Главная | Обратная связь

Теорія журналістики

На підставі ст. 5 цього Закону в Україні з метою реалізації та дотримання законодавства у цій галузі створена Національна рада з питань телебачення та радіомовлення як позавідомчий держав­ний орган. Склад Національної ради затверджувався Верховною Радою України (з прийняттям Конституції України склад Ради затверджується на паритетних засадах: по 4 особи — Верховною Радою та Президентом України). До основних повноважень Ради належить контроль за додержанням законодавства у цій галузі, видача, тимчасове зупинення та анулювання ліцензій на право використання каналів мовлення та часу мовлення.

Законом встановлюється заборона втручання у творчу діяль­ність телерадіоорганізацій, антимонопольні обмеження, принципи захисту національного телевиробництва, структура Національ­ного телебачення і радіомовлення України.

Розділом II Закону передбачений порядок заснування теле­радіоорганізацій та ліцензування їх діяльності. Заборонено ство­рення телерадіоорганізацій з іноземними інвестиціями, частка яких у статутному фонді перевищує ЗО відсотків.

У Законі визначені основні принципи організації телерадіо-мовлення, рекламної діяльності, права та обов'язки телерадіоор­ганізацій та їх творчих працівників, права телеглядачів та радіос­лухачів, порядок спростування недостовірної інформації, органі­зація фінансування та матеріально-технічної бази телерадіоорга­нізацій, встановлюється відповідальність за порушення законо­давства про телебачення і радіомовлення.

У лютому 1995 р. Верховна Рада України ухвалила Закон Ук­раїни «Про інформаційні агентства». Цим Законом закріплюються правові основи діяльності в Україні інформаційних агентств та їх міжнародного співробітництва.

Інформаційними агентствами згідно з цим Законом є зареєс­тровані як юридичні особи суб'єкти інформаційної діяльності, що діють з метою надання інформаційних послуг.

Свобода діяльності інформаційних агентств гарантується, а цензура в Україні заборонена.

Законом визначено статус інформаційних агентств та основні принципи їх діяльності, порядок заснування, державної реєстра­ції та припинення діяльності інформагентств, статус суб'єктів діяльності інформагентств, організація розповсюдження продук­ції зазначеного органу.

Законом встановлюється також відповідальність за порушен­ня законодавства про інформаційні агентства, порядок розпов-

Нормативна база діяльності преси

сюдження в Україні продукції іноземних інформагентств та діяль­ність інформаційних агентств за кордоном.

Провівши комплексну правову експертизу основних законо­давчих актів з питань свободи слова в Україні, експерти Укра­їнського центру економічних і політичних досліджень (УЦЕПД) дійшли таких висновків:

8 Україні існує розвинена система правових актів, що регу­
люють відносини у сфері свободи слова. Загалом, основні при­
нципи, норми та положення відповідають загальноприйнятим
міжнародно-правовим стандартам, міжнародним конвенціям з
прав людини.

Такий висновок експертів Центру підтверджується й опиту­ванням провідних журналістів України. За даними цього опиту­вання, більше 53% респондентів оцінили законодавчу базу як таку, що створює об'єктивні умови для існування незалежних засобів масової інформації.

Разом з тим існування такої системи законодавчих актів ще не гарантує реального захисту інтересів суспільства щодо отри­мання вільної та неупередженої інформації. Це пов'язано, перш за все, з реальним захистом прав журналістів та засобів масової інформації, реальною дією законів та відповідальністю за їх по­рушення, зміцненням незалежної судової влади.

Зауваження та пропоновані зміни до чинного законодавства подані у основних висновках та пропозиціях Українського цент­ру економічних і політичних досліджень.

Свобода слова здійснюється через інститут незалежних ЗМІ, діяльність яких залежить від держави. Але держава не є абстрак­ція, вона втілена в конкретних владних структурах і особах, дії яких саме і формують реальне правове і суспільно-політичне поле, в якому працюють засоби масової інформації.

З цієї точки зору з'ясування реальної ситуації незалежних мас медіа передбачає аналіз дій і висловлювань (текстів) вищих носі­їв влади, які формують інформаційну політику держави.

Прихильність влади до основоположних принципів діяль­ності незалежних ЗМІ — вільному доступу до інформації, об'єк­тивному висвітленню дій влади, суспільній заангажованості — була задекларована на найвищому державному рівні — главою держави.

9 листопада 1995 p., виступаючи на III Всеукраїнському пле­
нумі творчих спілок України, Президент України проголосив:
«Ми — за дотримання принципу свободи в діяльності «четвертої
влади», інформаційну відкритість, тверду підтримку журналістів

Теорія журналістики

у їх зусиллях до об'єктивного висвітлення мети і мотивів дій дер^ жави, показу життя суспільства таким, яким воно є і повинно бути» (Урядовий кур'єр. — 1995. — 11 лист,).

Але вже найближчі після цієї заяви кроки глави держави за­свідчили, що реальна інформаційна політика не завжди відпові­дає деклараціям.

По двох тижнях після виступу на пленумі, 23 листопада 1995 р_% було підписано розпорядження Президента України «Про коор­динацію роботи прес-служб та інформаційно-аналітичних під­розділів органів державної виконавчої влади» (Урядовий кур'єр. — 1995. — 24 лист.).

Рішення, мета якого «реалізація єдиної державної інформа-ційної політики України, висвітлення в засобах масової інфор­мації рішень і практичних дій органів державної виконавчої вла­ди», запровадило так звану «інформаційну вертикаль».

«Вертикаль» об'єднувала прес-служби та інформаційно-ана­літичні підрозділи усіх органів державної виконавчої влади — Кабінету Міністрів, міністерств, інших центральних органів, об­ласних держадміністрацій Києва та Севастополя - і замикалась на Прес-службі Адміністрації Президента. Остання отримувала право «координувати підготовку матеріалів, що передаються за­собам масової інформації та містять оцінки зовнішньої та внут­рішньої політики держави, які можуть мати важливий суспіль­ний резонанс».

На думку експертів УЦЕПД, Прес-служба Президента Украї­ни як підрозділ допоміжної та консультативної структури не може здійснювати функції управління підрозділами центральних та місцевих органів державної виконавчої влади.

По друге, координація підготовки з Прес-службою Президен­та України матеріалів для засобів масової інформації є обмежен­ням права журналістів на одержання інформації, оскільки Адмі­ністрація Президента отримала довільну можливість дозування інформації — адже визначення, яка саме інформація «має велике політичне та суспільне значення», жодними правовими нормами не регламентується.

Окрім* того, позбавляючи засоби масової інформації суспіль­но значущої інформації, держава тим самим позбавляється під­тримки власних громадян в очах світового співтовариства.

Так, наприклад, інформацію про останній тур українсько-ру­мунських переговорів вітчизняні мас медіа отримали з румунсь­ких газет, які дуже широко висвітлювали хід переговорів (Голос