Нормативна база діяльності преси
(Цікаво, що вибір відповіді «звернуся до правоохоронних органів» абсолютно співпадає з вибором «нічого не робитиму»), IX. Оцінюючи вплив владних і суспільних інституцій на ЗМІ Оцінка здійснювалася за 10-бальною шкалою, де 0 — повністю негативний вплив, 10 — повністю позитивний. Підсумкова шкала: 0 — негативний Міністерство інформації 2,6 політичні партії — кримінальні клани 3,5 Адміністрація Президента 3,8 Кабінет Міністрів 4,1 Президент 4,8 фінансово-економічні кола 6,3 X. Порівнюючи рівень свободи слова в Україні і Росії, журналіс В Україні значно вищий, ніж в Росії — — В Україні дещо вищий, ніж у Росії 3% 5,9% приблизно однаковий 15% 29,4% в Росії дещо вищий, ніж в Україні 12% 23,5% Теорія журналістики в Росії значно вищий, ніж в Україні 16% 31,4% сума відповідей «в Україні вищий» — 5,9% «однаковий» — 29,4% XI. Для забезпечення більш високого рівня свободи слова в Україні журналісти вважають за необхідне перш за все: — забезпечити фінансову незалежність ЗМІ та журналістів (84,3%); — змінити ставлення до ЗМІ з боку органів державної влади (39,2%). Потім ідуть такі заходи, як лібералізація законодавчої бази (13,7%) і зміна політичних стереотипів, що склалися у суспільстві. всього Київ області лібералізувати законодавчу базу 13,7% 11,4% 18,6% змінити ставлення до ЗМІ з боку органів державної влади 39,2% 42,9% 31,3% змінити політичні стереотипи, що склалися у суспільстві 11,8% 8,6% 18,8% незалежність ЗМІ та журналістів нічого не треба робити — 3,9% Таким чином, на думку працівників ЗМІ, рівень свободи слова в Україні не відповідає декларативним заявам владних структур і осіб про прагнення до демократичного устрою держав і суспільства: 1. Серед наявних в Україні об'єктивних передумов існування незалежних ЗМІ саме дії державної влади, спрямовані на їх підтримку, одержали найнижчу оцінку — 2,1 бала за 10-бальною шкалою, де 0 — відсутність передумови, а 10 — наявність її повною мірою. Більше того, вплив владних інституцій на ЗМІ був визначений як негативний за 10-бальною шкалою, де 0 — повністю негативний, а 10 — повністю позитивний. Одержано такі результати: Міністерство інформації 2,6 Адміністрація Президента 3,8 Верховна Рада 4,1 Кабінет Міністрів 4,1 Президент України 4,8 Нормативна база діяльності преси 2. В Україні існує політична цензура — це відзначили 70% Переважній більшості (70,6%) опитаних журналістів доводилося особисто стикатися з політичною цензурою, причому третині респондентів —"досить часто" (31,4%). 3. ЗМІ можуть практично без негативних наслідків для себе Публікувати ж критичні матеріали про Президента України не зовсім безпечно для видання (це підтвердили 54,9 респондентів), а про кримінальні клани — практично неможливо (74% опитаних). 4. Практика «замовних» статей стала в Україні загальновідомою і загальновизнаною — її наявність відзначили 100% журналістів. 5. Вплив (тиск) на ЗМІ та журналістів здійснюється через головних редакторів і засновників ЗМІ або самими засновниками—в Києві саме останні у переважній більшості приймають остаточне рішення про публікацію матеріалів (54,3% київських журналістів вказали на цей факт), в обласних ЗМІ відповідальність покладається на головних редакторів (81,3 % опитаних журналістів з областей). 6. Серед методів упливу на ЗМІ і журналістів — психологічний тиск на головного редактора та автора, економічні санкції проти видання (переважають у Києві), фізична розправа з автором (переважає в областях). 7. Опинившись у ситуації тиску, журналісти можуть розраховувати, перш за все, на захист упливових покровителів (переважно у Києві), або на власні сили (переважно в областях), і менш за все — на захист з боку правоохоронних органів. На допомогу колег (журналістську солідарність) покладається лише кожен п'ятий з респондентів (в Києві — кожен третій). У кінцевому підсумку, порівнюючи рівень свободи слова в Україні і в Росії, респонденти у переважній більшості схилися до тієї думки, що в Росії він вищий (54,9%), третина опитаних оцінила його як однаковий (29,4%) і лише 5,9% опитаних вважають, що в Україні рівень свободи слова вищий. Для забезпечення більш високого рівня свободи слова в Україні журналісти вважають за необхідне перш за все: — забезпечити фінансову незалежність ЗМІ та журналістів (84,3%); Теорія журналістики — змінити ставлення до ЗМІ з боку органів державної влади (39,2%). Потім ідуть такі заходи, як лібералізація законодавчої бази (13,7%) і зміна політичних стереотипів, що склалися у суспільстві. Якщо уважно проаналізувати стан і роль засобів масової інформації, їх взаємозв'язок з політикою і суспільством, з економікою і правопорядком, то можна помітити, як на тлі класичних принципів журналістської етики, нерозривно пов'язаної із свободою слова, розгортається (і в яких масштабах!) видима і невидима боротьба за тираж і об'єктивну інформацію. Причому парадоксально, що боротьба за тираж і об'єктивну інформацію йде не паралельно, а буквально знищує їх. І пояснюється це у значній мірі тим, що сучасна українська журналістика функціонує у суспільстві, що переживає перехідний період. Ця ситуація характеризується переходом однієї політичної системи в іншу, яка передбачає демократичний розвиток, плюралізм думок, наявність суспільио-правових засобів масової інформації. Однак на функціонуванні засобів масової інформації негативно позначаються недостатня дієвість правової системи, незадовільний захист прав і безпеки журналістів, їх матеріальне становище, а також обмеженість інформаційного ринку. Як заявила у своїй програмній декларації Київська журналістська організація, назріло питання щодо створення за підтримки урядових структур фонду солідарності і пожертвування для захисту свободи преси й інформації, для індивідуальної допомоги журналістам, а також для підтримки окремих засобів масової інформації, що знаходяться у важкому економічному становищі, або відчувають на собі політичний тиск. Одна з чільних умов розвитку свободи преси як гарантії демократичних перетворень - підтримка незалежних об'єднань і створення професійної спілки працівників засобів масової інформації, враховуючи їх функцію соціальних партнерів (у питаннях визначення умов праці; здійснення соціальної програми, насамперед, забезпечення житлом, лікуванням, організація відпочинку). Творчі об'єднання і професійні спілки мають відстоювати інтереси журналістів перед державою, у тому числі у питаннях законодавства про пресу та авторське право, відігравати вирішальну роль у дотриманні професійної етики журналіста, організації журналістської самодопомоги тощо. Злобою дня стало створення демократичної культури засобів масової інформації з допомогою факультетів журналістики, Центру віль- ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|