Здавалка
Главная | Обратная связь

Теорія журналістики



Предметом інформаційної власності суб'єктів національного інформаційного простору України не можуть бути будь-які мате­ріали, що являють собою, містять у собі державні таємниці, ін­формація, поширення якої шкодить інтересам безпеки України. Поширення цієї інформації, передавання прав на неї пересліду­ються законом.

У зв'язку з цим особливого значення набуває організація за­ходів щодо координації розробки єдиної концепції розвитку телерадіоінформаційного простору України як складової части­ни усього національного інформаційного простору.

Концепція грунтується на засадах державного суверенітету України, формування інформаційного простору відповідно до національних інтересів, пріоритетності чинників, що визнача­ють духовну сферу життя в Україні і сприяють розвитку в ній обміну інформацією. Вона є моделлю взаємодії усіх елементів інформаційного середовища країни з урахуванням потреб і про­блем розвитку інформаційного ринку, інформаційних ресурсів, інформаційної індустрії. Концепція передбачає створення належ­них умов для розвитку та використання національного інформа­ційного простору (збирання, обробка, передача, зберігання, по­ширення й використання інформації, яка консолідує і гармоні­зує суспільне життя) для організаційного, технічного, фінансо­вого забезпечення, захисту інформаційного простору України. В основу концепції покладено такі принципи: 1- Національний інформаційний простір — це упорядкована сукупність об'єктів, суб'єктів та зв'язків між ними, які функціо­нують і взаємодіють на основі єдиних принципів та правил за­безпечення інформаційних потреб особи, суспільства і держави. Він є багатокомпонентною системою, що складається з організа­ційної, адміністративної, творчої, матеріально-технічної струк­тур, відображає рівень інтелектуального обміну в суспільстві, його спрямованість і динаміку розвитку.

2. Держава виступає гарантом суверенітету і цілісного функці­онування, розвитку і захисту національного інформаційного про­стору відповідно до завдань і під державним управлінням та кон­тролем основних суб'єктів, належної бази і державних економіч­них важелів для здійснення регулятивного впливу на відносини в інформаційній сфері суспільства.

3. Державна інформаційна політика як один із найважливі­ших напрямів внутрішньої та зовнішньої політики України пок-ликана забезпечити можливість реалізації нової економічної, організаційно-управлінської і науково-технічної моделі функці-


Інформаційний підхід у журналістиці

онування засобів масової інформації з метою задоволення гро­мадських та індивідуальних потреб у межах єдиного інформацій­ного простру нашої країни. Його формування і розвиток, ефек­тивне використання в інтересах суспільства, держави та її грома­дян залежить від повноти і досконалості нормативно-правової бази, відповідних організаційно-управлінських рішень.

4. Національний інформаційний простір існує і розвивається в тісному взаємозв'язку із соціальними інститутами, які діють у державі, рівнем прав і свобод, обов'язків та відповідальності гро­мадян, соціально-економічних відносин, а також залежно від наявності умов для створення, накопичення та ефективного ви­користання сукупного інформаційного ресурсу.

5. Національний інформаційний простір на сучасному істо­ричному етапі є складовою частиною політичної, економічної, соціальної, культурної і духовної інтеграції українського суспіль­ства. Ступінь його розвитку суттєво визначає роль і місце Укра­їни у світовому співтоваристві.

6. Відкрите суспільство з власним інформаційним простором неминуче тяжіє до виходу у світовий інформаційний простір, до проникнення в інформаційний простір інших суверенних дер­жав. Національний інформаційний простір, будучи складовою частиною світового інформаційного простору, зберігає свою повну функціональну автономність і притаманну йому національну са­мобутність.

7. Національний інформаційний простір України не обмежу­ється державним кордоном. Він охоплює також її юридично виз­начені об'єкти за кордоном, призначені як для поширення ін­формації про події в Україні, так і для одержання інформації про події в інших країнах і поширення її в державі. Він також вклю­чає повноцінний і динамічний інформаційний обмін між цими об'єктами, інформаційний обмін кожного об'єкта з "центром", має формувати адекватну позицію країни щодо політичних та еко­номічних процесів у різних регіонах планети та загалом у світі.

Завдяки проведеній за роки незалежності законотворчій ро­боті в Україні здебільшого створено правове поле інформаційної діяльності, яка здійснюється на основі законодавства України про інформацію, пресу, телебачення і радіомовлення, охорону державних таємниць, культуру та видавничу справу, відповідно до міжнародного законодавства.

Правовою базою концепції є Закони України "Про інформа­цію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Укра­їні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про Національну раду








©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.