Нормативна база діяльності преси
Отже, зробимо разом з Б. Потятиником висновок, що якісна преса в сучасній Україні перебуває в стадії формування. Очевидно, як у Божих заповідях названо гріхи, які має обминати віруючий, так і в журналістів є гріхи, що заважають в умовах свободи преси дотримуватись етики, етичних норм і в той же час боротися за тираж свого видання та подавати об'єктивну інформацію. Це — компрометація; остракізм (таврування); брехня; хабарництво. Якщо розглядати розвиток української журналістики у світовому контексті з точки зору свободи преси як однієї з основних цінностей демократії, то впадає в око схожість процесів в Україні, та в державах Центральної і Східної Європи. По-перше, держави Центральної і Східної Європи шукають шляхи для створення стабільного демократичного суспільства, а також ринково-економічних і державно-правових стосунків. Відповідно трансформаційний процес є надто комплексним і має чимало протиріч. Численні проблеми, що виникають на цьому шляху і мають схожий характер, як, наприклад, розпад колишньої економічної системи, загострення соціальних протиріч, зниження рівня життя значної частини населення, невизначеність духовних орієнтирів і недостатній розвиток демократичних інститутів. Однак кожна із посттоталітарних країн має характерні особливості. В одних загострились етнічні конфлікти, привнесені ззовні, на тлі яких помітні спроби щодо активізації мафіозних кланів і відновлення комуністичних стосунків. Україні притаманний пошук шляхів вирішення конфліктів між гілками влади. Це, безперечно, позначається і на функціонуванні преси. По-друге, існують численні й різноманітні спроби політичної еліти встановити контроль над ЗМІ. А це загальмовує ведення плюралістичної і відкритої дискусії. По-третє, лише за умови, коли ЗМІ самі сміливо, активно і насамперед високоякісно доведуть, що вони є непідкупним каталізатором, преса може стати надійним інструментом демократичних перетворень. Для повного здійснення проголошеної свободи преси одним із важливих чинників є професійна етика журналіста. Тут треба вести мову про цілий кодекс професійної етики журналіста, що Теорія журналістики визначає основні моральні орієнтири, якими має керуватись журналіст для того, щоб його діяльність сприяла одержанню людьми об'єктивної інформації, яка не суперечить не тільки Законам «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», а й основним законодавчим актам і правовим нормам незалежної України. Давно назріло питання, яке можна сформулювати так: діяльність преси, її стосунки з громадянами й організаціями мають регулюватися і Законом про пресу, і нормами професійної етики. Преса не може існувати в умовах — сьогодні за гласність, а завтра проти гласності. І преса має нести відповідальність за виступи. Потрібна міцна юридична і моральна основа. Якщо бути чесними, то у нас ще немає справжньої демократії, ми тільки починаємо її будувати. У верхніх ешелонах влади багато хто й досі не розуміє, що закони і для них писані, а внизу вважають: демократія — значить, все дозволено. А свободи без відповідальності не існує і не може бути. У Фінляндії, наприклад, згідно із законом про свободу преси вже двадцять років діє рада з питань масової інформації, створена разом спілками журналістів і видавців. її головне завдання — стежити за додержанням працівниками преси норм професійної етики. Вона розглядає зміст спірних публікацій, методи, які журналісти використовують для того, щоб одержати інформацію, а також випадки, коли спостерігаються спроби заважати доступу представників преси до інформації. Рада може вдатися до розслідування як на чиюсь скаргу, так і з власної ініціативи. Якщо рада приймає рішення на користь скаржника, тобто визнає дії друкованого органу неправильними, газета зобов'язана повністю опублікувати текст такого рішення. Прерогативи ради на цьому закінчуються. Якщо скаржника не задовольняє така форма моральної компенсації, він має право звернутися до суду. Щороку рада розглядає близько 200 скарг і приблизно по 50(!) з них виносить представникам органів масової інформації обвинувальні вердикти. Виділимо основні принципи і норми професійної етики журналіста, що випливають із законів, законодавчих актів і правових норм незалежної України, а також прийнятих Спілкою журналістів України, з урахуванням міжнародного досвіду, документів про професійну діяльність працівників ЗМІ. 1. Соціальна відповідальність журналіста Журналіст несе відповідальність перед громадянами, а також перед суспільством у цілому в особі його конституційних інсти- Нормативна база діяльності преси тутів за зміст своїх матеріалів, які пропонуються ним для обнародування, за правдиве і своєчасне інформування громадськості про факти, явища і події, що мають суспільне значення. Забезпечення права громадян на інформацію — найголовніший обов'язок журналіста. Неприпустимо використовувати засоби масової інформації для розголошення відомостей, які становлять державну чи іншу таємницю, що охороняється законом, закликів до насильницького повалення чи зміни конституційного ладу чи територіальної цілісності Української держави, пропаганди війни, насильства та жорстокості, расової, національної, релігійної винятковості чи нетерпимості, поширення порнографії, а також з метою здійснення інших кримінальних вчинків. Забороняється використовувати засоби масової інформації для втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність, якщо це невиправдано з точки зору інтересів громадськості. Якщо вказівки засновника видання чи керівництва редакції суперечать вимогам етики і моралі, особистим переконанням, то журналіст може відмовитись від їх виконання. 2. Правдивість і об'єктивність Журналіст зобов'язаний правдиво й об'єктивно відображати дійсність шляхом точної і вичерпної інформації з тим, щоб громадськість могла на основі повідомлення одержати чітке уявлення про соціальні процеси, їх походження, суть і значення. При доборі фактів, їх викладі та оцінках, опрацюванні і поширенні інформації журналіст повинен виходити з інтересів суспільства, сприяти тому, щоб засоби масової інформації об'єктивно відображали плюралізм думок і поглядів, забезпечували гарантоване право людини на свободу слова і переконання, не допускали приховування суспільно значущої інформації, перекручування фактів та їх корисливої інтерпретації. У матеріалах, де йдеться про права та обов'язки журналістів, підкреслено, що вони повинні «подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію». 3. Сумлінність і чесність Сумлінність журналіста передбачає скрупульозну перевірку фактів, точне відтворення даних, узятих із документальних та інших джерел і призначених для публікації, унеможливлює підтасування фактів, бездоказовість суджень, домисел і фабрикацію матеріалів. Теорія журналістики У разі помилки журналіст зобов'язаний негайно вжити заходів для виправлення її наслідків шляхом публікації спростування, вибачення і відшкодування моральних збитків потерпілому. Сама професія забороняє журналістові користуватися її перевагами в особистих інтересах та в інтересах своїх знайомих. Використання друкованого та ефірного слова для переслідування окремих осіб, зведення особистих рахунків, задоволення групових і авторських амбіцій неприпустиме. Журналіст зобов'язаний зберігати в таємниці джерела довіреної інформації, поважати права на інтелектуальну власність і авторські права інших осіб, не допускати заавторства і плагіату. Журналіст повинен поважати честь і гідність людей, які є об'єктами його професійної уваги, бути тактовним у спілкуванні з ними. Він зобов'язаний уникати втручання в особисте життя і може розголошувати подібні дані у виняткових випадках, коли це необхідно для захисту суспільства, прав і законних інтересів громадян, а також за згодою громадянина. Журналіст не повинен поширювати неперевірені дані і чутки, а також допускати висловлювання, які можуть підірвати репутацію людини або заплямувати її. 4. Вірність загальнолюдським цінностям Визнаючи пріоритет загальнолюдських цінностей перед всіма іншими, журналіст виступає за гуманізм, мир, демократію, соціальний прогрес, права людини. Він займає непримиренну позицію щодо будь-яких форм виправдання агресії, гонки озброєнь, інших форм насильства, зневаги і дискримінації, тоталітаризму і тиранії. Журналіст спрямовує свою діяльність на відстоювання життєвих інтересів Української держави, її народу, ліквідацію небезпечних соціальних конфліктів, на охорону природи і пам'яток історії та культури тощо. Журналіст з повагою ставиться до особливостей, цінностей і гідності кожної національної культури, кожної людини. Своєю діяльністю він допомагає усувати непорозуміння і настороженість у стосунках між народами, сприяє вихованню культури міжнаціональних відносин, пробуджує у своїх читачів, глядачів, слухачів розуміння потреб інших народів, повагу прав і гідності всіх націй і всіх людей, незалежно від статі, раси, мови, національності, релігійних та ідейних переконань. Він сприяє створенню клімату довіри в міжнародних відносинах, роззброєнню і національному розвитку, відстоює право на свободу слова. Обов'язок журналіста — сприяти гласності і демократизації у Нормативна база діяльності преси сфері засобів масової інформації, рішуче виступати проти спроб здійснювати цензуру. Він має підносити роль української національної преси у світовій цивілізації, добиватися того, щоб Україна мала своє представництво у світовій комунікативній системі, утверджувала в міжнародних інформаційних потоках власний неповторний голос. 5. Професійна солідарність Журналіст піклується про престиж професії, поважає честь і гідність колег, не допускає дій, які завдавали б шкоди авторитету журналістики, бореться проти диктату преси інших країн, її втручання у справи суверенної України, підтримує рівноправні контакти з усіма творчими організаціями Української держави, відстоює ідеї дружби, злагоди, зміцнює журналістське братерство, співдружність творчих сил, бере участь у міжнародних організаціях журналістів. Професійна солідарність не може бути виправданням посягань на правду і справедливість. Журналіст підтримує демократичну, прогресивну журналістику, бореться проти шкідливого провінціалізму, меншовартості і національної обмеженості, підтримує дружні контакти з українською діаспорою, еміграційною пресою. У творчому змаганні журналіст не дозволяє собі зловживати довір'ям своїх колег, заважати їм виконувати професійні обов'язки. Він сприяє колегам у розвитку їх творчих здібностей, підвищенні знань і майстерності, приходить на допомогу колегам, які потрапили в біду. Порушення професійної етики — це порушення принципів свободи преси. У законах, законодавчих актах і правових нормах передбачена відповідальність за порушення свободи діяльності З МІ. Спробуємо узагальнити найбільш характерні випадки. 1. Вчинки, що обмежують права громадян на отримання інформації: • якщо журналіст незалежно від мети, яку він переслідував, обнародує неточну, неправильну інформацію, зокрема, внаслідок зневажливого ставлення до ретельної її перевірки; • якщо журналіст, який одержав суспільно значущу інформацію спеціально для публікації, з корисливих чи інших причин приховує або замовчує її; • якщо журналіст тим чи іншим чином фальсифікує інформацію, спотворює зміст документального чи іншого джерела, допускає правку змісту цитованого документа; • якщо журналіст свідомо бере участь в організації навмисного замовчування суспільно значущої події, явища чи факту; Теорія журналістики • якщо журналіст під виглядом достовірної поширює інфор 2. Вчинки, що обмежують права громадян на свободу висловлення думок: • якщо журналіст із егоїстичних, групових чи інших мірку • якщо журналіст протидіє обнародуванню критичних або полемічних виступів з приводу надрукованого раніше матеріалу; • якщо журналіст без достатньої підстави відмовляє в публікації спростування чи відповіді; • якщо журналіст розголошує у засобах масової інформації відомості, надані йому з умовою збереження їх в таємниці; • якщо журналіст уводить громадськість в оману шляхом фіктивних листів читачів, глядачів чи слухачів або видає власний матеріал за точку зору і результат творчості іншої реальної особи (заавторство); • якщо журналіст усупереч проханню автора матеріалу чи людини, у якої брав інтерв'ю, не узгоджує з нею підготовлений до публікації остаточний текст,#або ж допускає у тексті суттєві зміни без згоди і публікує його. 3. Вчинки проти честі і гідності особи: • якщо журналіст обнародує відомості, які хоча і відповідають дійсності, але завдають шкоди честі і гідності особи; • якщо журналіст чинить дію, що містить у собі ознаки брехні та образи; • якщо журналіст, прагнучи дискредитувати певну особу, робить надбанням гласності її фізичні і психологічні вади, а також висміює її прізвище, ім'я, по батькові та інші особисті дані; • якщо журналіст подає у невигідному світлі відомості про громадянина чи категорію громадян у зв'язку з їх статтю, віком, расою чи національністю, мовою, професією, місцем проживання, ставленням до релігії, що можуть бути образливими; • якщо журналіст до набуття чинності судового рішення у своєму матеріалі наголошує на вині підсудного або іншим чином порушує презумпцію невинуватості і незалежності суддів; • якщо журналіст розголошує дані попереднього слідства без письмового дозволу прокурора, слідчого або особи, яка прово- ; Нормативна база діяльності преси дить дізнання; обнародує інформацію, яка може вказати на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його законного представника; • якщо журналіст відмовляє особі, про яку засіб масової інфор 4. Порушення професійної честі журналіста: • якщо журналіст використовує свій професійний статус для одержання якихось переваг для себе, своїх рідних і близьких від третіх осіб чи організацій; • якщо журналіст з корисливих чи інших особистих міркувань перешкоджає чи відмовляється від публікації певного матеріалу чи його окремих частин, або ж публікує його, або ж схиляє своїх колег до його обнародування; • якщо журналіст одержує від зацікавленої особи чи органі- зації певні подарунки, переваги чи пільги, які можуть вплинути на його незалежність під час виконання професійного обов'язку; якщо журналіст для одержання інформації вдається до брехні, шантажу чи інших способів, які суперечать нормам моралі і права; • якщо журналіст у тій чи іншій формі розголошує інформацію, яка не підлягає поширенню, всупереч домовленості з особою, яка довірила її; • якщо журналіст у тій чи іншій формі розголошує відомості про особу, яка передала інформацію за умови збереження її джерела, за винятком випадків, коли законом спеціально обумовлена обов'язковість розкриття такого джерела; • якщо журналіст у тій чи іншій формі розкриває псевдонім, який належить іншій особі, без її згоди, за винятком випадків, коли псевдонім був публічно розкритий раніше; • якщо журналіст порушує авторське право, допускає плагіат, використовуючи чужий твір, представляє його повністю або частково як свій, не вказуючи його справжнього автора і джерела . запозичення; • якщо журналіст, не попереджаючи про це відповідну редак пропонує для обнародування вже опублікований матеріал, за винятком випадків, коли цього вимагають обставини; • якщо журналіст використовує свій професійний статус для збирання інформації на користь сторонньої особи чи організації, що не є засобом масової інформації. Теорія журналістики 5. Порушення службової етики: • якщо журналіст, використовуючи своє посадове становище в редакції, перекручує шляхом редагування зміст матеріалу, підготовленого його колегою і без згоди останнього обнародує у такому вигляді; • якщо журналіст, використовуючи своє посадове становище в редакції, нав'язує колегам шляхом довільної правки їх матеріалів свої особисті смаки і суб'єктивні оцінки, перешкоджаючи розвитку їх творчих здібностей; • якщо журналіст із кар'єристських, корисливих та інших мотивів представляє свого колегу в непривабливому світлі в очах інших журналістів чи громадської думки;
• якщо журналіст із свого помилкового, невірного розуміння творчого суперництва чи інших мотивів свідомо утруднює колезі виконання професійних обов'язків, а також публікацію його творів; • якщо журналіст порушує норми творчого спілкування між колегами, дезорієнтує їх про події і факти, зневажливо ставиться до їх творчості, вдається до образ та інших непристойних випадів; • якщо журналіст, використовуючи своє посадове становище в редакції, стає на перешкоді діяльності журналістської організації або обмежує її самостійність. Зауважимо, що журналіст несе відповідальність не тільки перед законом, а й перед своєю, сказати б, журналістською гільдією. До членів Спілки журналістів України, які допустили порушення принципів і норм професійної етики, можуть бути вжиті різні заходи адміністративного впливу аж до виключення із Спілки. Може бути також прийняте рішення про публікацію у періодичній пресі повідомлення про провину журналіста і вжиті до нього заходи впливу. Заходи впливу по службовій лінії вживаються незалежо від заходів правової та іншої відповідальності. Свобода преси — це захист і охорона журналіста при виконанні службових обов'язків, що й записано в ст. 43 Закону про ЗМІ: «Професійний журналіст редакції при виконанні службових обов'язків перебуває під її правовим і соціальним захистом. Честь, гідність, недоторканість журналіста охороняються законом». Але в журналістів, як і раніше, стріляють. Журналістика залишається однією з найнебезпечніших професій і насамперед там, де йдуть воєнні дії, де не дотримуються свободи слова, порушуються права людини. Нормативна база діяльності преси Справа дійшла навіть до того, що Міжнародна федерація журналістів створила робочу групу, яка підготувала і випустила книгу з оригінальною назвою: «Обережно: журналісти за роботою. Керівництво з безпеки». Міжнародна федерація журналістів — це велика організація по захисту свободи преси. Видана нею книга — це дохідливі, прості поради ветеранів журналістики, котрим довелось працювати в екстремальних умовах, навіть під вогнем. Наведемо хоча б деякі з них. Жоден журналістський матеріал не вартий вашого життя. Будьте обережні, намагаючись показати конфлікт з обох сторін. Постарайтесь не пристати на ту чи іншу сторону конфлікту: ви професійний спостерігач, а не учасник подій. Не робіть записів привселюдно. Ніколи не користуйтесь мікрофоном чи записною книжкою без згоди співрозмовника. Тримайте деталі в голові. Пам'ятайте, що безвідповідальний вчинок чи неперевірений матеріал може не лише стати джерелом небезпеки для вас, але й неприємностями для ваших колег. Залиште вдома всі документи і газетні вирізки, які можуть бути розцінені як критика політики, релігії та інших сфер життя регіону чи району, де ви маєте знаходитись. Якщо вас змушують показати матеріал, постарайтесь одержати письмову вимогу. Одним словом, не буває абсолютно схожих обставин, і вміння щоразу знаходити вірний вихід із кожного становища — талант індивідуальний. Зауважимо, що свобода слова — серце Всезагальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Журналісти, де б вони не працювали, знаходяться під захистом Декларації, у якій викладені їх права. У ст. 19 читаємо: «Кожний має право на свободу думок і висловлювань; це право включає свободу висловлювати свою думку без тиску і страху, одержувати і передавати інформацію і ідеї у засобах масової інформації, незалежно від кордонів». Свобода преси — це шлях до побудови демократичного суспільства, гармонійного розвитку особи. IX з'їзд СЖУ 17 квітня 1997 р. затвердив Кодекс професійної етики українського журналіста, який подано повністю. Одночасно подамо й інші документи, пов'язані безпосередньо з нормами професійної етики журналіста. Теорія журналістики ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|