Здавалка
Главная | Обратная связь

Теорія журналістики

⇐ ПредыдущаяСтр 45 из 51Следующая ⇒

Аналіз матеріалів переконує, що кримськотатарська преса послідовно підтримує українську державність, бачить Крим як національну, а не територіальну автономію у складі України, публікує чимало матеріалів з історії українсько-татарських зв'яз­ків, а також з критикою зазіхань на Крим певних політичних кіл Росії.

Напрошується й інший висновок: у Криму виходить чимало газет антиукраїнської, шовіністичної, комуністичної орієнтації, спільним для яких є неприйняття всього українського як "наці­оналістичного", "бандерівського", хоча ці російськомовні видання нічого дивного не вбачають у тому, що на терені України вони є яскравими виразниками російського великодержавницького шові­нізму. Спекулюючи на економічних негараздах, видання в усіх бідах звинувачують незалежність України.

Зважаючи на істотне погіршення мовної ситуації в країні, три­ваючу русифікацію засобів масової інформації, особливо в Кри­му, східних та південних регіонах держави, а також інформацій­ну експансію з боку зарубіжних держав, працівники місцевих засобів масової інформації порушують питання про необхідність на законодавчому рівні запровадити гнучку податкову політику щодо національного книговидання та преси.

Характеризуючи пройдені Україною шляхи суверенності, за­соби масової інформації наголошують, що на наших очах і за нашою безпосередньою участю відбувається бурхливий і невід­воротний процес оновлення суспільства. Україна виходить на світову арену як суверенна, миролюбна, демократична держава.

На цьому фоні відверто антиукраїнською, антидержавною виглядає стаття протоієрея Льва Торундо "Непереможна і леген­дарна", опублікована в міській газеті "Красный луч" Луганської області, засновниками якої є Краснолуцька міська Рада наро­дних депутатів та колектив редакції. У державному виданні уста­ми українофоба в рясі паплюжиться символіка незалежної дер­жави. Автор висловлює своє обурення, що на українській гривні зображені не легендарні герої — маршал Г. Жуков чи Петро І, а "зрадник українського народу Мазепа". Протоієрей буквально знущається над Гербом України, святотатствує над Державним гімном, бо з нього, мовляв, "У папуасів чи на островах Гвінеї продовжують сміятися", одночасно оспівуючи сталінський гімн УРСР.

Тим часом у Донбасі є чимало російськомовних видань, для яких інтереси незалежної України, свого краю, міста — пріори­тетні. Вони належним чином висвітлюють і "ринкові" теми і теми


Стратегія і тактика журналістської творчості

національно-культурного та духовного відродження. Серед них — редакція маріупольської газети "Приазовский рабочий", в публі­каціях якої відсутні галасливість, згладжування гострих кутів, під-тасовка фактів, пристосування їх під інтереси партій, рухів. На першому плані тут у характеристиці суспільних процесів — від­вертість, об'єктивність, аргументованість.

Значною мірою впливають на нинішню політичну та соціаль­но-економічну стабільність у багатьох регіонах ефективні упе-реджувальні дії місцевих органів виконавчої влади і самовряду­вання, політологів, громадських діячів, оперативне реагування на складні проблеми життя за допомогою засобів масової інфор­мації. Це дозволяє не лише вчасно знімати соціальну напруже­ність, але й виховувати державницькі переконання серед широ­ких верств населення.

Що стосується місцевої преси та її впливу на утвердження державності, то тут існує проблема, що не знаходить свого вирі­шення. Через брак коштів підприємства поліграфії та засобів масової інформації не в змозі оснащуватися сучасною технікою. Уже сьогодні їх досить впевнено витісняють з ринку нечисленні поки що, але мобільні сучасні видавничі структури інших форм власності. Держава може втратити власну поліграфічну базу, а це питання має не тільки економічне, але й політичне значення.

Справа загострюється у період виборів. Якщо сьогодні місцеві ЗМІ, засновниками яких є органи державної влади, ще зберегли можливість упливу на громадську думку, то завтра сам факт їх злиденного існування відкриває широкий простір для впливу на громадську думку газетам політичних партій, рухів і організацій, які не завжди стоять на державницьких позиціях.

Соціальна практика іСтановлення і розвиток засобів масової журналістська творчістьінформації в системі економічних відно­син відбуваються в умовах, коли:

? уряд не має чіткої фінансово-кредитної політики;

? в ембріональному стані перебувають економіка та організація зовнішньоекономічних зв'язків;

? загострилися проблеми грошового обігу;

Q Україна шукає своє місце у сучасному валютному ринку.

Отже, для практиків і теоретиків журналістики на перший план висуваються такі проблеми, як журналістика в системі економіч­них відносин суспільства, в системі ринкових відносин, і, якщо відверто — проблема виживання.

Сьогодні в Україні на весь зріст постає проблема економіки


Теорія журналістики

журналістики. Можливо, й в Україні буде так, як у тих же США, де впроваджено спеціально розроблений «термінал швидкого повідомлення», що дає можливість передавати найважливіші ко­мерційні новини від кореспондента на екрани передплатників за одну секунду. Щоправда, там продовжують удосконалювати іс­нуючі основні редакційні системи для того, щоб ще швидше оп­рацьовувати термінову інформацію, а, значить, удосконалювати усі види пресового бізнесу, що забезпечує високі прибутки і концентрацію капіталу.

Пресовий бізнес — це і ринок, і конкуренція, і проблеми при­ватизації, і виникнення акціонерно-видавничих товариств.

Можливо, ми підемо тим шляхом, коли наші видання — сво­єрідні «фабрики новин» — з економічної точки зору, будуть вва­жатися своєрідним кооперативом, де кожен має право голосу, а не влада одного чи кількох осіб.

Одним словом, як і в усьому цивілізованому світі, у нас з'яв­ляються різноманітні форми власності у сфері журналістської діяльності: приватна, акціонерна, суспільна, державна та ін. Ми вже тепер говоримо й про роль власних інформаційних підпри­ємств, їх взаємодію з іншими об'єктами журналістської діяль­ності, суспільними інститутами.

Економічною основою та гарантом спрямування інформацій­ної діяльності на сприяння розвиткові суспільства і держави, за­хисту національних інтересів України, розв'язанню соціально-економічних проблем, духовно-культурному збагаченню народу є державна і комунальна власність.

Засоби масової інформації та підприємства недержавних форм власності, які забезпечують інформаційну діяльність, користу­ються всіма правами, визначеними чинним законодавством Ук­раїни, нарівні з державними. Держава не має права обмежувати творчий потенціал, зміст і спрямування інформаційної продук­ції, форми її виробництва та поширення, економічні можливості і самостійність недержавних засобів масової інформації та під­приємств.

Недержавна власність у сфері інформаційної діяльності утво­рюється і розвивається шляхом заснування нових організацій і нового будівництва матеріально-технічної бази та придбання необ­хідного устаткування й обладнання за рахунок недержавного фінансування, а також шляхом приватизації частини об'єктів.

Не дозволяється лише створення нових об'єктів недержавної власності на засадах їх монопольного значення на національно­му ринку інформаційної продукції та послуг.


________ Стратегія і тактика журналістської творчості

Пекучу проблему «преса як бізнес і соціальна інформація» можна окреслити й більш конкретно: реклама як вид соціальної інформації.

Суспільне значення преси як бізнесу виявляється сьогодні достатньо чітко. Особливо це стосується рекламних матеріалів, що поширюються по каналах масової інформації. Зміна суспіль­но-політичної ситуації за останні роки суттєво вплинула на роль реклами в економічному, соціальному і культурному житті. Вона все більш стає самостійною галуззю, покликаною вирішувати важливі суспільні завдання.

Ми спостерігаємо всезростаючу роль преси як бізнесу у роз­витку всіх сфер життя суспільства. Особливо виразно це виявля­ється, коли країна переходить до ринкової економіки. А ринок неможливий без реклами, без бізнесу, без економічної діяльнос­ті, тому що вони є рушійною силою в умовах товарної конкурен­ції.

Ефективність преси як бізнесу багато в чому залежить від про­фесійного рівня журналіста, який готує повідомлення для преси чи ефіру.

Дослідження актуальних проблем функціонування журна­лістики в умовах ринкової економіки, аналіз досягнень і недолі­ків створили необхідні умови для підвищення професійного рів­ня журналістів.

Саме життя диктує необхідність створення в Україні пресово-інформаційного аналітичного центру.

Ми живемо у часи, коли значно зростає соціальна активність людей, коли виникають численні громадські організації і рухи, у колі діяльності яких — благодійність, екологічні проблеми, охо­рона пам'яток історії і культури тощо. Вміло організована рекла­ма, спираючись на накопичений у нас досвід пропагандистсько-виховної роботи, надасть допомогу у популяризації цих рухів і залученні у їх лави нових прихильників.

Преса як бізнес і соціальна інформація — це значить накопи­чення матеріалу в терміналах, нагромадження інформації до тієї межі, коли кількість переходить у якість і вимагає вже пильної уваги відповідних структур, аналізу і дії, певних рекомендацій.

Журналістика як бізнес — це практична наука, що має свої закони і правила. Як і будь-яка інша галузь знань, вона потребує загального вивчення.

Підкреслимо лише, що економічні реформи, які здійснюють­ся в Україні, створюють принципово нову ситуацію, коли газет­не, виробництво все більше починає орієнтуватися на покупця.


Теорія журналістики

Тепер уже кожному зрозуміло, що серед соціальних інститу­тів, що «роблять погоду» у нашому житті чи не найвпливовіша журналістика — складний творчо-виробничий механізм.

Ніде правди діти, у тоталітарному суспільстві систему ЗМІ владні структури розглядали надто спрощено: мовляв, журна­лістика — це виробництво і поширення інформації, причому ін­формації, що стояла винятково на сторожі існуючого режиму.

Поворот соціально-політичного та економічного життя у на­шій країні до загальнолюдських вартостей, звернення соціаль­них інститутів до сутності самодостатньої цінності кожної люди­ни позначилися і на всьому спектрі діяльності журналістики.

Саме життя покликало журналістику стати, сказати б, на сто­рожі інтересів кожної людини. Особливо важливо відстоювати ці інтереси у перехідний період, коли нелегкі процеси державотво­рення, утвердження ринкових трансформацій справляють вели­чезний вплив не лише на соціальні почуття груп населення, але й позначаються на долі кожної людини.

Зважаючи на загострення соціального напруження під впли­вом так званої шокової терапії, журналістська творчість, присвя­чена насамперед соціальному захисту людей, має привертати увагу владних структур до нагальних проблем, як-от:

□ хід економічної реформи, її оцінка людьми, недоліки, на­
дання субсидій;

Q люмпенські настрої;

Q фінансово-кредитна політика;

□ грошовий обіг;

Q споживчий ринок, його залежність від лібералізації цін та підприємницької свободи та інші проблеми.

Один із основних напрямів висвітлення проблем соціального захисту населення — конкретні поради читачам про те, як вижи­ти у нинішніх непростих умовах.

Значну частину газетної площі, передач радіо і телебачення мають займати консультативні матеріали спеціалістів — працівни­ків служб субсидій, спеціалістів управління соціального захисту.

Особливу увагу важливо приділяти найменш соціально захи­щеним групам населення — пенсіонерам, інвалідам, дітям-сиро-там — подавати матеріали про їхнє життя, про добродійну допо­могу, відповіді на листи, коментарі, роз'яснення.

Основні рубрики: «Лист до редакції», «Лист з коментарем», «Актуальна тема», «Наші консультації», «Запитаймо в компетент­них людей», «Точка зору» мають відображати непросту ситуацію, яка склалася в питаннях соціального захисту, водночас дають


Стратегія і тактика журналістської творчості

можливість людині, яка є читачем видання, шукати шляхи вирі­шення своїх проблем.

У засобах масової інформації важливо публікувати матеріали, що розповідають про людей, які знаходять вихід із складних си­туацій, виявляють підприємливість, допомагають малозахищеним, зокрема діяльність щодо організації різних заходів для інвалідів, дітей-сиріт, «афганців» і т. п.

Важливо залучати спеціалістів, які б давали конкретну пора­ду. Слід відстоювати думку про те, що малозахищені категорії повинні більше одержувати допомоги від держави, бо зубожіння населення — результат державної політики, і для того, щоб під­тримати всіх, хто цього потребує, — спонсорів не знайдеться.

Заслуговує на увагу досвід висвітлення питань соціального за­хисту в газеті «Київський вісник»:

і. У газеті є постійна рубрика, в якій аналізуються директивні документи, що визначають соціальне становище громадян Укра­їни. Так, у лютому 1996 р. були надруковані на першій полосі статті щодо Указу Президента України з приводу Національної програми «Діти України», з приводу Указу Президента про укла­дення студентами вищих навчальних закладів контрактів про майбутнє відпрацювання на державних або приватних підприєм­ствах, з приводу нових тарифів на оплату житлово-комунальних послуг тощо.

2. У газеті є постійна рубрика «Нам пишуть», в якій публі­куються листи читачів з питань соціального захисту людей. Особ­ливу активність виявляють ветерани війни і праці. Так, на почат­ку 1996 р. опубліковані листи щодо незадовільного забезпечення ліками в аптеках по так званих «безплатних рецептах», про пога­ну роботу відомих «ветеранських крамниць» і т. п.

3. У газеті багато уваги приділяється піклуванню про дітей. Газета висвітлює причини погіршення дитячого харчування у школах та інтернатах. Причому газета сама організовує конкрет­ні заходи з метою поліпшення життя вихованців дитячих будин­ків чи дітей-інвалідів, залучає до доброчинних заходів різні бла­годійні організації. Саме таким був конкурс дітей з фізичними вадами, що виявили свої здібності до мистецької творчості, з наступним врученням премій і подарунків. Інколи питання став­ляться загострено, як, наприклад, стаття, у якій писалося про жах, коли мати внаслідок поганого матеріального стану і голоду погрожувала вбити власну дитину.

4. У газеті часто друкуються статті про захист прав людей як споживачів. Ставились питання про невтримну підвищувальну


Теорія журналістики

динаміку цін на хлібо-булочні вироби, про недостатню кількість і низьку якість продуктів дитячого харчування, про вивіз з Укра­їни м'яса та м'ясних виробів, про незадовільне постачання риби і рибних виробів населенню і т. п.

З метою визначення характерних інтересів громадської думки важливо в ЗМІ проводити соціологічні дослідження проблем со­ціальної напруженості.

Основні параметри, по яких в умовах соціального напружен­ня мають проводитися ці дослідження, такі:

1. Загальнолюдські цінності.

2. Національно-культурні традиції.

3. Українські національно-демократичні ідеї.

Стосовно посилення політичної нестабільності в Україні та зростання соціально-психологічного напруження серед населен­ня важливо з'ясовувати причини виявів у майбутньому масової непокори, протесту й масової непередбаченої поведінки грома­дян України. Серед них:

1. Зростання злочинності, корупції.

2. Загострення політичної боротьби між гілками влади.

3. Посилення конфліктних ситуацій між багатими і бідними.

4. Внутрішній збройний конфлікт.

5. Соціальний вибух з наступною зміною влади або форми правління.

6. Посилення міжрегіональних суперечностей.

7. Конфлікт з сусідніми державами.

8. Загострення міжнаціональних конфліктів.

9. Спроба встановлення жорсткого авторитарного режиму.

 

10. Спалахи громадської непокори, страйків у регіонах.

11. Активні пошуки зовнішніх та внутрішніх ворогів.

12. Поляризація політичних сил.

Важливо вивчати радикальні настрої, що побутують серед жі­ночого населення, особливо гуманітарної сфери — вчителів, ліка­рів та викладачів вищої школи, а також представників сфери ви­робництва, для яких тривалий час затримується заробітна плата.

Настрої та прогнозовані оцінки громадян не слід тлумачити як реальні дії, але тенденції поширення збудження, а подекуди й агресивності, яка все більше виявляється в словесних «баталіях» на споживчому ринку, в транспорті, державних установах, мають зацікавити фахівців державного управління, народних депутатів — виразників інтересів виборців.

Вивчення громадської думки необхідно проводити система­тично, уникаючи некваліфікованого, особливо політичного за-


Стратегія і тактика журналістської творчості_________

барвлення, або проведення їх відверто на замовлення політич­них чи корпоративних сил, з оціночними для себе судженнями.

При ЗМІ важливо створювати Центри соціальних досліджень. Преса має бути своєрідним соціальним моніторингом з метою систематичного вивчення настроїв, сподівань та орієнтації насе­лення, розробки обгрунтованого прогнозу соціального життя гро­мадян.

Сьогодні на сторінках преси, в якій як у дзеркалі відбивається весь лихоманливий світ нашого суспільства, не затихають диску­сії про те, де опинилася країна після краху комунізму і які її подальші перспективи. Знайшовши грунт під ногами, чи вибе­реться вона на дорогу стабільності, поступального розвитку, знайде своє місце у співдружності світових держав.

Відомо, як важко йдуть реформи. Можна сперечатися (і в пресі, і на науковому рівні, і на рівні владних структур) — чи та пер­винно була обрана їх модель, чи було на відповідному рівні їх виконання. Але немає жодної посткомуністичної країни, у якій вони не супроводжувалися б часом гострими соціальними про­блемами і не викликали б незадоволення великої кількості лю­дей. Це незадоволення призводить інколи до зміни політичних сил у ході загальнонаціональних виборів. На зміну «правим» при­ходять «ліві».

Але вся проблема в тому, що наша країна як «родина социа­лизма» може виломитися із цієї закономірності. Ніде не було і такої затяжної зміни суспільної системи, як у нас і ще деяких країнах колишнього Совєтського Союзу.

А тому у наших умовах проблеми соціального захисту насе­лення, політичної стабільності набувають особливої гостроти, що вимагає пошуків механізму злагоди, консолідації різних громадсь­ко-політичних сил в ім'я громадянського миру.

Варто зазначити, що у нашій молодій державі не розроблений механізм соціального захисту і працівників преси, радіо і телеба­чення.

Підставами для застосування окремих і особливих норм соці­ального захисту журналістів є такі специфічні риси та умови журналістської діяльності:

? творчий характер, інтелектуальна інтенсивність праці, її не-регульована тривалість за умов жорсткої регламентації редакцій­ного і технологічного циклу підготовки та випуску видань і про­грам;

? суспільно впливове за наслідками значення роботи, висока соціальна відповідальність за свою працю та її результати;


Теорія журналістики

Q виконання службових обов'язків і реалізація творчих пла­нів у стресових ситуаціях, постійність великого морально-психо­логічного навантаження і напруженості;

? систематичне перебування у відрядженнях та роз'їздах, включаючи відрядження до місць надзвичайних подій, професійна творча діяльність в екстремальних умовах, виконання спеціаль­них завдань з ризиком для здоров'я і життя;

? необхідність здійснювати власний творчий пошук нової, потрібної інформації та її джерел, наявність об'єктивних і суб'єк­тивних труднощів та перешкод у добуванні такої інформації;

Q фактичні вияви морально-психологічного тиску, погроз та безпосередні загрозливі дії у зв'язку з виконанням професійного обов'язку.

Охорона праці журналістів має здійснюватися за. визначени­ми законодавством України правовими, соціально-економічни­ми, організаційно-технічними, санітарно-гігієнічними і лікуваль­но-профілактичними нормами.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» особливі умови та специфічні риси діяльності журналістів вимагають обов'язкового врахування при запровадженні заходів, які визна­чаються колективними договорами.

Права журналістів на охорону праці, пільги та компенсації за важкі і шкідливі умови праці, на медичні огляди, соціальне стра­хування, на всебічне розслідування нещасних випадків, смерті і шкоди, завданої здоров'ю при виконанні службових обов'язків, та права на відповідні відшкодування гарантуються на підставі і за нормами Закону України «Про охорону праці».

Заробітна плата журналістів регулюється чинним законодав­ством України з урахуванням специфічних рис та умов журналіст­ської діяльності.

До складу заробітної плати журналіста зараховуються посадо­вий оклад, встановлені нормативними актами надбавки, доплати та премії.

Гонорар як винагорода за індивідуальну позапосадову авторську творчу роботу до загальної суми заробітної плати журналіста не зараховується.

Розмір заробітної плати журналіста визначається з урахуван­ням статусу засобу масової інформації, його форми власності, джерел фінансування, на підставі законів, інших нормативно-правових актів України галузевими та регіональними угодами з профспілками, колективними договорами і не може бути ниж­чим від середнього розміру заробітної плати працівників галузі,


Стратегія і тактика журналістської творчості

яку обслуговує засіб масової інформації або заробітної плати пра­цівника відповідної кваліфікації та посадового рівня в органі дер­жавної влади чи місцевого самоврядування, який є засновником (співзасновником) засобу масової інформації.

Методику та порядок прирівняння розміру заробітної плати журналіста державного або муніципального засобу масової ін­формації до заробітної плати працівника відповідної кваліфікації та посадового рівня в органі державної влади, місцевого само­врядування, який є засновником (співзасновником) засобу ма­сової інформації, виробляє і коригує Кабінет Міністрів України.

Засоби масової інформації можуть відряджати журналістів для виконання професійних завдань у місця надзвичайних подій за умови гарантування власником усіх відшкодувань, обов'язкових виплат і пільг, інших відшкодувань і виплат відповідно до зако­нодавства про охорону праці та соціальний захист громадян.

До журналістів за умовами і нормами прирівнюються інші пра­цівники засобів масової інформації (кіно- і телеоператори, ре­жисери, артисти, освітлювачі, реквізитори та ін.), якщо вони за необхідності входять до складу відряджених творчих груп.

У разі неможливості забезпечення визначених на такі випад­ки гарантій засоби масової інформації не мають права відряджа­ти своїх працівників у місця надзвичайних подій.

Засоби масової інформації зобов'язані забезпечувати від­ряджених журналістів та інших своїх працівників належними до­кументами, знаковими, сигнальними та іншими засобами поз­начення представників преси.

Працюючи в місцях збройних конфліктів, здійснення терорис­тичних акцій, при ліквідації небезпечних злочинних угруповань, журналіст (учасник творчої групи) зобов'язаний дотримуватись вимог щодо нерозголошення планів спеціальних підрозділів, відо­мостей, що становлять таємницю слідства, не допускати фактич­ної пропаганди дій терористів та інших злочинних груп, їхніх вчин­ків і заяв, спеціально інспірованих для засобів масової інформації, не виступати в ролі арбітра, не втручатись у самий інцидент, не створювати штучну психологічну напругу в суспільстві.

За порушення цих вимог журналіст (учасник творчої групи) несе відповідальність за нормами чинного законодавства України.

У пенсійному забезпеченні працівників засобів масової інфор­мації застосовуються принципи та норми, встановлені пенсій­ним законодавством України.

У разі поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час вико­нання службових обов'язків у місцях надзвичайних подій, на


Теорія журналістики

журналіста, прирівняного до нього працівника, поширюється дія ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При виході на пенсію журналіста, відзначеного державними нагородами, державними преміями, удостоєного почесного зван­ня, за ним зберігається право обслуговування в тому ж медично­му закладі, де він обслуговувався під час роботи.

Вчинені у зв'язку з службовою діяльністю журналіста, прирів­няного творчого працівника посягання на їх життя і здоров'я, зни­щення або пошкодження їх майна, погроза вбивством, насильст­вом чи пошкодженням майна, перешкоджання законній службо­вій і професійній творчій діяльності журналіста, образа або на­клеп на нього, а також посягання на життя і здоров'я його близь­ких родичів (батьків, дружини, чоловіка, дітей), погроза їм вбив­ством, насильством або пошкодженням майна тягнуть за собою відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Професійна творча діяльність журналіста не може бути під­ставою для його арешту або затримання.

Сьогодні ми спостерігаємо той факт, що журналістський кор­пус України вперше репрезентує власну журналістику, уточни­мо — власну українську національну журналістику. До останнь­ого часу, поки Україна не була державою, журналістика була зна­ряддям панування номенклатури й окупаційно-імперського ре­жиму, а не основним елементом демократичного цивілізованого устрою, через який вільна людина реалізує одне з своїх прав — право на свободу слова.

Скажімо, та ж Спілка журналістів України була як адміністра­тивна філія партапарату для утримання в руках численної армії журналістів, а не Спілка журналістів як природне об'єднання професіоналів для захисту своїх корпоративних (соціальних, еко­номічних і творчих) інтересів.

Реформаторство у журналістиці — річ значно складніша, ніж може видатися на перший погляд. Адже шлях, який належить подолати загалом українській журналістиці, уже в певній мірі пройшли газети демократичного спрямування. Так, вже широко­відомий часопис «За вільну Україну», народившись у результаті кількамісячної боротьби демократичної влади із комуністичною номенклатурою, з перших своїх кроків став на позиції націо­нальної преси. Газета рішуче повела боротьбу проти московсь­кого режиму і комуністичної партії як його станового хребта. У що це вилилося? З одного боку, стрімке зростання тиражу вже після піврічного існування газети; безкомпромісний дух часопи­су виражав ідею національного визволення, яка іскрилася в на-


_________ Стратегія і тактика журналістської творчості

роді і привела його в єдиному пориві до виборчих урн 1 грудня. Це був той безпрецедентний випадок у світовій практиці, коли читачів газети переслідували у кримінальному порядку, а тираж її виріс у п'ять разів. Газета стала сполучною ланкою між диси­дентською підпільною пресою і демократичною національною журналістикою, яка почала зароджуватися. З іншого боку, така позиція призвела до створення екстремальних умов, постійної економічної блокади, повсюдного морального, а потім і фізич­ного терору. Не було такої комуністичної газети у Москві, Києві чи Львові, яка б не присвятила часописові «розвінчувальних», у дусі 37-го року, публікацій. Ця роль фронтового видання гарту­вала журналістів. Не випадково у серпневі дні 1991р. часопис «За вільну Україну» був єдиною, масовою, щоденною газетою в Ук­раїні, яка не тиражувала рішень хунти і в перший день переворо­ту вийшла під шапкою про неминучий і близький крах фашист­ського путчу.

Нині це вже історія, і так, як писав той же львівський часо­пис, зараз починають писати всі газети України, а українські журналісти вже не по різні боки барикад, вони єдині у прагненні бути вільними журналістами, служити правді й Україні.

Розглядаючи крізь призму реформ економічні і соціальні ас­пекти, засоби масової інформації, виходячи з реалій життя регі­онів, мають знаходити власні форми і методи висвітлення акту­альних питань. На шпальтах друкованих видань Сумщини, на­приклад, були започатковані спеціальні рубрики. З публікаціями виступили керівники та працівники апаратів органів виконавчої влади і самоврядування, представники різних верств населення. У них висловлюються їхні погляди і позиції. Але всіх їх об'єднує одна мета — закласти надійний фундамент стабілізації ситуації в країні.

Ефективній цілеспрямованій роботі творчих колективів дру­кованих ЗМІ щодо пропаганди реформаторських ідей сприяли «Прямі лінії», «Прямі зв'язки», що їх почали практикувати об­ласні та міські газети Черкащини, Кіровоградщини, Житомир­щини, Харківщини. У них брали участь відповідальні працівни­ки державних адміністрацій, виконкомів Рад народних депута­тів, провідні спеціалісти народного господарства, діячі науки і культури. Миколаївська обласна газета «Радянське Прибужжя», обговорюючи на своїх шпальтах курс на глибокі економічні і соціальні реформи, заснувала розділ «Експрес-опитування» — сво­єрідне соціологічне дослідження про те, що необхідно зробити для подолання спаду виробництва сільськогосподарської продук-


Теорія журналістики

ції, забезпечення стабільного постачання для оздоровлення фі­нансово-економічного стану сільських товаровиробників.

Обласна газета «Вінниччина» у рубриці «Експрес-інтерв'ю» щомісяця подавала аналітичні матеріали про шляхи фінансово-грошової стабілізації, подолання платіжної кризи, відродження промислового виробництва, здійснення регіональної програми енергозбереження, підтримки вітчизняного товаровиробника, зокрема працівників цукрової промисловості. А в розділі «Де були, що бачили» видання публікувало звіти з пропозиціями керівни­ків обласної і районних ланок на основі досвіду, набутого в про­цесі господарювання на ринкових засадах.

Помітне місце в друкованих засобах масової інформації, зок­рема Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Львівської об­ластей, посідають журналістські дослідження — розділи, які ви­магають від працівників ЗМІ неординарного мислення, глибо­ких наукових і практичних знань для висвітлення питань струк­турної перебудови вугільної промисловості, підвищення ефек­тивності функціонування галузі в умовах ринкових перетворень. З'являються на шпальтах місцевих видань матеріали аналітично­го характеру під рубрикою «Журналістське розслідування». До­нецькі газети «Жизнь», «Донеччина», «Енакиевский рабочий», луганські - «Наша газета», «Луганская правда», «Заря Донбас­са», регіональна газета «Західний Донбас» регулярно друкують матеріали про діяльність відкритих акціонерних товариств з ви­добутку та переробки вугілля, холдингових компаній про вико­ристання ними коштів, виділених урядом України на реструкту­ризацію підриємств вугільної промисловості.

Провідне місце на сторінках газет, у телерадіопередачах посі­ли питання державного будівництва, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, зовнішньої політики України, націо­нальної безпеки.

Рівненські та кіровоградські газети «Вільне слово», «Вісті Рів­ненщини», «Кіровоградська правда», «Новоукраїнські новини» чимало уваги приділили проблемам кадрового забезпечення адмі­ністративної реформи. Необхідно, зазначають газети, докорінно поліпшити систему підготовки і перепідготовки керівного складу органів влади усіх рівнів підприємств, установ і організацій.

Торкаючись проблеми забезпечення прав і свобод, журналіс­ти, науковці, керівники владних структур зазначають, що недо­статня підкріпленість політичних прав і свобод економічною і соціальною захищеністю породжує у частини людей настрої роз­чарованості і зневір'я, ностальгію за минулим. У зв'язку з цим,


Стратегія і тактика журналістської творчості

наголошується у публікаціях, законодавчій і виконавчій гілкам влади необхідно зосередитися на розв'язанні таких актуальних проблем:

□ реформування державної пенсійної системи, яке не повинно
зводитися до погашення заборгованості пенсіонерам. Люди спра­
ведливо незадоволені як недостатніми розмірами пенсій, так і
тим, що їх величина не пов'язана з трудовим внеском;

Q вирішення питань заробітної плати і перш за все усунення диспропорції між ціною на товари і послуги та заробітною пла­тою. Дешева праця не може бути ефективною;

□ врегулювання питань, пов'язаних з пільгами. Автори матері­
алів, оглядачі, коментатори ЗМІ Київської, Закарпатської, Черні­
гівської, Волинської та Дніпропетровської областей сходяться на
тому, що громадяни в основному підтримують позицію виконавчої
влади в цій справі. Через обмеженість бюджетних коштів соціальна
допомога має надаватися лише тим, хто її вкрай потребує.

У матеріалах на підтримку реформ, основних засад економіч­ної і соціальної політики періодичні видання Причорномор'я, зокрема «Одеські вісті», «Вечерняя Одесса», спираючись на рі­шення облдержадміністрації, зазначають: зусилля місцевих орга­нів влади будуть спрямовані перш за все на задоволення інтере­сів населення, на погашення заборгованості у виплаті заробітної плати. Для цього адміністрація піде і на надзвичайні кроки -майнову відповідальність підприємств, які заборгували своїм ро­бітникам, звільнення з посад їх керівників.

Але преса не тільки беззастережно підтримує виконавчу владу, але й називає речі своїми іменами. Наприклад, газета «Вечерний Харьков», публікуючи коментар до Послання Президента під за­головком «Кучма гарантує економічне зростання до початку своєї виборчої кампанії», пише: «З боку Президента України це ще одна спроба використати економіку в чисто політичних цілях».

Громадсько-політична газета «Вестник», засновником якої є Одеська облдержадміністрація та колектив редакції, опублікувала статтю професора В. Файтельберга-Бланка, в якій піддаються різ­кій критиці нинішні «потворні форми управління економікою, які добром не закінчаться». Професор робить висновок: наближа­ється соціальний вибух, і «дай Боже, щоб він не привів до брато­вбивчої війни». Сьогодні, констатує автор статті, виконання про­довольчої і промислової програм взяли на себе «челночники», цим самим рятуючи Україну від тотального зубожіння.

А, скажімо, столична газета «День» опублікувала статтю з про­мовистою назвою: «Чому Леонід Кучма більше не буде прези-


Теорія журналістики

дентом» з підзаголовком «У нинішнього керівника держави не може буди вдалої передвиборної стратегії».

У висвітленні місцевими ЗМІ, зокрема Полтавської, Черні­вецької, Закарпатської, Волинської областей, Національної про­грами «Діти України» пріоритетними є проблеми багатодітних сімей, оздоровлення, навчання дітей, розв'язання питань інва­лідності.

Стратегія і тактика журналістської творчості у великій мірі залежить від чіткої системи оперативного інформування журна­лістів. Насамперед, це щоквартальні, щомісячні чи щотижневі зустрічі керівників облдержадміністрацій з редакторами та відпо­відальними працівниками місцевих засобів масової інформації. Теми ділових, конструктивних діалогів на цих зустрічах — най-злободенніші соціально-економічні проблеми життя країни, об­ластей, міст, районів. Уже позитивно зарекомендували себе що­тижневі чи двотижневі прес-конференції за участю, як прави­ло, перших осіб обласних держадміністрацій і виконкомів Рад народних депутатів. Для журналістів міських, міськрайонних і районних газет, місцевого радіомовлення також влаштовуються зустрічі, прес-конференції з керівниками органів самоврядуван­ня і виконавчої влади. Стає традицією проведення на обласному і районному рівнях «круглих столів», брифінгів, організація яких ініціюється відповідними службами владних структур. Про ці заходи журналісти повідомляють на шпальтах друкованих видань, у телерадіопередачах. В областях України систематично відбува­ються засідання клубів ринкових реформ, які проводяться комі­тетами інформації облдержадміністрацій, обласними організаці­ями Спілки журналістів України та відділеннями Фонду держав­ного майна України.

Важливу роль в інформаційному збагаченні редакційних ко­лективів відіграють прес-релізи, моніторинги, які готують інфор­маційно-аналітичні відділи, або прес-служби обласних держав­них адміністрацій. Комітети інформації надсилають редакціям огляди-аналізи з питань діяльності парламенту, уряду, довідки-огляди, тематичні огляди місцевої преси, телебачення і радіо, інформаційно-методичні листи.

Адміністрації і виконкоми при потребі заслуховують звіти ре­дакцій своїх газет на апаратних нарадах, колегіях, сесіях Рад, практикують зустрічі в колективах редакцій, запрошують керів­ників місцевих періодичних видань і електронних засобів масо­вої інформації на інструктивні наради, навчання господарського активу. Працівники преси, телебачення і радіо з допомогою міс-


Стратегія і тактика журналістської творчості

цевих органів влади проводять зональні семінари, засідання ре­гіональних творчих об'єднань, асоціацій, фестивалі журналісти­ки, творчі конкурси.

У деяких областях за участю працівників державних адмініс­трацій, журналістів, інформаційно-аналітичних відділів та прес-служб держадміністрацій і виконкомів рад народних депутатів відбуваються відкриті громадські читання: «Свобода слова в краї: стан, проблеми, перспективи».

Отже, чільними напрямами стратегії і тактики журналістської творчості мають бути: національне відродження, конституційне будівництво демократичної держави, розвиток правових, еконо­мічних і духовних засад незалежної України.

Резюме

Таким чином, розглядаючи в цілому журналістику як галузь творчої діяльності, необхідно враховувати репродуктивні і творчі завдання журналістів як духовно-інформаційні явища.

Характер взаємозв'язку і взаємодії журналістики з такими феноменами, як масова свідомість, громадська думка, її роль у формуванні психологічного стану суспільства так чи інакше ви­являються у тому, яку участь бере преса у становленні і розвит­кові інформаційних потреб й інтересів людини.

Національне відродження впливає на стратегію і тактику жур­налістської творчості. Соціальна структура громадянського суспільства виступає вирішальним фактором формування жур­налістики. Водночас ЗМІ активно взаємодіють із цією структу­рою, відстоюючи національні інтереси в умовах інформаційної експансії.

Журналістську творчість слід розглядати як продукт специ­фічної виробничої діяльності. У виробництві і поширенні друко­ваної чи мовленнєвої продукції виявляється приватна, групова, суспільна та державна зацікавленість. Журналістика в системі ринкових відносин — це і конкуренція виробництва інформації як інструмента задоволення інформаційних інтересів суспільст­ва, і суспільний та державний вплив на цей процес, і вдоскона­лення форм власності у сферах журналістської діяльності.

Патерналістична діяльність держави, суспільних інститутів — шлях до створення нормальних умов для функціонування жур­налістики як галузі творчої діяльності.


Теорія журналістики

ЛІТЕРАТУРА

Бухарцев Р. Т. Творческий потенциал журналиста. - М., 1985.

Владимиров В. Комерційна журналістика як галузь інформаційного бізнесу. - Луганськ, 1995.

Горизонты публицистики. — М., 1981.

Горохов В. М. Слагаемые мастерства: Особенности журналистского творчества. - М., 1982.

Декларація про державний суверенітет України. - К., 1990.

Журналістика й проблема формування нової політичної еліти в пост­комуністичних державах. - К., 1991.

Засоби масової комунікації як форма бізнесу. - К., 1992.

Засоби масової інформації і становлення Національної армії Украї­ни. - К., 1994.

Клямкин И. Почему трудно говорить правду //Новый мир. - 1990. -№2.

Кузнецова О. Аналітичні методи в журналістиці. — Львів, 1997.

Кузнецова О. Аргументація в публіцистиці. - Львів, 1997.

Мезенцев М. Г. Публицистический прогноз. - Ростов н/Д., 1987.

Методы журналистского творчества. - М., 1982.

Москаленко А. 3. Два кити публіцистики. - К., 1997.

Москаленко А. 3. Реабілітація слова. - К., 1989.

Подолян М. П. Першооснови жуналістської творчості. — К., 1997.

ІІршгюкД. М. Теорія і практика журналістської творчості: У 2 кн. -К., 1972-1973.

Прохоров Е. П. Искусство публицистики: Размышления и разборы. - М., 1984.

Популяризація науки в Україні: історія і сучасність // За ред. А. 3. Мос­каленка, О. Ф. Коновця. - К., 1992.

Регіональна преса України: перспективи співпраці. - Рівне, 1995.

Реклама в газеті. - К., 1993.

Роль мас медіа у плюралістичному суспільстві. - К., 1996.

Редакційио-видавнича справа: досвід, проблеми, майбутнє. - К., 1997.

Роль засобів масової інформації в суспільно-культурному процесі в Україні. - К., 1993.

Свитин Л. Г. Профессия: журналист. - М., 1996.

Слободянюк Р. Д. Журналістська майстерність. - К., 1994.

Українська преса за межами України. - К., 1996.

Українська журналістика в контексті світової. - К., 1997.

Франко І. Я. Що таке поступ? // Зібр. творів: У 50 т. - Т.45. - С 302.

Чичановський А. А. Инстанция истины. - М., 1989.


Стратегія і тактика журналістської творчості Питання для обговорення

1. Як журналістика впливає на подальший розвиток і станов­лення суспільства, духовності його громадян?

2. Чим пояснити факт активного звернення широкої аудито­рії до журналістики на сучасному етапі?

3. Який вплив справляє демократична преса на формування національної свідомості?

4. Як позначаються ринкові відносини на стратегії і тактиці журналістської творчості?


СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНОЇ

ПРЕСИ

ЖурналістикаУсе те, що має, чим багате суспільство,

в системі соціальнихщо необхідно для його життя і розвитку,
інститутівлюди створюють своєю працею. Вони

вступають одне з одним у різного роду стосунки, утворюють соціальні спільності, керуються у своїй ді­яльності певними ідеями, нормами, принципами.

Що стосується сучасного стану нашого суспільного життя, то саме від того, як підготовлені люди для виконання тих або інших виробничих, соціально-політичних і духовних функцій, наскіль­ки вони усвідомлюють характер вирішуваних завдань, як вони організовані в різних клітинах соціального організму, як вони взаємодіють, наскільки точно узгоджують свої вчинки із суспіль­ними вимогами і принципами, нормами права і моралі, переду­сім, і залежить доля розбудови громадянського суспільства, здій­снення ідеї державності.

Людина в суспільстві не тільки суб'єкт, але й об'єкт управ­ління.

Функціонування і розвиток суспільства складаються, по суті, із свідомих творчих дій мільйонів людей. Звідси незвичайна склад­ність, відповідальність управління людьми, особливо в умовах перехідного періоду. Воно включає раціональну організацію їх праці, економічного, соціально-політичного і духовного життя, політичної культури, дотримання норм права і моралі.

Людина в суспільстві одночасно є суб'єктом і об'єктом вихо­вання. Виховний вплив на людину здійснюється і в рамках всієї соціальної системи, і в рамках духовної сфери суспільства.

Мова йде про те, щоб розкрити перед людиною сенс її влас­ного буття, основні тенденції історичного процесу, навчити її самостійно мислити, приймати правильні рішення.

Владні структури можуть розраховувати на стабільне станови­ще лише у тому випадку, коли вони будуть приділяти достатню


Система національної преси

увагу не тільки економічному, але й духовному розвитку суспіль­ства. Для реалізації цієї мети будь-яке суспільство створює від­повідні організації, служби і центри. З'являються і спеціальні канали, по яких ціннісні настанови можуть бути донесені до широких верств населення. Таких каналів немало: політичні, гро­мадські партії, організації й рухи, заклади культури, первинні формальні й неформальні групи, школа і церква, преса і телеба­чення, радіомовлення і кінематограф тощо.

У різних суспільних систем різний і набір засобів, каналів і методів духовного впливу на свідомість особи. Вибір їх залежить від цілей, спрямованості і суті суспільного виховання. Але, без­сумнівно, найбільш оперативним, дохідливим і дійовим каналом формування громадської думки (як фундаменту духовного впли­ву на свідомість мас) є система засобів масової інформації — преса, телебачення, радіо, документальне кіно, нові види аудіо­візуальних комунікацій тощо.

Для нормального функціонування будь-якої соціальної сис­теми необхідний безперервний потік інформації. Він відповідно орієнтує кожну особу і тримає її у стані інформаційної насиче­ності. Кожна людина зі свого боку постійно знаходиться в ін­формаційному потоці. Адже лише за умови безперервного ін­формаційного спілкування із зовнішнім середовищем людина здатна продуктивно мислити й активно діяти. При цьому почу­вати себе впевнено вона може лише тоді, коли її свідомість ві­дображає суспільне, або, в усякому разі, приведене у певне спів­відношення до нього.

Інформаційний потік неоднорідний. Якщо розглядати його структуру, то одразу ж можна виділити два основних компонен­ти: організовану (офіційну) і неорганізовану (неофіційну) інфор­мацію. У схемі це можна зобразити так:

Під організованою інформацією ми розуміємо будь-які повідомлення (потік повідомлень), що виходять із інституцій -них джерел суспільства. Під неорганізованою — ту, що надхо­дить у розпорядження особи стихійно, поза контролем громадсь­ких організацій; до неї можна віднести міжособистісні форми


Теорія журналістики

інформаційного спілкування, а також чутки, анекдоти, інформа­цію закордонних джерел тощо.

Організована інформація посідає панівне становище у стабільно функціонуючому суспільстві. Вона є основою формування гро­мадської думки, задовольняє головні інформаційні потреби осо­би. Межа між цими двома компонентами інформаційного пото­ку дуже рухома і прозора. Значення і ефективність організованої інформації прямо пропорційні її правдивості, актуальності, об'єк­тивності, соціальній спрямованості тощо. Якщо офіційні пові­домлення не дають відповіді на питання, які хвилюють особу, роль неорганізованої інформації зростає, і навпаки.

Місце системи ЗМІ у загальному масово-інформаційному по­тоці і вплив різних каналів на свідомість особи можна зобразити у схемі:

Масово-інформаційний потік, як і особа, функціонує в пев­ному соціальному середовищі, де вирішальними є виробничі від­носини. Вони впливають не лише на людину, але й на всі скла­дові частини феномена, яким є масово-інформаційний потік.


Система національної преси

У схемі виділені значення і роль системи засобів масової ін­формації. Соціальний зміст преси, телебачення, радіомовлення й інших засобів масової інформації не тільки прямо формує гро­мадську думку, але й справляє великий вплив як на інші компо­ненти потоку, так і на соціальну дійсність.

Уся система ЗМІ — це засіб здійснення єдиного процесу по­ширення ідей, вчень, теорій, суспільно значущої інформації, ви­ховання соціальних почуттів, звичок, спонук, намірів тощо.

Спробуємо встановити характер, загальні риси, внутрішню структуру системи ЗМІ, взаємовідносини між її складовими час­тинами.

Критерієм визначення будь-якої системи служить наявність ряду істотних ознак, властивих саме даній системі.

Система засобів масової інформації — це єдність відповідних компонентів, які виникають в різні історичні періоди (спочатку преса, потім кіно і радіо, і, нарешті, телебачення).

Визначимо систему засобів масової інформації з точки зору поняттєвого апарату.

Отже, засоби масової інформації (ЗМІ) — це своєрідна систе­ма, що охоплює періодичні друковані видання, радіо-, теле:, відео-програми, кінохронікальні програми, інші форми періодичного поширення масової інформації.

Згідно із законодавством України, друкованими засобами ма­сової інформації є періодичні друковані видання (преса) — газе­ти, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тира­жем; аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомов­лення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо,

В епоху інформаційного споживання відбувається бурхливий розвиток системи ЗМІ. При цьому її ядро складають газетні і журнальні редакції, видавництва, студії радіо і телебачення з їх різноманітною продукцією. Але до ЗМІ по праву належать вже й інформаційні служби (телеграфні агентства, агентства преси, рек­ламні бюро, прес-служби, агентства паблік рилейшнз, професій­ні журналістські клуби і асоціації).

Останнім часом до системи ЗМІ входять соціальні інститути і особи як засновники видань і програм, органи управління "систе­мою журналістики, а також організації, що займаються підготов­кою і перепідготовкою кадрів. У системі все більше змінюються інститут видання, служби зв'язку (у тому числі космічного) і до­ставки інформаційної продукції, що використовуються у журна­лістиці тощо.

Таким чином, система ЗМІ у структурному плані представле-


⇐ Предыдущая40414243444546474849Следующая ⇒






©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.