Главная | Обратная связь

Методичні рекомендації до практичного заняття

Для оцінки працездатності використовуються такі показники: коефіцієнт працездатності всього населення та коефіцієнт працездатності населення в робочому віці.

Коефіцієнт працездатності всього населення характеризує частку працездатного населення в його загальній кількості і розраховується за формулою:

 

, (3.1)

 

де S_пр – кількість працездатного населення;

S – загальна кількість населення.

Коефіцієнт працездатності населення в робочому віці характеризує частку працездатного населення в кількості населення в робочому віці і розраховується за формулою:

, (3.2)

 

де S_пр – кількість працездатного населення;

S¹ – кількість населення в робочому віці.

Використання трудових ресурсів вивчається за допомогою системи показників, що складається з коефіцієнтів зайнятості:

– коефіцієнт зайнятості трудових ресурсів характеризує частку працюючого населення в обсязі трудових ресурсів і розраховується за формулою:

 

, (3.3)

 

де S_П – кількість працюючого населення;

S_ТР – кількість трудових ресурсів;

– коефіцієнт зайнятості працездатного населення характеризує частку працюючого працездатного населення в загальному обсязі працездатного населення і розраховується за формулою:

, (3.4)

 

де S_Ппр – кількість працюючого працездатного населення;

S_пр – кількість працездатного населення;

– коефіцієнт зайнятості всього населення характеризує частку працюючого населення в загальному обсязі всього населення і розраховується за формулою:

 

, (3.5)

де S_П – кількість працюючого населення;

S – кількість всього населення.

Статистичний аналіз передбачає оцінку демографічного навантаження працездатного населення непрацездатним, що провадиться за допомогою коефіцієнта демографічного навантаження. Він характеризує частку непрацездатного населення в обсязі працездатного населення в робочому віці і розраховується за формулою:

 

, (3.6)

де S_НП – кількість непрацездатного населення;

S¹_пр – кількість працездатного населення в робочому віці.

Коефіцієнт природного поповнення характеризує поширеність цього явища в середовищі трудових ресурсів і розраховується за формулою:

 

, (3.7)

 

де S_ПП – природне поповнення трудових ресурсів (кількість населення, яке перейшло до вікової групи працездатного населення);

– середня кількість трудових ресурсів.

Коефіцієнт природного вибуття трудових ресурсів характеризує поширеність цього явища в середовищі трудових ресурсів, визначається у проміле і розраховується за формулою:

 

, (3.8)

де S_ПВ – природне вибуття трудових ресурсів (кількість населення, яке перейшло до вікової категорії непрацездатного населення або отримало інвалідність І та ІІ групи, яка не дозволяє працювати, або померло);

– середня кількість трудових ресурсів за період, що розглядається, як правило, за рік.

Різниця між обсягами прибуття та вибуття показує абсолютну величину, на яку змінилась кількість трудових ресурсів внаслідок природного руху. Абсолютна величина зміни кількості трудових ресурсів може бути додатною (трудові ресурси зростають), від’ємною (трудові ресурси зменшуються) або нульовою (змін немає).

Результат природного руху трудових ресурсів можна визначити за допомогою коефіцієнта природного приросту трудових ресурсів, який показує середню кількість природного приросту трудових ресурсів у розрахунку на кожну тисячу осіб середньої кількості трудових ресурсів, і обчислюється за формулою:

 

К_П.ПРИР. = К_ПП – К_ПВ , (3.9)

де К_ПП – коефіцієнт природного поповнення трудових ресурсів, (визначається у ⁰/₀₀);

К_ПВ – коефіцієнт природного вибуття трудових ресурсів, ⁰/₀₀.

Механічний рух трудових ресурсів обумовлюється територіальним переміщенням населення працездатного віку.

У статистичному аналізі використовують коефіцієнти механічного руху, аналогічні коефіцієнтам природного руху, які визначаються у проміле.

Коефіцієнт механічного поповнення трудових ресурсів показує, скільки прибулих припадає на 1000 середньої кількості трудових ресурсів, і обчислюється за формулою:

 

, (3.10)

 

де S_МП – механічне поповнення трудових ресурсів (кількість населення, яке переїхало на певну територію з інших регіонів);

– середня кількість трудових ресурсів.

Коефіцієнт механічного вибуття трудових ресурсів характеризує поширеність цього явища в середовищі трудових ресурсів, визначається у проміле і розраховується за формулою:

 

, (3.11)

 

де S_МВ – механічне вибуття трудових ресурсів (кількість населення, яке переїхало з даної території до інших регіонів);

– середня кількість трудових ресурсів, як правило, за рік.

Різниця між обсягами прибуття та вибуття показує абсолютну величину, на яку змінилась кількість трудових ресурсів унаслідок механічного руху. Абсолютна величина зміни кількості трудових ресурсів за рахунок механічного руху, так само, як і за рахунок природного руху, може бути додатною (трудові ресурси зростають), від’ємною (трудові ресурси зменшуються) або нульовою (змін немає).

Загальну характеристику руху трудових ресурсів дає коефіцієнт загального приросту трудових ресурсів:

К_ЗП = К_П.ПРИР. + К_М . (3.12)

 

Прогнозована кількість трудових ресурсів на період протягом n років обчислюється за формулою:

 

, (3.13)

 

де ТР_n – кількість трудових ресурсів через n років;

ТР₀ – кількість трудових ресурсів на вихідну дату;

К_ЗП – вірогідне значення коефіцієнту загального приросту трудових ресурсів, яке придатне для перспективних розрахунків;

n – число років, на які прогнозується кількість трудових ресурсів.

Слід зауважити, що ця формула застосовується в тих випадках, коли швидкість і напрямок змін кількості трудових ресурсів уважається постійним або підлягає незначним коливанням.

У процесі визначення кількості трудових ресурсів на перспективу широко використовуються методи демографічної статистики. При цьому спочатку розраховується перспективна кількість населення, а потім вона коригується на вірогідну частку трудових ресурсів у загальній кількості населення. Для такого розрахунку використовується формула:

 

, (3.14)

 

де ТР_n – кількість трудових ресурсів через n років;

S₀ – кількість населення на вихідну дату;

К_ЗПН – коефіцієнт загального приросту населення;

n – число років, на які прогнозується кількість трудових ресурсів;

d – вірогідна в перспективі частка трудових ресурсів у кількості населення, яка визначається з урахуванням тенденцій розвитку.