Здавалка
Главная | Обратная связь

Станція швидкої медичної допомоги



Невідкладні стани в хірургії

Самостійна робота

Для студентів ІУ курсу

 

Станція швидкої медичної допомоги

В Україні для надання швидкої медичної допомоги створено спеціальні медичні заклади – станції і пункти швидкої медичної допомоги (травматологічні, стоматологічні та ін.)

Станція швидкої медичної допомоги є медичним закладом, який надає цілодобову екстрену медичну допомогу дорослому і дитячому населенню на догоспітальному етапі в разі нещасних випадків і станів, що загрожують життю і здоров’ю. вона забезпечує прибуття виїзних бригад швидкої допомоги до місць виклику у 15-хвилинний термін від моменту їх надходження у містах та 30-хвилинний – у сільській місцевості. Станція надає екстрену медичну допомогу всім, хто її потребує, як на місці виклику, так і під час транспортування до лікувальних закладів та в разі звернення хворих і потерпілих по медичну допомогу безпосередньо на станції.

Головними завданнями на станції є:

  1. Надання екстреної медичної допомоги пацієнтам і потерпілим, стан яких є загрозливим для життя або здоров’я, визначеної території обслуговування на до госпітальному етапі.
  2. Доставляння до лікувально-профілактичних закладів пацієнтів, потерпілих, породіль та новонароджених, крім інфекційних пацієнтів, які потребують екстреної допомоги в умовах стаціонару.
  3. Участь у ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій.

Для надання екстреної медичної допомоги на станції створюються виїзні бригади швидкої медичної допомоги, кількість яких визначається з огляду на потреби, але не менше ніж 0,7 на 10 тис. населення. Кожна станція (крім станцій У категорії, що обслуговують до 50 тис. населення, та ІУ категорії, що обслуговують від 51 тис. до 200 тис. населення_ повинна мати спеціалізовані бригади, зокрема бригади інтенсивної терапії і реанімації. Виїзна бригада швидкої медичної допомоги є головною функціональною одиницею станції швидкої медичної допомоги.

Фельдшер виїзної бригади швидкої медичної допомоги є медичним працівником середньої ланки, який допомагає лікареві в наданні екстреної медичної допомоги, виконуючи потрібні процедури і маніпуляції, а якщо він керівник фельдшерської загально-профільної або фельдшерсько-перевізної бригад – безпосередньо надає екстрену медичну допомогу згідно з медико-економічними стандартами.

Головні завдання фельдшера:

  1. У штаті лікарської бригади – забезпечувати виконання визначених інструментальних обстежень, медичних процедур та маніпуляцій під час надання екстреної медичної допомоги пацієнтам і потерпілим на до госпітальному етапі.
  2. У штаті фельдшерських бригад – надавати екстрену медичну допомогу пацієнтам і потерпілим на до госпітальному етапі згідно з медико-економічними стандартами та забезпечувати екстрену госпіталізацію осіб до лікувально-профілактичних закладів, а також перевезення пацієнтів і потерпілих (крім інфекційних), стан яких потребує медичного супроводу.

 

28.12.2002 року МОЗ України видано наказ № 507 «Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги». В ньому визначено загальні принципи, порядок надання та стандарти якості медичної допомоги при невідкладних станах на до госпітальному етапі.

Дуже часто невідкладну медичну допомогу потерпілим доводиться надавати в екстремальних ситуаціях, коли є додаткові фактори, що загрожують не тільки потерпілим, але й їхнім рятівникам. У такому разі медичний працівник повинен:

  1. Оглянути місце пригоди.
  2. Провести первинний огляд потерпілого та надати йому невідкладну медичну допомогу, відповідну до стану, що загрожує його життю.
  3. Провести вторинний огляд за потреби надати медичну допомогу в разі виявлення інших проблем.

Порядок надання медичної допомоги при невідкладних станах визначено протоколом № 1, 2 для дорослих.

Так, за протоколом № 1 стосовно кожного пацієнта потрібно виконати такі заходи і зібрати таку інформацію:

  1. переконатися в безпеці власній і вашого пацієнта;
  2. зробити первинний огляд: забезпечити прохідність дихальних шляхів із іммобілізацією шийного відділу хребта, ефективність дихання, кровообігу, інгаляцію кисню;
  3. вторинний огляд: а) виявити життєві ознаки, провести повний огляд пацієнта; б) зібрати анамнез;
  4. налагодити зв'язок з основною базою, доповісти про клінічну ситуацію;
  5. забезпечити в/в доступ із введенням ізотонічного розчину натрію хлориду;
  6. приєднати ЕКГ монітор, визначити серцевий ритм і в разі аритмії провести лікування її відповідно до протоколу;
  7. забезпечити потерпілому комфортне положення;
  8. заспокоїти потерпілого, звільнити від одягу, що заважає, і транспортувати до найближчої лікарні.

Стандарти якості медичної допомоги визначено додатком 1.1.29 до наказу МОЗ України від 28.12.2002 року № 507. вони, зокрема, передбачають:

  • діагностичні дослідження і консультації,
  • лікувальні заходи (види, обсяги, тривалість),
  • реабілітаційні заходи (види, обсяги, тривалість),
  • профілактичні заходи,
  • рівні надання медичної допомоги (І, ІІ, ІІІ),
  • критерії бажаного результату лікування,
  • показання до госпіталізації,
  • диспансерний облік (тривалість, критерії зняття з нього).

Первинним оглядом пацієнта вважається виявлення станів, які загрожують життю, та негайні втручання з відновлення життєвих функцій організму.

Первинний огляд починається з визначенням притомності потерпілого і передбачає:

А – забезпечення прохідності дихальних шляхів;

В – штучна вентиляція легень (ШВЛ);

С – відновлення кровообігу (непрямий масаж серця).

Оцінювання та підтримання прохідності дихальних шляхів проводиться дуже уважно та обережно.

  1. Очистіть пальцем або відсмоктувачем ротову порожнину; закиньте голову та підніміть підборіддя; висуньте та зафіксуйте язик.
  2. Забезпечте орофарингеальну або назофарингеальну інтубацію.
  3. Для створення штучного дихального шляху на до госпітальному етапі застосовують крикотиреоїдотомію (конікотомію).
  4. Проконтролюйте стан шийного відділу хребта.
  5. Дихання та вентиляція.

Оцініть стан грудної клітки та діафрагми.

  1. У разі напруженого пневмотораксу виконайте декомпресію шляхом пункції голкою з катетером з подальшим дренуванням плевральної порожнини.
  2. За патологічної рухомості грудної клітки можливі переломи кількох сусідніх ребер.
  3. У разі масивного гемотораксу виконайте пункцію або дренування плевральної порожнини.
  4. За відкритого пневмотораксу накладіть оклюзійну пов’язку, виконайте пункцію або дренування плевральної порожнини.
  5. Забезпечте динамічний контроль – моніторинг частоти дихання.

С. кровообіг.

Потрібно оцінити центральну та периферичну геодинаміку.

Найпоширенішим ускладненням є шок, який класифікують на:

  • Геморагічний (найчастіше);
  • Кардіогенний: тампонада, травма міокарда;
  • Нейрогенний: ушкодження спинного мозку;
  • Септичний: рідко при гострій травмі.

Лікування порушень центрального та периферичного кровообігу проводиться згідно з протоколами.

Поглиблений первинний огляд (АВС + ДЕ).

Д. Неврологічні порушення.

Виконати скорочене неврологічне дослідження:

  1. Оцінка свідомості.
  2. Визначення причин неврологічних порушень.

Е, Додаткові обстеження. Стосуються трьох моментів: обстеження пацієнта після роздягання, моні торування та інструментальні обстеження, збір анамнезу.

Якщо потрібно госпіталізувати пацієнта, фельдшер телефонує в оперативний відділ і дізнається про вільні місця того району, де перебуває пацієнт.

Діставши дозвіл на госпіталізацію, бригада переміщує пацієнта в машину залежно від тяжкості стану – пішки, на ношах, на руках. Дорогою в лікарню фельдшер перебуває поруч з пацієнтом. Приїхавши до лікувального закладу, бригада швидкої медичної допомоги доставляє хворого безпосередньо в приймальне відділення, допомагає перекласти хворого на кушетку. Якщо до прибуття машини швидкої допомоги хворого самостійно госпіталізують у лікарню, то фельдшер зобов’язаний доповісти про це диспетчеру.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.