 |
|
Визначення чисельності працюючих.
Тема 3. Кадри на підприємстві. Заробітна плата та продуктивність праці.
1. Поняття, класифікація та структура персоналу.
2. Визначення чисельності працюючих.
3. Сутність та принципи заробітної плати:
4. Форми та системи заробітної плати робітників.
5. Організація оплати праці інженерно-технічних працівників та службовців.
6. Економічна сутність продуктивності праці: основи теорії та термінології.
7. Показники та методи вимірювання продуктивності праці.
Поняття, класифікація та структура персоналу.
Персонал підприємства – сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.
Усіх працівників промислового підприємства поділяють на дві групи:
§ промислово-виробничий;
§ непромисловий.
Важливим напрямком класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями, спеціальностями, кваліфікацією. У зв’язку з цим визначають такі категорії, як: професія, спеціальність, кваліфікація.
Професія– вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.
Спеціальність –різновид трудової діяльності в межах професії.
Кваліфікація –сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності.
При плануванні та обліку чисельності працівників підприємства слід розрізняти їх явочний, списковий (обліковий) та середньосписковий (середньообліковий) склад.
Явочний склад визначають при плануванні та обліку лише робітників. Він являє собою:
§ при плануванні –число робітників, які неодмінно повинні бути на робочих місцях для забезпечення нормального ходу виробництва.
§ при обліку – число робітників, що з’явилися на роботу та тих, що знаходяться у відрядженні.
Списковий (обліковий) склад включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, котрих прийнято на роботу терміном на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, знаходяться у відпустках, відрядженнях, на лікарняному листку тощо.
Чисельність працівників підприємства визначається на певні дати і як середня чисельність (спискова /облікова/ або явочна) за певні періоди.
Середнє спискове (облікове)число працівників отримують шляхом ділення суми спискового числа за усі дні розглядаємого періоду на календарне число днів цього періоду. При цьому спискове число працівників за вихідні і святкові дні прирівнюється до спискової чисельності персоналу попереднього дня.
Середнє явочне числовизначається шляхом ділення суми людино-днів явок на число днів роботи підприємства в даному періоді.
Для оцінки персоналу підприємства може бути використана система показників (див. табл. 1).
Таблиця 1
Система показників оцінки персоналу підприємства.
| № п\п | Найменування показника | Розрахунок |
| 1. | Плинність персоналу | кількість звільнених з усіх причин :середньоспискова чисельність |
| 2. | Стабільність або “відда-ність” персоналу (серед-ній стаж роботи) | загальна сума років роботи на даному підприємстві всього персоналу :середньоспискова чисельність |
| 3. | Рівень дисципліни (неяв-ка на роботу) | неявки на роботу людино-днів:усього відпрацьовано людино-днів |
| 4. | Відповідність кваліфіка- ції робітників ступеню складності робіт, що ни-ми виконуються | середній тарифний розряд групи робітників :середній тарифний розряд робіт, що виконуються |
Визначення чисельності працюючих.
До виробничих відносяться робітники, що безпосередньо беруть участь у здійсненні технологічних процесів з виготовлення продукції. Для розрахунку необхідні наступні вихідні данні:
§ виробнича програма (Тв.п.);
§ норми часу, виробітку, обслуговування (ti);
§ баланс (бюджет) робочого часу одного робітника на плановий період (Тр.п.);
§ коефіцієнт виконання норм (Кв.н.).
Виробнича програма та норми часу необхідні для розрахунку трудомісткості виробничої програми(Тв.п.). Остання визначається шляхом добутку витрат часу на один виріб (трудомісткість) на кількість виробів в програмі.
Чисельність робітників – це відношення трудомісткості програми по плановим нормам (Тп) на користний (ефективний) фонд часу середньоспискового робітника у годинах (Фр) з урахуванням запланованого коефіцієнта виконання норм (виробітку) (Кв).
Чр = Тп ÷ (Фр ×Кв),(2)
Таким методом може бути розрахована планова чисельність бригад, дільниць, цехів по видах робіт, професіях та тарифних розрядах. Якщо на дільниці, у цеху або вцілому по підприємству можна визначити обсяг продукції у нату иральних одиницях, то планова чисельність робітників (Чр) розраховується по нормах виробітку за такою формулою, [8, -С.329]:
Чр = А ÷ (Нв×Фр ×Кв ),(3)
де:
А – запланований обсяг робіт у натуральних одиницях;
Нв – годинна норма виробітку за планом.
Норма обслуговування – це кількість одиниць обладнання, агрегатів закріплених за одним робітнком, або кількість робітників, що обслуговують один агрегат або одне робоче місце.
Спискова чисельність виробничих робітників-погодинників розраховується виходячи із: кількості та характеру робочих місць, що обслуговуються, норми обслуговування, режиму роботи (число змін на добу) та розміру запланованих невиходів за такою формулою,[8, -С.330]:
Чв.р.п. = ((О×С ) ÷Но) ×Кс.п.,(8.4)
де:
О – число одиниць обладнання;
С – число змін;
Но – норма обслуговування;
Кс.п.– коефіцієнт приведення явочної чисельності до спискової.
Кс.п.. = 100÷(100 –Кн),(8.5)
де:
Кн – запланований процент невиходів на роботу робітників по балансу робочого часу (див. табл.3.2).
На підприємствах визначається чисельність по категоріям, а в середені категорій – по професіях, спеціальностях, кваліфікації.
Загальна чисельність працівників підприємства визначається за формулою:
де:
Чп – середньоспискова планова чисельність працюючих;
Чб – середньоспискова базова чисельність працюючих;
ІА – індекс збільшення обсягу виробництва у плановому періоді;
ІП – індекс зростання продуктивності праці у плановому періоді.
3.3 Сутність та принципи заробітної плати:
Заробітна плата представляє собою виражену у грошах частку робітників та службовців у національному доході, яка складає основну частину необхідного фонду життєвих засобів та розподіляється у відповідності з трудовим внеском працівників у суспільне виробництво.
Слід розрізняти номінальну (грошову) та реальну заробітну плату.
Номінальна заробітна плата характеризує рівень оплати у прийнятих грошових одиницях (гривнях, доларах, євро та інших у.о.).
Реальна заробітна плата характеризує ту кількість матеріальних та духовних благ, а також послуг, яку може придбати працівник на свою грошову заробітну плату.
Звідси випливає, що крім прямого зростання грошової заробітної плати важливим шляхом збільшення реальної заробітної плати є зниження цін на товари та послуги.
Залежність між реальною та грошовою заробітною платою та цінами на товари та послуги відбивається наступною формулою:
де: Ір.з.п. – індекс реальної заробітної плати;
Іг.з.п. – індекс грошової заробітної плати.;
Іц – індекс цін.
Про значення заробітної плати як основного джерела існування осіб найманої праці засвідчують дані про високу її питому вагу у сукупних трудових доходах працюючих (від 70-90% в залежності від категорії робітника, його статі, віку, кваліфікації, від форми найму від галузі зайнятості). Іншу частину трудових доходів складають доплати з фонду соціальної інфраструктури.
Це фонд соціальних та інших доплат з бюджету властей усіх рівней та фонд виплат із коштів підприємства, фірми (пенсії, допомога по безробіттю, багатодітним сім’ям, у випадку втрати працездатності або смерті годувальника, по хворобі, асигнування на системи освіти та охорони здоров’я, суспільний транспорт та інше).
Основні принципи організації заробітної плати.
1. Перший важливий принцип організації заробітної плати – це рівна оплата за рівний труд.
2. Другий принцип – це всебічна диференціація заробітної плати. Заробітна плата диференціюється:
а) в залежності від відмінностей в індивідуальній продуктивності працівників, тобто кількості праці яку вони віддають суспільству,
б) в залежності від якості праці.
в) в залежності від виробничо-технічнох умов, яких здійснюється трудова діяльність працівників.
г)в залежності від району, де розташовані підприємства та установи.
д)в залежності від народногосподарського значення розвитку тих чи інших галузей виробництва та районів країни.
3. Третій принцип – це принцип матеріальної зацікавленості.
4. Четвертий принцип – це забезпечення випередження темпів росту продуктивності праці порівняно з темпами росту заробітної плати.
5. П’ятий принцип – це простота та якість організації заробітної плати
6. Шостий принцип – це гнучкість всієї системи організації заробітної плати.
7. Сьомий принцип – це державне регулювання.