 |
|
Стан навколишнього середовища України
Екологічна політика Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду. Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій. Низький рівень екологічної свідомості суспільства призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України.
Промисловість Головними причинами, що призвели до загрожуючого стану довкілля є: застаріла технологія виробництва та обладнання; високий рівень концентрації промислових об'єктів; несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв; відсутність належних природоохоронних систем; відсутність належного правового та економічного механізмів;відсутність належного контролю за охороною довкілля.
Енергетика і підприємства ядерної галузі Серед промислових об'єктів одним з основних забруднювачів атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики. У галузі екології в тепловій енергетиці домінують дві найважливіші проблеми: забруднення атмосфери повітря і забруднення земель. Ядерна енергія в Україні використовується в усіх галузях народного господарства. Головними місцями накопичення радіоактивних відходів є атомні станції - Чорнобильська АЕС. У шести областях України розташовані регіональні підприємства УкрДО "Радон" з переробки та зберігання радіоактивних відходів. Україна належить до країн з дуже розвинутим використанням джерел іонізуючого випромінювання.
Сільське господарство Сільське господарство України - найбільш трудомістка галузь, що має могутній природно-ресурсний потенціал. Основними причинами низької віддачі земельного потенціалу в Україні є безгосподарське ставлення до землі, недосконалі техніка і технологія обробітку землі, повсюдне недотримання сівозмін і ін. Якісний стан земельного фонду погіршується. Використання у великій кількості мінеральних добрив, пестицидів ускладнює екологічну ситуацію в Україні.
Транспорт Значним забруднювачем довкілля є транспортна галузь, значної шкоди довкіллю завдають відпрацьовані гази автомобілів, паливно-мастильні матеріали, пари шкідливих речовин. Через великі обсяги використання пального автотранспорт забруднює навколишнє середовище токсичними компонентами: 25% - солями свинцю; 50% - оксидом вуглецю. Основні забруднювачі залізничного транспорту - це відпрацьовані гази тепловозів, фенол, аерозолі, сміття. Морський транспорт забруднює море відходами харчування, сміттям, нафтою.
Житлово-комунальне господарство В Україні інтенсивно відбуваються процеси урбанізації. Їх негативними наслідками є: 1) концентрація і навантаження промислових об'єктів на обмеженій території; 2) несприятлива територіально-планувальна структура міст; 3) другорядність проблем містобудування; 4) руйнування природного середовища великих міст.
Система водопровідно-каналізаційного господарства нині перебуває в кризовому екологічному стані з таких причин: - водопровідні мережі не мають внутрішнього антикорозійного покриття;
- понад 17% води не відповідають вимогам стандарту;
- не мають централізованих систем каналізації;
- промислові підприємства скидають у водойми шкідливі речовини.
Промислові відходи Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація поклала Україну в число країн з найбільшими високими абсолютними обсягами утворення відходів. Недостатні норми адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення правил збирання, зберігання, транспортування промислових відходів. Існуючи рівень утилізації відходів вторинних ресурсів не впливає на поліпшення стану довкілля.
Військова діяльність та конверсія військово-промислового комплексу.Геополітичне розташування України на Європейському континенті історично зумовило роль і місце її території, а також військово-економічного потенціалу в проектах і програмах реалізації військових доктрин. Щоденна військова діяльність негативно впливає на довкілля. Екологічний стан може погіршитися у ході проведення широкомасштабної військової реформи, ліквідації ракетно-ядерної зброї та хімічної зброї.
Водні ресурси та екосистеми Основні джерела прісної води на території України - стоки річок Дніпра, Дністра, Пд. Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю. Для екосистем водних об'єктів України властиві елементи екологічного та метаболічного регресу. До основних забруднюючих речовин належать нафтопродукти, феноли, важкі метали. Основними причинами забруднення вод України є: - скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод у водні об'єкти; - надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин; - ерозія ґрунтів на водозабірній площі. Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд з щорічним забрудненням басейну органічними речовинами, завдає забруднення біогенними речовинами. Екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним з найважливіших пріоритетів державної політики у галузі охорони та відтворення водних ресурсів.
Земельні ресурси. Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустимі співвідношення площ ріллі, природих кормових угідь, що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення ґрунтів викидами промисловості та використання засобів хімізації. Ситуація з забрудненням території ускладнилася після аварії на Чорнобильській АЕС.
Корисні копалини Мінерально-сировинна база є основою виробництва понад 90% продукції важкої промисловості. На частку мінерально-сировинного комплексу припадає третина виробничих фондів. Нерозв'язаною є проблема геологічного вивчення і використання техногенних родовищ корисних копалин.
У зв’язку з цим актуальним виглядає питання захисту навколишнього середовища через посередництво міжнародного права, так званого міжнародного екологічного права.
В Україні головними причинами, що призвели до загрозливого стану довкілля є: · застаріла технологія виробництва та обладнання, · висока енергомісткість та матеріаломісткість, що перевищують у два-три рази відповідні показники відповідних країн; · високий рівень концентрації промислових об'єктів; · несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв, · відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення тощо); · низький рівень експлуатації існуючих природоохоронних об'єктів; · відсутність належного правового та економічного механізмів, які б стимулювали розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем; · відсутність належного контролю за охороною довкілля.
Оскільки виробнича діяльність викликає порушення природного середовища, суспільству випадає взяти на себе турботу щодо відновлення її властивостей та охорони від подальшої деградації. Цілі охорони природи мають ставитись рівнозначно з іншими цілями використання (виробництвом продуктів харчування, промисловим виробництвом та створенням інфрастуктури). В Україні охорона навколишнього середовища розглядається як самостійно політичне завдання. Політика щодо навколишнього середовища - це сукупність усіх дій, спрямованих на уникнення втручання в навколишнє середовище, на його зменшення та на усунення пошкоджень довкілля, що вже стались. Конкретні цілі та програми стосуються насамперед:
· визначення граничнодопустимих значень шкідливих для навколишнього середовища викидів;
· економії енергії;
· сприяння використанню відходів тепла;
· утилізація старих матеріалів, а також відходів;
· підтримання здоров'я лісів та природної сили самоочищення водойм;
· впровадження автомобілів з мінімальною кількістю відпрацьованих газів і бензинів без вмісту свинцю;
· заохочення бережливого ставлення споживачів до навколишнього середовища.