Здавалка
Главная | Обратная связь

Нормативна база діяльності преси



 

  Київ області всього
Звернуся по допомогу      
до колег-журналістів 31,4% 25,0% 23,0%
звернуся до      
правоохоронних органів 11,4% 12,5% 9,2%
буду шукати впливових      
покровителів 37,1% 18,8% 24,6%
сам забезпечу свою безпеку 14,3% 31,3% 15,4%
відмовлюся від публікації 11,4% 6,3% 7,7%
нічого не робитиму 11,4% 12,5% 9,2%
інше 8,6% 6,3% 6,2%
важко відповісти 5,7% 6,3% 4,6%

(Цікаво, що вибір відповіді «звернуся до правоохоронних орга­нів» абсолютно співпадає з вибором «нічого не робитиму»),

IX. Оцінюючи вплив владних і суспільних інституцій на ЗМІ
України, журналісти визнали цей вплив різною мірою негатив­
ним. Позитивний, хоч і невисокий, показник одержали лише
«фінансово-економічні кола».

Оцінка здійснювалася за 10-бальною шкалою, де 0 — повніс­тю негативний вплив, 10 — повністю позитивний. Підсумкова шкала:

0 — негативний

Міністерство інформації 2,6

політичні партії —

кримінальні клани 3,5

Адміністрація Президента 3,8

Кабінет Міністрів 4,1

Президент 4,8
5 — нейтральний

фінансово-економічні кола 6,3
10 — позитивний

X. Порівнюючи рівень свободи слова в Україні і Росії, журналіс­
ти у переважній більшості схилилися до тієї думки, що в Росії він
вищий (54,9%), третина опитаних оцінила його як однаковий
(39,4%) і лише 5,9% респондентів вважають, що в Україні рівень
свободи слова вищий.

В Україні значно вищий, ніж в Росії — —

В Україні дещо вищий, ніж у Росії 3% 5,9%

приблизно однаковий 15% 29,4%

в Росії дещо вищий, ніж в Україні 12% 23,5%


Теорія журналістики

в Росії значно вищий, ніж в Україні 16% 31,4%
важко відповісти 5% 9,8%

сума відповідей «в Україні вищий» — 5,9%
сума відповідей «в Росії вищий» — 54,9%

«однаковий» — 29,4%

XI. Для забезпечення більш високого рівня свободи слова в Україні журналісти вважають за необхідне перш за все:

— забезпечити фінансову незалежність ЗМІ та журналістів (84,3%);

— змінити ставлення до ЗМІ з боку органів державної влади (39,2%).

Потім ідуть такі заходи, як лібералізація законодавчої бази (13,7%) і зміна політичних стереотипів, що склалися у суспільстві.

всього Київ області

лібералізувати законодавчу базу 13,7% 11,4% 18,6%

змінити ставлення до ЗМІ з

боку органів державної влади 39,2% 42,9% 31,3%

змінити політичні стереотипи,

що склалися у суспільстві 11,8% 8,6% 18,8%

незалежність ЗМІ та журналістів

нічого не треба робити — 3,9%

Таким чином, на думку працівників ЗМІ, рівень свободи сло­ва в Україні не відповідає декларативним заявам владних струк­тур і осіб про прагнення до демократичного устрою держав і суспільства:

1. Серед наявних в Україні об'єктивних передумов існування незалежних ЗМІ саме дії державної влади, спрямовані на їх під­тримку, одержали найнижчу оцінку — 2,1 бала за 10-бальною шкалою, де 0 — відсутність передумови, а 10 — наявність її пов­ною мірою.

Більше того, вплив владних інституцій на ЗМІ був визначений як негативний за 10-бальною шкалою, де 0 — повністю негатив­ний, а 10 — повністю позитивний. Одержано такі результати:

Міністерство інформації 2,6

Адміністрація Президента 3,8

Верховна Рада 4,1

Кабінет Міністрів 4,1

Президент України 4,8


Нормативна база діяльності преси

2. В Україні існує політична цензура — це відзначили 70%
респондентів, лише 8% беззастережно заперечили її існування, а
22%, заперечуючи, виявили певне вагання («скоріше не існує»).

Переважній більшості (70,6%) опитаних журналістів доводи­лося особисто стикатися з політичною цензурою, причому тре­тині респондентів —"досить часто" (31,4%).

3. ЗМІ можуть практично без негативних наслідків для себе
публікувати критичні матеріали про Верховну Раду України (86%),
рідше — про Кабінет Міністрів (62%).

Публікувати ж критичні матеріали про Президента України не зовсім безпечно для видання (це підтвердили 54,9 респонден­тів), а про кримінальні клани — практично неможливо (74% опи­таних).

4. Практика «замовних» статей стала в Україні загальновідо­мою і загальновизнаною — її наявність відзначили 100% журна­лістів.

5. Вплив (тиск) на ЗМІ та журналістів здійснюється через го­ловних редакторів і засновників ЗМІ або самими засновника­ми—в Києві саме останні у переважній більшості приймають остаточне рішення про публікацію матеріалів (54,3% київських журналістів вказали на цей факт), в обласних ЗМІ відповідаль­ність покладається на головних редакторів (81,3 % опитаних жур­налістів з областей).

6. Серед методів упливу на ЗМІ і журналістів — психологіч­ний тиск на головного редактора та автора, економічні санкції проти видання (переважають у Києві), фізична розправа з авто­ром (переважає в областях).

7. Опинившись у ситуації тиску, журналісти можуть розрахо­вувати, перш за все, на захист упливових покровителів (переваж­но у Києві), або на власні сили (переважно в областях), і менш за все — на захист з боку правоохоронних органів. На допомогу колег (журналістську солідарність) покладається лише кожен п'ятий з респондентів (в Києві — кожен третій).

У кінцевому підсумку, порівнюючи рівень свободи слова в Україні і в Росії, респонденти у переважній більшості схилися до тієї думки, що в Росії він вищий (54,9%), третина опитаних оці­нила його як однаковий (29,4%) і лише 5,9% опитаних вважа­ють, що в Україні рівень свободи слова вищий.

Для забезпечення більш високого рівня свободи слова в Укра­їні журналісти вважають за необхідне перш за все:

— забезпечити фінансову незалежність ЗМІ та журналістів (84,3%);


Теорія журналістики

— змінити ставлення до ЗМІ з боку органів державної влади (39,2%).

Потім ідуть такі заходи, як лібералізація законодавчої бази (13,7%) і зміна політичних стереотипів, що склалися у суспільстві.

Якщо уважно проаналізувати стан і роль засобів масової ін­формації, їх взаємозв'язок з політикою і суспільством, з еконо­мікою і правопорядком, то можна помітити, як на тлі класичних принципів журналістської етики, нерозривно пов'язаної із сво­бодою слова, розгортається (і в яких масштабах!) видима і неви­дима боротьба за тираж і об'єктивну інформацію. Причому пара­доксально, що боротьба за тираж і об'єктивну інформацію йде не паралельно, а буквально знищує їх.

І пояснюється це у значній мірі тим, що сучасна українська журналістика функціонує у суспільстві, що переживає перехід­ний період. Ця ситуація характеризується переходом однієї полі­тичної системи в іншу, яка передбачає демократичний розвиток, плюралізм думок, наявність суспільио-правових засобів масової інформації.

Однак на функціонуванні засобів масової інформації негатив­но позначаються недостатня дієвість правової системи, незадо­вільний захист прав і безпеки журналістів, їх матеріальне стано­вище, а також обмеженість інформаційного ринку.

Як заявила у своїй програмній декларації Київська журналіст­ська організація, назріло питання щодо створення за підтримки урядових структур фонду солідарності і пожертвування для за­хисту свободи преси й інформації, для індивідуальної допомоги журналістам, а також для підтримки окремих засобів масової ін­формації, що знаходяться у важкому економічному становищі, або відчувають на собі політичний тиск.

Одна з чільних умов розвитку свободи преси як гарантії де­мократичних перетворень - підтримка незалежних об'єднань і створення професійної спілки працівників засобів масової ін­формації, враховуючи їх функцію соціальних партнерів (у пи­таннях визначення умов праці; здійснення соціальної програми, насамперед, забезпечення житлом, лікуванням, організація від­починку). Творчі об'єднання і професійні спілки мають відстою­вати інтереси журналістів перед державою, у тому числі у питан­нях законодавства про пресу та авторське право, відігравати ви­рішальну роль у дотриманні професійної етики журналіста, ор­ганізації журналістської самодопомоги тощо.

Злобою дня стало створення демократичної культури засобів ма­сової інформації з допомогою факультетів журналістики, Центру віль-








©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.