 |
|
Тема 1. Предмет психології праці в екстремальних умовах.
План теми:
Предмет екстремальної психології
Задачі екстремальної психології
Методи екстремальної психології
Класифікація надзвичайних (екстремальних ситуацій)
1. Предмет екстремальної психології
Екстремальна психологія – науково-практичний розділ психології, який вивчає психологічні закономірності діяльності особистості при виникненні надзвичайних обставин та ситуацій, пов’язаних з підвищеним професійним ризиком, небезпекою для життя та здоров’я, та розробляє науково обґрунтовані заходи психологічного забезпечення професійної та функціональної надійності працівників екстремальних професій при виконанні задач в умовах, що потребують граничної мобілізації фізичних, психологічних та моральних якостей особистості[1].
Виділення екстремальної психології як окремого науково-практичного розділу психологічної науки пов’язано з особливими морально-правовими аспектами діяльності працівників екстремальних професій в ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності.
Екстремальна психологія здійснює синтез основ психологічних знаньз питань діяльності особистості в особливих умовах, основ безпеки життєдіяльності та основних правових норм, які регулюють поведінку та взаємовідносини між індивідами, між особистістю та суспільством в умовах надзвичайних ситуацій, викликаних подіями техногенного, природного або соціального походження.
Предметом екстремальної психології є вивчення загальнопсихологічних закономірностей функціонування психіки та життєдіяльності індивіда в зоні граничних можливостей організму, особистості, групи, соціуму, а також
удосконалювання управління та практичної діяльності фахівців екстремальних професій в екстремальних умовах життєдіяльності.
Методологічну основу екстремальної психології складають концептуальні підходи до вивчення психологічного (професійного) стресу (В.О. Бодров, Л.О. Китаєв-Смик, R. Lazarus, А.Б. Леонова, Н.І. Наєнко, Г. Сельє, C.D. Spielberger, В.В. Су-ворова та інш.).
Суттєве значення для розвитку екстремальної психології мають:
- положення, що пов’язані з розробленою у вітчизняній психології теорією єдності психіки і діяльності (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов та інш.);
- теоретичні положення загальної та генетичної психології, що розкривають закономірності розвитку особистості як суб’єкта власної життєдіяльності (С.Л. Рубінштейн, С.Д. Максименко та інш.);
- системно-структурний підхід до вивчення психологічної готовності до діяльності (О.Д. Ганушкін, М.І. Д’яченко, Л.С. Нерсесян, В.М. Пушкін, О.Д. Сафін, М.І. Томчук, М.С. Корольчук, О.В. Тімченко та інш.);
- концепція відстрочених реакцій на травматичний стрес (посттравматичних стресових реакцій) (Ф.В. Бассін, Д. Вільсон, М. Горовиць, Л.А. Пергаменщик, Н.В. Тарабрина, Ч. Фіглі, З. Фрейд, Д. Шпігель та інш.).
Джерела екстремальної психології складають:
- нормативно-правові документи, що регулюють діяльність органів та підрозділів МНС, СБУ, ЗС України та представників інших професій екстремального профілю (шахтарів, космонавтів, водолазів, водіїв локомотивів, пілотів, авіадиспетчерів та ін.);
- дані про особливі психічні стани і реакції, що спостерігаються у ризиконебезпечних ситуаціях (Ю.О. Олександровський, Г.О. Балл, М.Д. Левітов, Ю.М. Швалб та інш.), у тому числі – фахівців екстремальних професій (С.П. Бочарова, М.С. Корольчук, С.М. Миронець, С.Ю.Лєбєдєва, Д.В. Лєбєдєв, І.О. Котенєв, В.С. Медведєв, О.М. Столяренко, О.В. Тімченко, В.Є. Христенко та інш.);
- праці сучасних вітчизняних психологів з теорії та практики з психології діяльності в особливих умовах, кризової психології, психологічної допомоги (О.Ф. Бондаренко, В.П. Москалець, Н.В. Чепелєва, С.І. Яковенко, Т.С. Яценко, В.М. Корольчук, С.М. Миронець, В.П. Садковий, О.Д. Сафін та інш.).