Теорія журналістики
Дневники. Замыслы. — М.3 1966. — С. 68). Тобто мова йшла про створення щоденного кіновипуску, подібного до інформаційних добірок у газеті, телевізійних програм «Вісті» і «Новини». Справді, радіо потрібен був певний час, щоб воно перетворилося з технічного пристрою для передачі звукових сигналів на далекі відстані в могутній засіб впливу на мільйони людей, набуло своїх системних властивостей і функцій. Спочатку радіо тільки озвучувало матеріали преси, потім відкрило свої власні виражальні особливості і жанри. Аналогічний шлях у своєму розвитку пройшло і телебачення, але воно спиралось вже на досвід не тільки преси і кіно, але й радіо. А з появою нових технічних засобів, таких як кабельне телебачення і супутниковий зв'язок, із стихійним виникненням приватних телестанцій почали говорити про «телебачення без кордонів» і навіть про «телешовінізм». І знову новими гранями обернувся процес взаємопроникнення, скажімо, того ж телебачення і кіно, щоправда, вже на значно вищому рівні. Так, останнім часом, особливо в Америці і Японії, бурхливо почало розвиватися телебачення високого вирішення (ТВВ) — нової технології, яка дозволяє на екранах телевізорів у кожній сім'ї забезпечити таке ж чітке зображення, як і на кіноекранах. Одна з привабливих сторін ТВВ полягає у тому, що якість його зображення настільки висока, що кінематографічна промисловість може зацікавитися можливістю його використання при зйомках фільмів. Це буде означати, що програми як для кінематографа, так і для телебачення можна буде знімати одним і тим же обладнанням, відпаде необхідність займатися справою, що забирає багато часу — перетворенням програм, які були призначені для іншого засобу масової інформації. До речі, розвиток аудіовізуальних комунікацій, в тому числі й в Україні, дуже гостро поставив проблему телерадіоосвіти. Вирішення питань телерадіоосвіти може бути продуктивним лише у зв'язку з оцінкою сучасного стану і прогнозуванням майбутнього телебачення і радіомовлення в Україні. Сьогодні підготовка кадрів для телерадіомовлення розпорошена по різних навчальних закладах, і ні кількісно, ні якісно не забезпечує вкрай зрослих на сучасному етапі кадрових потреб не лише новостворених комерційних, але й державних структур, що породжує нездорову конкуренцію між ними і спонукає їх самотужки вирішувати цю проблему, часто «кустарними», дилетантськими методами, а також відсутній єдиний інформаційно-координуючий центр, який би визначав номенклатуру спеціальностей, потребу в них, програм- Система національної преси ний рівень підготовки. Внаслідок цього досі повністю відсутня фахова підготовка спеціалістів з багатьох вкрай необхідних для розвитку сучасного телебачення і радіомовлення професій, наприклад відеомонтажерів, фахівців з електронних ефектів та комп'ютерної графіки, телерепортерів-журналістів, операторів та режисерів в одній особі та багатьох інших. Навіть телевізійна журналістика сприймається як монопрофесія, а це ж складний конгломерат різноманітних спеціальностей та спеціалізацій: редактори, сценаристи, репортери, коментатори, ведучі, інтерв'юери, — кожна з яких потребує спеціальної фахової підготовки. Ніхто не готує і фахівців середньої ланки — монтажерів, адміністраторів, асистентів звукорежисерів та ін. Існує ще багато інших невирішених, але принципових питань щодо телерадіоосвіти, від якої врешті залежить сучасне і майбутнє аудіовізуальних комунікацій в Україні. Назріла необхідність, наприклад, організації на факультетах і в інститутах журналістики навчальних радіостанцій, де кожен студент зможе освоїти організацію та специфіку регіонального мовлення, опанувати обов'язки творчих працівників на різних редакційних посадах, здобути навички управління творчо-виробничим колективом. Після чотирьох років навчання на такій станції випускник має одержати сертифікат з правом відкриття власної радіостанції. Навчальна радіостанція допоможе наповнити український ефір в УКХ- і FM-діапазонах журналістами кваліфікованими й відповідальними, вихованими в дусі патріотизму. Інститут журналістики Київського університету вже має певний досвід підготовки передач, наприклад для молоді, зокрема в радіопрограмі "Студентська хвиля", яку готують студенти Інституту і яка щонеділі передається по київській трансляційній мережі. Ця програма висвітлює студентське життя, віддзеркалює вузівські настрої, відповідально, зацікавлено і кваліфіковано розповідає про перебудову і проблеми вищої школи. У місті, де кожен третій вчиться і де немає жодної студентської газети, нова радіопрограма стала виразною барвою в палітрі столичних радіопередач. Створення навчальної радіостанції дозволить істотно скоротити термін професійного становлення студентів, зробити виробничу практику не сезонно, а цілорічно, поєднати навчання студентів з роботою в редакції. Враховуючи, що вирішальною ознакою сучасної комунікативної ситуації в Україні є те, що єдиний багатокомпонентний аудіо- Теорія журналістики візуальний інформаційний простір твориться не лише державними, а й багатьма комерційними телерадіомовними організаціями, нагальною потребою часу є розроблення єдиної національної політики в галузі телебачення і радіомовлення. Невід'ємною складовою частиною цієї політики є створення скоординованої системи фахової освіти, здатної забезпечити відповідний кількісний та сучасний якісний рівень підготовки телерадіофахівців для будь-яких організацій, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Проблема підготовки кадрів для телебачення і радіомовлення за своєю гостротою така ж важлива, як технічне оснащення студій телебачення і радіомовлення. І розв'язання цих проблем має йти паралельно і одночасно. У зв'язку з цим зауважимо, що одним з факторів нормального функціонування всієї системи ЗМІ є характер освіти і рівень культури, яких, однак, недостатньо для того, щоб гарантувати передачу цього надто крихкого завоювання від одного покоління журналістів до іншого. Що ж стосується існування єдиної системи ЗМІ, то незаперечно, що жоден із засобів масової інформації, які виникали в процесі розвитку всієї системи, не витіснив, не замінив вже наявні, а доповнив їх, став своєрідним прискорювачем дальшого їх удосконалення. У результаті загальний потенціал системи, що безперервно формується, набагато збільшився. Завдяки здатності телебачення відображувати дійсність за допомогою звуко-зорової мови все інтенсивніше виявляється інтегральна якість системи — емоційність. Тепер уже не тільки газета, але і радіо змушені шукати власні можливості для посилення емоційності виступів. Помітно відчувається і вплив преси на радіо і телебачення, наслідком якого є проникнення аналітичного, дослідницького начала в радіо- і телепередачі. Це і бесіда «за круглим столом» оглядачів, і публіцистичне осмислення складних життєвих проблем за участю телеглядачів, і документальні фільми дослідницького характеру. Протягом кількох століть суспільство задовольнялось, по суті, єдиним засобом масової інформації — пресою. Прискорення суспільного життя зумовило виникнення й інших засобів. Отже, потреба спілкування людей у ході спільної діяльності була джерелом і головною рушійною силою появи і розвитку масової інформації. Преса — найстаріший вид журналістики, її родоначальниця. Розширення і диференціація аудиторії преси, нові соціальні за- ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|