 |
|
Поняття ефективності праці і її показники
Вихід України з економічної кризи і вирішення стратегічних завдань, які стоять перед її народом по створенню національної економіки, можливі за умови значного підвищення ефективності всієї сукупної праці суспільства. Від цього залежать ступінь задоволення потреб її громадян і місце в світовій спільноті.Тому вже сьогодні ринкова трансформація економіки вимагає не тільки подолання кризових явищ у всіх сферах народного господарства, але і кардинальних зрушень для зростання ефективності праці, яка характеризує його результативність.
У економічній науці і господарській практиці наший країни і за кордоном для характеристики результативності трудової діяльності людей і оцінки її рівня впродовж багатьох років використовувалася категорія «продуктивність праці» яка показує співвідношення кількості продукції, яка виробляється в процесі праці, і витрат праці на її виробництво. Про підвищення продуктивності праці судять по зростанню кількості проведеної продукції в одиницю часу, або по зниженню витрат праці на виробництво одиниці продукції.
У сучасному економічному і соціальному житті суспільства відбуваються зміни, які вимагають нового концептуального підходу в розумінні оцінки результативності праці.
По-перше, розвинена ринкова економіка орієнтує суспільне виробництво на задоволення конкретних потреб споживачів. В умовах насичення ринков товарами перед виробником вага частіше стоїть завдання не в збільшенні випуску продукції, а в поліпшенні її якості, оновленні і розширенні її асортименту, економії обмежених виробничих ресурсів. Такі умови пред'являють нові вимоги до оцінки результату праці і зумовлюють необхідність використання об'ємнішою, ніж продуктивність праці, категорії, яка б враховувала і ці аспекти результативності трудової діяльності.
По-друге, в ринковій економіці результат праці повинен бути визнаний ринком, інакше витрачена праця не є ефективною, навіть якщо продукція виготовлена з високим ступенем умілості і з низькими витратами праці на її виробництво.
По-третє, в умовах сучасної науково-технічної революції росте роль праці науковців, конструкторів, робочих і інженерно-технічних працівників, зайнятих в експериментальному виробництві нових зразків техніки, устаткування, матеріалів, енергії, товарів широкого споживання. Результати праці в цій сфері не можуть бути оцінені по кількості, проведеній продукції в одиницю часу, що також вимагає пошуку іншого показника результативності праці.
По-четверте, в сучасному суспільстві зростають кількість і значення праці в нематеріальних сферах суспільного виробництва (лікарів, педагогів, працівників культури і ін.), результативність якого має різноманітні конкретні форми і не може бути відображена по формулі результат праці / витрати праці.
Тому насущним є завдання пошуку такого показника результативності праці, яка б могла врахувати всі соціальні, економічні, духовні результати людської діяльності. Таким показником є «ефективність праці».
Ефективність праці характеризує результативність живої праці у всіх видах економічної діяльності людей (учених, вчителів, підприємців, менеджерів, робочих і так далі), а також всі його аспекти, що становлять: якість, кількість, інтенсивність, продуктивну силу праці, продуктивність і рентабельність праці.
Рівень ефективності праці характеризується системою взаємно доповнюючих натуральних і вартісних показників. У галузях матеріального виробництва такими показниками є:
- вид продукту, номенклатура і асортимент;
- загальна кількість продукції і кількість продукції випущеною за одиницю часу;
- об'єм продукції в грошовому і натуральному виразі;
- витрати праці на одиницю продукції;
- якість продукції і праці.
У галузях нематеріального виробництва показниками ефективності праці виступають:
- вигляд і об'єм результату, його наукова або художня цінність;
- актуальність, своєчасність, зручність, шанобливість наданих послуг;
- об'єм діяльності в грошовому виразі і витрати праці на одиницю діяльності.
Вимірювання ефективності сукупної праці суспільства в більшості країн здійснюється по показнику валового національного продукту, який є ринковою вартістю всіх кінцевих товарів і послуг, виготовлених національними товаровиробниками впродовж певного періоду.
Критерієм ефективності праці є ступінь відповідності досягнутого рівня виробництва потребам суспільства в суспільно-корисних благах і послугах. Міра ефективності визначається можливостями суспільства, наявністю виробничих ресурсів і ступенем їх використання.
Суть проблеми підвищення ефективності праці полягає в досягненні поставленої мети з мінімальними витратами живої і упредметненої праці, що обумовлене потребами громадян, що ростуть, в товарах, послугах і інших суспільно-корисних благах і необхідністю їх постійного задоволення при обмежених виробничих ресурсах.
Підвищення ефективності праці пов'язане з головною метою суспільства – забезпечення стійких і високих темпів економічного зростання, яке визначається на основі збільшення реального ВНП в цілому і на душу населення.
Збільшення кількості товарів і послуг в процесі економічного зростання забезпечує населенню країни вищий рівень життя. Економічне зростання надає людям ширші можливості вибору занять, праці і відпочинку.
Ефективність праці – складна соціально-економічна категорія, яка має такі аспекти:
2. Економічний – що відображає результативність праці через об'єми випущеної продукції, виконаних робіт, наданих послуг на одиницю праці (власне показник продуктивності праці) або через показник співвідношення прибули від певного виду діяльності до витрат праці (показник рентабельності праці). Критерієм економічної ефективності є ступінь задоволення потреб суспільства суспільно-корисними благами певної якості і кількості.
3. Психофізіологічний – визначається впливом трудового процесу на організм людини. З цієї точки зору ефективним можна визнати ту працю, яка разом з певним рівнем продуктивності забезпечує: а) не шкідливі, сприятливі гігієнічні умови і безпека; б) достатню змістовність праці і дотримання оптимальних меж його розподілу; у) можливість всестороннього розвитку фізичних, розумових сил і здібностей людини в процесі праці; г) усунення негативного впливу виробничого середовища на умови праці. Критерієм цього аспекту є працездатність працівника, його здоров'я, нормальний рівень інтенсивності праці.
4. Соціальний – охоплює вимоги гармонійного розвитку працівника, підвищення його кваліфікації, розширення виробничого профілю, посилення соціальної активності ін. Критерій – ступінь задоволеності працею, сприятливий морально-психологічний клімат в колективі.