 |
|
Робота з історичним джерелом
Документ 6
Скасування закону про загальну трудову повинність в 1921 р.
дала можливість зайнятися підприємництвом. Полиці магазинів
швидко почали наповнюватися товарами й продуктами. У багатьох
містах були відкриті «Торгсіни», де можна було купити дорогі ре-
чі, але тільки за золото й іноземну валюту. Люди самі відкопували
свої скарби й несли в «Торгсіни» приховані коштовності. Проте не-
забаром візит у «Торгсін» спричиняв, як правило, обшук і арешт із
подальшим звільненням у випадку добровільної здачі золота й ва-
люти.
Протягом 1921–1922 рр. неп був вимушеною спробою утримати
владу шляхом економічних поступок ринку. Проте цей ринок був
сильно деформований. Приватна власність не була гарантована.
Держава розглядала її як найзапеклішого історичного ворога. То-
му власники мали недостатньо стимулів для перспективного роз-
ширення господарства, створюючи капітали на спекулятивних
операціях. До приватної діяльності долучалися насамперед різного
роду авантюристи, спекулянти, які прагнули якнайшвидше зірва-
ти куш, витратити його, пожити для задоволення.
За умов «воєнного комунізму» і розподільної економіки наро-
джувалася нова каста людей, які починали вважати себе сіллю зем-
лі. Неп для них був тільки перешкодою. У відродженні вільного
ринку вони безпомилково розгледіли смертельну загрозу своїм
портфелям, пайкам, партійним привілеям. Контратака була неми-
нучою. Наступ більшовики повели у тій єдиній сфері, де вважали
себе недоторканими, — в ідеології. Першою жертвою цього прихо-
ваного наступу на неп стала інтеліґенція. Рішення про висилку
впало на їхніх голови зненацька. Ніхто не думав, що влада піде на
такий хід «ідеологічної асенізації», як групове вигнання з Росії…
202 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас
М. Бердяєв писав: «Висилалася за кордон ціла група письмен-
ників, вчених, громадських діячів, яких визнавали безнадійними
в сенсі навернення в комуністичну віру. Це були дивні заходи, які
потім уже не повторювалися. Я був висланий зі своєї батьківщини
не через політичні, а ідеологічні причини. Коли мені сказали, що
висилають, я відчув страшенний смуток. Я не хотів емігрувати…»
Завдання для всього класу
• Порівняйте політику «воєнного комунізму» та неп та назвіть
сильні й слабкі сторони непу порівняно з попереднім економіч-
ним експериментом більшовиків.
Орієнтовні варіанти відповідей
Позитивні підсумки непу
1. Удалося відновити народне господарство й навіть перевершити
довоєнний рівень за рахунок внутрішніх резервів.
2. Відродилося сільське господарство, що дозволило нагодувати
населення країни.
3. Національний прибуток збільшився на 18 % у рік і до 1928 р. —
на 10 % в перерахунку на душу населення, що перевищило рі-
вень 1913 р.
4. Зростання промислової продукції становило 30 % щорічно, що
свідчило про швидке зростання продуктивності праці.
5. Національна валюта країни стала міцною й стабільною.
6. Швидко зростав матеріальний добробут населення.
Негативні підсумки непу
1. Мав місце непропорційний розвиток основних галузей народно-
го господарства.
2. Відставання темпів відродження промисловості від сільсько-
господарського виробництва містило в собі загрозу економічних
криз.
3. У селі відбувалася соціальна й майнова диференціація селян-
ства, що призвело до зростання напруженості між різними вер-
ствами.
4. У місті протягом 20-х років збільшувалася чисельність безро-
бітних, яка до кінця непу склала понад 2 млн чоловік.
5. Фінансова система зміцніла лише на певний час. У другій по-
ловині 20-х років у зв’язку з активним фінансуванням важкої
індустрії була порушена ринкова рівновага, почалася інфляція,
що підірвало фінансово-кредитну систему.
У ч и т е л ь. З метою недопущення концентрації приватного ка-
піталу держава використовувала такий інструмент, як податки.
Тема 5. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924–1929 рр.)203
У 1924/1925 господарському році податки поглинали від 35 до
52 % усього доходу приватників. Середніх і великих приватних
промислових підприємств у перші роки непу було мало.
У 1923/1924 р. у складі всієї цензової промисловості (тобто промис-
лових підприємств із числом робітників не менше 16 за наявності
механічного двигуна і не менше 30 — без двигуна) приватні підпри-
ємства давали лише 4,3 % продукції.
Переважну частину населення країни складали селяни. Вони
потерпали від диспропорцій у співвідношенні регульованих держа-
вою цін на промислові і сільськогосподарських товарів («ножиці
цін»). Селяни, незважаючи на нестачу товарів промислового вироб-
ництва, не могли їх придбати через занадто високі ціни. Так, до ві-
йни селянин, щоб оплатити вартість плуга, повинен був продати
6 пудів пшениці, а в 1923 р. — 24 пуди; вартість сінокосарки за той
же період зросла з 125 пудів зерна до 544. У 1923 р. через зниження
заготівельних цін на найважливіші зернові культури і надмірне
підвищення відпускних цін на промислові товари виникли трудно-
щі зі збутом промислових товарів.
До лютого 1924 р. стало зрозуміло, що селяни здавати хліб дер-
жаві за радзнаки відмовляються. 2 лютого 1924 р. ІІ з’їзд Рад СРСР
запровадив в обіг стійку валюту загальносоюзного зразка. Декрет
ЦВК і РНК СРСР від 5 лютого 1924 р. повідомляв про випуск біле-
тів державного казначейства СРСР. З 14 лютого 1924 р. було при-
пинене друкування радзнаків, а з 25 березня — випуск їх в обіг.