Главная | Обратная связь

КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ОПОРУ МАТЕРІАЛІВ

Вважають, що наука про міцність матеріалів виникла в XVII сторіччі після виходу книги великого італійського вченого Г.Галілея “Бесіди та математичні доведення двох нових галузей науки”(1638 р.), в якій були закладені основи опору матеріалів. Протягом наступних двох сторіч багато видатних математиків, фізиків, інженерів внесли великий вклад в розвиток теоретичних положень науки про міцність матеріалів: Я. Бернуллі було виведено та розв’я­зано рівняння зігнутої осі балки при згині; Р. Гуком відкритий закон про пряму залежність між навантаженням та деформацією; О. Кулоном розв’язана задача розрахунку підпірних стін; Л. Ейлером – про стійкість центрально стиснених стержнів та ін. Але ці положення, як правило, носили чисто теоретичний характер і не могли бути застосовані на практиці.

В XIX сторіччі в зв’язку з розвитком промисловості, транспорту, будівництва виникла потреба розробки методів розрахунку міцності матеріалів. Навьє та Коші отримали систему рівнянь для розв’язку просторової задачі ізотропного тіла; Сен-Венаном розв’язана задача косого згину бруса довільного поперечного перерізу; Клапейроном розроблений метод розрахунку нерозрізних балок за допомогою рівняння трьох моментів; Брессом – методика розрахунку двошарнірних та безшарнірних арок; Максвеллом та Мором – методика визначення переміщень; Д.І. Журавському нале­жить теорія розрахунку мостових ферм, а також формула для визначення дотичних напруг при згині; А.В. Годолін розробив методи розрахунку товстостінних циліндрів; Х.С. Головін зробив розрахунок кривого бруса; Ф.С. Ясінський розв’язав задачу про визначення критичних напруг при поздовжньому згині.

В XX сторіччі роль російських та українських вчених в області розрахунку будівельних конструкцій стала провідною. М.М. Крило­вим, І.Г. Бубновим та П.Ф. Панковичем була створена загальна теорія розрахунку конструкцій. І.Г. Бубнову та Б.Г. Галеркіну належить один із найефективніших сучасних методів розрахунку конструкцій, що лежать на ґрунтовій основі. В працях вчених С.П. Тимошенко, О.М. Дінника, С.В. Сересена, В.В. Болотіна, В.З. Власова, О.А. Ілью­шина, І.М. Рабіновича, О.Р. Ржаніцина, Ф. Смірнова, В.Г. Шухова та багатьох інших були розроблені нові напрями створення зручних методів розрахунку на міцність, стійкість та динамічну дію різних складних просторових споруд.

Вивчаючи та узагальнюючи досвід будівництва та експлуатації інженерних споруд, професори А.Ф. Лолейт, О.О. Гвоздєв, М.С. Стре­лецький розробили нову, більш раціональну методику розрахунку несучих елементів будівельних конструкцій за граничним станом.*

На сучасному етапі велика увага приділяється наближенню розрахункових схем та основних припущень з дійсними умовами експлуатацій будівель та споруд. З цією метою проводяться дослідження щодо виявлення впливу на напружено-деформований стан конструкцій змінного характеру параметрів міцності матеріалу, зовнішнього впливу, нелінійного зв’язку напруги та деформацій, великих переміщень тощо. Розробка відповідних розрахункових методик проводиться з використанням спеціальних розділів математики. Всі сучасні методи розрахунку розробляються з широким застосуванням електронно-обчислювальної техніки. На даний час створено велику кількість стандартних програм, що дозволяють не тільки проводити розрахунки різних споруд, але і робити конструювання окремих елементів та виконувати робочі креслення.