Главная | Обратная связь

МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ХІРУРГІЧНИХ ХВОРИХ

1. Знайомство з хворим (паспортні дані).
2. Скарги.

Частіше всього хворі скаржаться на біль, блювоту і порушення стулу.

1. Анамнез захворювання.

Старанне вивчення анамнезу захворювання має першочергове значення для правильної діагностики і, також, для своєчасного правильного лікування. Нерідко старанно зібраний анамнез дає можливість правильно поставити діагноз захворювання і, напроти, зневажання анамнестичними даними неминуче приводить до глибоких діагностичних помилок. Анамнез повинен включати точні дані про початок, основні симптоми (перебіг захворювання і лікувальні дії, які проводилися хворим або медробітниками). У жінок слід старанно зібрати гінекологічний анамнез. При ушкодженнях слід старанно встановити обставини і механізм травми, вид предмету, який наніс ушкодження, і положення хворого в момент травми, а також час подання и об’єм медичної допомоги.

1. Огляд хворого.

Зовнішній вигляд і стан хворого мають велике значення для діагностики захворювання. При огляді можна виявити блідість шкірних покровів, холодний піт, почервоніння обличчя, страдальний вираз лиця з загостреними рисами, ціаноз губ і акроціаноз, жовтушність шкірних покровів.

Слід звертати увагу на вимушене положення в ліжку, на стан психіки,

на будову тіла і ступінь харчування, на температуру тіла.

Огляд необхідно проводити по системах:

• Серцево – судинна система:

пульс, АТ, тони серця.

• Органи дихання.

Звертати увагу на частоту і глибину дихання, обстежують легені за допомогою

перкусії і аускультації.

• Органи травлення.

Звертають увагу який язик, може бути сухий, мати нальоти, сухий як щітка.

ОБСТЕЖЕННЯ ЖИВОТА.

Звертають увагу на його форму, участь в акті дихання, старанно оглядають шкіру і відділи локалізації зовнішніх гриж. При пальпації живота визначають ряд симптомів, які мають важливе значення для діагностики гострих хірургічних захворювань і ушкоджень органів черевної порожнини. В першу чергу встановлюють наявність болісності і його локалізацію. Пальпацію слід робити обережно, спочатку поверхневу, щоб виявити орієнтовно локалізацію найбільшої болісності і додатково не травмувати хворого. Почуття болісності є одним із важливих симптомів, що свідчіть о запальному процесі. Визначення напруження м’язів при пальпації живота є суб’єктивним симптомом, який вказує на подразнення очеревини. Велика увага приділяється перкусії живота, яка дає можливість встановити пневмоперитонеум, метеоризм, випіт, наявність крові, шлунково – кишковий вміст при перфораціях і розривах порожнистих органів. При аускультації живота можна виявити посилену перистальтику кишечнику або ослаблену, або її відсутність, при парезі кишечнику.

• Обстеження сечової системи.

При огляді звертають увагу на наявність набряку в поперековій ділянці і в ділянці сечового міхура. Визначають симптом Пастернацького (болісність при поколочуванні поперековій ділянці), з обох сторін. При пальпації нирок виявляють болісність, збільшення і рухливість нирок. При пальпації надлобковой ділянці можна виявити збільшений сечовий міхур, болісність. Обов’язково обстежують стан яєчка, придатків і сім’явивідних протоків. Обов’язково слід обстежувати пряму кишку для визначення стану передміхурової залози, сім’яних пухирців і задньої стінки сечового міхура.

Спеціальні методи дослідження (цистоскопія, хромоцистоскопія, екскреторна урографія) показані при захворюваннях і ушкодженнях сечової системи.

• Дослідження нервової системи.

Необхідно проводити тоді, коли є підозра, що ушкодження нервової системи симулює хірургічне захворювання. Перш за все звертають увагу на форму і реакцію зіниць на світло. Потім послідовно проводять обстеження черепних нервів, об’єм активних рухів кінцівок, наявність сухожильних рефлексів і чутливість.

• Гінекологічне обстеження.

Необхідно проводити у всіх жінок,яких приймають у відділення з приводу гострого хірургічного захворювання черевної порожнини і при гінекологічному анамнезі. При піхвовому обстеженні звертають увагу на характер виділень: кров’янисті, гнійні. Треба старанно провести бімануальне обстеження матки і придатків.

• Обстеження прямої кишки.

Проводиться у всіх хворих, яких приймають у відділення з приводу хірургічних захворювань черевної порожнини. При ректальному обстеженні оглядають стінки прямої кишки, передміхурову залозу, сечовий міхур і простори між прямою кишкою і маткою, сечовим міхуром (Дугласовий простір) ректальне обстеження має можливість визначити також пухлини прямої кишки або малого тазу, які здавлюють її просвіт.

• Обстеження кінцівок.

Звертають увагу в першу чергу на наявність деформації і її положення. При пальпації виявляють наявність локальної болісності и патологічної рухливості. Обов’язково виміряють довжину і об’єм кінцівки і її різних частин не тільки ушкодженої, адже й здорової кінцівки. Виявляють об’єм активних і пасивних рухів у суглобах.