Главная | Обратная связь

Теорія журналістики

зрозуміти, які бар'єри має долати журналістика в умовах націо­нального відродження.

Отже, зусилля держави у сфері національного інформаційно­го простору спрямовуються на:

Q просування інформації з метою формування у суспільстві об'єктивних уявлень про внутрішню і зовнішню політику Укра­їни та утвердження патріотичної суспільної свідомості;

? забезпечення суспільних потреб в інформаційних послу­гах, постійне збагачення, оновлення, збереження і реалізація на­ціональної інформаційної продукції та ресурсів;

? створення, розвиток і ефективне функціонування націо­нальних систем, організаційних структур та мереж інформації;

Q становлення і розвиток загальнонаціонального інформа­ційного ринку;

? зміцнення правових, організаційних, наукових, фінансо­во-економічних і матеріально-технічних основ інформаційної ді­яльності, регулювання економічних взаємин;

? зростання кваліфікації і компетентності, соціальний захист інформаційних працівників, стимулювання й ефективне вико­ристання їхньої творчої ініціативи;

О сприяння міжнародному інформаційному співробітництву та зміцнення інформаційного суверенітету України;

Q поліпшення загальної системи і стану захисту національ­ного інформаційного простору.

Законодавча влада визначає державну політику щодо націо­нального інформаційного простору України, законодавчі основи її здійснення.

У національному інформаційному просторі України викорис­товуються різноманітні джерела інформації за умов відповідності якості інформації вимогам чинного законодавства.

Держава встановлює пріоритет на поширення інформації орга­нів державної влади, державних аудіовізуальних та друкованих засобів масової інформації, продукції державних видавництв.

Право використання засобів комунікації надається інформа­ційним агентствам України, а серед них державним інформацій­ним агентствам — для поширення інформації, яка має особливе значення для держави і суспільства.

Відносини між виробниками інформації і продукції інформа­ційного значення та розповсюджувачем — власником засобу ко­мунікації або іншого відповідного закладу (книжковий магазин, виставочний центр, спеціалізована розповсюджувальна організа­ція) регулюються договором.

Стратегія і тактика журналістської творчості

Важливо підкреслити, що у національному інформаційному про­сторі України аудіовізуальними засобами масової інформації має використовуватися державна українська мова, а також інші мови національних меншин (спеціальні програми передач), іноземні мови (мовлення на зарубіжні країни, культурно-освітні програми).

Продукція зарубіжних телерадіокомпаній в Україні розпов­сюджується українською мовою або в обов'язковому супроводі перекладу українською мовою.

Важливо підкреслити і ту обставину, що з метою захисту насе­лення України від антиукраїнської та антиконституційної підрив­ної пропаганди (заплямування честі, гідності, історії і сьогодення Української держави, суспільства та народу, пропаганда проти державної незалежності України, підбурювання до скасування конституційного ладу тощо) та від посягань на мораль і психіку громадян (пропаганда насильства, людиноненависництва, расиз­му, національної і конфесійної вищості, порнографії тощо) в ме­жах Конституції і чинних законів України передбачено:

? адміністративні та штрафні санкції;

? припинення випуску друкованого засобу масової інформа­ції, скасування ліцензій, припинення діяльності інформаційних агентств, телерадіоорганізацій, інших суб'єктів національного інформаційного простору;

Q денонсування відповідних договорів та заборона діяльності в Україні зарубіжних і міжнародних організацій, винних у такій пропаганді;

□ заборона і лімітування розповсюдження (тиражів, годин пе­
редач, зон поширення) інформаційної продукції, яка негативно
впливає, особливо на підростаюче покоління;

Q цілеспрямоване застосування засобів виховної, культурно-просвітницької роботи, а також ведення контрпропагандистсь­кої роботи в Україні і за рубежем;

? інші засоби та методи здорового матеріально-психологіч­ного впливу на членів суспільства;

? технічні засоби протидії розповсюдженню шкідливої інфор­маційної продукції;

Q судове переслідування організацій та осіб, які ведуть анти­українську, іншу шкідливу пропаганду.

Усе це надто важливо з огляду на те, що особливістю засобів масової інформації — цієї своєрідної і наймолодшої структури української національної культури — було передусім те, що ос­нова самого її" життя в останні десятиліття була зсунута з грунту національного. Якраз через ЗМІ йшло, ніде правди діти, викорі-

Теорія журналістики

нювання національного самоусвідомлення, не без участі ЗМІ від­бувалися катастрофічні для національного існування народу пе­рекоси як у масовій свідомості, так і у свідомості окремих людей.

Динаміка ж соціальних процесів посттоталітарного періоду й спонукає ЗМІ до об'єктивного погляду на перебіг суспільних подій, до активної участі у формуванні національної та суспіль­ної свідомості. Таке спрямування вимагало глибокого осмислен­ня, адже від нього певною мірою залежало становлення Укра­їнської держави, усвідомлення її громадянами своєї спільності.

У період національного відродження на шпальтах газет і часо­писів усе частіше з'являється термін "українська національна ідея". Однак часто у ці слова кожен вкладає свій зміст. Тому перед засобами масової інформації постало завдання збирати все, що стосується української національної ідеї, відстоювати її, спри­яти науковцям щодо структурування цього поняття в теорії. Ця ідея мала поєднати всі верстви суспільства, усі складові суспіль­ної свідомості.

Якщо спробувати узагальнити діяльність преси в умовах націо­нального відродження, то вона розглядала українську національ­ну ідею так: перш за все, преса справедливо стверджувала, що важливою складовою української національної ідеї є ідея дер­жавної незалежності. Іншою складовою української національ­ної ідеї розглядається ідея самодостатньої людської особистості. Саме ця ідея неодноразово виявляла себе в нашій історії. Зокре­ма, в козацьку добу. І саме пріоритет людської гідності живив козацький дух і сприяв його відродженню.

Тому через засоби масової інформації серед читачів, глядачів і слухачів активно почали поширюватися найрізноманітніші знання в галузі українознавства — від вивчення української мови до ос­воєння й опрацювання складних проблем вітчизняної історії, від­родження славних традицій українського народу.

Економічне, політичне й духовне житія України як суверен­ної держави передбачає самостійність і незалежність її важливих суспільно-політичних структур, у тому числі засобів масової ін­формації. Керуючись демократичними нормами, ЗМІ мають вис­тупати за консолідацію суспільства і, незважаючи на різні плат­форми й напрями, відстоювати засади загальнолюдських ціннос­тей, політичного плюралізму і розкривати свій творчий потенці­ал з точки зору національної ідеї.

Однак, незважаючи на прийнятий Закон України «Про інфор­мацію», який, грунтуючись на Декларації про державний сувере­нітет України та Акті проголошення її незалежності, ствердив

Стратегія і тактика журналістської творчості

інформаційний суверенітет України, ЗМІ довелось, повторює­мо, відстоювати ідею державності в умовах широкої інформацій­ної експансії.

За цих умов четверта влада, як і три інші, повинна ефективно служити інтересам державотворення, національним інтересам українського народу.

Як справедливо вважає ряд дослідників преси, нині досить ви­разно простежується трансформація змін, які відбулися у пресі, зокрема, у висвітленні теми суспільного ідеалу: упродовж кінця 80-х pp. відчутним був процес переосмислення громадською дум­кою, що віддзеркалювалася у ЗМІ, соціалістичного ідеалу. Бур­хливі суперечки навколо нього тривають і в 90-х pp. Переважна більшість ЗМІ переходить від захоплюючих оцінок (у минулому) до нищівної критики соціалізму. Але слід було пам'ятати, що со­ціалізм як суспільний ідеал виник не за часів так званої радянсь­кої доби, людство створило його значно раніше. Приміром, М. Дра­гоманов сприймав його як громадський поступ, І. Франко зазна­чав, що ідея соціалізму прагне загальної свободи всіх людей. Тоб­то ідеться про те, що ЗМІ мали зважено висвітлювати цю тему, не впадаючи в крайнощі. Суперечливий характер мала також про­блема історизму як складової частини національно-соціальної теми. ЗМІ, порушуючи історичні питання, виділяли здебільшого крає­знавчі, просвітницькі ознаки. Поза увагою залишалася соціаль­ність, тобто розгляд історичної події, факту у руслі існуючої соці­альної системи, етносу, ментальності народу.

Міцні знання особливо потрібні журналістам зараз, сьогодні, коли так актуалізувалася проблема взаємовідносин особистості і суспільства, що посідає значне місце у діяльності ЗМІ у період національного відродження.

Можна погодитися з М. І. Недопитанським, який, розгляда­ючи ЗМІ як важливе історіографічне джерело, простежив еволю­цію, зокрема, молодіжної свідомості. Спочатку в узагальненому портреті сучасника, вважає він, переважала особистість, яка праг­нула до суспільного оновлення, але пов'язувала свої надії не з докорінними реформами, а з певними змінами локального ха­рактеру. ЗМІ всіляко підтримували цей напрям, чим і гальмува­ли світоглядний розвиток. Лейтмотивом численних публікацій, присвячених, скажімо, перебудові, була тема «моя перебудова» на робочому місці. Це в значній мірі відвертало увагу читачів від глибинних суспільних протиріч, свідчило про те, що чимало ЗМІ йшли наїждженою колією, спрямовували свою діяльність у тра­диційне русло.

Теорія журналістики

Не треба забувати, що ЗМІ України довелося діяти, з одного боку, як вже згадувалося, в умовах інформаційної експансії і, з іншого, — в умовах зростання не тільки публікацій, що несли деструктивний заряд, а й появи в Україні цілого ряду деструк­тивних видань, що стали під прапори ультрапатріотів. Можливо, це стало результатом того, що на тривалий час розтягнулося прий­няття Законів «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та ін.

«Четверту владу» все частіш називають, щоправда, іронічно «п'ятою колоною». З усією очевидністю постав той факт, що ряд органів масової інформації ближнього і дальнього закордоння намагалися нав'язати суспільній свідомості винятково своє ба­чення подій — спробу, що руйнує основи функціонування де­мократичного суспільства і характеризується як інформаційний тоталітаризм.

Щоб не опинитися в ролі об'єктивістських статистів в умовах шаленої психологічної війни, працівники ЗМІ мають всебічно аналізувати і грунтовно висвітлювати проблеми української жур­налістики у процесі національного відродження з таких напрямів: аналіз, системне програмування й розробка важливих проблем життя України. Оперативне реагування на поставлені життям пи­тання, проблеми; інформаційна служба (інформаційне забезпе­чення) — щоденний аналіз подій, що відбуваються, настрою лю­дей і через цей аналіз вихід на прогноз їх подальшого розвитку.

Зокрема, такі матеріали могли б кваліфікуватися за пробле­мами: міжнаціональні проблеми; міжконфесійні проблеми; ви­конавча влада і проблеми самоврядування; розвиток національ­ної культури; політика; партії та їх взаємодія і протистояння; міждержавні стосунки в СНД на рівні політиків, експертів, жур­налістів, обивателів; законність і права людини; зловживання владою; соціальний захист населення; люмпенські настрої у зіс­тавленні із соціально відповідальною політикою, з масовими уяв­леннями про справедливість тощо.

Таким чином, усім чотирьом владам (законодавчій, виконав­чій, судовій і «четвертій») належало усвідомити, що інформацій­ний голод — не менша небезпека для молодої держави, ніж го­лод фізичний, і преса відіграє винятково важливу роль у процесі національного відродження.

У період національного відродження ЗМІ, поряд із переос­мисленням змістової спрямованості своїх матеріалів, прагнуть переосмислити і ряд усталених дефініцій, що регламентували функціонування преси у тоталітарному суспільстві. Це стосуєть-