Главная | Обратная связь

Все це лише підкреслює всю складність функціональних змін ЦНС, її вищих відділів.

Таким чином, можна вважати встановленим факт варіантності функціонального стану ЦНС людини на старті, що підтверджується спостереженнями тренерів в практиці (Д.А.Семенов, 1952; А.Г.Озолін, 1953), в процесі психологічних досліджень (О.А.Чернікова, 1937; А.Пуні, 1949, 1962), а також фізіологічних досліджень (Лехтман Я.Б., 1945; В.В.Васільєва, 1945). Класифікація психологами стартового стану (А.Пуні, 1949) у вигляді стартової лихоманки, стану бойової готовності і стартової апартії, легко вкладаються у викладені вище фізіологічні характеристики функціонального стану ЦНС по даних її рефлекторної збудливості.

Стан оперативного спокою, характерний гальмуванням “спонтанних” мигальних рухів, але з адекватними і сильними рефлекторними реакціями на подразнення (посилений умовний і безумовний мигальний рефлекс, посилена і прискорена рухова реакція руки), відповідає, по Ухтомському, “спокою щуки”, а за термінологією психологів, це стан “бойової готовності”. Накінець, можливе осаблення і сповільнення рефлекторних реакцій на старті, що виникає в наслідок загальмування коркових реакцій, центрів, депресивного стану після надподразнення ЦНС в силу слабкості ЦНС або дії надзвичайних подразників зовнішнього середовища (ситуації) - цей стан відповідає “стартовій апатії” (Ю.І.Данько). Що ж характерно для стартових реакцій, для їх різновидності?

Бойова готовність. Зміни в ЦНС забезпечують оптимальні зрушення в функціональному стані рухового апарату і внутрішніх органів. Обмін речовин і температура тіла помірно зростають. Серцевий ритм прискорюється, збільшується легенева вентиляція і використання О₂. Ці зміни підвищують працездатність організму. Фізіологічні зрушення при цьому відповідають інтенсивності майбутньої роботи, психологічно не проявляється у впевненому очікувані наступного старту, в прагненні перемоги на змаганнях (В.В.Васільєва, В.С.Фарфель, Я.І.Коц).

Предстартова лихоманка. Збудливість ЦНС стає надзвичайно підвищеною. Це веде до значних змін і інших функцій організму. Різко зростає температура тіла, прискорюється ЧСС, зростає газообмін. Фізіологічні зрушення при цьому надто великі в порівнянні з наступаючою роботою. Спостерігається тремтіння рук, а часом і всього тіла. Стан людини при цьому дійсно нагадує хворого лихоманкою. Такі зрушення негативно впливають на працездатність спортсмена, його психологічний стан. Спортсмен надто збуджений, що приводить до тактичних помилок на початку змагань, що погіршує спортивний результат. Найчастіше такі помилки виникають при спортіграх, але інколи бувають і при роботі циклічного характеру (Р.В.Зімкін, В.В.Фарфель, Я.М.Коц, В.В.Васільєва).

Стартова апартія. В ЦНС переважають гальмівні процеси (збудливість нервових центрів знижена), що також, як і надзвичайна збудливість, негативно відбивається на працездатності організму. Спортсмен не готовий до спортивної боротьби, боїться, перебільує силу суперника.Стартова апатія найчастіше виникає при недостатній натренованості спортсмена (О.В.Зімкін, Фарфель, Я.М.Коц, В.В.Васільєва).

Враховуючи складність рефлекторних реакцій в стартовому стані, болгарські вчені Н.Ханке, К.Крастева і І.Ілева (1955) прийшли до висновку, що в “період очікування старту в корі великих півкуль спортсмена відбувається боротьба між процесами збудження та гальмування”. Але як показали подальші дослідження, в подавляючій більшості випадків, коркова діяльність в стартовому стані проходить під знаком підвищеної збудливості, інколи з деяким послабленням гальмівних процесів. Це є результат умовно-рефлекторної установки кори головного мозку на новий рівень діяльності.

Фізіологічна установка кори головного мозку в стартовому стані на новий рівень діяльності, відображається і на функціонуванні інших систем організму, можливо, здійснюється через мобілізацію функцій ретикулярної формації стовбурової частини мозку і таламуса, тим більш, що в походженні стартового стану без сумніву велика роль і гуморальної стимуляції (адреналін), що реалізується також через ретикулярну формацію.

По відношенні вегетативних функцій організму і їх регуляції під час м’язової діяльності людини представлення фізіологів зводяться до того, що зміна діяльності таких функціональних систем, як дихання і кровообіг, цілком підкорено завданню забезпечення біохімічних процесів, що протікають при м’язовому скороченні.

Вже в ранніх дослідженнях стартового стану у спортсменів було відмічено, що величина і сила стартових реакцій помітно змінюється в залежності від конкретного характеру майбутнього м’язового навантаження.

При орієнтації досліджуваних осіб на виконання максимального навантаження ЛВ і газообмін зростали в 2 рази сильніше в порівнянні з реакцією на орієнтацію на виконання навантаження середньої потужності (Я.Ю.Лехтман, 1945). Стартова реакція із сторони серця сильніше виражена при дії сигналу на виконання майбутніх вправ у швидкому темпі в порівнянні з сигналом на виконання вправ в повільному темпі (Л.С.Соколова, 1952). Крім того, багаточисленні спостереження показали, що у одних і тих же осіб перед виконанням однакових фізичних вправ в умовах тренування і в умовах спортивних змагань сила стартових реакцій різна: вона сильніше виражена в умовах змагань (О.Н.Крестовніков, 1938; К.М.Смірнов, Т.В.Спірідонов, 1947; К.М.Смірнов, 1954; С.А.Хитун, 1955 та ін.)

Таким чином, має місце диференційована вираженість стартових реакцій у відповідності з наступним фізичним навантаженням. Це визначається не тільки інтенсивністю і тривалістю м’язової роботи, але і степені емоційного напруження, а також умовами і масштабом спортивних змагань.

При нервовому перезбудженні. сильному хвилюванні, стурбованості, предстартовій “лихоманці” рухові центри кори головного мозку бувають надто збуджені, що приводить до помилок в рухах і погіршенні спортивного результату.

Різко виражені емоційні напруження в предстартовому стані у 72% спортсменів 15-18 років виявляють дискоординацію регуляторних механізмів вегетативних функцій, в результаті чого проявляються негативні предстартові реакції апатії і лихоманки. У спортсменів цієї вікової групи психологічне напруження здійснює значний вплив на працездатність і реактивність ряду фізіологічних показників, що необхідно враховувати при підготовці юних спортсменів до змагань (К.К.Кардялис, А.В.Тайлюнене, Я.І.Івашкявічене, 1975).

Дані цих і ряду інших дослідників чітко показують рроль кори головного мозку в попередньому умовнорефлекторному посиленні кровообігу, тобто в формуванні вегетативної реакції організму перед виконанням м’язового навантаження. Це слід розглядати не тільки як реакцію, викликану стартовим хвилюванням або в порядку “екстраполяції майбутньої дії” (С.Л.Рубінштейн, 1947; А.Пуні, 1949) І навіть не в порядку “опереджаючого відображення дійсності” по П.К.Анохіну (1962, 1968), а в порядку програмування, підготовки організму до майбутньої дії, враховуючи характер дії, його інтенсивність, тривалість. У більш кваліфікованих спортсменів стартові реакції виражені сильніше і в більшій мірі приурочені до моменту старту (Я.В.Лехтман, Н.А.Павлов, К.М.Смірнов).