Теорія журналістики
діяльності, її суспільної функції, смислу і закономірностей її історичного розвитку, якостей, специфічних літературних форм і зв'язку з читачем. Визначаючи місце журналіста в житті суспільства, ми говоримо про нього як про людину, яка, не створюючи нічого тривалого, дає багато такого, що є цінним для сучасності, не навчаючи, дає засіб навчитися; її відгуки на сучасні події хоча і не належать до вченої галузі, але їх всі використовують, навіть учені. Це зовсім не заперечує дослідницького характеру роботи журналіста. Наші ЗМІ глибше підходять до осмислення процесів, які мають місце в суспільстві. Головною рисою сучасної преси стає саме її дослідницький характер; вона все більше стає інструментом впливу на дійсність. Можна простежити, як відшліфовуються її дослідницькі якості, підвищується дослідницький тонус. Газета дає енциклопедично широку картину життя, на її сторінках поєднується пильний інтерес до злоби дня з глибинним дослідженням сучасності. Життя вимагає від журналістів високої аналітичної культури, зваженого конструктивного підходу, передусім до висвітлення тих гострих питань, до яких особливо чутливий читач. Від журналіста чекають не просто сумлінного мислення, а насамперед глибокого осмислення і всебічного аналізу складних життєвих процесів. Можна сказати, що журналіст поєднує в одній особі компетентність спеціаліста і літературне обдарування публіциста. Зауважимо, що завданням преси не є чисто наукове пізнання. Преса є одним з найважливіших засобів, за допомогою якого наукове пізнання в суспільному відношенні реалізується. Преса — суспільний реалізатор наукового пізнання. Вона виносить на розсуд громадськості явища та ідеї, відбиває і формує громадську думку. У цьому і полягає специфіка журналістської роботи. Ось чому справді наукове вивчення преси, органів інформації, передач радіо і телебачення абсолютно неможливе без органічного зв'язку з суміжними суспільними і гуманітарними науками. Вихідним пунктом і базою теорії і практики преси є вчення видатних філософів і політологів про суспільне значення преси, її роль у побудові демократичного суспільства. Для повного розуміння всієї глибини філософських ідей в обгрунтуванні основ преси необхідно чітко уявити, з чого вчені виходили в своїх теоретичних судженнях, з чим погоджувались у попередньому досвіді, що переробляли. Без урахування цього скільки-небудь грун- Предмет і завдання курсу товне судження про різноманітні погляди на пресу, які в ряді випадків висловлювались фрагментарно, просто неможливе. Теорія і практика вітчизняної преси вивчаються на основі узагальнення її історичного досвіду. Історія служить основою теорії, тільки при історичному розгляді питання можна простежити, які саме закони і як прокладають собі шлях у розвитку суспільної думки, і в якому саме напрямку йде цей розвиток. Теоретичне осмислення шляхів розвитку преси повинно будуватися на глибокому вивченні основних процесів і закономірностей історичного розвитку. Найважливішим є те, що сучасна преса — це преса оновленого суспільства, яке знаходиться в процесі становлення і формування. Звідси такі її закономірності, як зв'язок із попереднім досвідом української преси, творче усвідомлення традицій і досягнень перших демократичних вітчизняних газет. Історія преси, таким чином, є в той же час історією розвитку нашої публіцистичної спадщини в громадській свідомості, історією духовних цінностей. Саме ця специфіка кращих творів газетної і журнальної публіцистики минулого вимагає й особливого підходу до вивчення фактів і явищ історії преси. Не відриваючи певне явище журналістики від історичного грунту, не модернізуючи його під нашу сучасність, ми повинні зрозуміти його живе значення і для нашого часу. Історія преси не тільки кристалізує досвід попередніх поколінь, але і допомагає нам у сучасних змаганнях на ниві демократизації. Якщо порівняно легко робити узагальнення на основі фактів завершеного історичного періоду, то робота з фактами сучасності надзвичайно складна. Тут можуть виявлятися і виявляються два захоплення: а) абсолютизація емпіричного досвіду, яка буває дуже ненадійною і короткозорою, оскільки вона не може дати точних даних, необмежених можливостями особистого досвіду; б) відірваність від практики взагалі, теоретичні викладки, виведені винятково шляхом логічних дедукцій. В обох випадках мова йде, по суті, про недостатні зв'язки з практикою. Тому другою важливою особливістю курсу «Теорія журналістики» є те, що він, будучи цілком науковим, повинен разом з тим бути і гостро публіцистичним. Питання про публіцистичний характер курсу — це питання про його зв'язок з життям, про його злободенність, про широту його громадського подиху, про його громадський розголос. На всі явища життя журналіст реагує з точки зору не корпоративних, а народних інтересів, точніше — загальнолюдських вартостей. Теорія журналістики Журналістика — це професія особлива. Жоден вид літературної діяльності не пов'язаний так тісно і безпосередньо з господарською, політичною і громадською роботою, ніде боротьба ідей не виявляється так гостро і пристрасно, так напружено, як у журналістиці. Тому що для журналіста зв'язок з життям — це перш за все зв'язок з виробничою і громадською сферами, вміння вловлювати пульс життя. Публіцистичність курсу — це форма виявлення його громадської активності. Курс «Теорія журналістики» як складова частина теорії і практики преси не може відхилятися у бік «академізму». Академізм призводить до втрати публіцистичного пафосу; він може стати блідим і анемічним, зверненим до явищ малозначних і другорядних, неминуче відстане від життя, буде обходити важливі питання практики нашої преси і не зможе вирішити навчально-фахових завдань підготовки молодих працівників. І тому треба помічати кожний вдалий виступ журналіста, розкривати, узагальнювати і брати на озброєння кращий досвід наших ЗМІ. Треба навчитися щиро, від душі радіти кожному успіхові преси, окремих журналістів, навчитися робити повчальні висновки з окремих невдач: пасивності думки, шаблону, псевдо-публіцистичної галасливості. Уся система ЗМІ, яка досліджує явища дійсності, в свою чергу, сама потребує дослідження, журналістської критики, перевірки тією ж дійсністю. Вивчаючи сучасну пресу, ми можемо відзначити дальше розширення і поглиблення її тематики, позбавлення від надмірного однобокого інтересу до окремих галузей за рахунок інших, відображення сьогоднішніх подій в історичній закономірності, зростаючу увагу до питань духовного формування сучасного покоління, відхід від поверховості, абстрагованого моралізаторства, декларативності, нудної дидактичності. Ми іноді відзначаємо реальний, діловий підхід демократичних газет до висвітлення господарських, громадських і культурних питань, проблемність, гостру дискусійність виступів як прагнення з усіх боків розібрати складну тему, посилену увагу до синтезу, до містких узагальнень. Повз ці проблеми ми ніяк не можемо пройти в курсі «Теорія журналістики». Слід наголосити на тому, що у двох неподільних школах одночасно навчається від першого до останнього дня свого буття у пресі журналіст. Перша школа — життя, активна участь у справах народу; жит- ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|