Здавалка
Главная | Обратная связь

Нові тенденції в розвитку літератури і мистецтва



У ч и т е л ь. Відмітною особливістю суспільної свідомості на по-

чатку XX ст. була віра у невпинність прогресу людства, безмежний

оптимізм. Успіхи науки дозволяли сподіватися на всемогутність

розуму. Здавалося, ніщо не може завадити людині, озброєній нау-

ковим пізнанням, зробити довкілля і суспільство кращими.

Перша світова війна серйозно похитнула ці переконання. Її по-

чаток, жорстокість, злидні, спричинені війною, різко змінили гро-

мадські настрої. Це передусім виявилося у втраті оптимізму, який

заступив песимізм — зневіра у щасливому майбутньому. Характер-

ною ознакою свідомості стало відчуття занепаду європейської циві-

лізації — відчуття, яке на початку століття побутувало хіба що се-

ред частини європейських інтелектуалів-декадентів. Маніфестом

цього нового світосприйняття стала книга німецького історика

Освальда Шпенглера «Занепад Європи», що вийшла в 1919–

1922 рр. У ній історію людства показано не як звичайний лінійний

 

Тема 5. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924–1929 рр.)241

процес розвитку від простого до складного, від дикості до цивіліза-

ції, а як ланцюжок не пов’язаних одна з одною культур, кожна

з яких народжується, переживає піднесення, а потім занепадає

і гине, залишаючи по собі туманні спомини й руїни. Так і Європа,

на його думку, переживши вищу стадію свого розвитку у XVIII ст.,

вступила у смугу занепаду, так само як колись давньоєгипетська,

греко-римська чи індійська цивілізації.

Іншою, не менш важливою ознакою тогочасної дійсності стало

поширення ірраціоналізму — зневіри у можливостях людського

розуму. Ці два великих зрушення суспільної свідомості — затвер-

дження песимізму та ірраціоналізму — залишили глибокий слід

в європейському мистецтві.

У 20-ті рр. новим явищем у літературі стали письменники

«утраченого покоління» — американець Ернест Хемінгуей, англі-

єць Річард Олдінгтон, німець Еріх-Марія Ремарк, — покоління,

чиє становлення як митців припало на роки війни. Вони найбільш

гостро відчули руйнацію цінностей, що сталася після війни. Герої

їхніх романів — сильні молоді люди, які також багато пережили

і зневірилися. У більшості своїй вони не стали циніками: знають

ціну чоловічій дружбі, відданості, любові, для них усе це, можли-

во, — останнє виправдання сенсу життя.

Термін «утрачене покоління», що його вперше використала

американська письменниця Г. Стайн, став означати напрям у літе-

ратурі, який відображав протест проти нелюдської бійні Першої

світової війни, настрої песимізму й зневіри у соціальній дійсності

та способі життя.

На початку XX ст. у сфері художньої творчості — у літературі,

архітектурі, малярстві, музиці, театральному мистецтві — ви-

никає безліч течій, груп, шкіл, які зазвичай позначають збірним

терміном «модернізм» (модерн — новий).

Модернізм — у мистецтві загальний термін, що використо-

вується для позначення здійснюваних на початку ХХ ст. спроб по-

рвати з художніми традиціями ХІХ ст.; заснований на концепції

домінування форми над змістом. В образотворчому мистецтві її без-

посередніми представниками є абстракціоністи; у літературі —

письменники, що експериментують з альтернативними формами

оповіді; у музиці — традиційне поняття ключа було замінене на

атональність; в архітектурі — центральними концепціями висту-

пають функціоналізм і відсутність декоративності.

У цьому терміні немає спроби вичленити будь-яку спільну озна-

ку — очевидні різноманітність і різноплановість майстрів. Об’єднує їх

 

242 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

насамперед авангардизм — розрив з визнаними нормами і традиціями,

бунт проти старих форм не тільки в мистецтві, але й у житті взагалі.

У той же час у різних майстрів абсолютно різними були, з одного боку,

цілі, а з іншого — тон і спрямованість протесту.

Особливо цінується вироблення власного, ні на кого не схожого

образу, що пов’язано зі зміною загальних естетичних настанов. Як-

що раніше головною естетичною категорією було прекрасне, все

мистецтво попереднього сторіччя було пронизане гуманізмом, то

тепер популярною категорією стає потворне, ідеал цілісної люд-

ської особистості зникає, що часом веде до підриву фундаменталь-

них засад творчості (наприклад, образотворче мистецтво відмовля-

ється від зображувальності, образності). Головною цінністю

визнається внутрішній світ художника, право без обмежень обира-

ти способи вираження своїх переживань, асоціацій.

До Першої світової війни в мистецтві панував реалізм. Світ тоді

здавався гідним його реалістичного відображення. Особистість творця,

його смаки і пристрасті могли виявитись у виборі жанру, композиції,

форми або кольору. Коли світ утратив в очах художників, архітекторів,

музикантів свою гармонійність і раціональність, його реалістичне відо-

браження ніби втратило сенс. Сталася зміна в осмисленні ролі митця.

Вона тепер полягала не у відображенні світу, а у вираженні митцем

власного бачення й розуміння.

Хоча панорама західноєвропейського образотворчого мисте-

цтва в означенні десятиліття вирізнялася строкатістю, співісну-

ванням і протистоянням різних шкіл і напрямів, основні види мис-

тецтва розвивалися в рамках реалізму. Йдеться про ту загальну

творчу діяльність художників і творців, що спиралася на традиції

реалістичної зображальності, коли джерелом творчості є реаль-

ність життя — людина, природа, предметність. Проте вже була

«нова реальність», створена після дерзань авангарду.

Західноєвропейські митці, які репрезентували на початку сто-

ліття нові модерністські течії, у 20-ті рр. вже стали «старими» май-

страми. Фовісти, кубісти, футуристи заспокоїлися. Вони вже не

«бунтівники», а визнані метри, хоча й не створювали більше нічого

незвичайного (крім П. Пікассо). До модерністів поступово прийшло

визнання, але більшість музеїв ще не поспішала придбати їхні тво-

ри. Час «зірок» минув, накотилася широка хвиля приблизно рівно-

значних багатолюдних шеренг митців.

У перші повоєнні роки стало помітним піднесення абстрактного

мистецтва. Після Першої світової війни інфляція духовних ціннос-

тей, прискорена еволюція стилів і напрямів, що почали дуже інтен-

 

Тема 5. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924–1929 рр.)243

сивно розвиватися у другій половині 10-х рр. ХХ ст., призвели до

появи безпредметного мистецтва. Костянтин Малевич створив свій

знаменитий «Чорний квадрат на білому тлі» 1915 р. Ця крайня

школа модерністського мистецтва розвивалася як протистояння

кубізмові та вихід на безпредметне зображення, позбавлене будь-

якого зв’язку з предметним світом. У 20-ті рр. його репрезентували

француз Р. Делоне, голландець П. Мондріан, К. Малевич та інші

митці, які потрапили під вплив абстракціоністських живопису

й теорії.

Інше русло еволюції стилів, що йшло від символізму і стилю мо-

дерн, призвело до появи унікального засобу абстрактного живопи-

су, засновником якого був В. Кандінський (він практично не мав

прямих послідовників). Його творчість однаково належала як ро-

сійському, так і німецькому авангардові. Якщо безпредметність,

залишивши всі компроміси з реальністю на стадії кубізму, пряму-

вала до рішучого розриву з конкретністю, створюючи мову універ-

сальних першоелементів, то абстракціонізм Кандінського розви-

вався від особистого до загального, поступово позбуваючись

(абстрагуючись) реальних форм. На відміну від безпредметності,

в абстракціонізмі мова не вільна від абстракцій з рослинними й біо-

морфними формами та енергіями, хоча вони не нагадують нічого

конкретного.

У 20-ті рр. в наукових і творчих лабораторіях Парижа, Москви

і Мюнхена робилися спроби узагальнити досвід абстракціонізму,

вивчити першоелементи художніх форм (лінія, крапка, пляма, ко-

лір тощо), а також опрацьовувались ідеї синтезу живопису, архі-

тектури, ужиткового мистецтва, початки дизайну. У другій поло-

вині 20-х рр. інтерес до абстракціонізму зменшився. У ряді країн

з авторитарними й тоталітарними режимами цю течію затаврували

і навіть заборонили.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.