Здавалка
Главная | Обратная связь

Методичні рекомендації до практичного заняття



Усі складові частини фонду оплати праці можна об’єднати так:

– нараховані підприємствами та організаціями суми оплати праці в грошовій та натуральній формах за відпрацьований час;

– оплата за невідпрацьований час;

– стимулюючі доплати та надбавки, компенсаційні доплати та надбавки, що пов’язані з режимом роботи та умовами праці;

– регулярні виплати на харчування, житло і паливо.

Оплата за відпрацьований час включає:

– заробітну плату, нараховану за тарифними ставками й посадовими окладами, за відрядними розцінками, у відсотках від виручки за реалізовану продукцію;

– вартість продукції, що видана як натуральна оплата праці;

– премії та винагороди регулярного або періодичного характеру незалежно від джерел їх виплат;

– стимулюючі доплати та надбавки до тарифних ставок і посадових окладів (за професійну майстерність, сумісництво, ранг тощо);

– компенсаційні виплати і доплати, що пов’язані з режимом роботи й умовами праці (робота в шкідливих та небезпечних умовах, робота в нічний час, понаднормова робота тощо) та інші виплати.

Крім того, в оплату за відпрацьований час також входить оплата праці осіб, прийнятих за сумісництвом, та оплата праці позаштатних співробітників. Слід мати на увазі, що в статистичній звітності оплата праці позаштатних співробітників та співробітників за сумісництвом обліковується окремо і не враховується у фонді оплати праці штатного складу.

Оплата за невідпрацьований час – це різного роду виплати, які містіть як оплату невідпрацьованих годин в межах робочого дня, так і оплату невідпрацьованих людино-днів, в тому числі:

– оплата щорічних та додаткових відпусток, передбачених чинним законодавством;

– оплата додаткових відпусток, наданих згідно з колективним договором (поза відпусток, передбачених чинним законодавством);

– оплата учбових відпусток і оплата періодів професійної перепідготовки працівників;

– оплата праці робітників, залучених до виконання державних та громадських обов’язків;

– оплата пільгових годин підлітків, суми, що сплачуються за рахунок підприємства тим робітникам, які вимушені працювати неповний час з ініціативи підприємства;

– оплата простоїв не з вини робітника та інші виплати.

До одноразових заохочувальних виплат належать:

– одноразові премії (до свят, з приводу ювілею тощо);

– винагороди за підсумками роботи за рік та вислугу років;

– компенсації за невикористану відпустку;

– додаткові виплати під час надання відпустки;

– вартість акцій, які надаються робітникам безкоштовно як заохочення, та інші.

Витрати на харчування, житло і паливо включають:

– вартість харчування та продуктів, що надаються робітникам безкоштовно в окремих галузях економіки відповідно до законодавства;

– вартість безкоштовного харчування або харчування за пільговими цінами, які надаються працівникам поза випадками, передбаченими чинним законодавством;

– вартість безкоштовно наданого житла та комунальних послуг робітникам окремих галузей народного господарства, або суми грошової компенсації за ненадання цих послуг безкоштовно відповідно до чинного законодавства;

– вартість палива, що надається робітникам безкоштовно.

Приріст фонду оплати праці можна розглядати як результат взаємодії двох факторів – зміни чисельності працівників і зміни середньої заробітної плати.

Абсолютний приріст фонду оплати праці за рахунок зміни кількості працівників DS обчислюють за формулою:

 

DS = (S1 – S0) × , (3.61)

 

де S1 – кількість працюючих за звітний період;

S0 – кількість працюючих за базовий період;

– середня заробітна плата за базовий період.

Відхилення (абсолютний приріст) звітного фонду оплати праці від базисного за рахунок впливу змін у рівні середньої заробітної плати обчислюють за формулою:

 

DЗ = ( ) × S1 , (3.62)

 

де – середня заробітна плата за звітний період;

– середня заробітна плата за базовий період;

S1 – чисельність працюючих за звітний період.

Для більш глибокого вивчення структури фондів оплати праці залежно від елементів виплат виділяють годинний, денний та річний (квартальний, місячний) фонди.

Фонд годинної оплати праці – це сума грошових коштів, які нараховані у звітному періоді за фактично відпрацьовані людино-години в умовах нормальної тривалості зміни. Жодні виплати за невідпрацьований час до складу цього фонду не включаються. Основні складові частини фонду годинної оплати такі:

– оплата за відрядними розцінками, тарифними ставками, окладами або за середнім заробітком;

– грошові премії;

– надбавки і доплати до тарифних ставок і окладів та ін.

Фонд денної оплати праці включає виплати за відпрацьовані людино-дні. Він складається з годинного фонду та оплати людино-годин, невідпрацьованих протягом робочого дня, а саме:

– оплата внутрішніх змінних простоїв не з вини робітника;

– оплата перерв у роботі у випадках, передбачених законодавством;

– оплата пільгових годин підлітків;

– доплата за роботу в понаднормовий час.

Як годинний, так і денний фонд оплати праці обчислюється за місяць, квартал та рік.

Фонд річної (місячної, квартальної) оплати охоплює усі суми заробітної плати, нарахованої працівникам за звітний період. Він розраховується для усіх категорій працівників і складається з денного фонду та виплат за невідпрацьовані людино-дні з фонду оплати праці:

– оплата щорічних відпусток;

– цілоденних простоїв не з вини робітника;

– днів виконання державних і громадських обов’язків;

– виплата вихідної грошової допомоги.

Структура фонду оплати праці вивчається статистикою також за її формами та системами. Основними формами заробітної плати є відрядна і почасова.

Рівень середньої заробітної плати обчислюють на основі фондів оплати праці і відповідних витрат робочого часу у людино-годинах, людино-днях або середньої облікової чисельності працівників чи робітників.

Середня годинна заробітна плата робітників визначається за формулою:

 

, (3.63)

 

де ФГ – фонд годинної оплати праці;

– кількість відпрацьованих за період людино-годин.

Середня денна заробітна плата обчислюється за формулою:

 

, (3.64)

 

де Фд – фонд годинної оплати праці;

д – кількість відпрацьованих за період людино-годин.

Середня річна (квартальна, місячна) заробітна плата визначається для всього персоналу підприємства, а також для окремих його категорій за формулою:

, (3.65)

 

де Ф – фонд річної оплати праці;

SР – середня облікова чисельність працюючих.

Між показниками середньої заробітної плати робітників є певний зв’язок, який виражається формулою:

 

, (3.66)

 

де ЗГ – середня годинна заробітна плата;

– середня фактична тривалість робочого дня;

КД – коефіцієнт збільшення денного фонду за рахунок доплат у денному фонді, який розраховується за формулою:

 

КД = ФД : ФГ , (3.67)

де ФД – фонд денної оплати праці;

ФГ – фонд годинної оплати праці.

Зв’язок між середньою річною заробітною платою та середньою денною виражається формулою:

 

З = ЗД × × КР , (3.68)

де ЗД – середня денна заробітна плата;

– середня фактична тривалість робочого періоду;

КД – коефіцієнт збільшення річного фонду за рахунок доплат у річному фонді, який розраховується за формулою:

 

К = Ф : ФД , (3.69)

де Ф – фонд річної оплати праці;

ФД – фонд денної оплати праці.

Динаміку рівнів середньої заробітної плати вивчають за допомогою індексів. Між цими індексами існує такий же зв’язок, як і між відповідними показниками, тобто:

 

та (3.70)

 

, (3.71)

 

де ІЗГ – індекс середньої годинної заробітної плати;

І – індекс середньої фактичної тривалості робочого дня;

ІКД – індекс коефіцієнта збільшення денного фонду за рахунок доплат у денному фонді;

ІЗД – індекс середньої денної заробітної плати;

І – індекс середньої фактичної тривалості робочого періоду;

ІКР – індекс коефіцієнта збільшення річного фонду за рахунок доплат у річному фонді.

Індекс заробітної плати змінного складу, який показує зміну середньої заробітної плати за рахунок зміни двох факторів (заробітної плати та чисельності працюючих), розраховують за формулою:

 

, (3.72)

 

де – середня заробітна плата за звітний період;

– середня заробітна плата за базовий період;

З1 – заробітна плата за звітний період;

S1 – чисельність працюючих за звітний період;

З0 – заробітна плата за базовий період;

S0 – чисельність працюючих за базовий період.

Абсолютні зміни середньої заробітної плати в цілому (за рахунок впливу обох факторів) визначають за формулою:

 

. (3.73)

 

Індекс середньої заробітної плати фіксованого складу обчислюють, виходячи з того, що структура чисельності працівників за періоди, що порівнюються, не змінилась (при цьому фіксують її на рівні поточного періоду). Обчислення здійснюють за формулою:

 

, (3.74)

 

де З1 – заробітна плата за звітний період;

S1 – чисельність працюючих за звітний період;

З0 – заробітна плата за базовий період.

Абсолютну зміну середньої заробітної плати під впливом зміни заробітної плати робітників визначать за формулою:

 

. (3.75)

 

Динаміку середньої заробітної плати під впливом зміни структури робітників визначають за допомогою індексу структурних зрушень, виходячи з того, що заробітна плата лишилася незмінною на рівні базового періоду. Обчислення здійснюють за формулою:

, (3.76)

 

де З0 – заробітна плата за базовий період;

S1 – чисельність працюючих за звітний період;

S0 – чисельність працюючих за базовий період.

Абсолютну зміну середньої заробітної плати під впливом змін чисельності працюючих визначають за формулою:

 

. (3.77)

 

Індекси середньої заробітної плати пов’язані з динамікою загальної суми фонду оплати праці і утворюють єдину індексну систему:

 

ІФ = І × ІS = IЗ × Іd × IS , (3.78)

 

де ІФ – індекс фонду оплати праці;

І – індекс середньої заробітної плати змінного складу;

ІS – індекс кількості працюючих;

IЗ – індекс середньої заробітної плати фіксованого складу;

Іd – індекс середньої заробітної плати структурних зрушень

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.