 |
|
ПАРОКСИЗМАЛЬНА ТАХІКАРДІЯ
Пароксизмальна тахікардія – це напади різкого почащення серцебиття ( більше 15—180 за хв ), які виникають раптово, тривають від кількох секунд до кількох годин.
Причини різноманітні : вроджена патологія провідної системи серця, гострі інфекційні захворювання, органічні хвороби серця т.і.
Виникає ектопічне вогнище збудження в будь-якій ділянці міокарда чи провідникової системи, яке посилає імпульс високої частоти і стає водієм серцевого ритму. Внаслідок нападу пароксизмальної тахікардії виникає коронарна недостатність та недостатність кровообігу.
Залежно від локалізації патологічного вогнища розрізняють надшлуночкову
(передсердну, атріовентикулярну) та шлуночкову форми пароксизмальної тахікардії.
Клініка.
Напад тахікардії починається раптово. Діти скаржаться на неприємні відчуття в ділянці серця, стискаючий біль у грудях, біль у епігастральній ділянці. Шкірні покриви бліді, деколи з”являється ціаноз, має місце набухання та пульсація шийних вен. Пульс слабкого наповнення, ЧСС 150-300 за 1 хв. АТ знижений.
Зміни на ЕКГ : раптовий початок і раптовий кінець, відсутність компенсаторної паузи, ЧСС понад 150 за хв, наявність 3-х і більше групових екстрасистол.
Допомога на догоспітальному етап:
1. Надати дитині підвищене, напівсидяче положення.
2. Звільнити від стискуючого одягу.
3. Забезпечити доступ свіжого повітря.
4. Рефлекторне подразнення блукаючого нерва :
- блювотний рефлекс
- захід Вальсави ( глибокий вдих з подальшим видихом при закритому роті )
- присідання навпочіпки
- пиття холодної води
- холодні обтирання шкіри
- різкий перехід з сидячого положення у горизонтальне
- рефлекс Ашнера ( натискування на внутрішню верхню частину очних яблук )
- згинання ніг до живота та їх розгинання
Ці прийоми ефективні при надшлуночковій тахікардії.
5. Седативна терапія: настоянка валеріани 10-20 крапель, відвар м”яти чи мелиси, корвалол1 крапля на рік життя.
6. Оротат калію 10-20 мг/кг на добу або інші препарати калію всередину.
7. Госпіталізація.
Допомога на госпітальному етапі.
При надшлуночковій формі тахікардії:
1. Оксигенотерапія 40% зволоженим киснем .
2. 0,25% розчин ізоптину 0,1 мг /кг маси в/в струминно на 20 мл 10% глюкози.
При відсутності ефекту через 3-5 хв повторюють рефлекторні дії.
Через 10-20 хв повторно ввести ізоптин разом з 2-5 мл панангіну та седуксеном
(0,5-2 мл).
3. При відсутності ефекту через 30-60 хв вводять 10% розчин новокаїнаміду 0,2 мл/кг
4. (3-6 мг/кг) на 10 мл фіз.розчину після попереднього введення 1% мезатону
(0,1 мл/рік життя) в/в струминно повільно.
5. При відсутності ефекту через 1,5-2 год вводять 0,05% р-н строфантину 0,01 мг/кг маси (0,1-0,3 мл залежно від віку) з 10 мл 10% глюкози в/в струминно повільно.
6. При відсутності ефекту через 2-4 год вводять 0,1% р-н обзідану 0,1 мг/кг на 20 мл фіз. розчину
7. При відсутності ефекту – електроімпульсна терапія.
При шлуночковій формі тахікардії:
1. Оксигенотерапія через маску 40% зволоженим киснем 5 л за 1 хв.
2. 1% р-н лідокаїну 1-3 мг/кг разова доза на 10 мл фіз розчину або 5% глюкози в/в струминно повільно, далі – повільна інфузія підтримуючої дози – 1-2 мг/кг /год на
50-100 мл фіз розчину або 5% глюкози.
3. При відсутності ефекту – 10% новокаїнамід разом з 1% мезатоном.
4. Через 2-4 год – 2,5% аймалін або 3,5% ритмонорм в/в струминно на фіз розчині.
5. При відсутності ефекту – електроімпульсна терапія.