 |
|
Вегетативна (автономна) нервова система.
НЕРВОВА СИСТЕМА
Основними її функціями є забезпечення інтеграції всіх органів і систем організму, що дає можливість сприймати його як єдине ціле, а також здійснювати тісний взаємозв'язок організму з навколишнім середовищем. Діяльність нервової системи рефлекторна. Рефлекторний зв'язок органів між собою і з центральною нервовою системою можливий завдяки таким специфічним її властивостям, як збудження передавання імпульсу на певну віддаль і відповідь на подразнення.
До складу нервової тканини входять нейрони – нервові клітини та нейроглія (міжклітинна речовина). Нейроглія буває макроглія (опірна і трофічна фнкція), мікроглія (функція фагоцитозу).
Нейрон складається з тіла, аксону – довгий відросток, тільки один, що проводить імпульс від тіла нейрона; дендрит – короткий відросток, їх декілька, проводять імпульс від тіла до робочого органу.
Залежно від кількості відростків розрізняють нейрони: уніполярні (1 відросток); біполярні (2 відростка); мультиполярні (багато).
Залежно від напряму збудження розрізняють нейрони: аферентні (чутливі, сприймають подразники і передають у ЦНС) та еферентні (рухові, з ЦНС на робочий орган).
Нервові відростки, оточені оболонкою, під якою міститься осьовий циліндр називають нервове волокно.Розрізняють м’якушеві (дві оболонки, що складається з ліпопротеїдів – соматична система), безм’якушеві (одна оболонка – вегетативна система).
Чутливе нервове волокно розгалужуючись утворює нервові закінчення, що локалізуються в шкірі, органах і називаються рецептори.
Рецептори бувають екстерорецептори (зовнішні), інтерорецептори (внутрішні), ефектори (закінчення аксонів у робочих органах).
Нервова система складається з двох частин - центральної й периферичної. До центральної нервової системи належать головний та спинний мозок. До периферичної - нерви, нервові сплетення, нервові вузли й нервові стовбури.
Центральну та периферичну нервову систему ще поділяють на соматичну й вегетативну. Соматичнанервова система іннервує сому, тобто тіло, до якого входять скелетні м’язи, зовнішні покриви тіла, аналізатори, слизова оболонка носової й ротової порожнин.
Автономна, або вегетативна нервова система, іннервує внутрішні органи, залози, кровоносні судини.
Спинний мозок розміщений у хребетному каналі від першого шийного хребця до 1-2 поперекового хребців і закінчується тонкою ниткою. Мозок має вигляд циліндричного тяжа, завдовжки 40-45 см., діаметром 1-1.5 см., масою 30-36 г. Спинний мозок має чотири поверхні та два потовщення - шийне та поперекове. Потовщення зв’язані зі скупченням нервових клітин, які іннервують відповідно верхні та нижні кінцівки. В центрі мозку є центральний канал, заповнений спинномозковою рідиною.
На передній поверхні мозку є передня серединна щілина, на задній - задня серединна борозна, які поділяють мозок на праву та ліву половини.
Сіра речовина спинного мозку нагадує крила метелика. Вона утворена тілами нейронів. Сіра речовина мозку утворює парні передні та задні роги. У 15 сегментах мозку є бічні роги (в грудному відділі й верхніх сегментах поперекового відділу). Функціонально передні роги є руховими, задні – чутливі, бічні - вегетативними.
У задньому розі спинного мозку лежить власне ядро заднього рогу і грудне ядро. У передньому розі розташовано 6 ядер – передні медіальне та латеральне, задні медіальне та латеральне, центральне. Ці ядра іннервують м’язи тіла. У бічних рогах залягають дрібні нейроцити, які утворюють центри симпатичної частини вегетативної нервової системи.
Спинний мозок складається з 31 сегмента, із них 8 – шийних, 12 – грудних, 5 – поперекових, 5 - крижових та один куприковий.
З бічних борозенок спереду і ззаду по обидва боки спинного мозку двома подвздовжними низками виходять корінці спинномозкових нервів. Передні корінці виходять за межі спинного мозку з передніх рогів, а задні входять у задні роги. За функцією передні корінці рухові, задні - чутливі. Обидва корінці перед входом у міжхребцевий отвір з'єднуються, утворюючи змішаний спинномозковий нерв.
Частина спинного мозку з парою чутливих і парою рухових корінців називається сегментом. До спинномозкового сегменту також входять спинномозкові вузли, де локалізуються тіла чутливих нейроцитів і спинномозкові нерви.
Біла речовина спинного мозку поділяеться на три парних канатики, розміщені навколо сірої речовини. Передній канатик лежить між передньою серединною щілиною та передньою бічною борозною. Бічний - між передньою та задньою бічними борознами. Задній - між задньою бічною та задньою серединною борознами.
У шийному та верхньому грудному відділах спинного мозку є проміжна борозна, яка ділить задні канатики на два пучки – тонкий та клиноподібний.
Спинний мозок покритий трьома оболонками.
Ø Внутрішня – м’яка оболонка, щільно оточує мозок, утворена пухкою сполучною тканиною. Проникає в усі щілини.
Ø Павутинна оболонка тонка, прозора. Покриває всі опуклості, але в щілини і борозни мозку не заходить.
Ø Тверда оболонка – зовнішня, утворює навколо мозку щільний фіброзний мішок.
Між м’якою та павутинною оболонками утворюється підпавутинний простір, заповнений спинномозковою рідиною, а між павутинною та твердою оболонками утворюється субдуральнтй простір, заповнений спинномозковою рідиною. Простір між твердою оболонкою й окістям хребетного стовпа називаеться епідуральним. У ньому містяться жирова клітковина й венозні сплетення.
Таким чином, основними функціями спинного мозку, є рефлекторна та провідна. Сегментарний апарат спинного мозку відповідає за м'язовий тонус, за сухожилкові рефлекси. Висхідні та низхідні шляхи спинного мозку беруть участь в утворенні рефлекторних дуг безумовних рефлексів.
ГОЛОВНИЙ МОЗОК
Головний мозок людини займає всю порожнину черепа, кістки якого захищають масу мозку від зовнішніх механічних пошкоджень. Середня маса мозку у чоловіків — 1375 г, у жінок — 1275 г. У чоловіків він становить 2% загальної маси тіла, у жінок — 2,5%. Об'єм людського мозку становить 91—95% місткості черепа, він складається з трьох відділів: мозкового стовбура, підкоркового відділу та кори великого мозку.
Стовбур головного мозку утворений довгастим мозком, мостом , мозочком, ніжками мозку й чотиригорбиковим тілом.
Підкірковий відділ – це проміжний мозок та підкіркові ядра великих півкуль.
Кора великого мозку покриває дві півкулі головного мозку.
Оболонки головного мозку.
Ø М’яка, судинна – прилягає до речовини мозку, заходить у борозни, закрутки. Пухка оболонка з численними судинами, що її живлять.
Ø Павутинна – тонка, напівпрозора, не має судин, не заходить у борозни, унаслідок чого між м’якою і павутинною оболонками утворюються цистерни, заповнені спинномозковою речовиною.
Ø Тверда оболонка - окістя для внутрішньої мозкової поверхні кісток черепа. Побудована із щільної сполучної тканини, що зростається з кістками черепа у ділянці внутрішньої основи. Між твердою і павутинною оболонками є субдуральний простір, заповнений серозною рідиною.
Від твердої оболонки відходить кілька відростків. Найбільші з них – серп великого мозку, мозочковий намет і діафрагма сідла.
Серп – лежить між півкулями мозку і зростається з наметом, прикріплюючись до півнячого гребеня решітчастої кістки. Серп зменшує тиск однієї півкулі на іншу при бічному положенні голови.
Мозочковий намет – лежить між потиличними частками півкуль мозку та верхньою поверхнею мозочка. В утвореній порожнині лежить мозочок.
Діафрагма сідла – відходить від спинки турецького сідла та основи малих крил клиноподібної кістки. В центрі діафрагми є отвір, де кріпиться гіпофіз.
Також тверда оболонка головного мозку розщеплюється у деяких місцях і утворює пазухи. Це додаткові порожнини для відтоку крові від мозку, органів слуху, зору.
Довгастий мозок є продовженням спинного мозку. Сіра речовина довгастого мозку складається з ядер 9-12 пар черепних нервів. Біла речовина — це провідні шляхи спинного і головного мозку, що тягнуться догори в мозковий стовбур, а звідти до спинного мозку. На передній поверхні довгастого мозку міститься передня серединна щілина, з обох боків якої лежать потовщені білі тяжі, що називаються пірамідами. Піраміди частково перехрещуються на границі зі спинним мозком і утворюють бічний пірамідний шлях. Частина білих волокон, що не перехрещуються, утворюють прямий пірамідний шлях. Збоку від пірамід виходить під'язиковий нерв (XII пара). Назовні від пірамід розташовані підвищення овальної форми - оливи. Ядра олив функціонально зв'язані з мозочком, вони впливають на статику тіла — підтримують його у вертикальному положенні.
Позаду олив виходять черепні нерви: язикоглотковий (9 пара), блукаючий (10 пара) і додатковий(11 пара) нерви. На задній поверхні довгастого мозку пролягає задня серединна борозна, по обидва боки якої тягнуться два пучки провідних шляхів від спинного мозку. Кожен із пучків закінчується горбками - тонким і клиноподібним.
На задній поверхні довгастого мозку та мосту лежить ромбоподібна ямка, в товщі якої лежать ядра восьми пар черепних нервів, а саме: V пара — трійчастий нерв; VI пара — відвідний нерв; VII пара — лицевий нерв; VIII пара — присінково-завитковий нерв; IX пара — язикоглотковий нерв; X пара — блукаючий нерв; XI пара — додатковий нерв; XII пара — під'язиковий нерв. Трійчастий нерв ( 5 пара) має чотири ядра: одне - рухове і три - чутливі. Відвідний нерв (6 пара) має одне рухове ядро. Лицевий нерв( 7 пара) має три ядра: рухоме, чутливе і вегетативне. У присінково-завиткового нерва (8 пара) шість ядер: два слухових і чотири присінкових. Язикоглотковий нерв (9 пара) і блукаючий нерв( 10 пара) мають по три ядра: рухове, чутливе і парасимпатичне. Додатковий нерв (11 пара) і під язиковий (12 пара) мають по одному руховому ядру.
Міст лежить вище довгастого мозку. Це потовщений валик із поперечно розміщеними волокнами. Центром його проходить основна борозна, в якій лежить основна артерія головного мозку. По обидва боки борозни є значні підвищення, утворені пірамідними шляхами. Міст складається з великої кількості поперечних волокон, які утворюють його білу речовину — нервові волокна. Між волокнами чимало скупчень сірої речовини, яка утворює ядра мосту. Продовжуючись до мозочка, нервові волокна утворюють його середні ніжки.
Міст складається з черевної (основної) частини й спинної частини (покришки), яка лежить у його заглибині і є продовженням покришки довгастого мозку. В покришці мосту розташований сітчастий утвір (ретикулярна формація), в якому локалізуються ядра чотирьох пар черепних нервів: трійчастого (V пара), відвідного V1 пара), лицевого (VII пара), присінково-завиткового (VIII пара).
На межі між черевною та спинною поверхнями мосту лежить трапецієподібне тіло, утворене ядрами й поперечними волокнами провідного шляху слухового аналізатора.
Мозочок лежить на задній поверхні мосту й довгастого мозку в задній черепній ямці. Складається із двох півкуль і черв'яка, який з'єднує півкулі між собою. Маса мозочка 120-150 г. Кожна півкуля мозочка складається з сірої та білої речовини. Сіра речовина мозочка міститься поверх білої у вигляді кори. Кора півкуль утворює паралельно розташовані борозни, між якими є закрутки такої ж форми. Борозни поділяють кожну півкулю мозочка на декілька часток. Кора півкуль мозочка складається з двох шарів нервових клітин: зовнішнього молекулярного й зернистого. Товщина кори 1—2,5 мм. Сіра речовина мозочка розгалужується в білій (на серединному розрізі мозочка видно ніби гілочку вічнозеленої туї), тому її називають деревом життя мозочка. Крім цього, в білій речовині мозочка розміщені чотири пари ядер: найбільше з них — зубчасте, яке здійснює функцію рівноваги; медіальніше від нього лежить коркоподібне ядро, ближче до центру — кулясте, а в центрі — ядро шатра.
Мозочок трьома парами ніжок з'єднується зі стовбуром мозку. Ніжки представлені пучками волокон. Нижні (хвостові) ніжки мозочка йдуть до довгастого мозку. Середні (мостові) ніжки мозочка з'єднуються з мостом, у них проходять поперечні волокна до нейронів кори півкуль. Через середні ніжки проходить кірково-мостовий шлях, завдяки якому кора великого мозку впливає на мозочок. Верхні ніжки мозочка у вигляді білих волокон ідуть у напрямку до середнього мозку. Верхні (черепні) ніжки мозочка складаються в основному з волокон його ядер і служать основними шляхами, що проводять імпульси до зорових бугрів, підзоровобугрової ділянки та червоних ядер.
Головна функція мозочка — рефлекторна координація рухів і розподіл м'язового тонусу. Крім того, в ньому містяться вищі центри вегетативної (симпатичної) нервової системи.
Середній мозок розташований між мостом і проміжним мозком. Через нього вгору і вниз проходять нервові шляхи, які передають імпульси до проміжного і кінцевого мозку та від них.
У середньому мозку виділяють низку ядер:
1) передні горби отримують імпульси від сітківки ока, у відповідь на які регулюється просвіт зіниці й акомодація ока;
2) задні горби отримують імпульси від ядер слухових нервів, що призводить до регуляції тонусу м’язів середнього вуха, а у тварин – поворот у бік подразника;
3) червоні ядра беруть участь у регуляції м’язового тонусу і в реакціях, що забезпечують правильне положення тіла в просторі;
4) чорна речовина регулює м’язовий тонус и підтримку постави, бере участь в регуляції актів жування, ковтання, дихання.
У середньому мозку міститься низка важливих нервових центрів, зокрема первинні центри зору, слуху, м’язового тонусу тощо. Середній мозок є одним з основних центрів регуляції рухів і напруження скелетних м’язів, переважно тих, які протидіють силі гравітації (розгиначі ніг, м’язи спини).
Кінцевий мозок.
До кінцевого мозку входять проміжний мозок і півкулі великого мозку.
Проміжний мозок – частина переднього відділу стовбура головного мозку. Основними утвореннями проміжного мозку є :
1. Зорові горби (таламус, згір’я) – парні утворення, що займають значну масу проміжного мозку, вони є центрами всіх аферентних імпульсів, через них поступає інформація до кори головного мозку від усіх рецепторів (крім нюхових). У цих горбах знайдено ряд ядер: специфічних і неспецифічних.
Специфічні ядра отримують інформацію від рецепторів, обробляють її та передають в певну область кори головного мозку, де виникають відповідні відчуття.
Неспецифічні ядра не зв’язані прямо з рецепторами. Вони отримують імпульс від рецепторів через синапси. Далі імпульси поступають на нейрони, що розташовані у корі головного мозку.
2. Підгорбова область (гіпоталамус, підзгір’я) бере участь у регуляції різноманітних видів обміну речовин (білків, жирів, вуглеводів, солей, води), регулює теплоутворення і тепловіддачу, стан сну і бадьорості.
3. Епіфіз (надзір’я) – верхній мозковий придаток, що являє собою залозу внутрішньої секреції і лежить над зоровими горбами.
4. Третій мозковий шлуночок утворює порожнину проміжного мозку. Він має вигляд вертикальної щілини, що міститься між згір’я і підзгір’я.
Кінцевий (великий) мозокскладається з двох півкуль, покритих мозковим плащем (корою). Півкулі з’єднані між собою мозолистим тілом. Всередині великого мозку, між лобними частками і проміжним мозком містяться скупчення сірої речовини — це базальні, або підкоркові ганглії, до яких належать: хвостате ядро, лушпина, блідий шар. Розвиток і клітинна будова у хвостатого тіла та лушпини однакові, тому їх розглядають як одне утворення – полосате тіло.
Полосате тіло відповідає за складні рухові функції, бере участь у здійсненні безумовно-рефлекторних реакцій ланцюгового характеру. Ця функція відбувається через блідий шар, пригальмовуючи його діяльність. Також полосате тіло через гіпоталамус регулює вегетативні функції організму, а разом з ядрами проміжного мозку забезпечує здійснення складних безумовних рефлексів – інстинктів.
Блідий шар є центром складних рухових рефлекторних реакцій (біг, ходьба), формує складні мімічні реакції, бере участь в забезпеченні правильного м’язового тонусу. Свої функції блідий шар здійснює через червоні ядра та чорну речовину середнього мозку. При збудженні блідого шару спостерігається загальне скорочення скелетних м’язів протилежної сторони тіла. При ураженні блідого шару рухи втрачають свою плавність, точність.
Крім цього, підкіркові ядра завдяки зв’язку з гіпоталамусом беруть участь у регуляції обміну речовин і функцій внутрішніх органів.
Великі півкулі головного мозку складаються з підкіркових гангліїв і мозкового плаща (кори), які оточують бокові шлуночки. Права і ліва півкуля розділені поздовжньою борозною, в глибині якої міститься мозолисте тіло, утворене нервовими волокнами.
Плащ (кора) у людини – це сіра речовина півкуль, утворена нервовими клітинами, від яких відходять відростки. У корі знаходиться від 12 до 18 млрд. нервових клітин. Загальна поверхня кори збільшується за рахунок численних борозен, які ділять кожну півкулю на 4 частки: лобову, тім’яну, потиличну і скроневу, які, в свою чергу, діляться борознами на ряд закруток. Межами між частками є найглибші борозни: сільвієва і центральна. Сільвієва борозна йде по зовнішній (бічній) поверхні півкулі спереду назад і вгору; вона відокремлює скроневу частку півкулі від лобової і тім’яної. Центральна борозна починається від верхнього краю півкулі і йде вниз в напрямку до сільвієвої борозни. Ця борозна відмежовує лобову частку від тім’яної. Четверта, потилична частка, відокремлюється від тім’яної невеликою і непостійною борозною.
. Загальна поверхня кори півкуль дорослої людини 2000-2500 см3, причому 70% її заховані в глибині борозен. Товщина кори 2-4,5 мм. Нервові клітини і волокна, які утворюють кору, представлені такими шарами:
1 шар – молекулярний – найбільш поверхневий. У цьому шарі мало нервових клітин, вони дрібні. Шар утворений сплетінням нервових волокон, зовнішній зернистий. Складається з дрібних клітин у вигляді зернин і пірамід, бідний на мієлінові волокна.
2 шар – пірамідний, утворений середніми і великими пірамідними клітинами, з великою кількістю дендритів.
3 шар – внутрішній зернистий, складається з дрібних зернистих клітин різної форми.
4 шар – гангліозний – складається з великих пірамідних клітин. У передній центральній закрутці він містить ще клітини Беца, аксони яких дають початок низхідним пірамідним шляхам, що проходять через стовбур головного мозку у спинний мозок і зв’язують кору півкуль з периферією.
5 шар – поліморфний – складається з клітин трикутної і веретеноподібної форми і належать до білої речовини мозку.
6 шар – складається з веретеноподібних нейронів, має багато волокон. Між нервовими клітинами всіх шарів виникають як постійні, так і тимчасові зв’язки.
Ділянка кори, де розташовані кіркові ядра аналізаторів, названі сенсорними зонами кори великого мозку.
Ядерна зона рухового аналізатора, куди надходять збудження від рецепторів суглобів, скелетних м’язів і сухожилля, розташована в передньо і задньоцентральних ділянках кори. У межах передньої центральної закрутки найвище розміщені центри для м’язів нижньої кінцівки, нижче – для м’язів тулуба, потім верхньої кінцівки і, нарешті, центри м’язів голови.
Зона шкірного аналізатора, зв’язаного з температурною, больовою і тактильною чутливістю займає задньоцентральну ділянку. Центри чутливості нижчих частин тіла розміщені у верхніх частинах тіла – у нижніх її ділянках.
Найбільшу площу займає кіркова область рецепторів кисті рук, голосового аналізатора і обличчя, найменшу – тулуба, стегна і гомілки.
Ядерна зона зорового аналізатора розташована в потиличній ділянці. В скроневій ділянці розташована зона слухового аналізатора, а поблизу від бокової борозни – ядерна зона смакового аналізатора. Нюхова зона розміщена на внутрішній поверхні скроневих часток кори.
Центр мови міститься у лівій півкулі. Розрізняють 2 центри мови: руховий, який міститься у нижній частині лобової частки і слуховий, який знаходиться у скроневій частці, під заднім кінцем сільвієвої борозни. Центри мови є лише у людини. Мовлення, мислення, почуття і вправні рухи контролюються нейронами, які розміщені в лобовій частці головного мозку. Розпізнавання тонів і звуків відбувається в скроневій частині. Ця ділянка також бере участь у запам’ятовуванні інформації. Різноманітні сенсорні відчуття, такі як біль, температура усвідомлюються та інтерпретуються в тім'яній частині. Потилична частина фіксує та інтерпретує зорові образи.
Лімбічна система розміщена навколо верхньої частини стовбура мозку та утворює край (лімб), що сполучає кіркові та середньомозкові ділянки із нижчими центрами, які регулюють функції організму. Поясна закрутка разом із закруткою морського коника і нюховою цибулиною утворює лімбічну кору, яка модифікує поведінку та емоції. Морський коник – це зігнута смуга сірої речовини, яка впливає на процес навчання, пам’яті, пізнання нового, запам’ятовування просторових співвідношень. Закрутка морського коника модифікує вияв емоцій – таких як гнів і страх. Мигдалеподібне тіло впливає на поведінку та активність, виходячи із внутрішніх потреб організму: потреби харчування, статевого зацікавлення, вияву гніву. Нюхові цибулини відтворюють відчуття певного запаху, викликають спогади про давно забуті емоції. Отже, лімбічна система відіграє складну і важливу роль у вияві інстинктів, активності, емоцій, визначає вплив настрою, а також внутрішніх змін в організмі та поведінку. Сприйняття запаху, світла, формування пам’яті теж перебувають під впливом лімбічної системи.
Із сенсорними зонами взаємодіє моторна зона кори великого мозку. Ядерні зони аналізаторів – це ділянки кори, в яких закінчується основна маса провідних шляхів аналізаторів. За межами ядерних зон розташовані розсіяні елементи, куди надходять імпульси від тих же рецепторів, що і в ядро аналізатора.
Вегетативна (автономна) нервова система.
1. Анатомічні особливості вегетативної нервової системи.
1. Вегетативна нервова система забезпечує іннервацію внутрішніх органів: травного, дихального та сечостатевого апаратів, серцево-судинної системи, залоз внутрішньої секреції, а також усіх гладеньких м'язів і залоз зовнішньої секреції.
2. Вона не може керувати роботою внутрішніх органів. Її діяльність поза свідомістю людини.
3. У вегетативній нервовій системі розрізняють центральну й периферичну частини. Центральна частина міститься в спинному і головному мозку. Периферична складається з нервових вузлів і волокон.
4. Вегетативна нервова система має тільки відцентрову (еферентну) ланку рефлекторної дуги. Доцентрову (аферентну) ланку рефлекторної дуги вона використовує у соматичній нервовій системі.
5. Ефекторна ланка рефлекторної дуги вегетативної нервової системи має два нейрони: центральний або вставний і ефекторний (руховий). Тіло центрального нейрона міститься у бічних рогах спинного мозку або в ядрах стовбура головного мозку. Тіло ефекторного нейрона лежить за межами ЦНС, а саме у автономних вузлах.
6. Аксони вставних нейронів, які виходять зі спинного мозку і з стовбура головного мозку утворюють передвузлові (прегангліонарні) волокна. Ці волокна покриті мієліном, тому їх іменують білими. Аксони ефекторних нейронів, які виходять із вузлів і йдуть до органів утворюють післявузлові(постгангліонарні) волокна. Ці волокна не вкриті мієліном, тому їх іменують сірими.
7. Вегетативні ( автономні) вузли лежать ближче до органа, що ними іннервується. Вони поділяються на вузли 1- 2- 3- порядку. Вузли першого порядку це паравертебральні (біляхребетні), другого порядку – превертебральні (передхребетні), третього порядку – біля органі і інтрамуральні ( лежать в стінці органа )
2. Центри симпатичної частини вегетативної нервової системи містяться в бокових рогах сірої речовини спинного мозку. Починаючи від восьмого шийного до 2-3 поперекового сегмента. Передвузлові волокна виходять зі спинного мозку в складі черевних корінців спинномозкових нервів, а потім через білу сполучну гілку прямують до вузлів симпатичного стовбура. Правий і лівий симпатичні стовбури лежать з боків хребта від основи черепа до куприка. Пучки нервових волокон з'єднують вузли між собою. Кожен стовбур складається з трьох шийних вузлів, 10-12 грудних, 4-5 поперекових, 3-4 крижових та одного куприкового. Від шийних вузлів (верхнього, середнього і нижнього) відходять серцеві гілки, які доходять до серцевого сплетення, також ідуть гілочки і до кровоносних судин. Від верхнього шийного вузла відходять внутрішні і зовнішні сонні нерви. Від шийних симпатичних вузлів ідуть симпатичні волокна до слинних залоз, глотки, гортані та зіниці ока. Верхні грудні вузли дають гілки до органів заднього середостіння, аортального, серцевого й легеневого сплетень. Від 6-9 грудних вузлів відходить великий нутрощевий нерв, а від 10-11 вузлів малий нутрощевий нерв. Обидва нерви проходять крізь діафрагму в черевну порожнину й закінчуються в черевному сплетенні. Черевне або сонячне сплетення розташоване навколо початку нутрощевої артерії та іннервує печінку, шлунок, підшлункову залозу, тонку кишку, товсту кишку до низхідної ободової кишки, нирки, надниркові залози, селезінку. У ділянці малого таза є підчеревне сплетення, розташовано на черевній аорті. Воно іннервує органи малого таза. У чоловіків: нижні відділи прямої кишки, сечовий міхур, сім'явиносну протоку, передміхурову залозу, а у жінок – матку, піхву, пряму кишку і сечовий міхур.
3. Парасимпатична частина вегетативної нервової системи. Перший парасимпатичний центр (ядро Якубовича) лежить у середньому мозку на дні водопроводу. Від ядра відходять прегангліонарні волокна, які йдуть у складі окорухового нерва (3 пара черепних нервів).На своєму шляху прегангліонарне волокно заходить у війчастий вузол. Від вузла починаються постгангліонарні волокна, які викликають звуження зіниці. Другий парасимпатичний центр (верхне слиновидільне ядро) міститься у ромбоподібній ямці, його передвузлові волокна входять до складу проміжного нерва, потім лицевого (7 пара черепних нервів). Прегангліонарні волокна підходять до крилопіднебінного й підщелепного вузлів. Постгангліонарні волокна, які відходять від крилопіднебінного вузла іннервують слізну залозу, залози слизової оболонки носової і ротової порожнин. Постгангліонарні волокна, які відходять від підщелепного вузла іннервують піднижньощелепну і підязикову слинні залози. Третій парасимпатичний центр (нижнє слиновидільне ядро) розташоване у довгастому мозку. Від ядра відходять прегангліонарні волокна, які йдуть у складі язикоглоткового нерва (9 пара черепних нервів). На своєму шляху прегангліонарне волокно заходить у вушний вузол. Від вузла відходять постгангліонарні волокна, які іннервують привушну слинну залозу. Четвертий парасимпатичний центр (дорзальне ядро блукаючого нерва) розташоване на дні ромбоподібної ямки. Правий блукаючий нерв з'єднується з черевним (сонячним) сплетенням. Прегангліонарні волокна йдуть у складі блукаючого нерва до органів шиї, грудної черевної порожнин і закінчуються в інтрамуральних вузлах. Ці вузли розташовані всередині щитоподібної, загрудинної залоз, у бронхах, легенях, серці, стравоході, шлунку, кишках - до селезінкового вигину. Від вузлів відходять постгангліонарні волокна, які іннервують ці органи. П'ятий парасимпатичний центр розташованій у 2-4 крижових сегментах спинного мозку. Прегангліонарні волокна від центрів йдуть у складі черевних корінців крижових нервів, а потім утворюють тазові нерви. Ці нерви входять до складу підчеревного сплетення і закінчуються інтрамуральними вузлами в органах малого таза. Від вузлів відходять постгангліонарні волокна, що іннервують органи малого таза.
Вищими центрами вегетативної нервової системи є сірий бугор проміжного мозку, смугасте тіло півкуль великого мозку, мозочок, сіра речовина водопроводу середнього мозку. Також виявлені центри в корі півкуль великого мозку, які впливають на функціі вегетативної нервової системи.
Симпатична і парасимпатична частини вегетативної нервової системи відрізняються одна від одної функціонально. Так, симпатична частина прискорює роботу серця, посилює дихання, розширює зіницю ока, а парасимпатична - звужує зіницю ока, прискорює перистальтику кишок. Працюють вони злагоджено, антагонізма між ними немає.