 |
|
Попереднє навчання правилам безпеки.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Державний вищий навчальний заклад
«Краснодонський промислово-економічний коледж»
ЗВІТ
з ознайомлювальної практики
Виконав студент
гр.
Дата
Перевірив керівник
Дата
КРАСНОДОН
ЗМІСТ
Вступ
1. Попереднє навчання правилам безпеки
1.1. Обов'язки працівників щодо дотримання вимог з охорони праці
1.2. Безпечне проведення та кріплення гірничих виробок
1.3. Безпека при веденні очисних робіт
1.4. Пересування та перевезення працівників і вантажів гірничими ви-робками
1.5. Протиаварійний захист. План ліквідації аварій
2. Технологія і організація гірничих робіт
2.1. Технологічний комплекс поверхні шахти
2.2. Короткі відомості про умови залягання пластів та систему роз-
робки
2.3. Класифікація та призначення гірничих виробок
2.4. Проведення гірничих виробок
2.5. Технологія очисних робот
3. Рудниковий транспорт
3.1. Організація доставки вугілля та породи.
3.2. Типи локомотивів та вагонів. Устрій рейкового шляху та стрі-
лочних переводів
3.3. Принцип роботи конвеєрного транспорту
4. Стаціонарне обладнання
4.1. Загальні відомості про провітрювання шахти та відкачку води
4.2 Обладнання вентиляторних установок
4.3. Обладнання головної водовідливної установки
4.4. Обладнання підйомної установки
5. Електропостачання гірничого підприємства
5.1. 
Схема електропостачання гірничих підприємств
5.2. Шахтна головна понижуюча підстанція (ГГШ)
5.3. Центральна підземна підстанція (ЦГТП)
5.4. Електропостачання підготовчої та очисної дільниці
6. Ремонт гірничого і електромеханічного обладнання
6.1. Структура управління енергомеханічною службою шахти
6.2. Ремонтні бази гірничих підприємств
7. Технологія збагачення вугілля
7.1. Принципова схема вузлів збагачувальної фабрики
7.2. Технологічні операції при збачуванні вугілля
Вступ.
Вугільна промисловість має виключно важне значення для промисле вості України. У бюджет України потрапляє 30% доходу з вугледобуваюч их придпреємств. Для виводу вугільної промисловості отраслі х кризовг ї ситуації Кабінет Міністрів розработав програму реформування й фінансового оз-доровлення придприятій, і програму " Вугіль України 2010 " ( грошові внески і таке інше ).
Для цього в вугільній промисловості створюються государственні вугільнодобуваючі компанії у формі відкритих акціонерних товариств, що дасть возможність привлекати в вугільну промисловість значно інветірованшж капітал.
Привлекання інвесторів з цілью уложення ередстрів на розвиток горного хазяйства і удосконалення технологій вугледобичі шагає на ряду з іншими технічними і соціальними мірами приведуть к ефективності риночної економіки України.
Попереднє навчання правилам безпеки.
1.1 Вимоги безпеки до шахтного персоналу гірничих підприємств.
а) знати сигнали аварійного сповіщення, правила поведінки при аваріях і план ліквідації аварій відповідно до свого робочого местому, запасні виходи, місця розташування засобів саморятування і протиаварійного захисту і уміти користуватися ними;
б) уміти користуватися засобами колективного і індивідуального захисту;
в) знати і виконувати вимоги технічних документів і нормативних актів по
охороні праці, професії, що стосуються його;
г) дотримувати вимоги по охороні праці і промислової безпеки, передбачені
трудовим (колективним) договором (угодою), правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, справжніми Правилами в частині, що стосується його трудової діяльності;
д) знати керівництва (інструкції) по експлуатації машин, устаткування і виробів в межах своєї професії (посади) і обслуговуваного їм робочого місця;
е) проходіть медогляд, вчення, інструктажі і перевірку знань правив, норм і
інструкцій по безпеці праці;
ж) приймати заходи по усуненню небезпечних виробничих ситуацій;
з) при необхідності надавати допомогу пострадавшим при нещасних випадках;
и) повідомляти про небезпеки безпосередньому керівникові робіт або гірському диспетчерові;
к) співробітничати з керівництвом шахти і інженерно-технічними працівниками в забезпеченні безпечних і здорових умов праці;
л) працівникові забороняєтся самовільно виконувати роботи що не відносяться до отриманного вбрання і його обов'язків за винятком випадків коли такі роботи необхідно виконувати щоб запобігти вірогідній аварії або загрозі здоров'ю або життю людей.
1.2 Обов'язки працівників щодо дотримання вимог з охорони праці
а) Працівник зобов'язаний дотримуватися вимог охорони праці.
б) Працівник зобов'язаний правильно застосовувати засоби індивідуального і колективного захисту.
в) Працівник зобов'язаний проходіть вчення безпечним методам і прийомам виконання робіт і наданню першої допомоги пострадавшим на виробництві, інструктаж по охороні праці, стажування на робочому місці, перевірку знань вимог охорони праці.
г) Працівник зобов'язаний негайно сповіщати свого безпосереднього або вищестоящого керівника про будь-яку ситуацію, загрозливому життю і здоров'ю людей, про кожен нещасний випадок, що стався на виробництві, або про погіршення стану свого здоров'я, у тому числі про прояв ознак гострого професійного захворювання (отруєння).
д) Работник обязан проходить обязательньїе предварительньїе (при поступлении на работу) и периодические (в течение трудовой деятельности) медицинские осмотра і (обследования), а также проходить внеочередньїе медицинские осмотри (обследования) по направленню работодателя в случаях, предусмотренньїх настоящим Кодексом и іншими федеральними законами.
е) дотримуватися обов'язків по охороні праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) і правилами
внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;
ж) піклуватися про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я навколишніх людей в процесі виконання будь-яких робіт
або під час перебування на території підприємства.
1.3 Безпечне проведення та кріплення гірничих виробок. 
Під способом проведення гірського вироблення розуміють комплекс ви-робничих процесів, що виконуються в певній последоватільності для проведення гірського вироблення в масиві гірських порід. Залежно від фізичних властивостей гірських порід, гірничо-і гідрогеологичних чинників, у тому числі стійкості гірських порід і їх обводненності, призначення, терміну
служби і площі поперечного перетину виробки розрізняють звичайні і спеціальні способи проведення.
Звичайні умови проведення гірського вироблення - умови при якіх вміщаючі породи допускають оголення вибою вироблення до возведення крепі без спеціальних методів або пристроїв для його подержання і забеспечення безпечних умов праці прохідників.
Складні умови при которих гірничо-будівельні роботи слід супроводжувати соответствующі в підготовкою навколишнього масиву або організаційно- технічеськими заходами що дозволяють усунути або понизити негативні дії середовищя на показники прохідницьких робіт і стійке состояння вироблення кріпь буває дерев'яна, металева, анкерна, кам'яна, бетонна, железобетонна. По формі січення виробки бувають трапецевидні, арочні, кольцеві, елептическі та полигональна.
1.4 Безпека при веденні очисних робіт.
а) Виймання вугілля в очисних вибоях повинно здійснюватися відповідно
до паспорта виїмкової дільниці, проведення та кріплення підземних виробок
із застосуванням комплексу заходів щодо запобігання всім небезпечним та
шкідливим факторам.
б) Усе устаткування комплексно-механізованних очисних вибоїв (мехкріплення, конвеєри, виймальні машини та ін.) повинне пройти передпускове налагодження перед прийняттям виїмкової дільниці до експлуатації. Під час експлуатації такі налагодження повинні проводитися регулярно в терміни, встановленні інструкцією завода-виготівника.
в) Ведення очисних робіт до первинної посади основної покрівлі, первинна
посада основної покрівлі", а також підхід вибою 
до технічних меж виїмкової
дільниці повинні проводитися за заходами, передбаченними паспортом
виїмкової дільниці, проведення та кріплення підземних виробок.
г) У випадку зупинення робіт в очисній виробці на час понад добу повинні бути вжиті заходи щодо запобігання обваленню покрівлі у привибійному прострі, загазуванню чи затопленню.
Відновлення робіт допускаєтся з дозволу головного інженера шахти після огляду очисної виробки інженерно-технічними працівниками дільниці.
д) У процесі роботи повинна проводитися перевірка стійкості покрівлі у вибої шляхом огляду й обстукування. У разі наявності ознак небезпеки обвалення покрівллі вибою повинно проводитися вибирання гірничої маси.
е) Ширина вільного проходу людей повинна бути не меншою за 0,7 м, висота
не меньшою за 0,5 м.
1.5 Контроль за станом атмосфери в гірничих виробках.
При проведенні і експлуатації вироблень контролюються зміст в їх атмосфері кисню, вуглекислого газу, шкідливих речовин, у тому числі пил, а також швидкість повітря, його температура і вологість, які не повинні перевищувати гранично допустимих концентрацій і норм.
Застосовуються два методи контролю складу повітря - химіко-аналітічній і експрес-метод. Химіко-аналітічній метод заснований на відборі проб повітря і подальшому їх аналізі в хімічній лабораторії. Експрес-метод дозволяє швидко визначати зміст газів в зміст газів в повітрі безпосередньо під час виміру за допомогою переносних приладів.
Відбір проб повітря виробляється в гумові мішки або камери шляхом заповнення їх повітрям за допомогою ручного насоса.
Уекспресі-методі застосовуються два типи газоаналізаторів і інтерфереційні. Дія перших заснованно на безпосередній реакції взаємодії між визначуванним газом і спеціальною індикаторною речовиною, яка при цьому своє забарвлення. Відносна вологість повітря контролюється за допомогою гігро
метрів, гігрографів і психрометрів. Норми на допустиму відносну вологість
повітря в гірських в Правилах безпеки не містяться, проте цей параметр повітря гірських вироблень враховується і впливає на величину температури, що максимально допускається.
1.6 Пересування та перевезення працівників і вантажів гірничими виробками.
а) При перевезенні працівників в пасажирських вагонетках горизонтальними виробленнями швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/година.
б) Пасажирськи поїзди для перевезення працівників похилим виробленням
мають бути забеспеченні автоматичними пристосуванням (парашутами), повільно зупиняють поїзд (вагонетку) в разі перевищення встановленої швидкості на 25%, обриву каната, причіпного пристрою або зчеплення. Крім того, повинна передбачатися можливість приведення в дію парашутів ручним приводом.
в) Конвеєри для перевезення працівників повинні улаштовуватися відповідно
до вимог чинного законодавства.
Ежесменно, перед початком перевезення людей, машиніст локомотиву по-винен оглянути вагонетку, причому особливу увагу необхідно звернути на зчиплювальні і сигнальних пристроях, напівскатах і гальмах. Результати огляду докладаються змінному керівникові робіт ділянки шахтного транспорту. Запис про можливість перевезення працівників здійснюється посадовою особою.
г) Кожен поїзд (вагонетка), службовець для перевезення працівників похилим виробленням, має бути забезпечений світловим сигнальним пристроєм на першій вагонетці по напряму руху поїзда.
д) Споруджування і експлуатація підвісних, монорельсових і надґрунтових
доріг канатних крісел, перекидачів повинні виконуватися згідно з вимогами чинного законодавства. 
1.7. Протиаварійний захист. План ліквідації аварій.
Для кожної шахти складається план ліквідації аварій, що передбачає по-годжені дії гірників, адміністрації шахти і ДВГРС в аварійній обстановці. У плані вказуються заходи щодо порятунку людей, захоплених в шахті аварією, і способи ліквідації можливих на шахті аварій (пожеж, проривів води і ін.) в початковій стадії їх виникнення. Ответственним руководителем по ликвидации аварий является головний инженер, а руководителем гірничорятувальн-
них рабіт — командир ДВГРО
2. Технологія і організація гірничих робіт.
2.1 Технологічний комплекс поверхні шахти.
Комплекс поверхні складається з трьох основних блоків: головного (скіпового) стовбура, допоміжного (клітьового) стовбура, адміністративно-побу-тового комбінату (АБК) та окремо розташованих будівель і споруд, які за своїми технологічними та спеціальним вимогами не можуть бути зблоковані. До них відносяться: склади, збагачувальна фабрика або установка, головна поверхнева електропідстанція,резервуар для води, естакада, градирня та ін.
Сп. шахта им. П.М Баракова.
2.2 Короткі відомості про умови залягання пластів та систему розробки.
Це положення, форма і взаємо відношення геологічних тіл в земній корі для осадових і більшій частині вулканогенних порід характерні пластообразная форма і пологе близьке до горизонтального первинне залягання. Під впливом головних образівних. тектонічних процесів відбуваєтся порушення залягання або дислокація пластів і створюються різні вторинні структури;
однобічний або моноклінальний нахил , всіляки по своїй формі і велечині складки часто ускладнені скиданнями надвігами і ін. розривними порушеннями.
2.3 Класифікація та призначення гірничих виробок
Гірські виробки (вибірки) - це порожнини в земній корі, які утворюються внаслідок ведення гірських порід. Гірську віробку обмежують поверхні: верхня - покрівля виробки, нижня - підошва виробки, бокові - боки виробки. Поверхня виробки яка в процесі ведення гірських порід пересуваєтся в товщі порід називаєтся вибоєм. Вибій у пустих породах називаєтся прохідницьким а в корисній копалині- очисним. Частина простору виробки, яка прилягає до вибою називається привибійним простором. Складність процесів видобування із недр корисних копалин зумовлює необхідність проходження в земні корі виробок різноманітного характеру і властивостей. Для вирішення питань
проектування економічних та іньших оцінок, будівництва, експлоатації та ре-монту гірських виробок, а їх класифікують за різними ознаками.
За росташуванням щодо земної кори поверхні гірськи виробки поділяются на; вертикальни, похили та горізонтальни.
2.3 Проведення гірничих виробок
 |
Комплекс робіт, руйнування та видобування гірських порід у межах контура поперечного перерізу підготовчої виробки, встановленого відповідним паспортом. Виконується в процесі утворення розкривної або підготовчої виробки. Точної класифікації способів проведення виробок не існує. Розрізняють проведення виробок при підземних та наземних гірничих роботах. У вітчизняній практиці виділяють такі основні способи проведення виробок : звичайні та спеціальні, в однорідних та неоднорідних породах, з однорідним і змішаним вибоєм, з вузьким і широким вибоєм, одним або двома зустрічними вибоями або декількома зустрічними та наздоганяючими вибоями, відразу на повну площу перерізу або з проходженням випереджаючої виробки меншої площі перерізу, окремим вибоєм або декількома вибоями, що рухаються паралельно, з сусідньої виробки (з недозарядом свердловин) і т. д. Проходку підземних гірничих виробок здійснюють бурінням, вибуховими роботами, проведенням виробок вузьким або широким ходом, з підриванням підошви або покрівлі, зустрічними виробками та ін. способами. Проходку стволів здійснюють звичайними (механічними, вибуховими) та спеціальними способами (із заморожуванням, цементацією, з опускним кріпленням та інші). В залежності від послідовності виконання операцій власне проходки та кріплення ствола розрізняють послідовні, паралельні та поєднані (комбіновані)
 |
схеми проходки.
2.4Технологія очисних робот
Очисні роботи - спеціальний термін, що використовується в гірничій сп-раві . До очисних робіт відносять роботи по витяганню корисних копалин при підземному способі розробки родовищ корисних копалин.
При очисних роботах виїмка корисної копалини проводиться валових способом або окремо (селективна виїмка). При селективної виїмки окремі сорти руд, вугілля, прошарку порід виймаються роздільно.
В результаті виїмки корисної копалини в процесі очисних робіт під землею утворюються гірські виробки , які називаються очисними. Вибой очисної виробки отримав назву очисного вибою. Утворене в результаті очисних робіт простір під землею називається очисним простором.
В сучасних умовах очисні роботи проводяться з використанням різних гірських машин і механізмів:
- на вугільних шахтах за допомогою гірськи комбайнів , конвеєрів , механізованого кріплення ;
- на підземних рудниках - за допомогою навантажувачів , скреперів , екскаваторів та вантажних машин.
При розробці скельних корисних копалин для відділення руди та порід від масиву використовується технологія із застосуванням буропідривних робіт .
3. Рудниковий транспорт
3.1 Організація доставки вугілля та породи.
Технологічні схеми транспортування вугілля до шахтного ствола виробляється скребковими і стрічковими конвеєрами, а також у вагонетках з електричною тягою. Вантаження гірської маси в підготовчих виробленнях може вироблятися вугле- і породонавантажувальними машинами або уручну. Всього більшого поширення набувають нові, прогресивні способи видобутку вугілля: гідроздобича з використанням струменя води під великим тиском, очисні механізовані комплекси, що усувають значне число ручних операцій і що скорочують число людей в вибої; виїмка вугілля стругами, що значно зменшують пилестворення в вибоях.
3.2 Типи локомотивів та вагонів. Устрій рейкового шляху та стрілочних переводів
Копальневий транспорт призначений для переміщення вугілля і породи з очисних і підготовчих вибоїв по гірських виробленнях до ствола, доставки в шахту кріпильних, закладних і інших машин і перевезення людей (допоміжний).
На шахті зараз застосовується декілька видів транспорту: локомотивний,
ка 
натний, конвеєрний, гідравлічний, монорельсовий і ін. Основними видами транспорту є локомотивний і конвеєрний.
Локомотивний транспорт.
Локомотивний транспорт служить для доставки основних і допоміжних вантажів, а також людей. Локомотивна вікатка застосовується у виробленнях з ухилом до 0,6. При виконанні спеціальних заходів її дозволяється використовувати у виробленнях з ухилом до 0,05. Зараз на шахтах країни працюють наступні види локомотивів: контактні (мал. 27, а) і акумуляторні (мал. 27, б) електровози.
3.3 Принцип роботи конвеєрного транспорту
Конвеєр — машина безперервної дії, призначена для транспортування насипних (корисної копалини, породи, закладних матеріалів і ін.) і штучних вантажів. Широко застосовується в кар'єрах, шахтах, на збагачувальних фабриках і ін. Основні елементи конвеєра: тяговий, грузонесущий або тягово-ван-тажнонесущий органи; опорні і направляючі елементи; конвеєрний став; при-від. За конструктивною ознакою розрізняють конвеєри з гнучким тяговим ор-ганом і без тягового органу. В перших конвеєрів вантаж рухається разом з тя-говим органом на його робочій гілці (стрічкові конвеєри, стрічково-канатні конвеєри, стрічково-ланцюгові конвеєри, ленточно-тележечниє конвеєри, скребкові конвеєри, пластинчасті конвеєри, елеватори). В других конвеєрів
поступальна хода вантажу, що транспортується, здійснюється при коливальному або обертальному рухі робочих елементів (інерційні конвеєри — конвеєри, що коливаються і вібраційні, шнекові, роликові).
4. Стаціонарне обладнання
Шахтне стаціонарне обладнання - шахтні піднімальні установки, вентиляторні установки головного провітрювання, компресорні установки (станції) із силовою мережею стисненого повітря, водовідливні установки, транспортні установки по капітальних і магістральних виробітках (за винятком рухомого складу локомотивного відкочування), обладнання збагачувальних установок і сортувань, теплоенергетичні, дегазаційні, електротехнічні та інші установки технологічних комплексів шахти.
 |
На фото зображена підйомна машина яка має швидкість підйому вантажу 8,8 м/с.
 |
4.1 Загальні відомості про провітрювання шахти та відкачку води.
Провітрювання шахти, вентиляція шахт, створення в підземних виробленнях шахт нормальних атмосферних умов; виключає шкідливу дію на людину отруйних газів, що містяться в копальневій атмосфері, високих і низьких температур, а також запобігає утворенню небезпечних скупчень шкідливих газів. Провітрювання шахти здійснюється вентиляторами, що безперервно діють, встановлюються на поверхні і подають в шахту чисте атмосферне повітря. У виняткових випадках допускається провітрювання окремої групи гірських вироблень (виємочних ділянок) підземними допоміжними вентиляторами. Всі гірські вироблення шахти повинні провітрюватися за рахунок тяги (депресії), що створюється загальнощахтним вентилятором.
Шахтні водоотливні установки.
Водовідливна установка — це комплекс технічних засобів для видалення води з гірських вироблень і видачі її на поверхню. Для відкачування підземних вод застосовують водовідливні установки, які залежно від призначення підрозділяють на центральних, головних, дільничних, допоміжних, перекачниє, прохідницькі і свердловинні.
4.2 Обладнання вентиляторних установок.
Вентилятор— машина, призначена для переміщення по мережі гірничих виробок повітря, газів і пилу.
Вентідятори шахтни . поділяються:
за принципом дії — на відцентрові та осьові;
за тиском, що розвивається, —низького, середнього і високого тиску;
за швидкохідністю — на швидкохідні, середні і тихохідні;
за видом енергії, що споживається, — на електричні, пневматичні і гідравлічні;
за призначенням —на вентилятори головного провітрювання, що забезпечують подачу повітря для всієї шахти;
допоміжні, що переносяться по мірі посування гірничих робіт і забезпечують подачу повітря окремому крилу шахти або одному чи декільком дільницям або блокам;
часткового (відокремленого) провітрювання, що забезпечують повітрям тупикові вибої при проведенні гірничих виробок.
4.3 Обладнання головної водовідливної установки
Головна водовідливна установка повинна мати водозбірник, що складається з двох і більше ізольованих одна від одної гілок; насосну камеру з хідниками, що сполучують насосну камеру зі стволом та виробками приствольного двору або горизонту.
Якщо приплив води менше ніж 50 м3/год, дозволяється розташування водовідливних установок без насосних камер.
Дільнична водовідливна установка за рішенням головного інженера шахти може мати водозбірник з однією гілкою.
Місткість водозбірників головного водовідливу повинна забезпечувати накопичування не менше ніж чотирьохгодинного максимального припливу
води, а дільничного - не менше ніж двохгодинного максимального припливу води.
Максимальне замулення водозбірника і попереднього відстійника не повинне перевищувати 30 % їх об'єму.
Для водовідливних установок, що будуються або реконструюються:
а) об'єм водозбірника головного водовідливу має бути розрахований не менш ніж на восьмигодинний приплив з власного горизонту і не менш ніж на
чотирьохгодинний - для дільничного водовідливу;
б) водозбірники головних водовідливних установок, що відкачують воду на
поверхню шахти, повинні мати попередні відстійники (шламонакопичувачі) з
місткістю, достатньою для осідання твердих фракцій з води, що прибуває.
Зміст твердих фракцій у воді після попереднього відстійника має бути не більш ніж 0,1 % (за масою);
в) попередній відстійник має складатися з двох частин з можливістю по-чергової роботи та облаштовуватися засобами механічного його очищення.
Дозволяється влаштування водозбірників і попередніх відстійників у підтри-муваних виробках, що не використовуються.
4.4 Обладнання підйомної установки
Шахтна підіймальна установка (англ. шіпе Ьоіві) — складна механічна система, яка складається з ряду зосереджених мас (судини, органи навівки, зубчаста передача, двигун, шківи), сполучених пружними елементами (канати, валопроводи, пружинні муфти). У зв'язку з відробітком найбільш доступних родовищ корисних копалини шахти і копальні вимушені переходити на все глибші горизонти. При цьому для збереження продуктивності підіймальні установки повинні мати все велику швидкість руху підіймальних судин і велику їх вантажопідйомність. Відомі шахтні підіймальні установки (ШПУ), висота підйому яких досягає 2000 м-кодів, вантажопідйомність судин до — 75 т, а максимальна швидкість руху — 16 м/с. У зарубіжній практиці максимальна швидкість підйому досягає 30 м/с. Є підіймальні
 |
5. Електропостачання гірничого підприємства
Електропостачання гірничих підприємств забезпечення енергоустат-кування гірничих підприємств електричною енергією.
Електропостачання підземних гірн. робіт зумовлене гірничо-геологичним.
умовами розробки, технологією робіт, метанорясніс гю виробок, запиленіс-тю і підвищеною вогкістю в гірн. виробках. Найбільш потужні споживачі електроенергії в шахтах - установки водовідливу, очисні механізова комплекси, прохідницькі комбайни, породонавантажувальні машини, транспорт. Сумарна встановлена потужність сучасних дільниць 800-1200 кВт. Найбільш поширений спосіб живлення дільниць - через стовбур. З метою підвищення рівня безпеки організовується відособлене живлення електроспожіівачів шахт від поверхневих мереж. Основним обладнанням підземних підстанцій є комплексні розподільчі пристрої КРПр, силові трансформатори, комутаційна апаратура напругою до 1 кВ. На рудниках і шахтах, не небезпечних за газом і пилом, застосовується електрообладнання в нормальному або в рудниковому виконанні, а в шахтах небезпечних за газом і пилом, - у спеціальному вибухозахищеному виконанні. Розподіл електроенергії в підземних виробках, живлення стаціонарних і пересувних машин і механізмів здійснюють кабелі спец, призначення напругою до і понад 1 кВ (броньовані, напівгнучкі, гнучкі і особливо гнучкі). Для апаратури випереджального відключення використовується кабель з розщепленими жилами. У залежності від гірничо-геол. умов, системи розробки і інш. енергоустаткування розташовують на конвеєрному або на вентиляц. штреку, інших гірничих виробках.
5.1 Схема електропостачання гірничих підприємств
Электричні станції призначені для виробництва електричної і теплової енергії, шляхом поступового перетворення енергії, увязненій в природних енергоносіях (вугілля, газ, нафта, ядерне паливо, вода...) в теплову, механічну і далі в електроенергію за допомогою спеціальних машин. Електроенергія передається і розподіляється за допомогою ліній електропередач (ЛЕП). Енергетична система - установки по виро-
бництву, розподілу і вжитку електроенергії, зв'язані між собою електричними і тепловими мережами. Для електропостачання шахт застосовують трифазний змінний струм, напругою 6/10/35/110/150/220 кВ, промислової частоти 50 Гц. З підвищенням напруги зменшуються електричні втрати, тому напругу генераторів електростанцій підвищують, особливо при передачі по протяжних ЛЕП. У споживачів ця напруга знижується за допомогою понізітельних трансформаторів. Вибір величини напруги виробляється шляхом техніко-економічних порівнянь ряду варіантів схем при різній напрузі. Розглядають 2-3 варіанти з визначенням капітальних витрат, щорічних експлуатаційних витрат, витрати кольорових металів і сумарних витрат. Перевага віддається мережі вищої напруги.
5.2 Шахтна головна понижуюча підстанція (ГПП).
ЦПП являє собою камеру з вогнестійким кріпленням, в якій розташовані розподільчі пристрої високої напруги РУ6(10) кВ, понижуючі трансформатори і ні ктанції) та розподільчий пункт нижчої напруги.
Спорудження ЦПП виконується за типовими проектами, що мають два варіанти: з двома вводами та одним РУ-6 кВ на максимальне навантаження 630 А; з чотирма вводами та двома РУ-6 кВ на максимальне навантаження 1260 А. Кожен в вод може складатися з одного чи двох кабелів - в залежності від навантаження та перерізу кабелів, що використовуються. Для забезпечення е іскіричною енергією електроспоживачів навколостовбурного двору напругою 0.66 кВ в ЦПП встановлюється два понижуючі трансформатори або підстанції ТСВП потужністю до 400 кВА,які мають 100% резерв та приєднуються до різних секцій шин РУ-6 кВ. Передбачається їх роздільна робота. При використанні в шахті контактних електроводів, як правило, тягова підстанція ін і а і ювлюється в ЦПП.
5.3 ЦПП - центральна підземна підстанція.
При варіанті подачі живлення через ствол електроенергія від ГПП подається на центральну підземну підстанцію (ЦПП), розташовану в приствольному дворі і представляє собою розподільний пристрій з достатньої кількості
КРУ тину ЯВ-6400, РВД-6 або більш сучасних КРУВ-6. Від ГПП до ЦПГ! по стовбуру прокладають два (або більше) кабелю, кожен з них товинен бути розрахований на повне навантаження.
Для безперебійного постачання електроенергією на ЦПП застосовують сскціонірованние систему шин. У,кожній секції є вступне на схемі поз.1 і фідерні поз.2 КРУ. Секції з'єднують секційним КРУ поз.З, яке при нормальній роботі повинно бути відключено. КРУ ЦПП встановлюють у спеціальній камері, в, якій зазвичай розміщують також трансформатори для живлення електроприймачів низької напруги, розташованих в приствольному дворі. При низьковольтних двигунах насосів головного водовідливу в ЦПП має бути не менше двох трансформаторів (один з них резервний). Харчування на дільничні пересувні підстанції ПДПП поласться або безпосередньо від фідерних КРУ поз.2 ЦПП, або через розподільні пункти РП високої напруги РП-6.
 |
5.4 Електропостачання підготовчої та очисної дільниці
Електропостачання дільниці має здійснюватися від пересувних трансформаторних підстанцій, що приєднуються до розподільної мережі за допомогою КРП. Дозволяється підключати до одного КРП не більше трьох техноло-
гічно зв'язаних пересувних підстанцій або трансформаторів за умови забезпечення необхідної чутливості максимального струмового захисту та резервування КРП дії максимального струмового захисту автоматичних вимикачів, передбачених на стороні нижчої напруги підстанції. КРП повинен забезпечувати заборону на включення напруги на лінію з пошкодженою ізоляцією.
Дозволяється електропостачання дільниць з поверхні через свердловини. У випадку встановлення шахтних пересувних підстанцій на поверхні мають бути вжиті заходи щодо їх захисту від грозових перенапруг. Живлення пересувних трансформаторних підстанцій, що встановлюються в окремих випадках з дозволу технічного керівника у виробках з вихідним струменем повітря, які безпосередньо прилягають до очисних вибоїв пологих і похилих пластів, небезпечних за раптовими викидами, а також на шахтах, небезпечних за раптовими викидами, що розроблюють круті пласти, та в провітрюваних ВМП тупикових виробках таких шахт, повинно здійснюватися з відокремленої мережі із захистом від витікання струму на землю в мережі 6 кВ. Для приєднання до мережі пересувних підстанцій та трансформаторів, що встановлюються у виробках з вихідним струменем повітря шахт III категорії за газом та вище, слід застосовувати КРП з апаратами попереджувального контролю ізоляції мережі відносно землі - блок реле витоку (далі - БРВ) та дистанційним управлінням з іскробезпечними колами рівня Іа. КРП мають встановлюватися в камерах на свіжому струмені повітря, а їх пульти дистанційного управління необхідно встановлювати біля пересувних підстанцій. Для вмикання РПП дільниці та іншого електроустаткування, розміщеного у виробках з вихідним струменем повітря шахт, повинні застосовуватися групові комутаційні апарати з дистанційним управлінням, розміщені у виробці зі свіжим струменем повітря іскробезпечними колами рівня Іа із забезпеченням вимикання апаратурою газового контролю у разі вмісту метану біля РПП 1 % та більше. Пульт дистанційного управління комутаційним апаратом має бути встановлений у місці розміщення РПП.
б.Ремонт гірничого і електромеханічного обладнання.
6.1 Структура управління енергомеханічною службою шахти.
Енергомеханічна служба є структурним підрозділом шахти і підкоряється головному інженерові - першому заступникові директора шахти. Енергомеханічна служба очолюється головним механіком, який призначається на посаду і звільняється з посади директором шахти за узгодженням з об'єднанням.
Головному механікові шахти безпосередньо підкоряються:
*главньій енергетик;
*старшие механіки;
*механики енергомехаяічної служби;
*начальник ділянки по ремонту забійного устаткування;
*начальник енергомеханічною цеху;
*мастер по обслуговуванню телефонної мережі (майстер по обслуговуванню *телефонной зв'язки);
* старший інженер по шшново-запобіжному ремонту і паспортизації *оборудования (інженер).
6.2 Ремонтні бази гірничих підприємств
Ремонтні бази гірничих підприємств відбуваєтся на УМДРГШО.
Розшифровується як Управліня Монтажними та Демонтажними Роботами Гірничого Шахтного Обладнання.
В добичних лавах ПАО Краснодон вугіль експлуатирує більш 3000 секцій механізованого кріплення.
Спеціалісти УМДРГШО прозводять заміну, ремонт, востановлення вузлів гідравліки, ремонт клапаних і сточних баків і таке інше.
Не дивлячись на видиму масивність конструкція кріплення із-зі агресивності серед і ложних условій експлуатації підвергнено поломкам, ізношенням вузлів гідравліки,підвергається корозії деталі секції, повреждениям консолі.
Комбайн на ремонті в одному з цехів УМДРГШО
На фото ми бачимо шнек добивного вугільного комбайна,який знаходиться в ремонті,на ньому ремонтується опорна частина,корпус і місце кріплення зубків(кулаки).
 |
 |
 |
Фото Комбайн
7. Технологія збагачення вугілля.
Процеси збагачення вугілля полягають у розділенні гірничої маси на основі відмінностей у властивостях її складових (густини, змочуваності, крупності, твердості та ін.). Послідовні прийоми механічної обробки гірничої маси, здійснювані з метою зміни її якості або розділення на продукти різної якості, називаються технологічними операціями. Продукти збагачення вугілля.
Продукт, що надходить в операцію, зветься вихідним або живленням операції. У процесі переробки гірничої маси одержують наступні продукти: концентрат -продукт із найбільшим вмістом горючої маси і найменшим породних компонентів; промпродукт - проміжний продукт, що за вмістом горючої маси не є кондиційним концентратом чи відвальними відходами і потребує подальшої переробки; промпродукт - це суміш зростків вугільних і породних компонентів та суміші їхніх розкритих зерен (мікст); відходи - продукт із найбільшим вмістом породних мінералів і найменшим органічної маси.
7.1 Принципова схема вузлів збагачувальної фабрики
За технологічним призначенням процеси переробки вугілля на збагачу-вальних фабриках підрозділяються на:
- підготовчі процеси, призначені для розкриття компонентів гірничої маси, розділення її на машинні класи, попереднього знешламлення тощо.
До підготовчих операцій в схемах переробки вугілля відносять операції дроблення і грохочення.
Дроблення - процес руйнування грудок під дією зовнішніх сил для отримання продукту заданої крупності. Дроблення застосовується для підготовки вугілля перед збагаченням (розкриття зростків, зниження крупності), а також при приготуванні шихти для коксування і брикетування.
Грохочення - процес механічного розділення вугілля за крупністю на просіюючих поверхнях. На вуглезбагачувальних фабриках застосовують грохочення: попереднє (відділення крупних грудок для наступного дроблення), підготовче (розділення вугілля на машинні класи), остаточне (розділення
концентрату на товарні сорти), зневоднююче (відділення основної маси води з продуктів збагачення, відділення суспензії, знешламлення);
- основні, або збагачувальні процеси, призначені для власне розділення вихід-ного продукту на концентрат, відходи та промпродукт, для чого використовують відмінності в фізичних і фізико-хімічних властивостях частинок вугілля і породи.
Гравітаційні процеси збагачення вугілля на сьогодні одержали найбільше розповсюдження. Вони основані на використанні різниці у густині, крупності і формі вугільних і породних частинок і отже різної швидкості їх руху у середовищі (воді, повітрі, суспензії). На вуглезбагачувальних фабриках застосовують такі гравітаційні процеси: збагачення у важких суспензіях, відсадку, гвинтову і протитечійну сепарацію. Гравітаційні процеси використовують для збагачення вугілля в широкому діапазоні крупності від 0,2 мм (гвинтові сепаратори, важко-середовищні гідроциклони), до 200 - 300 мм (важкосередовищні сепаратори).
Флотація основана на використанні різниці в фізико-хімічних властивос-тях частинок вугілля і породи (частинки вугілля - гідрофобні, частинки породи -гідрофільні). Флотація використовується для збагачення тонких і дрібно-дисперсних класів вугілля крупністю до 0,5 мм;
- допоміжні, або заключні процеси, застосовувані для згущення, зневоднення, знешламлювання, знепилювання і регенерації оборотних вод. Зневоднення продуктів мокрого збагачення вугілля здійснюють різними способами залежно від крупності матеріалу. Продукти крупністю більше 13 мм зневоднюються на грохотах, елеваторах з перфорованими ковшами, а також у дренажних бункерах. Для зневоднення дрібних класів крім названих способів застосовують центрифугування, а в зимовий період і термічну сушку. Найбільші труднощі складає зневоднення продуктів флотації і шламів, для зневоднення яких застосовують згущення, фільтрування і термічну сушку. При згущенні і
фільтруванні відбувається також процес регенерації оборотних вод. Знепилення - процес відділення з вугілля частинок пилу розміром менше 0,5 мм. Знепилення здійснюється двома способами: мокрим - на грохотах і у гідро-
циклонах (знешламлення) і сухим - на грохотах і в повітряних класифіка-торах різних конструкцій.
7.2 Технологічні операції при збагачуванні вугілля
Схему збагачення вугілля вибирають залежно від його властивостей і призначення.
За глибиною збагачення можна виділити такі технологічні схеми:
-збагачення тільки крупних класів розміром більше 25 (13) мм із роздільним або спільним відвантаженням продуктів збагачення і незбагачених відсівів;
- збагачення крупних і середніх класів розміром більше 6 (3) мм зі спільним або роздільним відвантаженням продуктів збагачення і незбагачених відсівів;
- збагачення зернистого вугілля крупністю більше 0,5 мм зі спільним відвантаженням продуктів збагачення і незбагачених шламів; -збагачення всіх класів крупності.
За якістю концентрату і асортиментом продуктів збагачення технологічні схеми розрізняють:
-з випуском одного товарного продукту. Схема набула поширення при зба-гаченні енергетичного вугілля таких марок, з яких не виділяють сорти за класами крупності, наприклад, вугілля марки П;
-з випуском одного товарного продукту і розділенням його на сорти за класами крупності. Схема застосовується при збагаченні антрацитів і енергетичного вугілля, з якого виділення сортів за класами крупності є доцільним, наприклад, при збагаченні вугілля марок Г і Д;
- з випуском двох товарних продуктів (концентрату і промпродукту). Схема використовується при збагаченні вугілля для коксування та інших технологічних цілей. Застосовується у випадку, якщо до якості концентрату висува
ються підвищені вимоги, що визначає збагачення усього рядового вугілля (крупного, дрібного, шламів). Одним з різновидів цієї схеми може бути випуск концентратів двох сортів - зі зниженою зольністю для технологічних потреб і з підвищеною зольністю для енергетичних цілей.
Загальні відомості про ЦЗФ «Дуванська»
ЦЗФ«Дуванська» була здана в експлуатацію в 1955 р. Проектна потужність
2,2 млн. т/рік переробки рядового вугілля. Збагачення вугілля марки "Г", "Ж", "К". Нині ЦЗФ«Дуванська» збагачує вугілля сп.шахти «їм. М.П. Баракова», сп.шахти «Дуванна», ш/у «Суходольська -Східна». Зольність вступників вугілля в межах від 33 до 43%.
Добова продуктивність фабрики - 3500 т. Вихід концентрату 70%.
В частках одиниць 2450 т, решта - (порода зольністю 20%) виводиться на терикон. Вступник вугілля на фабрику проходить цикл збагачення.
Одержуваний на фабриці концентрат зольністю 8% відвантажується в за-лізничні вагони та відправляється споживачеві на коксохімічні заводи. Концентрат ЦЗФ "Дуванська" використовують виключно в металургії для виплавки високоякісного металу.
Економічні показники ЦЗФ "Дуванська". В теперішній час на фабриці пра-цюють 440 осіб, з них ремонтна група - 50 осіб. Режим роботи двозмінний по 12 годин. Середня заробітна плата - 2000 гривень. ЦЗФ "Дуванська" має кращий показник у порівнянні з іншими фабриками) по Україні через отримання
самого високоякісного концентрату Ас=8%, але в порівнянні з іншими фабриками має не високу продуктивність Пф=1,1 млн. т/рік. Процес збагачення відбувається у водному середовищі. Добова потреба фабрики у воді -
9 тис. м3. Фабрика щодоби скидає в об'єднане хвостосховищє 2 тис. м3 води і 300 т породи крупностью (-1) мм. На хвостосховищі вода освітлюється і знову використовується в технологічному процесі.
На фото ми бачимо головний корпус фабрики і примикаючи до нього мости по якім транспортується вугілля,порода в відходила також дільницю погрузки концентрату в 3/Д.
ЛІТЕРАТУРА.
1. Правила безпеки у вугільних шахтах К.: - 2010.
2. А.П. Килячков, А.В. Брайцев Гірнича справа - М.: Надра -1989.
3. ЯЗ. Некрасовский, О.В. Колоколов Основи технології гірничого вироб-ниства М.: Надра-1981.
4. А.М. Татаренко, И.П. Максецкий Рудничний транспорт М.: Надра - Не-дра- 1990.
5. Р.Н. Хаджиков, С.А. Бутаков Гірнична механика М: Надра - 1982.
6. Е.Ф. Цапенко, М.И. Мирский, О.В. Сухарев Гірнична електротехника М: Надра - 1986.
7. Г.Д. Медведев Електрообладнання и злектропостачання гірничих предп-риємств М: Надра - 1980.
8. И.А. Шиповский Монтаж та ремонт обладнанняя шахти М.: 1987.
9. С.И. Гройсман Технологія збогачення вугллей М.: Надра - 1987.