Главная | Обратная связь

Плач і скрегіт зубів

Згідно з “Євангелієм від Матвія”, Христос розповів народу притчу про грядущу інформаційну війну, а коли лишився наодинці з учнями, пояснив її справжнє значення (Матвій, 13.36-39). Як завжди, розвиток відбувається за усталеною схемою “притча для непосвячених — розшифровка для учнів”, тож після тлумачення тема інформаційної війни набуває логічного завершення. Проте в тексті євангелія під виглядом продовження теми ворог робить таку вставку: “Так, як збирають кукіль і у вогні палять, так само буде при кінці світу: Син чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із Його царства всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, і кинуть їх до вогненної печі: там буде плач і скрегіт зубів. І тоді праведні засяють, як сонце, в царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає” (Матвій, 13.40-43).

По-перше, впадає в око різкий перехід до іншої теми.

По-друге, вираз “вогненна піч” є цілком чужим для символічної мови Євангелія: у Новому Заповіті він ще раз зустрічається лише в одному місці, і також у формі відвертої юдей­ської вставки до притчі про невід: “Так буде і при кінці світу: ангели вийдуть і відділять злих від праведних і кинуть до во­гненної печі: там буде плач і скрегіт зубів” (Матвій, 13.49-50). Ворог діяв настільки самовпевнено, що полінувався пере­гор­нути кілька сторінок, тож лишив свій другий слід поряд з першим.

По-третє, легко прослідкувати першоджерело зазна­ченого виразу — старозавітний псалом № 20 (21): “Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників. На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх. Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських” (10-11). Все це разом є віддзеркаленням примітивних юдейських уявлень про кінець світу як катастрофу — на відміну від арійських уявлень про циклічність розвитку, згідно з якими кінець старого світу є водночас початком світу нового.

По-четверте, так само чужим для стилю і духу Єванге­лія є зловісний вираз “плач і скрегіт зубів” — він шість разів зустрічається у Матвія, і лише один раз у Луки, та й то у формі очевидної юдейської вставки, механічно причепленої до попереднього тексту притчі про тісні двері: “Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у царстві Божім, самих же себе вигнаних геть. Прийдуть тоді зі сходу й зі заходу, з півночі й з півдня, і возсядуть на бенкеті в царстві Божім” (Лука, 13, 28-29). Це майже дослівне повторення вставки, яку ми вже розглянули вище: “Кажу вам, що багато прийде зі сходу і заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у царстві небеснім, а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів” (Матвій, 8.11-12).

По-п’яте, фраза “І тоді праведні засяють, як сонце, в царстві Отця свого” — цевідлуння юдейських уявлень про Бога-Отця як родоплемінне божество, що опікується лише “своїм” народом: “І спасе їх Господь, їхній Бог, того дня, Свій народ, як отару, бо вони, як каміння корони, засяють у Краї Його” (Захарія, 9.16). Зрозуміло, що це абсолютно суперечить християнській ідеї універсального Бога.

І, нарешті, по-шосте, для надання більшої правдо­по­дібності згаданій вставці ворог необачно завершив її фразою “Хто має вуха, нехай слухає!”. Він не врахував, що Христос вживав ці слова з чітко визначеною метою: для того, аби вказати на те, що певний момент Його вчення є утаємниченим і його треба розуміти в символічному сенсі. Таку Христову вказівку на присутність таємниці ми зустрічаємо в Євангелії ще 9 разів, але жодного разу в поясненнях до притч, де таємниці вже немає за визначенням.

Отож, маємо надійні докази того, що фрагмент “Євангелія від Матвія” (13.40-43) є відвертою юдейською вставкою. Її наявність дозволяє зрозуміти, навіщо “ворог-чоловік” пішов на доволі ризиковане спотворення попереднього фрагмента — пояснення притчі про кукіль у пшениці (13.38-39). Якби він цього не зробив, то чужорідність наступного вставленого фраг­мента була б видною неозброєним оком — без допомоги комп’ю­терів, інтернету та контекстного пошуку.

Підхід, запропонований у цій книзі, відкриває великі мож­ливості для виявлення у Єван­гелії й інших ворожих вставок. Відки­нувши їх геть і зібравши Христове вчення в очищене Євангеліє, ми виконаємо Його настанову: “збе­ріть перше кукіль та зв’яжіть його у снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню”. Початок цієї справи означатиме, що нарешті поча­ли­ся жнива і зако­но­мірний перехід христи­янства до боголюдської фази — фази Царства Божогов людських душах і міжлюдських стосунках.