 |
|
Німецький фашизм. націонал-соціалізм (нацизм)
2-а група
Зазнавши поразки у Першій світовій війні, Німеччи на пережи-
вала глибоку економічну, політичну, моральну кризу. Після Вер-
сальського договору, який глибоко принизив німців, економіка
країни опинилася у надзвичайно скрутному становищі. На цьому
ґрунті поча ли розвиватися реваншистські ідеї, виникати націона-
лістичні рухи. Однією з таких організацій стала Німецька робітни-
ча партія (ДАП), утворена в січні 1919 р. в Мюнхені. Її організатор
А. Дрекслер того ж року запросив до лав партії Адольфа Гітлера.
Емблемою партії було обрано свастику — хреста із загнутими
під пря мим кутом кінцями. Цей знак відомий ще з глибокої давни-
ни і символізує безперервний рух сонця. У націоналі стичному русі
Німеччини цей символ уперше з’явився на прапорах окульт ного
товариства Туле, з яким були тісно пов’язані керівники НСДАП.
Гітлер обрав емблемою партії чорну свастику, вписану в біле коло
на червоному тлі. Для нього червоний колір символізував соціальні
ідеали партії, білий — націоналістичні, а свастика вказувала на пе-
ремогу німецького духу.
Тема 4. Період повоєнної кризи та революцій (1919–1923 рр.)109
Для партійного вітання теж обрали старовинний символіч ний
жест — підняття вгору витягнутої руки. Це створило своє рідний
імідж партії; вона швидко стала численною, а Гітлер — популяр-
ним оратором.
Ідеологія партії спиралася на чотири підвалини — націоналізм,
расизм, антисемітизм, антикомунізм. На відміну від фашистів, на-
цисти наголошували не на державі, а на нації. Вони трактува ли по-
няття «нація-народ» як окрему культурно-біологічну та ірра-
ціонально-містичну спільноту, що завжди перебуває у ворожих
антагоністичних відносинах з іншими спільностями. Спираючись
на ідейних попередників (Фіхте, Гегеля, Юнга, Ніцше, Шпенглера
та інших), нацисти взяли на озброєння основні положення з тради-
ційного пангерманського шовінізму XIX ст.:
• панівне становище Німеччини в континентальній Європі;
• возз'єднання всіх народів, що розмовляють німецькою мо вою,
в межах німецького рейху;
• розширення німецьких колоніальних володінь.
Важливою складовою ідеологічної платформи нацизму був ра-
сизм. Гітлер уважав нації нерівноцінними: буцімто є вищі, а є ниж-
чі. Німці, поза сумнівом, найвища арійська нація, повинна встано-
вити «новий світовий порядок». На підтвер дження цієї тези Гітлер
розробив расову теорію, що розглядала істо рію людства як боротьбу
між расами. Особливий наголос у цій теорії робився на антисемітиз-
мі. Євреїв звинуватили в усіх негараздах, що відбувались у світі та
країні. Перша світова війна, революція, інфляція, зростання цін,
безробіття тощо приписува лись інтригам євреїв. Відповідно, будь-
які можливі позитивні дії без посередньо пов’язувалися з акціями
проти них. Злочинним і нелю дяним було «остаточне вирішення»
єврейського питання. Зрештою, нацисти знищили понад 6 млн єв-
реїв із 10 млн, що проживали на Європейському континенті.
Наріжним каменем ідеологічного фундаменту нацизму, без-
перечно, був антикомунізм. Ще у 1922 р. Адольф Гітлер у таємно-
му меморандумі до осіб, що субсидують партію, стисло й відвер то
сформулював її мету — «знищити й викорінити марксистсь кий сві-
тогляд». Згодом саме на основі антикомунізму створюва лася вся
система ідейного багажу нацизму. На відміну від іта лійських фа-
шистів, яких підтримувала католицька церква, наци сти стояли на
позиціях антиклерикалізму і боролися проти церкви.
Запитання
1. Що стало причинами зародження націонал-соціалістичних ідей
у Німеччині?
110 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас
2. Якою була символіка нової партії і чому?
3. На які підвалини спирався німецький нацизм?