Главная | Обратная связь

Невідкладна допомога при набряку легень

Повинно бути направлене на ліквідацію або значне зменшення дії тих основних причин, які привели до розвитку цього ускладнення.

Потому перш за все необхідні міри, направлені на зменшення притоку крові до легень, що може бути досягнуто застосуванням судинно розширювальних препаратів, сечогінних засобів, застосуванням джгутів або кровопусканням.

При наявності показань одночасно слід забезпечити умови для покращення відтоку крові з малого кола, що досягається засобами, які підвищують скорочувальну діяльність серця і покращують обмінні процеси в міокарді, а також знижують периферичний судинний опір і, тим самим, полегшують роботу серця.

Слід також прийняти міри, які направлені на ущільнення альвеолярно-капілярних мембран, збільшення протитиску фільтрації, підвищення поверхневого натягання піни, забезпечення організму киснем, зниження дії біологічно активних речовин.

1. Починати треба з мір, направлених на нормалізацію емоційного фону хворого, усування реакції на стресорну ситуацію, яка нерідко стає пусковим механізмом розвитку набряку легень.

Значення седативної терапії в купуванні набряку легень дуже велике. При застосуванні седативних засобів нормалізується вміст катехоламінів у крові, тому зменшується периферичний судинний спазм, знижується притік крові до легень і полегшується робота серця, що покращує відтік крові із малого кола і зменшує фільтрацію тканинної рідини через альвеолярно-капілярну мембрану.

При застосуванні цих засобів зменшується задишка, що сприяє зменшенню протоку крові до легень і нормалізує протитиск фільтрації у легенях, так як значне розрідження, яке розвивається на висоті вдиху в альвеолах, зменшується. Крім того, на фоні дії седативних засобів знижується інтенсивність обмінних процесів, що полегшує перенесення нестачі кисню.

Седативна терапія:

Морфін 1% 1 мл в/в повільно на 10 мл фізрозчину або 5% глюкози. (не слід застосовувати вагітним, у хворих з хронічним легеневим серцем).

Дроперидол 0,25% 2-4 мл в/в.

Седуксен (реланіум) 0,5% 2 мл в/в.

Оксибутират натрію 20% 20-30 мл.

2. Для зменшення ОЦК, розвантаження малого кола кровообігу і обезводнення легеневої паренхіми слід застосувати діуретики.

• Лазикс (фуросемід) 20-40 мг в/в
• Етакринова кислота (урегіт) 50-100 мг

Ефект розвивається через декілька хвилині продовжується 2-3 години з виділенням до 2 л сечі. Зменшення об’єму плазми і підвищення колоїдно-осмотичного тиску із-за згущення крові обумовлюють перехід набряклої рідини у судинне русло, ведуть до зниження тиску у легеневої артерії і кровонаповнення легень, зменшуючи тим самим ефективний фільтраційний тиск. При різкому порушенні геодинаміки (шок, пароксизмальна тахікардія) застосування диуретиків показано тільки після нормалізації артеріального тиску.

3. Сильним способом ліквідації набряку легень є судинно розширюючи засоби. Механізм їх дії полягає в зниженні судинного тонусу, зниженні внутрішньо грудного об’єму крові в зв’язку з зменшенням притоку крові до малого кола і у полегшенні відтоку крові від легень завдяки дії на периферичний судинний опір. Найбільш широко з цією ціллю застосовують гангліоблокуючи препарати – арфонад (гігроній), пентаміну, бензогексоній

• Арфонад (гігроній) 0,1% (250 мг препарату розчиняють у 250 мл фізрозчину або 5% розчину глюкози в/ краплинно 80-100 крапель у хвилину до зниження АТ до 80-100 мм рт. ст.. Для піддержування АТ введення препарату в/в 10-15 крапель у хвилину.
• Пентамін в/в фракційно шприцом. Для цього 50-100 мг препарату (1-2 мл 5% розчину) розводять у 20 мл фізрозчину і по 3-5 мл цієї суміші вводять в/в х інтервалом у 5-10 хвилин до отримання ефекту.

4. Зменшення притоку крові до легень може бути досягнуто накладенням венозних джгутів на всі кінцівки.

5. Ексфузія венозної крові (кровопускання) до 400-600 мл.

6. При відсутності медикаментів помірне розвантаження малого кола може бути досягнуто і з допомогою гарячих сидячих ножних ванн (ноги у воді повинні бути до середини гомілок.)

7. У ході інтенсивної терапії слід приймати міри, які направлені на підвищення вмісту кисню у вдихальному повітрі (застосування інгаляції через маску), а також на зменшення піноутворення (піногашення) за допомогою етилового спирту або 10% водного (спиртового) розчину антифомсилану.