Главная | Обратная связь

ФІЗІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВПРАЦЮВАННЯ

Впрацювання - це поступове підвищення працездатності організму при роботі або перша фаза функціональних змін, що проходять під час роботи. Тісно пов’язані з процесом впрацьовування явища “мертвої точки” і “другого дихання”. Під час впрацьовування проходить адаптація організму до більш високого рівня діяльності за рахунок посилення діяльності всіх систем, які приймають участь в роботі.

Велике значення для впрацьовування має виникнення специфічної для даної діяльності домінанти, яка забезпечує необхідну координацію всіх фізіологічних процесів в організмі. Важливу роль при впрацьовуванні відіграє автоматично діюча регуляція функцій. Чим сильніше працюють м’язи, тим сильніша пропріоцептивна і інтерорецепторна аферентація, рефлекторно регулююча діяльність органаізму.

Адаптація всіх систем органаізму до діяльності на високому рівні, необхідному при фізичній роботі, відбувається переважно умовно-рефлекторним шляхом. Інформація людини про наступну важку і тривалу роботу подовжує період впрацювання. Цей факт свідчить про наявність умовно-рефлекторних пускових дій, що забезпечують перехід від стану спокою до роботи. Разам з тим присутні і дії, які регулюють діяльність організму при роботі.

Що ж відбувається в процесі впрацювання?

Настроювання нервових і нейрогуморальних механізмів регуляції рухами і вегетативних процесів.

Поступове формування необхідного стереотипу рухів (по характеру, формі, амплітуді, швидкості, силі і ритму) тобто покращення координації рухів.

Досягнення необхідного рівня вегетативних функцій, які забезпечують дану м’язову діяльність.

При впрацюванні змінюється функціональний стан багатьох нервових центрів, а також міжцентральних відношень. На початку напруженої роботи в нервових центрах регулюючих вегетативні функції виникає гальмування (Ю.І.Данько) по механізму від’ємної індукції в зв’язку з сильним збудженням рухових нервових центрів.

Гальмування на початку роботи виражено тим сильніше, чит трудніша і незвичніша робота. З розвитком натренованості гальмівна фаза скорочується.

Реєстрація БЕА головного мозку дозволяє відмічати зміни в діяльності нервових центрів при впрацьовуванні. Понижується варіативність амплітудних і частотних характеристик ЕЕГ, а також збільшується інтенсивність періодичних процесів в порівнянні з випадковими (Е.Б.Сологуб).

Отже, першою особливістю впрацбовування є сповільненість посилення вегетативних процесів, інертність в розвертанні вегетативних функцій, що в значній мірі пов’язано з характером нервової і гуморальної регуляції цих процесів в даний період.

Друга олсобливість - гетерохронізм. Для процесів впрацювання характерна гетерохронність. Руховий апарат, який володіє відносно високою збудливістю і лабільністю, впрацьовується швидше, ніж вегетативні системи (наприклад, пробігання спринтерської дистанції). Швидкість бігу на 1 с складає 55% від мах, на 2 с - 76% від мах і лише на 5-6 с досягає мах. Таке відносно повільне підвищення швидкості бігу зумовлено біомеханічними особливостями рухів на старті і поступовим впрацьовуванням рухового апарату.

Значно пізніше відбувається впрацьовування вегетативних функцій. Але і серед вегетативних функцій також відмічається гетерохронність. Наприклад, ЧСС росте швидше, ніж серцевий викид і АТ, ЛВ зростають швидше, ніж поглинання О₂ (М.Я.Горкін).

Третьою особливістю впрацювання є наявність прямої залежності між інтенсивністю (потужністю) виконуємої роботи і швидкістю зміни фізіологічних функцій: чим більш інтенсивна виконувана робота, тим швидше проходить початкове посилення функцій організму, безпосередньо зв’язаних з їх виконанням. Таким чином, тривалість періоду впрацюваня знаходиться в зворотній залежності від інтенсивності (потужності) вправ. Наприклад, при виконанні вправ малої аеробної потужності період впрацбвання для досягнення необхідного рівня поглинання О₂ триває 7-10 хв; середньої аеробної потужності - 5-7 хв; субмаксимальної - 3-5 хв; максимальної аеробної потужності - 1,5-2 хв.