Здавалка
Главная | Обратная связь

Організація як універсальна категорія: основні підходи



Організації оточують сучасну людину впродовж усього її життя. В організаціях — дитячих садах, школах, інститутах, установах, клубах, партіях — люди проводять величезну час­тину свого часу. Організації (підприємства) створюють продук­цію і послуги, споживаючи які людське суспільство живе і роз­вивається; організації (державні установи) визначають поря­док життя в суспільстві та контролюють його дотримання; ор­ганізації (громадські) є засобом вираження наших поглядів та інтересів. У кінці XX ст. організація стала фактично універ­сальною формою суспільного життя. Якщо революції XIX ст. (духовні і політичні) перетворили людину з істоти патріархаль­ної в суспільну, то революції наступного століття зробили її людиною організації.

Поняття «організація» належить до провідних категорій організаційної науки.

Організація (від лат. ог§апіге — повідомляю, стрункий ви­гляд, влаштовую) може бути визначена як різновид соціальних систем, об’єднання людей, що спільно реалізовують певну за­гальну мету та діють на основі певних принципів і правил.

Організація — елемент суспільної системи, найпоширені­ша форма людської спільності, первинний осередок соціуму.

Організація — об’єкт та суб’єкт суспільства. Термін «ор­ганізація» використовується в декількох значеннях: по-перше, діяльність, результат діяльності, сфера діяльності; по-друге, деяке соціально-економічне утворення, орієнтоване на досяг­нення певної господарської, комерційної або некомерційної цілі.

Автори популярного американського підручника «Основи менеджменту» М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі зазначать: «Організація — це група людей, діяльність яких свідомо коор­динується для досягнення загальної мети або цілей». Однією з ознак організації вони називають наявність принаймні двох осіб, які об’єднані загальною метою, і вважають себе частиною однієї групи. Таким чином, організація пов’язана з групою осіб, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети.

Різноманіття трактувань терміна «організація» зумовлює необхідність їх осмислення, аналізу та узагальнення. Визначаючи семантичне значення слова «організація», основоположник організаційної науки А. Богданов у своїй фундаментальній праці «Тектологія. Загальна організаційна наука» писав: «Всяка людська діяльність об’єктивно є органі­зуючою або дезорганізуючою»1. У буденній мові поняття «ор­ганізувати», «організація», «організаційна діяльність» мають вужчий, більш спеціальний зміст. Найчастіше термін «органі­зувати» означає згрупувати людей з певною метою, скоордину­вати та регулювати їх дії в контексті доцільної єдності. Однак при глибшому аналізі, як відзначає А. Богданов, це поняття стає набагато ширшим і належить «не тільки до людських ак­тивностей», до робочої сили, до засобів виробництва, але і до живої та неживої природи у всіх її проявах. «Природа — великий перший організатор, і сама людина — лише один з її ор­ганізованих витворів»1.

Виходячи зі сказаного вище, поняття «організація» в шир­шому сенсі можна визначити: по-перше, як «внутрішню впо­рядкованість, узгодженість, взаємодію більш-менш диферен­ційованих та автономних частин цілого, обумовлену її будо­вою»; по-друге, як «сукупність процесів або дій, що приводять до утворення і вдосконалення взаємозв’язку між частинами цілого»; по-третє, як «об’єднання людей, що спільно реалізову­ють деяку програму або мету та діють на основі певних проце­дур і правил».Якщо перші два визначення взаємодоповнюють один одно­го і характеризують організацію як універсальне явище, відоб­ражаючи деякий стан та процес, то останнє має вужчий, со­ціальний додаток стосовно людських організацій. Таким чи­ном, у найзагальнішому випадку під організацією слід розумі­ти впорядкований стан елементів цілого та процес їх упорядку­вання в доцільну єдність.Як видно з наведеної схеми (рис. 2.1), організація може розглядатися в статиці та динаміці. У статиці — це деяке ціліс­не утворення (соціальне, технічне, фізичне, біологічне), що має цілком певну місію. У динаміці вона виступає у вигляді різноманітних процесів з впорядкування елементів, формуван­ня та підтримки цілісності природних об’єктів, що створюють­ся або вже функціонують. Ці процеси можуть складатися з цілеспрямованих дій людей або з природних фізичних про­цесів, тобто мати самоорганізуючий початок.

Таким чином, є два підходи до визначення організації:

1)організація як система — це внутрішня впорядкованість, узгодженість та взаємодія частин цілого, що обумовлена його побудовою та цілями;

2)організація як процес — це сукупність цілеспрямованих дій, що зумовлюють утворення необхідних зв’язків. Встанов­лення кількісних і якісних просторово-часових зв’язків є сут­ністю організації як процесу.

Саме організаційна творчість природи і свідома організа­ційна діяльність людини, що всебічно досліджуються крізь призму організаційного досвіду, і становлять основу теорії організації, визначають її місце та роль у системі людських знань.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.