Главная | Обратная связь

Вимірювання продуктивності праці за кордоном

Система показників продуктивності, використовуваних в розвинених країнах з ринковою економікою,будується на основі теорії чинників виробництва. Там продуктивність праці розглядається як один з приватних показників глобальної продуктивності різних чинників. Вибір показників при вимірюванні ефективності залежить від цілей, які ставлять перед собою дослідники. Показників ефективності множина, і вони можуть бути згруповані по різних ознаках:

-етапу процесу відтворення або технологічного циклу (проміжні і кінцеві показники);

-облиште обхвату (загальні або приватні - по окремих видах витрат або ресурсів);

-рівню економічної діяльності (виробничі ділянки або технологічні процеси, підприємства, галузі, країна в цілому);

-тривалість даних процесів (строго фіксовані відрізки часу, «життєвий цикл» засобів праці або продукції, виробничий цикл і так далі); інші ознаки.

Використовуються як натуральні і умовно-натуральні, так і вартісні показники об'єму випущеної продукції:

а) валовий випуск продукції, який включає вартість товарної продукції по цінах реалізації, вартість виробничого устаткування для власних потреб і капітального будівництва господарським способом, приріст незавершеного виробництва і незавершеного будівництва і приріст готової продукції і напівфабрикатів на складах підприємств за собівартістю. Такий показник аналогічний показнику валової продукції в наший статистиці;

б) валова кінцева продукція, що включає вартість продукції, призначеної для відпустки за межі підприємства.
Цей показник відповідає показнику товарної продукції в
наший статистиці;

в) чиста продукція, що складається з вартості валового випуску за вирахуванням вартості витрат всіх чинників виробництва, окрім витрат праці;

г) валова додана вартість, що розраховується як вартість валового випуску за вирахуванням вартості продуктів проміжного споживання;

д) чиста додана вартість, визначувана як різниця
між доданою вартістю і величиною амортизації основного капіталу.

Кількість витраченої праці вимірюється або среднесписочной чисельністю працівників за розрахунковий період або кількістю відпрацьованого часу. Витрати праці не найманого персоналу включають час, відпрацьований підприємцем (власником) і членами його сім'ї, що працюють безкоштовно. Такі розрахунки ведуться за даними вибіркових обстежень.

При розрахунках продуктивності праці в цілому по країні враховують не тільки зайняте населення, але і безробітні, тобто розрахунок ведеться за чисельністю економічно активного населення.

В результаті комбінації вартісних показників продукції з різними чинниками виробництва визначаються показники продуктивності, серед яких відзначимо наступні:

а) валова продуктивність праці, яка за своїм змістом близька показнику вироблення продукції на одиницю
витрат праці в радянській статистиці зі всіма недоліками, властивими цьому показнику. Зокрема, цей показник ігнорує
решту (окрім праці) всіх чинників виробництва, на його величину робить великий вплив вартість спожитих матеріалів. Проте він використовується із-за простоти розрахунків і наявності достовірної статистичної інформації;

б) чиста продуктивність праці, що є
відношенням вартості чистої продукції до витрат праці;

в) інтегральна продуктивність праці, визначувана шляхом ділення вартості валового випуску продукції на витрати
праці і інших чинників виробництва, виражених в трудових
одиницях. Оскільки перерахунок постійного капіталу і матеріальних витрат в трудові одиниці достатньо складний - такий показник застосовується рідко;

г) глобальна продуктивність чинників, яка відображає
вплив на продуктивність всіх чинників виробництва, а продуктивність праці виступає лише як один з них у вигляді приватного показника. Як чинники враховуються в основному витрати праці, постійного капіталу, матеріалів і енергії, а чинники, непіддатливі кількісному вимірюванню ігноруються. Як показники об'єму випущеної продукції використовують показники валового випуску продукції або валової доданої вартості;

д) тотальна продуктивність чинників, яка розраховується так само, як і глобальна продуктивність; відмінність
полягає в тому, що величина чистої доданої вартості (або
чистій продукції) ділиться на витрати праці і постійного капіталу, приведеного до трудових одиниць;

е) показник реальних доходів на одиницю витрат праці як
приватне від ділення національного доходу (вартості чистої продукції) на витрати праці; витрати праці виражаються або числом
зайнятих працівників, або числом відпрацьованих людино-годин.

Якщо між часом здійснення витрат і часом отримання результату існує помітний часовий розрив (лаг), очікуваний ефект дисконтується, тобто виражається в цінах сьогоднішніх витрат, збільшених на величину усередненого позикового відсотка, неначебто ці засоби були покладені в банк. Розрахунок дисконтування проводиться по формулі:

S

P= ------- = S * v ^{n (9)}

(1 + /)ⁿ

де: p - сучасна величина ефекту, руб.; S - величина ефекту або витрат ресурсів, отриманих через п років, руб.; п - часовий лаг, років; i - процентна ставка % у рік; v - дисконтний множник.

Викладені методи визначення продуктивності, у тому числі і продуктивності праці, використовувані в зарубіжних країнах, відповідають вимогам до розрахунків подібних показників і їх слід використовувати у вітчизняній практиці.