Главная | Обратная связь

Напрями і форми НДДС

 

Науково-дослідницька діяльність студентів ВНЗ здійснюється за трьома основними напрямами:

· науково-дослідницька робота, що є невід'ємним елементом навчального процесу і входить до календарно-тематичних та навчальних планів, навчальних програм як обов'язкова для всіх студентів;

· науково-дослідницька робота, що здійснюється поза навчальним процесом у межах СНТТ — у гуртках, проблемних групах (лабораторіях), перекладацьких та інформаційних студіях, фольклорних експедиціях та ін.;

· науково-організаційні заходи; конференції, конкурси та ін.

Науково-дослідницька робота студентів у межах навчального процесу є обов'язковою для кожного студента і охоплює майже всі форми навчальної роботи:

· написання рефератів наукової літератури з конкретної теми в процесі вивчення дисциплін соціально-гуманітарного циклу, фундаментальних і професійно-орієнтованих, спеціальних дисциплін, курсів спеціалізацій та за вибором;

· виконання лабораторних, практичних, семінарських та самостійних завдань, контрольних робіт, що містять елементи проблемного пошуку;

· виконання нетипових завдань дослідницького характеру в період виробничої практики, на замовлення підприємств, установ, організацій, закладів культури тощо:

· розробка методичних матеріалів з використанням дослідницьких методів (глосаріїв, кросвордів, програм і методик соціологічних досліджень тощо);

· підготовка і захист курсових та дипломних робіт, пов'язаних з проблематикою наукових досліджень спеціальних кафедр.

Методика постановки і проведення НДДС у навчальному процесі визначається специфікою ВНЗ, його науковою і матеріально-технічною базою, набутими традиціями.

Для проведення цієї роботи студенти отримують робоче місце в лабораторії кафедри, комп'ютерному класі, бібліотеці.

У деяких вищих навчальних закладах навчально-дослідницькій роботі передує спеціальний курс з основ організації та методики проведення наукових досліджень, з організації бібліографічної та патентно-ліцензійної діяльності.

Чітка організація НДДС у навчальному процесі сприяє поглибленому засвоєнню студентами спеціальних навчальних дисциплін. При цьому особлива увага приділяється залученню студентів до збору, аналізу та узагальнення кращого практичного досвіду, проведення соціологічних та експериментальних досліджень, підготовки доповідей і повідомлень.

Науково-дослідницька робота студентів поза навчальним процесом є одним із найважливіших засобів формування висококваліфікованих фахівців. Нею передбачається:

· участь студентів у роботі наукових гуртків, проблемних груп, творчих секцій, лабораторій та ін.;

· участь студентів у виконанні держбюджетних або госпрозрахункових наукових робіт, проведенні досліджень у межах творчої співпраці кафедр, факультетів, комп'ютерного центру із закладами культури, освіти тощо;

· робота в студентських інформаційно-аналітичних та культурологічних центрах, перекладацьких бюро;

· рекламна, лекторська діяльність та ін.;

· написання статей, тез доповідей, інших публікацій.

Найпоширенішою формою організації НДДС є наукові гуртки, секції, студії, бюро, центри. Кожний із них є невеликим (10—15 осіб) творчим студентським колективом, який працює над однією або кількома суміжними науковими темами, за планами, що складаються на семестр або навчальний рік. Науковим підрозділом керує викладач, помічником якого є студент.

НДДС диференціюється залежно від курсу навчання, спеціальності та спеціалізації. Якщо напрям дослідження має міжкафедральний характер, здійснюється спільне керівництво НДДС викладачами кількох кафедр.

Студенти, які досягли значних успіхів у науково-дослідницькій діяльності, можуть працювати за індивідуальним графіком виконання навчального плану в межах установленого терміну навчання. Студенти-науковці, Випускники ВНЗ за рішенням ДЕК та СНТТ інституту можуть бути рекомендовані до вступу в аспірантуру, на викладацьку роботу.

 

3. Наукові гуртки. Проблемні гуртки. Наукові лабораторії

 

Наукові гуртки. Дана форма НДДС найчастіше використовується при роботі із студентами молодших курсів. Керівниками виступають загальнонаукові і загальнотеоретичні ка­федри. Науковий гурток є найпершим кроком в НДДС, і цілі перед його учасниками ставляться нескладні. Найчастіше, це підготовка доповідей і рефератів, які потім заслуховують на засіданнях гуртка або на науковій конференції. Гурток може об'єднувати як членів гру­пи, курсу, факультету, а іноді - і всього вузу. Формами підведення підсумків роботи гуртка можуть стати конкурс доповідей, участь в наукових конференціях і наочних олімпіадах, проведення круглих столів, зустрічі з ученими, а так само публікація тез кращих робіт в наукових збірках вузу.

Проблемні гуртки. Проблемний гурток може об'єднувати со­бою студентів різних факультетів і курсів, а так само, якщо при Вузі є такі, коледжів і ліцеїв. Тут перш за все може бути поставлена про­блема, якою займається науковий керівник гуртка, або будь-яка інша за його вибором. Проблемний гурток може поєднувати в собі еле­менти наукового гуртка, лабораторії і т.д.

Проблемні студентські лабораторії (ПСЛ). ПСЛ відносяться до вищого ступеня складності НДДС. У них беруть участь студенти другого курсу і старші. Лабораторія не є школою наукової роботи, заняття в ній припускають певний запас знань і навиків. В рамках ПСЛ здійснюються різні види моделювання, вивчення і аналіз реаль­них документів, програм, ділових ігор, а так само практична допомо­га підприємствам. Робота в такій лабораторії припускає не стільки вивчення і аналіз літератури, скільки постановку експерименту, створення чогось новою. Відмінністю ПСЛ від гуртка є врахування вищого рівня здатності студента до колективної роботи. Важлива увага до інтересів кожного студента, до його схильностей і можливо­стей. Досвід колективної роботи приходить не відразу, і вирішення суперечок і конфліктів, що виникають в процесі роботи, так само ба­гато в чому залежить від викладача.

 

4. Участь студентів у науково-практичних конференціях

 

Підсумком виконаних наукових досліджень, роботи в лабораторії, практики за фахом є оприлюднення результатів на кон­ференціях, семінарах, у наукових публікаціях. На конференції молоді дослідники мають можливість виступити з своєю роботою перед ши­рокою аудиторією. Це примушує студентів ретельніше опрацьовува­ти майбутній виступ, відточує його ораторські здібності. Крім того, кожен може порівняти, як його робота виглядає на загальному рівні і зробити відповідні висновки. Науково-практичні конференції, вже ви­ходячи з самої назви, включають не тільки і не стільки теоретичні наукові доповіді, скільки обговорення шляхів рішення практичних завдань. Дуже часто вони проводяться поза вузом. Престижним для студента є участь в роботі міжнародних конференцій.

Досить поширеною формою оприлюднення результатів науко­вого дослідження є доповіді та повідомлення.

Доповідь - це документ, у якому викладаються у певні питання, даються висновки, пропозиції. Вона призначена для усного (публічного) прочитання та обговорення.

Розрізняють такі види доповідей:

1. Звітні (узагальнення стану справ, ходу роботи за певний час).

2. Поточні (інформація про хід роботи).

3. На теми наукових досліджень.

Наукова доповідь - це публічно виголошене повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання), одна із форм оприлюднення результатів наукової роботи, можливості зако­роткий проміжок часу «увійти» в наукове товариство за умови яскра­вого виступу.

Алгоритм тексту доповіді;

Вступ - Основна частина - Підсумкова частина

У вступі зазначається проблемна ситуація, яка зумовила потребу публічного виступу, потім обґрунтовується основна ідея автора, наводяться аргументи, факти, теоретичні викладки і на кінець висновки і рекомендації.

Порівняно з науковою публікацією публічна доповідь має свої особливості. Є два методи написання доповіді.

1. Дослідник готує спочатку тези свого виступу і на основі їх пише доповідь на семінар чи конференцію, редагує і готує до опублікування у науковому збірнику, як доповідь чи статтю.

2. Дослідник пише доповідь, а потім у скороченому вигляді знайомить з нею аудиторію.

При написанні доповіді слід зважати на те, що значна, суттєва частина її може бути надрукована в тезах, частина подана на слайдах, кодоплівках, плакатах, тому доповідач може давати окремі коментарі до ілюстрованого матеріалу. Це дозволяє зекономити час виступу на 20-40%. Доцільним є посилання на попередні виступи, полемічний характер доповідей, що викликає інтерес у слухачів.

При формуванні змісту доповіді слід врахувати, що за 10 хвилин людина може прочитати текст, надрукований на чотирьох сторінках машинописного тексту (через два інтервали). Обсяг доповіді становить 8-12 сторінок (до 30 хвилини).

Повідомлення, виступ можуть бути обсягом 4-6 сторінок.

При підготовці наукової публікації, доповіді, виступу потрібно уникати:

- неточності і розпливчастості формулювання назви;

- невизначеності особистого внеску в дослідження;

- поверхового викладу змісту та результатів дослідження;

- дублювання змісту публікацій;

При цьому тексти монографій, рефератів, виступів повинні відповідати темі і змісту науково-дослідної роботи. Результати наукового дослідження можуть завершуватись написанням книг, зокрема підручників і навчальних посібників.

Завдання для самостійного опрацювання

1. Продумайте організацію наукового гуртка (список студентів 7-9 осіб, наукову проблему - тему, яка є цікавою для вас, кому з викладачів Ви б запропонували керувати таким гуртком, за можливості - скласти план роботи даного гуртка).

2. Підготувати виступ (повідомлення) Тема - за вибором студента з дисциплін професійного спрямування.