 |
|
Режим «санації» («оздоровлення»)
У ч и т е л ь. У березні 1921 р. після тривалих дискусій сейм
прийняв Конституцію Польської Республіки, що мала демократич-
ний характер.
Пілсудський, невдоволений тим, що конституція обмежувала
повноваження керівника держави, відмовився балотуватися на по-
саду президента. Більшістю голосів президентом було обрано під-
триманого лівими партіями й партіями національних меншин про-
фесора Г. Нарутовича. Але через тиждень після виборів його вбили.
Новим президентом обрали С. Войцехівського, замолоду пов’язано-
го з ППС.
Економічне становище Польщі характеризувалося значним
зростанням цін і знеціненням польської валюти. Інфляція призве-
ла до падіння реальної заробітної платні, розгулу спекуляції. Піл-
судський демонстративно пішов з посади начальника Генерального
штабу, але він виношував плани повернення до влади.
12 травня 1926 р. війська, якими командували віддані Пілсуд-
ському генерали та офіцери (багато хто з них у роки світової війни
служив під його керівництвом у легіонах), розпочали похід на Вар-
шаву. У вуличних боях вони відрізали столицю від західних воє-
водств, де уряд мав великі сили. Проти уряду виступив робітничий
клас. 14 травня страйк залізничників перетворився на загальний.
Комуністи, які вважали тодішній уряд фашистським, підтримали
Пілсудського.
Як Пілсудський, так і уряд не мали бажання перетворювати
конфлікт на громадянську війну, побоюючись, що це може при-
звести до виступу народних мас із революційними гаслами. 14 трав-
ня президент Войцехівський та уряд Вітоса склали повноваження.
Польська партія соціалістів закликала припинити загальний
страйк. Керівником нового уряду за вказівкою Пілсудського було
Тема 5. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924–1929 рр.)211
призначено професора К. Бартеля. Сам же Пілсудський абсолют-
ною більшістю голосів депутатів сейму і сенату був обраний прези-
дентом, але демонстративно відмовився прийняти цей вибір, обі-
йнявши посади військового міністра й головного інспектора армії.
На вимогу Пілсудського президентом став професор Львівського
політехнічного інституту Ігнаций Мосцицький.
Успіх перевороту був зумовлений масовою підтримкою офіцер-
ства, робітників, лівих сил. Вельми невизначене гасло «санації»
(«оздоровлення»), проголошене Пілсудським, його минуле соціа-
ліста давали підстави сподіватися на те, що прихід до влади остан-
нього призведе до повного оздоровлення політичного й економічно-
го життя. ППС висунула гасло: «Демократія з Пілсудським.
Пілсудський з демократією». Проте Пілсудський, здобувши пере-
могу за підтримки лівих сил, не мав наміру боротися за їх підтрим-
ку й надалі.
Прийшовши до влади, він наголосив, що не належить до жодної
партії, яка стоїть над класами і партіями. Він не приховував своєї
зневаги до парламентської демократії та, зберігши парламент, сут-
тєво обмежив його можливості контролювати діяльність уряду.
Фактично він здійснював контроль за внутрішньою й зовнішньою
політикою держави. Недарма його називали «начальником дер-
жави».
Прихід Пілсудського до влади збігся з частковою стабілізацією
польської економіки. Цього вдалось досягти не в останню чергу за
допомогою іноземного капіталу. Польща 1927 р. отримала великі
позики від англійських та американських банкірів. У польських
підприємствах і банках значно зросла частка іноземного капіталу:
в 1928 р. вона становила 33 % від загального капіталу акціонерних
компаній у Польщі. У 1926–1929 рр. було створено 105 нових кар-
телів. Підвищення рівня промислового виробництва призвело до
відчутного скорочення безробіття, сприяло послабленню соціаль-
них конфліктів. Проте репресії санаційного режиму проти лівих
сил, вбивство декількох супротивників Пілсудського спричинили
невдоволення в країні. Напередодні виборів до сейму й сенату, при-
значених на березень 1928 р., Пілсудський створив Безпартійний
блок співробітництва з урядовців. Його підтримали і магнати поль-
ського капіталу, і католицька церква. Це було спроба об’єднати
прибічників навколо свого «вождя», «начальника» на основі со-
ціальної солідарності всього народу. Проте Безпартійний блок
отримав 25 % голосів виборців до сейму і 31,7 % до сенату. Ліві пар-
тії здобули таку саму кількість голосів. Новий парламент виявився
212 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас
неспроможним у боротьбі проти уряду і змушений був надати йому
можливість здійснювати політику, визначену Пілсудським.
Проте вже 1926 р. у Польщі почали з’являтися перші ознаки
кризи, яка тяжко вразила економіку 1928 р.