Главная | Обратная связь

Технологічний прорив

Принципово новий — творчий — тип мислення, освоєний арій­ською расою, призвів до стрімкого технологічного розвитку. Про технології, вперше відкриті й опановані арійцями, вже розповідалось у підрозді­лі 4.6.2. “Велика неолітична революція”. Дода­мо, що приручення коня, створення першої у світі кінноти, відкриття колеса і плуга, засто­су­вання возів з сірими волами і бойових колісниць, виготовлення мідної, бронзової і залізної зброї, — все це робило індоєвро­пейців і їх арій­ське ядро незмірно сильні­ши­ми порів­няно з наро­дами інших рас (євро­пеоїдів-боре­алів, семітів, мон­­го­­ло­їдів, негроїдів та їхніх змішувань). Поєд­нання технологічної переваги з вищою соціальною органі­за­цією і пасіо­нар­ним світогля­дом робило їх непе­реможними. Наяв­ність достат­ньої кількості харчів і практич­не застосування знань про здоровий спосіб життя(відична медицина) створю­вали переду­мови для різкого зменшення смертності і стрімкого зростання населення. Ось де заховано секрет небаченої плодючості та могутності аріїв.

Локомотиви еволюції

Описане вище бачення еволюції людського роду, ґрунтоване на археологічних і археогенетичних відкриттях другої половини XX століття, дозволяє відповісти на запитання, хто ж такі арії в широкому сенсі цього слова.

АРІЇ — ЦЕ ПЕРЕДОВА ЛІНІЯ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО РОДУ, ЦЕ АВАНГАРД ЙОГО ЕВОЛЮЦІЙНОГО ЗРОСТАННЯ.

Аріїпіднімаються найвище, після чого підтягують до себе решту людства.

Нові люди

У світі 40 тисячоліття до н. е. еволюційним локомоти­вом були близькосхідні неоантропи— буквально “нові люди”. З погляду сучасної науки, вони виникли в районі Близького Сходу і Месопотамії, тобто саме там, де згідно з христи­янською традицією знаходився Рай (Едем)[346]. Стосовно тодішніх палеоантропів “нові люди” відрізнялися меншою агресивністю (в т. ч. у них не було канібалізму), наявністю членороз­дільної мови, кращою організованістю, вищим зростом. Вони з’явилися в результаті еволюційного стрибка, виклика­ного зовнішнім, Божественним втручанням (вірогідно, при цьому також мав місце феномен мутагенного геоплаз­мового удару[347]).

На психічному рівні еволюційний стрибок полягав у виникненні Третьої сигнальної системи — ефективного органу колективного виживання, головним проявом якого є совість. Голос совісті — це тихий голос Бога, який присутній у людській душі. Тому можна впевнено казати, що неоантропи значно краще відчували Бога, ніж їхні сучасники-палеоантропи.

Психічні зміни супроводжувалися змінами фізичними. По-перше, неоантропимали круглішу голову(якщо дивитися на череп згори), тобто порівняно з палеоантропами були брахікефалами (круглоголовими). Ми вже говорили, що чим кругліший череп, тим вільніше у ньому розвивається мозок. Це був принциповий еволюційний крок уперед, адже всі інші підвиди Homo sapiens, що оточували неоантропів, були доліхокефалами (довгоголовими). По-друге, неоантропи мали змінену форму глотки (т. зв. “довгу глотку”), яка уможли­вила найпростішу членороздільну мову. Зі свого боку, постійне вживання мови розвивало мовний апарат. Проте це були лише перші кроки людини в оволодінні мовою.

У результаті демографічного вибуху, який завершив становлення неоантропів, їхній подальший розвиток відбувався у двох еволюційно взаємодоповнюючих напрямках.

1. Змішування. Більша частина неоантропів, яка поки­нула свою батьків­щи­ну, змішалася з давнішими підви­дами Homo sapiens і, таким чином, надала тодішньому людству потужного еволюційного імпульсу. Фактично, ця частина неоантропів підносила величезний масив своїх “незмутованих” сучасників на вищий рівень розвитку, причому шляхом пониження влас­ного рівня. Ми не знаємо, усвідомлювали вони це чи ні, але з теперішніх позицій це був акт жертовності і самовіддачі. В результаті такого змішування виникли негроїдна і монголоїдна раси, кожна з яких почала розви­ватися своїм, оригінальним шляхом. Неоантропи і витво­рені ними через змішування великі раси опанували перший психоінформаційний рівень розвитку (рівень особистого досвіду), що на той час було величезним досягненням.

2. Чистота. Інша частина неоантропів пішла у північ­ному напрямку — у расотворчий казанБóрія— і завдяки цьому уникнула змішування з відсталішими підви­да­ми Homo sapiens. В результаті жорсто­кого природ­но­го добору ви­жи­ли спіль­ноти, най­роз­ви­неніші фізично, інтелекту­аль­но, орга­ні­за­ційно. У 25 тис. до н. е. на тери­торії Пів­ніч­­ного Над­чор­но­мо­р’ясформу­ва­лась но­ва раса.