Здавалка
Главная | Обратная связь

Зовнішня політика Росії.



Російсько-японська війна 1904–1905 рр.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. суттєво загострились між-

державні суперечності на Далекому Сході, який став об’єктом ак-

тивної експансії великих капіталістичних держав. Активна полі-

тика Росії у цьому регіоні, швидке просування до берегів Тихого

океану та кордонів Кореї почало турбувати Японію, яка прагнула

забезпечити тут свою гегемонію.

Під впливом безвідповідальних радників Микола ІІ проводив на

Далекому Сході авантюристичну політику, яка спричинила пря-

мий конфлікт з Японією. Царський уряд, не зумівши правильно

 

24 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

оцінити зовнішньополітичне становище Росії, рівень військової

підготовки країни до війни, штовхав Миколу II до її розв’я-

зання.

Раптовою атакою на російські кораблі у Порт-Артурі 27 січня

1904 р. Японія розпочала війну. План Японії був розрахований на

наступальні дії й передбачав досягнення панування на морі, оволо-

діння Кореєю, висадку десанту в Маньчжурії, захоплення Порт-

Артура, розгром головних сил росіян у районі Ляояна. Росія ж не

мала загального плану військових дій. Військові дії для росіян як

на морі, так і на суходолі складались невдало для російської армії.

Висадка у лютому–квітні 1904 р. японських військ у Кореї та на

Ляодунському півострові, успішні бойові дії проти росіян забезпе-

чили їм взяття в облогу Порт-Артуру і розгортання бойових дій

у Маньчжурії.

Із серпня по грудень 1904 р. тривала облога Порт-Артуру. За-

хисники фортеці витримали 6 штурмів; лише зрадницькі дії гене-

рала Стесселя призвели до капітуляції Порт-Артуру. Протягом

1905 р. Росія зазнала ще дві відчутні поразки: у лютому під Мукде-

ном та у травні поблизу острова Цусіма. За посередництвом США

Росія та Японія розпочали переговори. За мирною угодою, підписа-

ною у Портсмуті (США) 23 серпня 1905 р., Росія визнала Корею

сферою впливу Японії, передала Японії право на оренду частини

Ляодунського півострова з Порт-Артуром та південну частину Са-

халіну.

Поразка царської Росії у війні з Японією серйозно вплинула на

розстановку сил не тільки на Далекому Сході, а й в Європі. Разом

з тим вона прискорила розвиток революційних подій у Росії.

Революція 1905–1907 рр.

Прологом першої російської революції став страйк робітників

Путиловського заводу у Петербурзі, що розпочався 3 січня 1903 р.

А вже 8 січня страйк охопив всі заводи та фабрики столиці. Тодіш-

ня профспілкова організація робітників міста «Збори російських

фабрично-заводських робітників», яку очолював священик Гапон,

за пропозицією свого лідера вирішила звернутись з проханням до

царя. Під петицією підписалось 150 тис чол. Уранці 9 січня 1905 р.

народний похід до царя на чолі з Гапоном закінчився розстрілом

беззбройних робітників. Понад тисяча вбитих і п’ять тисяч поране-

них — такою була відповідь «доброго царя-заступника». Гапону

вдалося утекти, але у березні 1906 р. його було схоплено і за виро-

ком робітників повішено у передмісті Петербурга.

 

Тема 1. Світ на початку ХХ ст.25

Події «Кривавої неділі» приголомшили російську громад-

ськість і викликали бурю протесту по всій країні. У Росії розпо-

чалась революція.

Завдання революції полягали:

• у розв’язанні аграрного питання (ліквідація поміщицького зем-

леволодіння, викупних платежів 1861 р., общини та кругової

поруки; забезпечення прав селянства);

• у встановленні конституційно-демократичного устрою в Росії

(ліквідація самодержавства, демократизація суспільного жит-

тя, проголошення та юридичне закріплення прав і свобод гро-

мадян);

• у розв’язанні назрілих проблем соціального характеру (вста-

новлення 8-годинного робочого дня, встановлення мінімально-

го розміру заробітної плати, виплати пенсій, системи соціаль-

ного захисту);

• у забезпеченні розв’язання національного питання (реалізація

прав народів і національностей на самовизначення).

Протягом січня–лютого 1905 р. по країні прокотилася хвиля

масових страйків, в яких взяли участь 440 тисяч робітників:

Улітку 1905 р. революція вступила у нову фазу свого розвитку

(страйки набули політичного характеру, іноді переростаючи

у збройні сутички з регулярними частинами та жандармерією).

В Івано-Вознесенську виникли нові органи влади — Ради упо-

вноважених депутатів, які відіграють велику роль у майбутньому

Росії.

У червні 1905 р. розпочалося повстання панцерника «Потьом-

кін», яке продемонструвало готовність армії взяти боротися на боці

революції.

Найбільшого піднесення революційні події набули під час все-

російського жовтневого страйку 1905 р. 17 жовтня 1905 р. цар Ми-

кола II оголосив «Маніфест», який обіцяв запровадження консти-

туційного устрою і скликання Державної Думи — російського

парламенту. Стихійно почали створюватися Ради робітничих депу-

татів, проводились численні мітинги і демонстрації, виходили де-

мократичні періодичні видання, утворювались політичні партії,

профспілки, громадські організації. У грудні 1905 р. більшовики

здійснили спробу захопити владу, підняли збройне повстання в Мо-

скві, яке було придушене урядовими військами.

На початку 1906 р. Микола II здійснив реформу державного

управління, запровадивши Державну Раду як верхню палату

 

26 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

російського парламенту. Виборчий закон зберігав суттєві соціальні

обмеження на виборах у Раду і Думу. Незважаючи на це, на засі-

даннях Думи ставились питання глибоких суспільно-політичних

реформ. 9 червня 1906 р. Микола II розпустив Думу і призначив ви-

бори до II Думи. Остання діяла з 20 лютого до 3 червня 1907 р. і зно-

ву була розпущена за наказом царя.

Після розпуску II Державної Думи в імперії розпочалися репре-

сії. Вибори до III Державної Думи проводились за новим виборчим

законом, який надавав переваги заможним верствам і російському

населенню.

Для створення соціальної опори серед заможного селянства

царський уряд за ініціативою П. Столипіна 9 листопада 1906 р. ого-

лосив указ про земельну реформу. Реформа сприяла виходу селян

із общини, закріпленню землі у приватну власність, чим значно

прискорила капіталістичний розвиток села. Одним з елементів

проведення аграрної реформи стало переселення селян, особливо

з України, на вільні землі у Сибір і на Далекий Схід. За 1906–

1912 рр. на окраїни імперії виїхало близько 1 млн українців (близь-

ко 40 % усіх переселенців у Р.). Через невміло організоване пере-

селення, відсутність продовольства, медичного обслуговування та

непідготовленість на місцях до прийому переселенців частина з них

померла, а частина повернулась до України (за деякими даними —

близько 70 %).

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.