 |
|
Особливості модернізаційних процесів у Японії
У ч и т е л ь. На відміну від Індії та Китаю, Японія вступила
у ХХ ст. сильною та доволі стабільною країною. Особливістю еко-
Тема 1. Світ на початку ХХ ст.35
номічного підйому на початку ХХ ст. був ряд реформ, що розпоча-
лися в період правління імператора Муцухіто — «доба Мейдзі».
Імператор Мейдзі поставив перед собою завдання європеїзувати
Японію. Для цього було проведено ряд заходів:
• проголошено загальну рівність всього населення;
• проголошено свободу релігії;
• запроваджено обов’язкову освіту спочатку французького, а зго-
дом німецького типу;
• запроваджено загальну військову повинність, нову армію було
організовано на прусський манер, а флот — на англійський;
• студенти отримали можливість навчатися у західноєвропей-
ських університетах;
• велика увага приділялася розвиткові легкої промисловості.
Велике значення для посилення патріотичних настроїв у країні
мала перемога Японії у російсько-японській війні 1904–1905 рр. та
приєднання Кореї у 1910 р.
Серед азійських країн Японія була першою та єдиною країною,
що самостійно стала на шлях капіталістичного розвитку. Своєрід-
ність розвитку Японії полягала в значному гальмуванні процесу
феодальними пережитками.
У Японії перехід до монополістичного капіталізму збігся з епо-
хою промислового перевороту. Перші монополії тут виникли вже
на ранньому етапі розвитку промислового капіталізму: у 1880 р.
було створено паперову компанію з виробництва та продажу папе-
ру; у 1882 р. виникло об’єднання пароплавного і транспортного
суднобудування; на концерн перетворилися компанії Міцуї та Мі-
цубісі (транспорт і транспортне машинобудування).
Напівфеодальний характер управління японським суспіль-
ством дав змогу перекласти на трудящих усі витрати на модерніза-
цію країни. Експлуатація тут досягла надзвичайно високого рівня:
неймовірно низька заробітна плата і найбільш тривалий робочий
день (15–18 год). Кількість робітників у 1914 р. становила 1 млн
осіб. Широко застосовувалася праця дітей, робочий день яких не
відрізнявся від робочого дня дорослих, а заробіток був у 10 разів
нижчим. У промисловості зберігалися феодальні пережитки (фі-
зичне покарання робітників та ін.).
На початку XX ст. Японія залишалась аграрною країною: 2/3 її
населення працювало в сільському господарстві, розвиток капіта-
лістичних відносин на селі пішов прусським шляхом. Це призвело
до посилення процесу пауперизації селян. На селі переважали
36 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас
кабальні умови земельної оренди (орендна плата часом становила
65–70 % урожаю, орендар повинен був ще й відробляти на землі по-
міщика). У землеробстві використовувалася застаріла техніка (за-
ступи й сапи). Слаборозвиненим було також тваринництво.
Дуже вузьким був внутрішній ринок Японії. Тому в 70–90-х ро-
ках XIX ст. японська буржуазія і поміщики виявляли підвищений
інтерес до опанування зовнішніх ринків. В особі самураїв країна
отримала готовий мілітаристський авангард. У 70-ті роки XIX ст.
почалася експансія Японії на Далекому Сході. Японський капіта-
лізм із самого початку набув специфічних ознак воєнно-феодально-
го імперіалізму. Це означало панування в економічному житті мо-
нополій, яке поєднувалося із засиллям мілітаристських клік, яких
підтримували поміщики.
Незважаючи на такі суперечності, перетворення Японії на цент-
ралізовану державу відбувалося високими темпами. Зі слабкої від-
сталої феодальної країни вона перетворилася на велику державу на
Азійському континенті, ставши прикладом для інших азійських
країн, які залишилися в становищі колоній або напівколоній.
Створення економічного потенціалу. Для подальшого еконо-
мічного розвитку Японії важливе значення мала перемога в японо-
китайській війні 1894–1895 pp. Отримана від Китаю контрибуція,
пограбування Китаю та Кореї стали додатковим джерелом капіта-
лу для японської економіки. Загальна сума капіталу, який інвесту-
вався в господарство країни, з 1894 по 1903 р. зросла у 3,5 раза
і склала 887,6 млн єн (1894 р. — 249,8 млн єн). Капіталовкладення
спрямовувалися насамперед у промисловість і на транспорт, проте,
як і раніше, текстильна промисловість залишалась провідною га-
луззю країни. Обсяг виробленої на ткацьких підприємствах про-
дукції в 1894–1898 pp. зріс більш ніж у 2 рази.
Прискорений розвиток гірничорудної та видобувної промисло-
вості (зріс видобуток вугілля, нафти, залізної руди та ін.) створив
більш сприятливі умови для розвитку важкої промисловості — їй
з кінця 90-х років XIX ст. в Японії приділяли особливу увагу. Пере-
дусім інвестували металургію і машинобудування. З 1896 по 1904 р.
японський уряд витратив на металургійну промисловість 19 млрд
єн, що сприяло задоволенню внутрішніх потреб країни в чавуні на
60, а сталі — на 40 %.
Найбільш розвиненою серед машинобудівних галузей було суд-
нобудування. Це пояснюється як острівним положенням країни,
так і новими планами підготовки до війни. Із 1893 р. японський
уряд надав приватним суднобудівним компаніям субсидію на суму
Тема 1. Світ на початку ХХ ст.37
1,6 млн єн. Проте на японських корабельнях будували лише мало-
тоннажні судна, тому всі великі кораблі замовляли за кордоном.
Розвиток залізничного транспорту поклав початок становлен-
ню залізничного машинобудування. Уже 1896 р. почалося спору-
дження паровозо- та вагонобудівних заводів в Осако і Нагої.
У 1897 р. було введено в експлуатацію завод гірничого машинобу-
дування у Фукуоке та інші підприємства важкої промисловості, зо-
крема ті, що випускали токарні верстати, електродвигуни. Розви-
валися нові галузі промисловості — хімічна та електротехнічна. До
1904 р. нараховувалося 560 машинобудівних заводів, 1 153 хіміч-
них підприємства, 322 підприємства газової та електропромисло-
вості.
Концентрація і монополізація. Збільшення підприємств про-
мисловості супроводжувалося подальшою концентрацією виробниц-
тва, зміною структури японського експорту — від експорту сирови-
ни до промислово розвинених країн країна перейшла до експорту
готових виробів до Китаю і Кореї. За умов низького рівня капіталіс-
тичних відносин всередині країни Японія почала вивозити капітал
до Китаю, Кореї і Тайваню, де робоча сила була дешевшою.
Поштовхом до подальшої монополізації стали фінансова криза
1897–1898 pp. і світова криза перевиробництва 1900–1903 pp. Мо-
нополізація виробництва в Японії мала певні особливості.
По-перше, японські монополії одразу ж склались як фінансово-
промислові групи, що пояснювалося державним характером япон-
ського капіталізму: тут швидше сформувався державно-монополіс-
тичний капіталізм.
По-друге, процес монополізації в Японії не обмежувався мо-
нополізацією якоїсь галузі виробництва або збуту якогось одного
товару, а поширювався в різних напрямах. Пояснення цьому —
хронічна нестача капіталу. За такого характеру монополізації по-
слаблювалася концентрація, до того ж фабричні товари, наприклад
у текстильній промисловості, в якій переважали дрібні мануфак-
тури, забезпечували стійкий прибуток і без контролю над усім
ринком.
У господарському житті країни вже з другої половини 90-х ро-
ків провідну роль почали відігравати великі капіталістичні компа-
нії (сімейні фірми закритого типу або на акціонерних засадах).
У 1903 р. їхня частка з оплаченим капіталом від 100 тис. єн і біль-
ше становила 89,1 % загальної суми капіталу, який інвестувався
в економіку країни. До початку XX ст. монополістичні об’єднан-
ня з’явилися в легкій промисловості: картелі — у текстильній,
38 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас
тютюновій, борошномельній та в інших галузях. Провідне місце
у важкій промисловості посіли великі приватні компанії «Міцуї»,
«Міцубісі», «Сумітомо», «Фудзіта» і державні підприємства. Бу-
дівництво державних підприємств сприяло збагаченню великого
капіталу. Надаючи уряду засоби для спорудження підприємств
шляхом підписки на державні позики, великий капітал одержував
високі відсотки під час будівництва, а після його завершення уряд
передавав підприємства одне за одним за безцінь тим самим вели-
ким підприємцям. Незважаючи на значну частку державних під-
приємств, у важкій промисловості зміцнювалися позиції приват-
ного капіталу.
Великі монополісти — «Міцуї» і «Міцубісі» — посіли панівне
становище у вугільній галузі. Цьому передувала запекла конку-
рентна боротьба, яка особливо загострилась у роки російсько-
японської війни. Великий капітал відігравав провідну роль не тіль-
ки у видобувній промисловості та суднобудуванні, а й у переробній
промисловості. Наприклад, електротехнічна компанія «Сібаура»,
яка перебувала під контролем «Міцуї», була провідним підприєм-
ством галузі і мала фактичну монополію. Концерн «Сумітомо» во-
лодів найбільшим у країні мідеплавильним заводом. На початку
XX ст. було створено картельні об’єднання в цементній, годинни-
ковій, нафтовій промисловості. Створений у 1904 р. на основі двох
великих нафтових компаній синдикат протистояв тиску американ-
ської компанії «Стандарт ойл». Кілька великих монополістичних
об’єднань посіли провідне місце в залізничному транспорті й мор-
ському судноплавстві.
Мілітаризація виробництва. Після перемоги у війні з Китаєм
для розширення колоніальних володінь на Азіатському материку
Японія прийняла програму розвитку на 10 років. Вона передбачала
створення галузей важкої, переважно військової промисловості,
реорганізацію й розширення збройних сил. У зв’язку з цим розви-
ток японської промисловості почав набувати однобічного характе-
ру. Військові галузі поступово посіли панівне становище у важкій
промисловості. У 1900 р. військові заводи й арсенали становили
40 % усіх державних підприємств, на яких було зосереджено 54 %
робітників із числа тих, хто працював на державних підприєм-
ствах, і вироблялося 74 % всіх двигунів, які застосовували в про-
мисловості країни.
Під час російсько-японської війни 1904–1905 pp. усю економі-
ку країни було поставлено на воєнні рейки. Поширювалися внут-
рішні позики, у тому числі й примусові. Із 3 до 17 % зріс земельний
Тема 1. Світ на початку ХХ ст.39
податок. І до того мізерна реальна заробітна плата знизилася ще на
20 %. Згортання цивільних галузей призвело до зростання безро-
біття. Скоротилися посівні площі. Зросла зовнішня заборгованість,
за рахунок якої покривали 60 % воєнних витрат.
Японія, перемігши у цій війні, захопила Південну Маньчжурію,
а також Південний Сахалін. Провідні японські монополії намагалися
монополізувати внутрішній ринок цих територій. Частка японських
товарів в імпорті Кореї і Маньчжурії становила відповідно 74 і 60 %.
Створювалися спеціальні колоніальні банки. У 1908 р. було створено
напівдержавний концерн, який розпочав будівництво Південно-
Маньчжурської залізниці. Японські інвестиції в ці країни з 1900 до
1914 р. збільшилися з 1 млн до 220 млн дол.
Розширення ринку збуту за рахунок економічної експансії зу-
мовило зростання промислового виробництва Японії. Піднялася
хвиля засновництва, і капітали стали більш рівномірно розподіля-
тися між важкою та легкою промисловістями. Концентрація капі-
талу, що посилилась у цей час, почала обганяти концентрацію ви-
робництва. На початку Першої світової війни 0,4 % всіх компаній
володіли 38 % сукупного капіталу країни.
Після криз кінця XIX — початку XX ст. розпочалася активна
централізація банківської системи. Японський уряд з урахуванням
досвіду законодавства інших країн ухвалив закони, які сприяли
укрупненню банків. У 1896 р. для прискорення укрупнення банків
було ухвалено спеціальний закон про об’єднання дрібних банків. Із
1901 р. за розпорядженням уряду дозволялося відкривати новий
банк лише за наявності акціонерного капіталу на суму не менш ніж
500 тис. єн. На початку XX ст. провідні позиції в економіці посіли
п’ять найбільших банків — «Міцуї», «Міцубісі», «Сумітомо»,
«Ясу да», «Даїті». Під час війни з Росією та після її завершення
провідним банком країни став Банк Японії (заснований у 1882 p.),
в якому зосередилась основна частина фінансових засобів. Інвести-
ції в промислові підприємства він здійснював посередницьким
шляхом через різні банки. Перевага у фінансуванні надавалась
стратегічним галузям.
Особливістю фінансово-банківської системи Японії було те, що до
неї входили громадські фінансові установи, наприклад Бюро вкладів
(Трастове фондове бюро) і Цінова заощаджувальна система.
Більш пізній вступ Японії на шлях капіталістичного розвитку
дав змогу розвивати виробництво на основі передової зарубіжної тех-
ніки та нових організаційних форм. В умовах існування великого
числа дрібних підприємств нові підприємства одразу ж опинялися
40 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас
в монопольному становищі в тих галузях, в яких вони працювали.
Зміцнюючи свої позиції та об’єднуючись, вони сприяли виникнен-
ню картелів і синдикатів у таких галузях, як цукрова, цементна,
вугільна, виробництво залізничного обладнання. Старі монополії
Міцуї та Міцубісі перетворилися на концерни на чолі з холдинг-
компаніями.
Попри все, на початку XX ст. Японія залишилася сільськогос-
подарською країною. Частка промислового виробництва досягла
лише 40 %. Подолати сировинну спеціалізацію своєї економіки
Японія змогла завдяки послідовній реалізації національної страте-
гії розвитку, ефективним інституціональним реформам, форсова-
ному спрямуванню інвестицій у найбільш передові галузі виробни-
цтва і комунікацію, а також в освіту, науку та культуру.