Главная | Обратная связь

Теорія журналістики

ки їй властиві специфічні закономірності функціонування і роз­витку.

Першою підсистемою цієї сфери є сукупність політичних, філо­софських, соціологічних, правових, моральних, художніх та ін­ших поглядів суспільства.

Друга підсистема в рамках цієї сфери — просвітницько-ви­ховний напрям, який включає освіту, виховання, самовихован­ня. Головним елементом цієї підсистеми є людина.

Третя підсистема являє собою сукупність наукових, громадсь­ких, дослідних, ідейно-виховних закладів і організацій. Колекти­ви, які в них працюють, займаються виробництвом і відтворен­ням понять про загальнолюдські цінності,

І, нарешті, ще одна підсистема — це сфера суспільних відно­син, які складаються між людьми в процесі виробництва, відтво­рення понять про загальнолюдські цінності.

Таким чином, ідеологічні процеси, ідеологічні органи й орга­нізації, ідеологічні відносини — компоненти (підсистеми) ідео­логічної сфери життя суспільства. Кожний з них має свої можли­вості, виконує певні функції.

Суб'єктом управління соціальною сферою є саме та сукуп­ність громадських рухів, установ та організацій, які виробляють і відтворюють відповідні ідеї і вносять їх у свідомість людей.

Об'єкт управління — це і саме відтворення ідей, і відносини у процесі цього відтворення.

Які ж функції управління соціальною сферою і в чому їх спе­цифіка?

У цілому ці функції не відрізняються від функцій, управління будь-якою іншою сферою розвитку суспільства. Це — пізнання цілей: загальних і конкретних. Це — підготовка і прийняття рі­шень. Це — аналіз результатів.

Разом з тим управління соціальною сферою відрізняється від управління виробництвом, технікою, технологією.

У процесі виховання має місце передусім інформаційна взаємо­дія між вихователем і тим, кого виховують.

Вихователь впливає на почуття та інтелект людини, повідом­люючи їй, доводячи до її свідомості інформацію, змістом якої є соціальна дійсність, прагнучи до того, щоб ця інформація стала керівництвом в її практичних ділах і вчинках.

Становище, по суті, не міняється, коли мова йде про масові засоби інформації: пресу, радіо, телебачення. І тут у ролі вихова­теля врешті-решт виступає людина, озброєна відповідною інфор­мацією, а в ролі тих, кого виховують, виступають ті, хто сприй-

Інформаційний підхід у журналістиці

має її. Щоправда, вплив на свідомість людей тут здійснюється не прямо, а через технічні засоби, проте інформаційний характер взаємодії суб'єкта та об'єкта виховання зберігається.

Людина, яка формує і передає інформацію, не просто інфор­матор, а саме вихователь, покликаний втілювати глибоку за зміс­том інформацію в яскраві, захоплюючі, доступні слухачеві і гля­дачеві форми. Інформуванню обов'язково повинні бути властиві високі художні та естетичні характеристики, а то цілком можли­во, що той, кого інформують, залишиться байдужим або навіть сприйме інформацію негативно. У той же час, той, кого вихову­ють, не пасивний об'єкт інформування, а активний суб'єкт, який сприймає інформацію через призму свого власного «я» і справ­ляє зворотний інформаційний вплив на вихователя. Оскільки в основі виховної роботи лежить інформація, одним із централь­них завдань управління соціальною сферою є вдосконалення інформаційного взаємовпливу суб'єкта й об'єкта виховання. Ус­пішне вирішення цього завдання передбачає, передусім, високу якість соціальної інформації.

Коли, де, кого, в чому і як інформувати — чіткі відповіді на ці запитання повинен обов'язково дати орган або людина, які здій­снюють інформаційну роботу. В іншому разі ця робота буде без­успішною,

Таким чином, журналіст (як і журналістський колектив) — суб'єкт спеціалізованої діяльності по виробництву соціальної інформації, що передається органами преси, радіо і телебачення (виробництво в даному разі розуміється широко, включаючи не тільки вибір об'єкта, збирання фактів, написання матеріалу, але і правку, верстку і т. ін., тобто весь комплекс діяльності журна­ліста, в тому числі й організаторську роботу по збиранню і публі­кації соціальної інформації).

Діалектика процесу функціонування засобів масової інфор­мації така: журналістські колективи, знайомлячись з програмами діяльності інститутів управління, доводячи ці програми до відо­ма мас, повинні враховувати і ряд факторів, характерних для спе­ціалізованої діяльності з виробництва інформації, впливати на аудиторію з найбільшим ефектом.

Слід мати також на увазі, що, пропагуючи у пресі програми соціального управління, ЗМІ справляють вплив не тільки на ма­сову свідомість, на громадську думку, але й на соціальні інститу­ти різних рангів і типів.

Соціальні фактори є визначальними для виконання журна­лістами завдань, поставлених суспільством. їх необхідно врахо-

Теорія журналістики

вувати всі в комплексі, а не кожен окремо. Отже, журналіст у своїй роботі, діяльності, в своїй творчості повинен:

1. Знати і враховувати закономірності функціонування і роз­витку суспільства в цілому і специфіку регіону, в якому функці­онує даний вид чи тип засобів масової інформації.

2. Знати і враховувати потреби суспільства (в тому числі пот­реби в соціальній інформації) і потреби мешканців даної країни, області, району.

3. Знати і враховувати роль і місце засобів масової інформації в системі інших соціальних інститутів.

4. Знати структуру системи засобів масової інформації, яка функціонує в даному регіоні, вміти знайти своє місце в ній.

5. Знати реальну і потенціальну аудиторію, її інтереси, споді­вання, враховувати їх у своїй діяльності.

У наш час журналістика — один із могутніх соціальних інсти­тутів освіти і виховання мас.

Як відомо, суспільство не може існувати, не маючи багатосто­ронньої, точної інформації про дійсність, у тому числі про сферу соціальних відносин. Відчуваючи потребу в одержанні регуляр­ної інформації, воно утворює спеціальні інститути, які надають йому цю інформацію. З іншого боку, ці інститути використову­ють силу інформації з метою впливу на суспільство.

Для успішного розвитку демократичної держави, досягнення поставлених цілей необхідно, щоб у кожного члена суспільства формувалися правильна соціальна орієнтація і світогляд, які по­винні відповідати певним ідеалам, цінностям і завданням сус­пільства, а також соціальна активність, спрямована на здійснен­ня цих цілей і завдань.

Таким чином, інститути соціального інформування — преса, радіо, телебачення — одночасно є інститутами виховання по­літичної культури, економічного мислення, які використовують­ся владними структурами в інтересах задоволення потреб суспіль­ства, суспільного прогресу. Саме таким способом засоби масової інформації реалізують цілі соціального управління.

Сучасне соціальне управління являє собою складну систему різноманітних видів діяльності: а) підготовку і прийняття рішень (включаючи збирання, обробку та аналіз інформації про дійсність), б) доведення рішень до виконавців, в) організацію їх виконання, г) регулювання і коригування, облік, збереження і переробка ін­формації.

Управлінська діяльність взагалі має, по суті, інформаційну природу. Важливе місце в ній посідають зусилля щодо передачі

Інформаційний підхід у журналістиці

інформації населенню. Соціальне управління здійснюється в сфері економічної, господарської діяльності, політики, культури. Воно виконує не тільки функцію прямої організації поведінки людей, їх мобілізації на вирішення тих або інших практичних завдань. Головна мета цієї діяльності — вплив на свідомість людей, на­дання їй бажаних якостей, наближення її до ідеалу, що відпові­дає політичним, культурним й ідеологічним нормам і цінностям суспільства. Саме для цього в суспільстві створюється розгалу­жена система установ освіти і культури. Саме у цьому напрямі передусім діють засоби масової інформації.

У рамках соціального управління вони вирішують такі завдання:

1) інформування -— рівень інформованості є важливим факто­ром, що визначає поведінку людей в суспільстві;

2) виховання — формування в аудиторії ціннісних орієнтацій;

3) організація поведінки — припинення, зміна або інспіру­вання якої-небудь дії представниками аудиторії, на яку переда­ється інформація;

4) створення певного емоційно-психологічного тонусу у пред­ставників аудиторії, на яку передається повідомлення. Ефект від­вертання, переключення уваги для відпочинку (спортивні пере­дачі, реклама, тонізуючі матеріали тощо);

5) посилення, підтримка або послаблення зв'язків між пред­ставниками аудиторії (членами суспільства в цілому або окремих груп), а також між представниками аудиторії, з одного боку, і органами управління (що поширюють дану інформацію), з ін­шого (зворотний зв'язок).

Безперервність вирішення завдань, пов'язаних з передачею органами управління масової оперативної інформації населенню, а також великий обсяг інформації, яку необхідно передати, вима­гає створення у суспільстві системи, яка реалізує цю діяльність.

Впливаючи на свідомість людей, коригуючи їх поведінку в ба­жаному напрямі (за рахунок реалізації функції виховання, органі­зації поведінки і спілкування) або готуючи «грунт» для такої пове­дінки (шляхом поширення інформації), система масової інформа­ції виступає як повноправний орган управління. Але разом з тим засоби масової інформації мають свою специфіку, яка визначає їх особливе місце в загальній системі органів управління.

Головна їх специфіка полягає в тому, що вони не приймають управлінських рішень, отже, не здійснюють власне керівництва тими або іншими соціальними процесами і в цьому розумінні не є керівними органами.