 |
|
Принципи організації
Закони організації
Діяльність будь-якої організації підкоряється дії різних залежностей, законів і закономірностей, які є важливою складовою частиною всіх процесів, що відбуваються в організації. Залежність в організації - це характер зв'язку між параметрами входу й виходу системи, що піддається осмисленню. Можна виділити об'єктивні (що формуються незалежно від волі й свідомості людей) і суб'єктивні (формовані людьми для реалізації цілей організації). Закон в організації − це зв'язок між елементами, що має необхідний, суттєвий, стійкий і повторюваний характер. Існують об'єктивні закони організації, що відображають зв'язок елементів в організації як системі (розглядаються теорією організації), і суб'єктивні закони для організації, що описують той або інший рівень організаційних відносин (вивчаються правознавством). Закономірність в організації − варіант чинності закону в конкретній, обмеженій галузі, описуваний простою аппроксимацією.Залежності, закони й закономірності пов'язані між собою: залежності є підґрунтям для формулювання закону, на підставі закону можуть бути сформовані закономірності, у свою чергу, закони й закономірності можуть сприяти формуванню нових залежностей.
Закон організації може реалізовуватися в активному й пасивному режимі.
При активному режимі працівники організації, знаючи об'єктивний характер дії закону, що не залежить від них, будуть його враховувати й використовувати в діяльності організації. При пасивному режимі працівники організації, не беручи до уваги об'єктивну дію закону, змушені лише пристосовуватися до результатів чинності закону, які можуть бути й негативними для організації. Об'єктивні закони організації:
1. Закон синергії: для будь-якої організації існує такий набір елементів, при якому її потенціал завжди буде або суттєво більше простої суми потенціалів вхідних у неї елементів, або суттєво менше. Синергія – процес суттєвої зміни потенціалу, який відбувається пропорційно залученню ресурсів або стрибкоподібно. Смисл ефекту синергії полягає в тому, що приваблювані ресурси або підсилюють, або послабляють один одного, і у зв'язку із цим загальний потенціал організації стає більше або менше суми потенціалів усіх використовуваних у діяльності ресурсів:
1) підвищений потенціал організації
Р1 = Пк - (П1+П2+П3), (1.1)
2) знижений потенціал організації
Р1 = (П1+П2+П3) – Пк, (1.2)
де Пк – загальний потенціал компанії,
П1, П2, П3 – потенціали 1,2, і 3-го ресурсів.
Сприятливим закон синергії буде, якщо керівник і підлеглий знають про нього. Ознаки досягнення синергії в організації: сприятливий клімат у колективі, скорочення технологічного циклу, активне придбання акцій свого підприємства, знижена утома працівників, постійний попит на продукцію або послуги, добродійна діяльність. Обґрунтованість закону синергії визначається тим, що дія інших законів організації, в остаточному підсумку, спрямована на досягнення більш високих значень синергетичного ефекту.
2. Закон самозбереження означає, що будь-яка реальна організована система прагне зберегти себе як цілісне утворення і використовує для досягнення цього весь свій потенціал. В аналітичному вигляді цей закон може бути описаний наступним відношенням:
n n
∑ (R1i+R2i) > ∑ (V1i+V2i), (1.3)
i=1 i=1
де R1i − внутрішній потенціал організації в області i, що сприяє її розвитку;
R2i − зовнішній потенціал організації в області i, що сприяє її розвитку;
V1i − внутрішній потенціал організації в області i, що сприяє її ліквідації;
V2i − зовнішній потенціал організації в області i, що сприяє її ліквідації.
Ліву частину у формулі (1.3) можна назвати потенціал розвитку Р, а праву частину - потенціал ліквідації Л. Таким чином, загальна сума ресурсів розвитку організації завжди прагне бути більше суми ресурсів ліквідації. Якщо це відношення довгий час не виконується, то організація припиняє своє існування або самостійно, або примусово. Кожний керівник, навіть не знаючи цього закону, розраховує необхідні фінансові, матеріальні й інші ресурси, щоб організація могла існувати, ефективно працювати. Кількісний аналіз самозбереження можна провести, порівнюючи розрахункове значення величини самозбереження зі значеннями нормативів. Параметр самозбереження Пс розраховується як різниця потенціалів розвитку й ліквідації, ділена на потенціал розвитку:
Пс = (Р-Л) / Р х 100% (1.4)
Як видно з формули (1.4), параметр самозбереження має аналогію з рентабельністю продукції, яка є економічним варіантом реалізації закону самозбереження. Нормативи являють собою сім рівнів самозбереження. Кожний рівень включає діапазон значень параметра самозбереження й коментарі − варіанти необхідних рішень (табл. 1.1).
Таблиця1.1
Параметри самозберігання організації
| Рівень | Діапазон значень | Коментарі (варіанти рішень) |
| від-1000 до-100 | Руйнівні фактори занадто сильні для організації. Організацію слід ліквідувати | |
| від -40 до -10 | Можливо, це короткочасний спад. Якщо ні, то організацію слід або ліквідувати, або реорганізовувати | |
| Якщо це характеризує короткочасний період, то це не може викликати побоювань. Якщо період дії такої ситуації затягується, то необхідні термінові кардинальні заходи | ||
| від 10 до 50 | Нормальна ситуація в ринковій економіці | |
| від 100 до 200 | Сприятлива ситуація в ринковій економіці | |
| від 300 до 500 | Організація перебуває в штучно пільгових умовах, що не може не викликати агресії інших організацій | |
| від 600 до 1000 | Така ситуація явно свідчить про активне лобіювання інтересів організації, або про «тіньовий» характер її діяльності |
Оцінка параметра самозбереження організації й порівняння його з нормативом необхідна не тільки керівникові організації, але також і службі безпеки організації: рівні 3, 4, 5 мінімізують імовірність погроз і небезпек для організації, а рівні 1, 2, 6, 7 суттєво підсилюють криміногенну обстановку навколо організації і її керівників, що приводить до збільшення витрат на службу безпеки.
3. Закон розвитку: кожна організація прагне досягтися найбільшого сумарного потенціалу при проходженні всіх етапів життєвого циклу. В аналітичному виді цей закон може бути описаний наступними відносинами:
n 8
Rj = ∑ ∑ Rij , (1.5)
i=1 j=1
8
∑ (Kj Rj) → Rmax , (1.6)
j=1
Kj = Fj (Kj+1, ... , K7), (1.7)
де Rj − потенціал організації на етапі j життєвого циклу;
Ri,j − потенціал організації в області i на етапі j життєвого циклу;
Кj − ваговий коефіцієнт впливу потенціалу кожного попереднього етапу життєвого циклу на наступні;
Fj − функція впливу;
Rmax − заплановані результати по конкретних видах діяльності організації.
Розвиток кожної організації, а також її продукції, засноване на концепції життєвого циклу системи. Він містить у собі взаємозалежні етапи, що припускають як прогресивний, так і регресивний розвиток.
4. Закон інформованості-упорядкованості: чим більшою інформацією володіє організація про внутрішнє й зовнішнє середовище, тим вона має більшу ймовірність стійкого функціонування (самозбереження). В аналітичному виді закон може бути описаний за допомогою наступних відносин:
n
∑ = [(k1xVi) x (k2xCi) x (k3xDi) x (k4xHi) x (k5xOi)] → max, (1.8)
i=1
n
d (∑ (Ri / Vi)) / dt = 0, (1.9)
i=1
де k1….5 − коефіцієнти пропорційності впливу рівнів характеристик інформації один на одного;
Vi…Oi − відповідно рівні характеристик інформації: обсяг, цінність, достатність, насиченість і повнота в області i (виробництво, фінанси, маркетинг і т.п.);
Ri − ресурс розвитку організації в області i;
Vi − ресурс ліквідації організації в області i.
Таким чином, вираз (1.8) підсумовує інформаційні масиви й зобов'язує керівника збирати максимальну кількість інформації з кожного напрямку діяльності. По виразу (1.9) обчислюється похідна за часом від відношення ресурсів розвитку організації до ресурсів ліквідації організації, яка ставить за обов'язок керівникові обмежити збір такої інформації розумними рамками самозбереження, тобто це співвідношення регулює вибір рівнів характеристик інформації і її кількість. Закон інформованості-упорядкованості вимагає від керівника створення й розвитку джерел інформації, організації підвищення кваліфікації співробітників, впровадження передових інформаційних технологій. Крім того, використовуючи характеристики інформації (обсяг, цінність, насиченість, достовірність), керівник має можливість створення якісного інформаційного ресурсу організації.
5. Закон пропорційності-композиції: кожна організація прагне зберегти у своїй структурі всі необхідні елементи (композицію), що перебувають у заданій супідрядності (пропорції). В аналітичному виді закон може бути представлений виразами:
Композиція N c [R1, R2, ..., RN > 0; K1, K2, ..., KN > 0] (1.10)
n
Пропорція (∑ (Ki x Ri) → Rmax (1.11)
i=1
де Ri − ресурс організації в області i;
Ki − коефіцієнт ефективної супідрядності в наборі елементів.
Вираз (1.10) можна вважати за необхідне умовою закону, вираз (1.11) − достатньою умовою. Таким чином, для існування будь-якої організації повинне забезпечуватися: а) наявність необхідних ресурсів (Ri) і комунікації між ними (Ki); б) використовувані в організації ресурси (Kixri) повинні забезпечувати найкращий результат. Практика використання закону композиції-пропорційності полягає в обґрунтованому виборі необхідних елементів організації й забезпеченні необхідної їхньої пропорції.
6. Закон єдності аналізу й синтезу: кожна організація прагне забезпечити найбільш ощадливий режим функціонування в результаті постійної зміни своєї структури або функцій. Ці зміни проходять у певному циклі (рис. 1.7).
 |
Рис. 1.7. Цикл перетворень в організації
Швидкість і результат перетворення залежить від діапазону зміни зовнішнього або внутрішнього середовища. В аналітичному виді закон може бути представлений наступним виразом:
n n
lim (∑ Ri - ∑ (Vli +V2i)) = 0, (1.12)
t→T i=l i=l
де t − час перетворення;
T − оптимальний час перетворення;
Ri − ресурс розвитку організації в області i;
V1i, V2i − ресурси ліквідації організації відповідно зовнішнього й внутрішнього впливу.
Специфічні закони поєднують ряд законів, що стосуються тільки соціальних і господарських організацій. Специфічні закони поєднують ряд законів, характерних для соціальних систем, що й створюють основу для формалізації діяльності людей в організації: 1) для кожної організації існує найкраща й тільки їй властива організаційна структура; 2) для кожної організації існує мінімальна ефективність, при якій організація повинна бути ліквідована; 3) для кожної організації розвиток соціальної сфери збільшує продуктивність праці як за рахунок підвищення емоційного рівня працівників, так і рахунок зростаючої генерації ідей; 4) для кожного працівника існує оптимальний обсяг завантаження роботою; 5) процеси сприйняття й запам'ятовування необхідно наближати до процесу мислення; 6) для ефективного осмислення інформації необхідна наявність відповідних знань; 7) перша інформація про яку-небудь подію є більш стійкою, чим наступна; 8) дохідливість повідомлення підвищується при використанні декількох форм передачі однієї й тієї ж інформації.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що професійне використання законів організації сприяє встановленню стійких кількісних і якісних співвідношень між керуючою й керованою системами в організації.
Принципи організації
Дослідження законів організації дозволяє не тільки розкрити загальні й суттєві зв'язки в системі організаційних відносин, але й установити механізми їх дії й можливості використання. У зв'язку із цим звернемося до зв'язку законів із принципами. Принципи організації — загальні правила формування (або самоформування) систем у природі й суспільстві, що забезпечують упорядкованість і доцільність функціонування систем.
До основних універсальних принципів організації, що діють у природі й суспільстві, сформульованих О. Богдановим, можна віднести: принцип ланцюгового зв'язку, принцип інгресії, принцип підбору, принцип рухливої рівноваги, принцип слабкої ланки. Усі вони носять загальний характер, тому що відносяться не тільки до природи, але й до організуючої діяльності людини.
Принцип ланцюгового зв'язку означає, що всяке з'єднання комплексів відбувається через загальні ланки, що утворюють ланцюговий зв'язок. Для ланцюгового з'єднання двох комплексів потрібно така їхня зміна, щоб у них утворювалися загальні елементи, відповідні до завдання, рішенню якої служить даний організаційний процес. Це утворення загальних елементів досягається за рахунок деякого елемента або сукупності елементів, що мають загальні цілі або властивості з комплексами, що організуються. Наприклад, формування стратегічних альянсів відбувається завдяки загальній меті фірм, що переслідують власні інтереси. Принцип інгресії означає, що ланцюговий зв'язок утворюється шляхом входження комплексів, що сприяють, виступають у якості «посередників», в ті, що організуються. У прикладі зі стратегічними альянсами воно здійснюється за допомогою угоди про кооперацію, у свою чергу, що не передбачає об'єднання. Принцип підбору полягає в тому, що всяка подія в організації може розглядатися як збереження або множення одних активностей, зміцнення або посилення одних зв'язків, усунення, зменшення або ослаблення інших. Будь-яка система прагне закріпити позитивні властивості одного разу знайденого з'єднання. Удосконалений механізм мотивації — приклад принципу підбору. Принцип рухливої рівноваги виражається в тому, що всяке збереження форм розглядається як їхня рухлива рівновага, а всяка рухлива рівновага — як практична відносна рівність асиміляції й дезасиміляції. Принцип слабкої ланки означає, що система відтворена у винній якості, якщо забезпечується стабільність щодо слабкої ланки. Ми говорили про самий уразливий елемент організації — людину, що пов'язане з його непередбачуваністю, мінливістю, егоїстичністю, нарешті. Сила же кожного суб'єкта множиться силами навколишніх його людей. Звідси, при всій своїй раціональності, суб'єкт повинен забезпечувати розвиток самої слабкої ланки в організації.
Оскільки організація розглядається нами в статиці (як упорядкований стан цілого), у динаміці (як процес по упорядкуванню) і в її прогресивному розвиткові, принципи організації можна розділити на три групи: принципи організаційної статики, що визначають правила побудови структур;принципи організаційної динаміки як загальні правила формуванняорганізаційних процесів;принципи раціоналізації як загальні правила вдосконалювання статики й динаміки організації.