 |
|
Завдання екстремальної психології
Завдання, які повинна вирішувати екстремальна психологія, визначаються різноманітністю та складністю теоретичних та практичних проблем, що входять до сфери діяльності фахівців екстремальних професій. Дослідження в межах екстремальної психології мають своїм завданням удосконалювання психологічного відбору та психологічної підготовки персоналу, а також розробку засобів психологічного захисту персоналу та цивільного населення від травмуючого впливу психогенних факторів кризових та надзвичайних ситуацій.
До основних завдань сучасної екстремальної психології відносяться:
Ø визначення оцінки напруженості праці та психофізіологічної “вартості” основних видів діяльності фахівців екстремальних професій;
Ø визначення факторів професійної незадоволеності серед працівників та основних функціональних порушень психічної сфери особистості, що виникають у персоналу в процесі службової діяльності;
Ø вивчення психологічних особливостей дій працівників в ризиконебезпечних ситуаціях професійної діяльності;
Ø дослідження психологічного впливу різноманітних стрес-факторів професійної діяльності на персонал;
Ø розробка новітніх методів та психотехнологій в межах екстремально-психологічної підготовки фахівців;
Ø удосконалення професійно-психологічної підготовки працівників щодо забезпечення особистої безпеки та виживання в ризиконебезпечних ситуаціях професійної діяльності;
Ø вивчення психологічних особливостей управління в кризових та надзвичайних обставинах та екстремальних умовах життєдіяльності;
Ø діагностика, профілактика та корекція негативних психічних станів, що виникають у працівників під впливом ризиконебезпечних ситуацій службової діяльності;
Ø надання екстреної психологічної допомоги працівникам, які зазнали сильного психотравмуючого впливу при виконанні професійних обов’язків;
Ø розробка сучасних методів постекстремальної роботи з персоналом, психологічне забезпечення відновлювального періоду діяльності особового складу після виконання складних задач професійної діяльності.
Вирішуючи ці питання, екстремальна психологія сприятиме кращій підготовленості, оптимальній адаптації фахівців до ризиконебезпечних ситуацій професійної діяльності, зниженню рівня психічних втрат та психічної недієздатності серед персоналу та успішному подоланню можливих негативних психічних наслідків кризових та надзвичайних обставин і ситуацій життєдіяльності.
1.5 Методи екстремальної психології[2]
Екстремальна психологія використовує систему методів як психологічної науки в цілому (оскільки це – науково-практичний розділ психології), так і специфічну сукупність методів, які забезпечують процес пізнання її предмету.
Класифікацію методів, що використовуються в сучасній психології, повно розкрито у багатьох підручниках з психології. Ми не будемо наводити дану класифікацію, а лише звернемо увагу на деякі особливості використання окремих методів дослідження в межах екстремальної психології.
Так, наприклад, при вивченні рівня адаптації працівників до умов впливу стрес-факторів підвищеної інтенсивності, психологу-досліднику необхідно визначити етапи становлення системи адаптації, критерії її сформованості, виділити основні компоненти структури цього феномена, стратегію розвитку його складових у часі і рушійних сил цього розвитку.
Крім того, необхідно чітко усвідомлювати, що адаптація до діяльності являє собою достатньо тривалий процес, який важко усвідомити протягом однієї – двох годин лабораторного експерименту або простежити шляхом ряду вимірів протягом певного часу перебування персоналу в умовах стрес-факторів підвищеної інтенсивності.
Багато хто з психологів-дослідників погодився б, що єдино вірним і найбільш валідним методом у такій ситуації може бути моделювання багатодобових експериментів, які б дозволили простежити процес адаптації у всій сукупності її психологічних і соціально-побутових проявів. Проте складність і багатоплановість завдань, що вирішуються фахівцями ризиконебезпечних професій в екстремальних умовах їхньої життєдіяльностіолять, не дозволяють провести вивчення адаптації з використанням даного методу. Існуючий ліміт часу виконання службової (бойової) задачі фактично зведе нанівець весь арсенал існуючих нині психологічних методів вивчення даного феномена.
Цей приклад переконливо свідчить про те, що використання існуючих на сьогодні психологічних методів дослідження в межах екстремальної психології повинно бути дуже зваженим. У кризових та надзвичайних обставинах та ситуаціях використання більшості існуючих на сьогоднішній день методів дослідження є не тільки недоцільним, а й буде перешкоджати виконанню працівниками складних завдань службової та службово-бойової діяльності.
У надзвичайних ситуаціях професійної чи службової діяльності найбільш доцільними методами дослідження будуть:
серед головних методів психологічного дослідження – метод спостереження, а
серед додаткових методів психологічного дослідження – метод аналізу продуктів діяльності.
Знання психологічних особливостей конкретного працівника, можливість за допомогою психологічної науки заздалегідь прогнозувати його поведінку в різноманітних за складністю ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності дозволить керівнику звести до мінімуму рівень фізичних та психічних втрат серед особового складу. Але практична цінність відомостей про конкретного працівника багато в чому залежатиме від своєчасності, якості, обсягу і способів отримання вірогідної інформації про нього. З чого ж треба починати керівнику підрозділу психологічно обґрунтоване вивчення підлеглих? Для відповіді на це запитання пропонуємо розглянути побудову програми і методику вивчення психологічних особливостей особистості на прикладі працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України.
1.4 Програма і методика вивчення психологічних особливостей персоналу (на прикладі працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України)[3]
Будь-яке вивчення взагалі починається з виявлення його методології (від грец. methodos – шлях дослідження, пізнання і logos – слово, поняття, вчення) – системи принципів і способів отримання пояснення і застосування знання, вчення про цю систему. Це центральна ланка, що забезпечує відповідність як опису практики в поняттях, підходах даної науки, так і реалізації теорії на практиці.
У методології розрізняють дві складові:
1) принципи побудови і застосування знання;
2) способи і методи його отримання.
Необхідно виділити ряд принципів вивчення особового складу, що як для керівної ланки, так і для практичного психолога означають наступне:
- слід у кожному фахівцеві бачити особистість, що не повинна зазанавати грубості або маніпулювання собою. Адекватний особистий відгук можливий тільки при взаємодії з підлеглими на засадах гідного ставлення до людини і моральних норм;
- треба враховувати, що психіка людини не є безмежною за енергетичними ресурсами, потенціалом, надійністю, особливо у молодої людини. Вона є індивідуальною, ранимою, суб’єктивною, пристосованою. Тому в доброзичливій обстановці вона добре виховується, а в умовах екстремальної, пригноблювальної життєдіяльності швидко виснажується, може деградувати;
- необхідно пам’ятати, що можливості виховання фахівця не є безмежними, вони багато в чому зумовлені як рівнем особистої зрілості, так і природжено-придбаними особливостями людини. Саме це вимагає першочергової діагностики й урахування в роботі з підлеглими;
- слід розуміти, що людина самовиражається і самоутверджується в діяльності і у спілкуванні. Але оскільки у психіці є рівні підсвідомості і свідомості, то не всякі дії, вчинки, а тим більше реакції працівника можуть бути ним адекватно усвідомлені і пояснені.
Таким чином, окрім повсякденного життєвого пізнання підлеглих, керівникові підрозділу (трудового колективу) необхідно спеціально вивчати певні особисті особливості, що виявляються і формуються в різноманітних видах професійної діяльності. Що саме слід вивчати? Це залежить від розуміння ним вимог практики, рівня його психологічної компетентності, професійної зрілості. Для того, щоб виявити справді важливі для практичної діяльності керівника підрозділу особисті особливості підлеглих, необхідно враховувати специфіку ситуації, у якій вони виявляються, і продумувати програму вивчення підлеглих.
Доцільно розглянути три взаємопов’язані види управління підрозділом:
- структурне (що уточнює в рамках наданих повноважень оптимальність підпорядкованої керівнику системи);
- параметричне (що включає підготовку, відбір і раціональний розподіл працюючих);
- ситуаційне (що полягає у забезпеченні вирішення конкретних завдань підрозділу в конкретних умовах службової професійної діяльності).
Діалектика їхнього взаємозв’язку така, що структурне управління визначає параметричне, а воно, у свою чергу, визначає ситуативне. Таким чином, якщо неоптимальність функціонування підрозділу зумовлена організаційно, то виправити це за рахунок виявлення і урахування якихось особистих особливостей підлеглих буде проблематично.
Щоб уникнути подібних прорахунків і не перетворювати вивчення особового складу на збирання даних, які потім зовсім не використовуються, важливо пам’ятати, що вивчення особистості не є самоціллю, а психологічне вивчення “в загальному” меншою мірою формальне. Оскільки особистість формується і виявляється в діяльності, у ній же вона і повинна вивчатися. Одиницею аналізу діяльності ряд сучасних авторів вважає ситуацію, що розглядається у тривимірному просторі: завдання, суб’єкт діяльності, об’єктивні умови діяльності. Це мінімальна, системно організована частина діяльності, у якій всі її основні елементи виявляються цілісно. Ситуація охоплює від початку до кінця вирішення завдання в конкретних умовах, тобто за певний час. Тому, по-перше, вивчення індивідуальних особливостей працівників має сенс тоді, коли супроводжується аналізом завдань діяльності і об’єктивних умов її протікання. По-друге, всяке вивчення повинно ґрунтуватися на певній програмі.
Програма вивчення індивідуальних особливостей працівника – це обґрунтоване припущення про те, які та у зв’язку з чим особисті особливості особистості більш за все цікавлять керівника, а також за якими ознаками і як їх можна вірогідно визначити. Залежно від вирішуваних керівником підрозділу завдань, вивчення підлеглих може бути фрагментарним (при їхньому відборі, розподілі і т. інш.) і довгочасним. Психологічно виправданою є програма вивчення особистісних особливостей, що полягає в послідовному обґрунтуванні її основних елементів.