччина, Франція, а також Індія, Бразилія та ін., які успішно освоюють нові засоби комунікації й інформації). Обидві тенденції відбиваються на міжнародній нормотворчості і призводять до компромісів міжнародного і регіонального характеру. У наш час помітно збільшилось число рекомендаційних міжнародних норм у галузі комунікації на шкоду договірним міжнародним нормам. Саме універсальні норми обов'язкового характеру дають змогу вирішити більшість проблем, що виникають, особливо у галузі стандартизації систем обміну інформацією. Щодо процесу законодавчої регламентації у комунікаційній сфері в посткомуністичних країнах, то тут, вочевидь, істина у тому, що справжня демократизація, справжній плюралізм можливі в іншому ефірі, в якому національні державні засоби масової інформації повноцінно конкурують чи співіснують, співробітничають і протиборствують з приватними передачами, недержавними телевізійними каналами і радіостанціями. Тільки тоді процеси стануть незворотними. Поряд з прийняттям законів про телерадіомовлення, пресу, назріла необхідність прискореного розвитку приватних електронних засобів масової інформації, причому в усій їх різноманітності. Ряд країн (наприклад Болгарія) активно включилися у так звану «широку міжнародну політичну підтримку дерегулюван-ня», віддаючи перевагу приватному сектору за рахунок державного (зрозуміло, з урахуванням потреб суспільства). Зазначимо, що дезінтеграція призвела до драматичних наслідків, навіть автаркізму, що, безперечно, торкнулося й інформаційних процесів (наприклад, розбалансована одна з ефективних систем МІСОН), негативно вплинуло це і на ЗМІ. По-перше, розірвалися традиційні зв'язки між університетами країн Східної Європи, дружні зв'язки студентів (багато років Україна підтримувала ці зв'язки з університетами Софії, Кракова, Братислави та ін.). По-друге, стосунки з навчальними закладами західноєвропейських країн так і залишились на початковій стадії. По-третє, економічні труднощі у посткомуністичних державах ускладнили процеси інформатизації суспільства і особливо підготовки кадрів для цієї галузі. А тому на всіляку підтримку заслуговує розроблений на кафедрі періодичної преси Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка проект, що має за мету організувати широке обговорення перспектив розвитку журналістської ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|