 |
|
Функції типового промислового підприємства
Організаційно-правова основа діяльності промислового підприємства
1. Нормативне забезпечення правових основ функціонування промислових підприємств
2. Диференціація суб’єктів господарювання за правовими й організаційно-економічними ознаками
3. Підприємство – як первинна ланка економічної системи
4. Організація створення та реєстрації підприємства (господарюючого суб’єкта)
5. Процедура ліквідації підприємства (господарюючого суб’єкта)
Нормативне забезпечення правових основ функціонування промислових підприємств
Створення, функціонування та ліквідація підприємств-резидентів відбувається в правовому полі відповідно до чинного законодавства України.
Основними документами, що регулюють господарську діяльність є:
Господарський кодекс України (прийнятий 16 січня 2003 року, вступив в дію з 1 січня 2004 року);
Податковий кодекс України (прийнятий 23.12.2010 року, вступив в дію 01 січня 2011 року);
Кодекс законів про працю ();
та ряд інших нормативно правових документів.
Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності.
Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.
Зміст положень кодексу розкривається через розділи, глави та статті до них, що формують його структуру.
Відповідно до ст.62 Господарського кодексу підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому певними законами [].
Підприємства мають організаційно-правові атрибути, які властиві їм, як господарюючим суб’єктам, а саме:
1. Статус юридичної особи.
2. Самостійний баланс.
3. Розрахунковий та інші рахунки в установах банків.
4. Печатку зі своїм найменуванням.
5. Фірмовий та товарний знаки (промислове підприємство).
Диференціація суб’єктів господарювання за правовими й організаційно-економічними ознаками
Види підприємств
Відповідно до форм власності, визначених Кодексом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів (ст.63, глава 7 розділ 2) [7]:
· приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
· підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
· комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
· державне підприємство, що діє на основі державної власності;
· підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності). малі підприємства.
Господарські товариства – це підприємства, установи, організації, що створені на засадах договору юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі у підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку (ст. 79, глава 9, розділ 2 Кодексу) [ст.79,п.1].
Відповідно до Кодексу розглядають наступні види господарських товариств [ст.80]:
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном.
Товариством з додатковою відповідальністю. Повне товариство. Командитне товариство.
Акціонерне товариство (АТ) – це господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій (п. 2, ст.80, глава 9, розділ 2 Кодексу) [ст.80,п.2].
Розрізняють АТ двох типів:
· публічне – це товариство, акції якого розповсюджуються шляхом відкритої підписки, купівлі-продажу. Акціонери ПАТ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства;
· не публічне – це товариство, акції якого розповсюджуються з-поміж його засновників та не можуть розповсюджуватись шляхом підписки та купуватися-продаватися на біржі. Акціонери НПАТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.
Підприємство (об’єднання) вирізняється єдністю:
• виробничо-технічною;
• організаційною;
• економічною, [8, -С. 22].
Виробничо-технічна проявляється в спільності призначення виготовляємої продукції або процесів її виробництва.
Усі ланки підприємства включено:
• в загальний процес виготовлення продукції;
• або окремих частин готового виробу.
В першому випадку підприємство складається з технологічно різнорідних цехів та дільниць, однак в результаті спільної роботи випускається певна продукція.
В другому підприємство, за єдності технологічних процесів, складається з технологічно однорідних цехів та дільниць.
Організаційна означає наявність єдиного колективу, зайнятого на підприємстві (об’єднанні), єдиних органів управління.
Економічна проявляється у спільності матеріальних та фінансових ресурсів, в єдності плану, обліку, результатів роботи.
Усі без винятку підприємства можна класифікувати за спільними для них ознаками, [8, -С.23 – 26].
За характером сировини, що споживається (або за характером дії на предмет праці) їх відносять до підприємств:
• добувної промисловості;
• обробної промисловості.
За економічним призначенням готової продукції розрізняють підприємства, що:
• виготовляють засоби виробництва;
• випускають предмети споживання.
За технологічної спільності (або за характером технологічних та виробничих процесів) підприємства поділяються на групи з:
• неперервним процесом виробництва;
• перервним процесом виробництва.
За часом роботи протягом року підприємства поділяються на:
• сезонні;
• цілорічні.
За розміром (рівнем концентрації):
• великі;
• середні;
• дрібні.
Розміри підприємства визначаються: чисельністю працюючих; кількістю продукції, що випускається; вартістю основних фондів; потужністю енергетичних установок.
За рівнем спеціалізації:
• спеціалізовані – випускають продукцію обмеженої номенклатури (на робочому місці обробляється незначна кількість найменувань продукції).
• універсальні – виготовляють широку номенклатуру продукції (на роб. місці обробляються різноманітні найменування продукції).
• змішані – займають проміжне місце між 1 та 2.
За масштабом виробництва:
• з масовим виробництвом. На підприємствах масового виробництва тривалий час випускають у великих обсягах однотипну продукцію, використовують спеціальне обладнання, поточні методи організації виробництва.
• з серійним виробництвом. На підприємствах серійного виробництва окремі види продукції виготовляють серіями, які періодично повторюються. В залежності від їх розміру розрізняють: великосерійні; серійні; дрібносерійні.
• з індивідуальним (одиничним) виробництвом. На підприємствах індивідуального виробництва виготовляють продукцію широкої номенклатури, яка не повторюється.
За рівнем механізації та автоматизації підприємств з :
• автоматизованим виробництвом;
• механізованим;
• ручним.
За методом організації виробничого процесу на підприємстві з:
• поточним виробництвом;
• партіонним;
• одиничним.
За способом конкуренції в основі якої може бути покладена, [14, -С.66]:
• ціна – сума, яку замовник повинен заплатити за виріб або послугу. За рівності інших факторів, споживач обере виріб або послугу за більш низької ціни. Підприємства, що конкурують за ціною, можуть встановити більш низьку ціну за рахунок зменшення обсягів прибутку, однак більшість намагається зменшити витрати на виробництво;
• якість. Вона стосується матеріалів та виконання в такій же мірі як і дизайну. Зазвичай розуміння якості пов’язується з оцінкою покупця, наскільки добре виріб або послуга буде слугувати своїй цілі;
• відмінні особливості продукції можуть стосуватися щодо будь-яких характеристик товару – (напр., дизайн, ціна, якість, зручність у користуванні, зручність місця розташування, гарантії), – що примушують покупця вважати виріб або послугу більш підходящою аніж виріб або послуга конкурента;
• гнучкість виробництва – здатність реагувати на зміни. Зміни можуть стосуватися збільшення або зменшення обсягів попиту або зміни в асортименті виробів;
• час /терміни/ (швидкість постачання або своєчасність постачання).
Функції типового промислового підприємства
Типове підприємство в процесі своєї діяльності здійснює три основних функції [3, С.23]:
1. Виробнича функція підприємства охоплює всі дії, що безпосередньо пов’язані з виробництвом товарів, робіт і послуг. А тому пов’язується не тільки з процесом виробничих і складальних операцій, результатом яких є товари, але й зі сферою послуг. Крім того, вона зорієнтована на перетворення капіталовкладень (виробничих факторів) у готову продукцію. Процес такого перетворення – не що інше, як виробничий процес. Він є змістом промислового підприємства і з погляду системного підходу розглядається в якості системи, в межах якої створюються продукти та послуги і яка охоплює працівників, знаряддя, предмети праці, а також інші елементи необхідні для її функціонування.
Щоб гарантувати отримання бажаного кінцевого продукту на різних етапах перетворення, проводяться заміри (зворотний зв’язок), а надалі порівняння результатів із заздалегідь установленими стандартами, що дає змогу відкоригувати дії (функція контролю).
Додана вартість є сутністю виробничої функції і являє собою різницю між вартістю вкладень і вартістю або ціною кінцевого продукту [3, С.26].
2. Фінансова функція – це дії, пов’язані із забезпеченням організації ресурсами за прийнятну ціну, та їх розподілом в межах підприємства. Вона передбачає виконання таких завдань [3, С.26]:
· складання бюджету – передбачається формування паритету між потребами та джерелами фінансових ресурсів для найефективнішого досягнення цілі або комплексу цілей підприємства.
· економічний аналіз інвестиційних пропозицій – передбачає вибір найкращої з альтернатив.
· забезпеченість фондами – фінансування виробничого процесу в необхідні терміни може мати критичне значення особливо за умов обмеженості фондів. Враховуючи, що підприємства отримують переважну частину своїх фондів з прибутків, виникає необхідність у плануванні потоків грошової готівки.
3. Маркетингова функція, в основному, зводиться до продажу та/або просуванню на ринок товарів і послуг підприємства. Її вирішенню підпорядковані такі завдання [3, С.27]:
· реклама;
· ціноутворення;
· оцінка бажань і потреб споживачів;
· короткострокові маркетингові дослідження (тобто доведення інформації про ринок товарів і послуг виробникам матеріалів, складання робочих графіків тощо);
· довготермінові дослідження (тобто доведення інформації про ринок товарів і послуг розробникам та дизайнерам для модернізації старих та розробки нових виробів);
· встановлення та підтримка інформаційних зв’язків між виробником та споживачем (напр., про терміни виготовлення та поставки товарів тощо).
Іншими (допоміжними) функціями виробництва є [3, С.27]:
Бухгалтерія– підготовка фінансових звітів, включаючи звіт про прибутки та балансовий звіт, надання інформації керівництву про вартість робочої сили, матеріалів, про накладні витрати, про стан інвентарних запасів тощо.
Відділ постачання відповідає за закупівлю матеріалів, сировини, напівфабрикатів, комплектуючих тощо.
Відділ кадрів – відповідає за найм, навчання персоналу, рух кадрів тощо.
Відділ збуту – здійснює комплекс дій по відвантаженню товарів на склад готової продукції, в гуртову, роздрібну мережі або кінцевому споживачеві.
Технічне обслуговування – займається питаннями утримання та ремонту обладнання, виробничих споруд та майданчиків, систем опалення та кондиціонування, а також забезпечення технічної та екологічної безпеки.
В цілому виробництво можна уявляти за такою схемою взаємозв’язку виробничих функцій.