Тема 17 «Доходи населення та соціальна політика держави» ⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4
1. Сума грошових засобів, які отримує людини за певний проміжок часу – це дохід: а) 2. Не існує відмінності між номінальним та реальним доходом: б) 3. Відсоток – це дохід від власності: б) 4. Прибуток – це дохід від підприємницької діяльності: а) 5. Доходом найманого працівника є рента: б) 6. Пенсії та виплати по безробіттю – це доходи, що не пов’язані з оцінкою результатів діяльності: а) 7. Персональний розподіл доходів між сім’ями є диференційованим: а) 8. За законом Парето між рівнем доходів і кількістю тих, хто їх отримує існує пряма залежність: б) 9. Для визначення нерівномірності розподілу доходів використовується крива Лоренца: а) 10. Наявність власності та спадщина – це фактори диференціації доходів, що залежать від особистих зусиль людини: б) 11. Здібності і талант - це фактори диференціації доходів, що не залежать від особистих зусиль людини: б) 12. Для порівняння рівня життя населення різних країн використовується показник реального ВВП на душу населення: а) 13. Прожитковий мінімум розраховують на основі аналізу величини витрат низькодоходних груп сімей: а) 14. Межа бідності – це рівень доходу, який дає можливість задоволення всіх потреб: б) 15. ООН для характеристики рівня життя пропонує один показник: б) 16. Заходи держави, спрямовані на підвищення добробуту населення – це антициклічна політика: б) 17. Соціальна політика передбачає регулювання доходів населення: а) 18. Нерівність у доходах регулюється державою через податкову систему: а) 19. Виплата допомоги по безробіттю – це активний метод регулювання зайнятості: б) 20. Соціальний захист населення включає підтримку тих, хто не може працювати: а)
Тема 17 „Світове господарство”
1. Глобальний геоекономічний простір, на якому в інтересах підвищення ефективності виробництва відбувається рух товарів та послуг, капіталів і робочої сили – це світове господарство: а) 2. Якщо спеціалізацією країни на світовому ринку є сільське господарство, то це означає, що існує загальний поділ праці: а) 3. Інтернаціоналізація виробництва може відбуватися в інтеграційній формі: а) 4. Створення зони вільної торгівлі між країнами – це валютно-фінансова інтеграція: б) 5. Об’єднання, в якому головна компанія належить переважно капіталу однієї країни, а філії розміщені у багатьох країнах світу – це транснаціональна корпорація: а) 6. Переміщення товарів та послуг за межі державних кордонів – це національна торгівля: б) 7. Найбільш масштабною формою міжнародних економічних відносин є світова торгівля: а) 8. Меркантилісти вважали, що багатство нації визначається обсягом золота, тому держава має стимулювати експорт: а) 9. А. Сміт вважав, що міжнародний обмін можливий та ефективний за наявності порівняльних переваг: б) 10. Експорт – це ввезення товарів в країну: б) 11. Зовнішньоторговельний товарооборот – це сума експорту та імпорту: а) 12. Елементом зовнішньоторговельної інфраструктури є склади з сучасним обладнанням: а) 13. Відсутність бар’єрів на шляху імпортних товарів – це політика протекціонізму: б) 14. Мито – це тарифне обмеження зовнішньої торгівлі: а) 15. Причиною міжнародного руху капіталу може бути невідповідність попиту і пропозиції капіталу в країнах: а) 16. Організація підприємств за кордоном, які інвестуються іноземними власниками – це позичкова форма вивозу капіталу: б) 17. Повний контроль над об’єктами капіталовкладень і володіння контрольним пакетом акцій забезпечують портфельні іноземні інвестиції: б) 18. Економічної причиною міграції робочої сили є міждержавна диференціація заробітної плати: а) 19. Номінальний обмінний курс – це співвідношення цін на внутрішньому і зовнішньому ринках: б) 20. Реальний обмінний курс - пропорція обміну двох валют: б)
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|