Формування великих рас
Отже, у палеоліті найтепліший клімат був в Африці, помірний — в Азії, а найхолодніший — в Європі, на північному заході якої знаходився Північний полюс. Неважко побачити, що тодішнє Північне полярне коло могло сягати нинішньої 40-ї паралелі, тобто більша частина території Європи і, зокрема, північно-західна частина України знаходились у приполярній зоні. Як ми вже знаємо, приблизно 40 тисяч років тому неоантропи протягом кількох тисячоліть заселили простори Африки, Азії та Європи, витісняючи з них (шляхом асиміляції і, частково, фізичного знищення) палеоантропів (неандертальців та інших). Почався процес локалізації неоантропів — їх пристосування (адаптація) до життя на відповідних територіях.Але перед тим як перейти до розгляду цього питання, необхідно познайомитись з одним важливим інструментом антропологічних досліджень, який називається Головний індекс
Інші його назви — черепний показникабо черепний індекс. Головний індекс— це відношення ширини голови (поперечний діаметр, якщо дивитися на неї згори) до її довжини (повздовжній діаметр), виражене у відсотках. При значенні головного індексу до 74,9 людей називають довгоголовими (доліхокефалами), при індексі від 75 до 79,9 їх називають середньоголовими (мезокефалами), а при індексі 80 і більше — круглоголовими (брахікефалами). Головний індекс не треба плутати з “висотним індексом” (висота черепа) і “лицевим індексом” (відношення довжини обличчя до його ширини). На думку сучасних антропологів, “довгоголовістьє пережитком глибокої древності, атавізмом”[132]. “Ослаблення рельєфу черепної коробки дозволило вільніше розвиватися головному мозку, тож череп поступово збільшувався вшир. Крім того, прогресивний розвиток головного мозку приводив до ослаблення рельєфу черепа, череп ставав вищим, лоб піднімався крутіше, форма черепа ставала круглішою (більшість давніх людей, найближчих предків людини, мали видовжену форму черепа, для них була характерна доліхокефалія)”[133]. Людиноподібні істоти — Гомо габілус, Гомо еректус, пітекантропи, неандертальці, синантропи та інші, в тому числі всі без винятку проміжні форми — були довгоголовими[134]. На сьогодні найдовші голови мають австралійські аборигени, ескімоси і кафри. Об’єм людського мозку коливається в діапазоні від 1000 до 2000 куб. см. На індивідуальному рівні немає прямої залежності між розумовими здібностями і формою та об’ємом черепа. Відомо, що у багатьох видатних людей його об’єм був навіть нижчим за середній. Одна з причин цього криється в тому, що людина використовує лише незначну частку можливостей свого мозку. Тому справа не в об’ємі мозку, а в ефективності його використання, в якості його організації. Проте безперечним є й те, що збільшення об’єму мозку і брахікефалізація в еволюційному плані дають людині додаткові шанси у розкритті її творчого потенціалу. А тепер можна повернутися до теми формування великих рас. Якщо ми говоримо, що раса вже сформувалась, то це значить, що вона в цілому пристосувалась до життя у своєму природному середовищі. Негроїди Схоже, що першими пристосувалися негроїди, оскільки життя в екваторіальній зоні, без значних сезонних коливань температури і за наявності практично весь рік рослинної їжі, було найкомфортнішим. Головну проблему створювало пекуче екваторіальне сонце, проте протягом тисячоліть природного добору вона була вирішена: “Характерні риси екваторіальних рас сформувалися в Африці на південь від Сахари (негроїди) й Південно-Східної Азії (австралоїди)[135]. Деякі з них відрізняються адаптацією до жаркого й вологого клімату та підвищеної сонячної інсоляції (випромінювання). Так, темний колір шкіри з великою кількістю пігменту (меланіну) оберігає організм від шкідливої дії ультрафіолетового випромінювання, яке призводить до перегріву й опіків шкіри.
Схожу роль відіграє й густе волосся спіральної форми, яке утворює на голові щось подібне до суцільної природної пористої «шапки»: воно не пропускає тепло, захищаючи шкіру й кровоносні судини від надмірного нагрівання. Це стосується й таких особливостей будови обличчя, як дуже широкий ніс із великими отворами й розвинута слизова частина губ, що забезпечують посилене виділення вологи, необхідне для охолодження організму в умовах спекотного клімату. Завдяки цим та іншим рисам негроїди Африки й аборигени Австралії мають змогу без будь-якої шкоди для здоров’я перебувати під палючим сонячним промінням протягом тривалого часу” [136]. На думку деяких антропологів, суттєвим чинником формування негроїдної раси було також значне змішування африканських неоантропів з африканськими палеоантропами (неандертальцями, можливо — також з Гомо еректус та іншими архаїчними підвидами Гомо сапієнс)[137]. Антропологи знають, що домінантними здебільшого є ті ознаки, які є древнішими, оскільки за ними стоїть життєва енергія більшої кількості поколінь предків[138]. У зв’язку з цим головною причиною довгоголовості негроїдів вважають вплив домішок палеоантропів, які всі були довгоголовими. Монголоїди Менш комфортними, порівняно з екваторіальною зоною, були умови Південно-Східної Азії, в яких сформувалася жовта раса — монголоїди.Адаптація неоантропів на цих територіях проходила важче, вимагала більших зусиль і була тривалішою. В результаті локалізація азіатських неоантропів, яка завершилась виникненням жовтої раси, відбулась на вищому рівні розвитку і пізніше (порівняно з чорною расою). Важливим чинником формування монголоїдної раси були змішування неоантропів з азіатськими палеоантропами, передусім — синантропами[139], а пізніше — і з європейськими кроманьйонцями. Як пише авторитетний фахівець з антропології В. П. Алексєєв, “простежується об’єктивна, основана на морфології лінія спадкоємності між синантропами, віддаленими від сучасності не менш як на три сотні тисячоліть, і сучасними монголоїдами”[140]. Виявляється, що вже 300 тисяч років тому синантропи Південно-Східної Азії мали виразні монголоїдні риси.
З погляду форми черепа в середовищі монголоїдів переважає середньоголовість (мезокефальність), хоча присутня і значна частка довгоголових (чукчі, ескімоси). До речі, інколи дослідників збиває з пантелику т. зв. “несправжня брахікефальність”. Такою є, наприклад, “брахікефальність” таджиків і узбеків, викликана особливостями догляду за немовлятами. Виявляється, перші рік-півтора їх щодня тісно замотують у пелюшки і тримають тривалий час в положенні на спині в особливій колисці (“гахвара”). В результаті — сплющення голови і “брахікефальність”. Водночас відомо, що таджики й узбеки, які виросли в Росії (тобто доглядалися по-іншому), зберігають свою природну доліхокефальність. Європеоїди Європейські неоантропи — кроманьйонці— сформувалися як раса в холодній зоні, яка в допотопні часи охоплювала практично всю Європу.Це відбулося в районі 25 тис. до н. е. і на найвищому організаційно-культурному рівні, оскільки на рівнях двох попередніх рас адаптація до суворого клімату була неможливою. Особливостями європеоїдів стали високий зріст, світлі очі, шкіра і волосся.
З погляду генетики, європеоїдив цілому володіли і володіють рецесивними спадковими ознаками, тобто при змішуванні з представниками двох інших — древніших — рас здебільшого перемагають негроїдні і монголоїдні гени. Це дає антропологам підстави стверджувати, що кроманьйонці “тривалий час знаходились в ізоляції, що дозволило їм збільшити власну популяцію й уникнути повного поглинання навколишнім середовищем неандертальців, які володіли домінуючою генною структурою (якою володіє, скажімо, і на сьогодні негроїдне і монголоїдне населення Землі стосовно до європеоїдного)” [141]. Європеоїди в основному є круглоголовими (брахікефалами), хоча в Західній Європі (особливо на півдні Франції та Італії, а також у Німеччині) є значна частка довгоголових, — це середземноморська і північноєвропейська (“нордична”) підраси. Щодо останньої, то “доліхокефальність-довгоголовість передалась їм від представників середземноморської підраси, яка має дуже велику домішку негроїдної раси”[142]. “Багато що говорить про те, що первісні негроїдні довгоголові раси переселилися з Африки; в Південній Європі вони витворили расу малорослу, довгоголову і смугляву, а на півночі — біляву”[143]. Додамо, що контакти європеоїдів і негроїдів на територіях Європи зафіксовані ще з допотопних часів. Наприклад, відомо, що у період з 18 по 15 тис. до н. е., коли відбулося тимчасове потепління і розквітла Оріньяко-Солютрейська археологічна культура, в Західній Європі проживали негроїдні племена — т. зв. “гримальдійська раса”, яку вважають близькою до меланезійців і папуасів[144]. Ще інтенсивнішими були міжрасові змішування в часи рабовласницьких Єгипту, Карфагена, Римської імперії, французької колоніальної експансії тощо. Особливого розмаху змішування в Західній Європі досягли протягом останнього століття. Ілюстрацією цього факту є нинішні футбольні збірні Нідерландів і Франції, які на три чверті представлені мулатами. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|