Главная | Обратная связь

Природне освітлення

Природне освітлення створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу. Поділяється на: бокове (одно- або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення.

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям.

Природному освітленню властиві й недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна оцінка цього виду освітлення проводиться за відносним показником — коефіцієнтом природного освітлення (КПО).

КПО визначається за формулою:

КПО=(Е_внутр/Е_зовн)*100%,

де:

· Е_внутр — освітленість, що створюється в деякій точці приміщення світлом неба

· Е_зовн — зовнішня горизонтальна освітленість, створювана повністю відкритим склепінням.

Нормовані значення КПО визначаються основним документом – стандартом [ ], в основі якого покладено розмір об'єкта розпізнавання, під яким розуміють предмет, що розглядається або ж його частину, а також дефект, який потрібно виявити. Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) відповідного до нормованого значення КПО (додаток 8).

На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як із середини, так і ззовні приміщення. Зокрема, вікна необхідно мити не рідше двох разів у рік для приміщень з незначним виділенням пилу і не рідше чотирьох разів — при значному виділенні пилу.

Штучне освітлення

Штучне освітлення створюється електричними джерелами світла; передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень у темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні показники.

До основних характеристик джерел штучного освітлення належать: номінальна напруга живлення, В; електрична потужність лампи, Вт; світловий потік, лм світлова віддача, лм/Вт; термін експлуатації; спектральний склад світла; вартість.

Найменша освітленість робочих поверхонь штучним освітленням у виробничих приміщеннях теж регламентується Державними будівельними і визначається, в основному, характеристикою зорової роботи (додаток 8).

Штучне освітлення може бути загальним, місцевим та комбінованим.

При загальному освітленні світильники розміщені у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань. Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його застосовують при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний в процесі роботи напрямок світла.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей і є обов'язковим для всіх виробничих приміщень. Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптове вимкнення робочого освітлення та пов'язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного процесу тощо. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному освітленні повинна складати 5% від нормованої освітленості робочого освітлення, але не менше 2 лк. Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації людей з приміщень при аварійному вимкненні робочого освітлення. Зазвичай, його влаштовують в місцях, небезпечних для проходу людей; в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік; у проходах; на сходових клітках; у виробничих приміщеннях, в яких працює більше 50 чоловік. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках — не менше 0,2 лк. Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі. Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.

Як джерела штучного освітлення широко використовуються лампи розжарювання та газорозрядні лампи. Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей. Поряд з перевагами їм притаманні й суттєві недоліки: велика яскравість (засліплювальна дія); низька світлова віддача (7-20 лм/Вт); відносно малий термін експлуатації, (до 2,5 тис. год); переважання жовто-червоних променів у порівнянні з природним світлом; не придатні для роботи в умовах вібрації та ударів; висока температура нагрівання (до 140 °С і вище), що робить їх пожежонебезпечними.

Газорозрядні лампи внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів і парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектра. Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність. Світлова віддача цих ламп становить 40-100 лм/Вт, що в 3-5 разів перевищує світлову віддачу ламп розжарювання. Термін експлуатації — до 10 тис. год, а температура нагрівання (люмінесцентні) — 30-60 °С. Окрім того, газорозрядні лампи забезпечують світловий потік практично будь-якого спектра, шляхом підбирання відповідним чином інертних газів, парів металу, люмінофора. Основним недоліком газорозрядних ламп є пульсація світлового потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту — явища спотворення зорового сприйняття об'єктів, які рухаються, обертаються чи змінюються в пульсуючому світлі, що виникає при збігові кратності частотних характеристик руху об'єктів і зміни світлового потоку в часі освітлювальних установок газорозрядних ламп, які живляться змінним струмом. Таке спотворене зорове сприйняття може призвести до нещасного випадку, оскільки об'єкт, що рухається, чи обертається може здаватись нерухомим. До недоліків цих ламп можна віднести також складність схеми вмикання, шум дроселів, значний час між вмиканням та запалюванням ламп, відносно висока вартість.

Рівень освітленості повинен відповідати таким санітарно-гігієнічним нормам: при люмінесцентному освітленні – 300 люкс; при освітленні лампами розжарювання – 150 люкс. Якщо ж показники освітленості не відповідають вищезазначеним вимогам, то це призводить до швидкої стомлюваності очей і до зменшення працездатності людини. У цьому випадку на робочому місці необхідно встановити додаткове місцеве освітлення.

Правильне розташування джерел штучного світла повинно також перебувати в гармонії з розміщенням меблів і предметів інтер'єру приміщення. Наприклад, оптимальне освітлення в Інтернет-залі створено за допомогою використання основного світла і підсвічування, яке вмонтоване в стіни та гіпсокартонні конструкції.

Недостатнє за нормами природне освітлення, яке доповнюється штучним, називається суміщеним освітленням. Штучне і суміщене освітлення проектується з урахуванням вимог до ультрафіолетового випромінювання згідно з чинними нормативними документами, затвердженими МОЗ України.

У ВДОУНБ дотримуються основні вимоги до виробничого освітлення: створено на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми; забезпечено достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору; надійне і просте в експлуатації, економічне та естетичне; контраст поверхонь, що освітлюються, достатній для розрізнення деталей; не створюються: засліплювальна дія як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору, на робочій поверхні різкі та глибокі тіні (особливо рухомі), небезпечні та шкідливі виробничі чинники (шум, теплові випромінювання, небезпека ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників).

Приміщення ВДОУНБ будувалось до 2006 року, тому нормовані показники природного та штучного освітлення використовуються відповідно до вимог СНиП ІІ-4-79 (при проектуванні приміщень нових будівель та тих, що підлягають реконструкції, застосовують ДБН В.2.5-28-2006).

Співробітники бібліотеки дотримуються вимог щодо використання освітлення, передбачених в інструкції з охорони праці для співробітників бібліотеки, розробленої відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 квітня 1998 року за № 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).