Країна Особливості політичної ситуації
Чілі У вересні 1924 р. група офіцерів здійснила військовий пере- ворот під гаслами створення сильного уряду. Хунта, що за- хопила владу, зібрала навколо себе правителів і прибічників твердої авторитарної влади, реформістів і радикалів. Незважаючи на прийняття прогресивної Конституції 1925 р., передового трудового законодавства, реальна влада у країні дедалі більше зосереджувалася в руках Ібаньєса дель Кампо, який обійняв посаду військового міністра. У 1927 р., ставши президентом країни, він установив режим особистої диктатури (1927–1931 рр.) Куба У 1925 р. президентом країни було обрано Херардо Мачадо- і-Моралеса, який установив в країні диктаторський режим, розпочавши жорстокі репресії проти демократичного руху. Мачадо створив урядову федерацію трудящих і наслідував приклад італійського фашизму, називаючи себе «антиль- ським Муссоліні» Нікараґуа Установлено диктаторський режим після придушення руху патріотів на чолі з Аугусто-Сесаром Сандіно. Владу захопив командувач національної гвардії Анастасіо Сомоса. Дикта- тура клану Сомоси проіснувала в Нікараґуа понад 40 років
Запитання до таблиці 1. В яких країнах Латинської Америки були встановлені дикта- торські режими? 2. Чому, на вашу думку, саме в цих країнах диктатура перемогла демократичні принципи та ідеї? У ч и т е л ь. На хвилі загальнореволюційного підйому, що по- чався в Європі наприкінці війни, трудящим Латинської Америки вдалося досягти важливих соціальних завоювань. Так, у Бразилії в 1919 р. була дозволена діяльність профспілок і прийняті закони про відповідальність підприємців за нещасні випадки на виробни- цтві, відміну штрафів та поліпшення санітарних умов. 8-годинного робочого дня добилися працівники Коста-Ріки, Арґентини та Ку- би. У Чілі в 1920–1925 рр. до того ж були запроваджені обов’язкові недільний відпочинок та соціальне страхування. В Арґентині у се- редині 20-х рр. розгорнулася масова кампанія за націоналізацію родовищ нафти, що й було здійснене у 1929 р. У Бразилії та Нікараґуа зіткнення прогресивних і реакційних сил у 20-і набуло форми збройної боротьби. У середовищі молодшого
46 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас офіцерства бразильської армії виник патріотичний та антиолігар- хічний рух тенентистів (портуґальською tenente — лейтенант). У липні 1922 р. вони організували повстання у форті Копакабана в Ріо-де-Жанейро, через 2 роки — в Сан-Паулу, яке вони утримува- ли протягом трьох тижнів, а колона повстанців під командуванням капітана-інженера Луїса Карлоса Престеса, застосовуючи тактику маневреної партизанської війни, за 2,5 роки пройшла 25 тис. км з південного сходу на північ 14-ма штатами країни, завдавши пів- сотні поразок кращим генералам урядової армії. Непереможною, вона в лютому 1927 р. відступила на територію Болівії. У Нікара- ґуа в травні 1926 р. ліберальна опозиція також піднялася на бо- ротьбу проти реакційного режиму, невдовзі до армії лібералів при- єднався повстанський загін під проводом робітника Аугусто Сесара Сандіно, що продовжив бойові дії після того як опозиція через рік склала зброю. Восени 1927 р. за участі добровольців майже з усієї Латинської Америки на півночі країни почала формуватися парти- занська армія, яка завдала чимало поразок урядовим військам і підрозділам морської піхоти США. Зрештою, обраний у листопаді 1932 р. президентом Нікарагуа від партії лібералів Сакаса погодив- ся піти на переговори із Сандіно. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|