Главная | Обратная связь

Життєвий цикл організації.

Організації зароджуються, розвиваються, добиваються успіхів, слабшають і, зрештою, припиняють своє існування. Деякі з них існують нескінченно довго, жодна не живе без змін. Нові організації формуються щодня. У той же час щодня сотні організацій ліквідуються назавжди. Що вміють адаптуватися - процвітають, негнучкі - зникають. Якісь організації розвиваються швидше інших і роблять свою справу краще, чим інші. Керівник повинен знати, на якому етапі розвитку перебуває організація, і оцінювати, наскільки прийнятий стиль керівництва відповідає цьому етапу. Саме тому широко поширене поняття життєвого циклу організацій як передбачуваних змін з певною послідовністю станів протягом часу. Застосовуючи поняття життєвого циклу, можна бачити, що існують виразні етапи, через які проходять організації, і що переходи від одного етапу до іншого є передбачуваними, а не випадковими.

Життєвий цикл організації безпосередньо й найтіснішим чином пов'язаний з життєвим циклом продукції – часовим інтервалом, що включають у себе кілька стадій, кожна з яких відрізняється особливим характером процесу зміни обсягу виробництва в часі. Слід розрізняти: повний життєвий цикл продукції; життєвий цикл продукції в сфері проведення; життєвий цикл продукції в сфері споживання. Повний життєвий цикл продукції включає час створення, тривалість випуску й час експлуатації виробів споживачами. Це поняття використовується для планування маркетингу й постачальницько-збутової діяльності, організації післяпродажного обслуговування виробів, вибору адекватних форм управління й створення необхідних структурних ланок.

Концепції життєвого циклу приділяється велика увага в літературі по вивченню ринків. Життєвий цикл використовується для пояснення того, як продукт проходить через етапи народження або формування, росту, зрілості й занепаду. Організації мають деякі виняткові характеристики, які вимагають певної модифікації поняття життєвого циклу. Один з варіантів розподілу життєвого циклу організації на відповідні часові відрізки передбачає наступні етапи (рис. 1.8):

Етапи

1 2 3 4 5

Життєвий цикл организації

Рис. 1.8. Життєвий цикл організації

1. Етап підприємництва. Організація перебуває в стадії становлення, формується життєвий цикл продукції. Цілі є ще нечіткими, творчий процес протікає вільно, просування до наступного етапу вимагає стабільного забезпечення ресурсами. 2. Етап колективності. Розвиваються інноваційні процеси попереднього етапу, формується місія організації. Комунікації в рамках організації і її структура залишаються, по суті, неформальними. Члени організації затрачають багато часу на розвиток механічних контактів і демонструють високі зобов'язання. 3. Етап формалізації й управління. Структура організації стабілізується, уводяться правила, визначаються процедури. Упор робиться на ефективність інновацій і стабільність. Органи по виробленню й прийняттю рішень стають провідними компонентами організації. Зростає роль вищого керівного ланки організації, процес прийняття рішень стає більш зваженим, консервативним. Ролі уточнені таким чином, що вибуття тих або інших членів організації не викликає для неї серйозної небезпеки. 4. Етап вироблення структури. Організація збільшує випуск продукції й розширює ринок надання послуг. Керівники виявляють нові можливості розвитку. Організаційна структура стає більш комплексною й відпрацьованою. Механізм прийняття рішень децентралізований. 5. Етап занепаду. У результаті конкуренції ринку, що скорочується, організація зустрічається зі зменшенням попиту на її продукцію або послуги. Керівники шукають шляхи втримання ринків і використання нових можливостей. Збільшується потреба в працівниках, особливо найцінніших спеціальностей. Число конфліктів нерідко збільшується. До керівництва приходять нові люди, що вживають спроби стримати тенденцію до занепаду. Механізм вироблення й прийняття рішень централізований.

Основні етапи життєвого циклу організації графічно представлені на рис. 1.9. На рисунку частина кривої, що має позитивний нахил, відображає стадії створення, росту й зрілості організації, інша її частина з негативним нахилом – стадія занепаду організації. При створенні організації, коли творчий процес протікає вільно, проявляється прагнення до стабільного й сталого розвитку. При цьому вирішуються два завдання – забезпечення доступу до необхідних ресурсів і оволодіння механізмом конкуренції. Ключову роль тут відіграє аналіз ситуації, одержання об'єктивної інформації.

На стадії створення організації керівник повинен: ретельно вивчити споживчий попит на дану продукцію або послуги на конкретних ринках; зібрати й оцінити інформацію про діяльність і намірах конкурентів, зіставити її з можливостями, наявними ресурсами й стратегією компанії; зважити необхідність і доцільність збільшення потенціалу компанії й внесення відповідних корективів у

занепад

ріст

створення

етап етап етап формалізації й управління етап занепаду

підприєм- колективності

ництва

Рис. 1.9. Життєвий цикл організації

її стратегію; вжити необхідних заходів по залученню додаткових ресурсів за

рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел; раціонально організувати управлінський процес, включаючи розміщення кадрів, створення системи відповідальності, надійний механізм прийняття рішень, систему мотивацій і стимулів.

На стадії росту організації на перший план у діяльності керівника виступають: вирішення соціальних проблем колективу, що дозволяє закріплювати й розвивати зацікавленість працівників; забезпечення балансу між поточною й інноваційною перспективною діяльністю, між підвищенням якості продукції, що випускається, і послуг і пошуком нових сфер додатка капіталу; оптимізація співвідношення між централізацією й децентралізацією в управлінні компанією, впровадження прогресивних структур управління, інформаційних технологій і т.п.

На стадії зрілості керівник організації повинен: систематично й у першочерговому порядку стежити за поведінкою конкурентів і в необхідних випадках вносити зміни в перспективні плани організації; проаналізувати необхідність і можливості технічного переозброєння виробництва, підвищення рівня технологічної й конструкторської підготовки виробництва; разом зі споживачами визначати виробничу й науково-технічну політику організації; створити необхідні умови для підтримки й зміцнення інтелектуального потенціалу організації, ефективної роботи цільових команд, використання матричних структур і т.п.

На стадії занепаду організації відбувається певна централізація управління компанією й у цих умовах керівник: розглядає можливості економії всіх видів ресурсів і зосередження діяльності компанії на напрямку, який обіцяє найбільшу віддачу в найкоротший термін; вивчає можливості злиття з іншими компаніями, звуження номенклатури виробленої продукції, якщо це дозволить зберегти й ефективно використовувати наявний потенціал при мінімальних втратах; приступає до здійснення змін в організації й методах управління підприємством, у встановленні зв'язків з новими ринками й постачальниками.

Тема 2. Основні організаційні теоріїта моделі