 |
|
Методи складання прогнозних фінансових документів.
Розробка прогнозних фінансових звітів являє собою складний процес фінансового прогнозування, яке повинно здійснюватись у чіткій послідовності.
В сукупності прогнозних форм фінансової звітності найбільш важливими для проведення стратегічного аналізу та управління є баланс та звіт про фінансові результати, тому що на основі відображеної у цих формах інформації можна здійснити попередню оцінку фінансових результатів та показників рентабельності діяльності підприємства, визначити потреби у зовнішньому фінансуванні та у власних оборотних коштах.
Для складання прогнозних фінансових документів застосовуються: метод прогнозу обсягів реалізації, нормативний, коефіцієнтний або розрахунково-аналітичний методи, метод балансу доходів і витрат, метод балансу грошових витрат і надходжень, метод прогнозованого балансу активів і пасивів підприємства.
Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів, ґрунтуючись на яких організація може розробляти оперативні бюджети:
– прогноз звіту про фінансові результати (про прибутки та збитки);
– прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);
– прогноз балансу активів і пасивів підприємства.
Отже, проектована фінансова звітність є важливим джерелом інформації для проведення стратегічного аналізу показників господарської діяльності підприємства, а тому обґрунтований підхід до її розробки сприяє покращенню фінансового стану підприємства.
5. Нарахування складних відсотків відбувається за формулою:
С(1+r)n
С — вкладена (початкова) сума інвестицій;
r — ставка простого відсотка (річних);
n — число років інвестування.
6. Ціна (курс) цінних паперів, які емітуються корпорацією - поточна ціна на фінансовому ринку. Вона виражається:
а) у відсотковому співвідношенні;
Б) у абсолютних сумах.
Білет № 8
Ціна капіталу.
Під вартістю (або ціною) капіталу розуміють відношення витрат з обслуговування залученого капіталу до величини цього капіталу. Виражається вартість капіталу у процентах і показує, яку суму потрібно заплатити за користування одиницею фінансових ресурсів з певного джерела, як правило, протягом року.
Важливість цього показника в контексті завдань фінансового менеджменту полягає в тому, що він не лише показує проценти, які потрібно заплатити власникам фінансових ресурсів, а й, водночас, характеризують цільову норму рентабельності інвестованого капіталу, яку обов'язково має забезпечити підприємство, щоб не зменшити свою ринкову вартість.
При цьому потрібно розрізняти вартість капіталу підприємства і вартість підприємства в цілому. Якщо перший показник є відносним вираженням річних витрат на обслуговування заборгованості перед власниками й інвесторами, то загальна вартість підприємства як суб'єкта на ринку капіталу залежить від величини власного капіталу, дохідності, рівня ризику, темпів інфляції та ін.
У момент продажу підприємства як цілісного майнового комплексу враховується величина "гудвілу", тобто вартісна оцінка його цінності, що залежить від часових та кон'юнктурних параметрів, іміджу підприємства і може бути як негативною, так і позитивною.
Методика визначення вартості капіталу залежить від джерела його залучення. Основними джерелами формування капіталу є банківські кредити, випущені підприємством облігації, акції та нерозподілений прибуток. Розглянемо особливості визначення вартості кожного з перелічених елементів капіталу.
Вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту
Оскільки проценти за користування банківською позикою виключаються з бази оподаткування прибутку, реальна вартість одиниці такого капіталу буде меншою, ніж ставка банківського проценту на величину податкової економії.
Отже, вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту, потрібно розглядати з урахуванням податку на прибуток. Для цього можна скористатися формулою:
ВКк = СП (1-Коп), (7.4)
де ВКК — вартість капіталу, залученого за рахунок банківського кредиту;
СП — ставка банківського процента за кредит;
Коп — коефіцієнт оподаткування прибутку.