Главная | Обратная связь

Формальна та неформальна організаційна структура

Організаційна схема відображає заплановані, формальні зв’язки, необхідні для роботи організації, тобто її формальну структуру. Термін «формальний» означає, що організаційна структура спеціально розробляється менеджерами для досяг­нення стратегічної мети. Можна сказати, що формальна структура — це офіційний план виконання завдань, що приводять до досягнення мети ор­ганізації. Формальна структура включає стійку систему фор­мальних прав і обов’язків, посадові інструкції, положення про організацію, процедури виконання робіт. Іншими словами, формальна структура організації характеризує ті стандарти поведінки в організації, які поволі змінюються і є порівняно стійкими. Саме наявність формальної структури в організації робить поведінку людини в ній певною мірою відмінною від її поведінки в інших умовах.

Проте виконання робіт часто вимагає незапланованих, нестандартних дій і рішень та покладається на неформальні зв’язки членів організації. Ці незаплановані зв’язки і види діяльності, що прискорюють роботу організації, визначаються неформальною структурою організації.

Неформальна структура — це організаційні характерис­тики та відносини, що не є складовою формальної структури організації, але впливають на її успіхи в досягненні мети. Не­формальна структура організації може виникати спонтанно або бути результатом певної політики її членів. Для нефор­мальної структури не характерна ієрархія влади, оскільки зв’язки в ній — громадські. Така структура не спирається на формальні правила, вона управляється вільно за допомогою суспільних норм. Комунікаційна схема, характерна для не­формальної організації, отримала назву «виноградний кетяг» (рис. 7.2). Така аналогія використовується тому, що канали неформальних зв’язків прокладають свій шлях вгору, вниз та через формальну структуру організації.

Неформальні групи, об’єднуючи людей різних підрозділів, часто з’являються усередині формальних організацій. Це при­родний процес, що виникає тоді, коли штатний розвиток ко­мунікацій відстає від розвитку технологій, професіоналізму персоналу в організації. Відносини між членами такої групи формуються на основі особистих симпатій. Члени групи по­в’язані спільністю поглядів, схильностей та інтересів.

Неформальні групи є в кожній організації. Вони незмінно «виростають» з дружніх відносин та відносин, що не визнача­ються організаційною схемою. Для організації важливо, щоб неформальні групи не домінували. Неформальні організації

Структура організації як чинник забезпечення її ефективності

одночасно можуть бути схожими і несхожими на формальні організації, тому можна виділити ознаки, властиві неформаль­ним організаціям.

Соціальний контроль. Неформальні організації здійснюють соціальний контроль за своїми членами. Йдеться про встанов­лення та зміцнення норм — групових еталонів прийнятної та неприйнятної поведінки. Природно, тих, хто порушує ці нор­ми, чекає відчуження. Менеджерові слід знати, що соціальний контроль, здійснюваний неформальною організацією, може зробити позитивний вплив на досягнення мети формальної ор­ганізації.

Опір змінам. У неформальних організаціях завжди спосте­рігається тенденція до опору змінам. Частково це пояснюється тим, що зміни можуть нести загрозу подальшій діяльності не­формальної організації.

Неформальні лідери. Неформальні організації також мають своїх лідерів, їх відмінність від формальних полягає в тому, що лідер формальної організації має підтримку у вигляді деле­гованих йому офіційних повноважень та діє у відведеній йому конкретній функціональній сфері. Опора неформального ліде­ра — визнання його групою. Сфера впливу неформального лі­дера може виходити за адміністративні межі формальної ор­ганізації. Неформальний лідер виконує дві першорядні функ­ції: допомагає групі в досягненні її мети, підтримує та зміцнює її діяльність.

Вплив неформальних відносин можна контролювати, але для цього, менеджер повинен мати чітке уявлення про те, як і чому функціонує неформальна організація. Коли у менеджера виникає базова мотивація функціонування неформальної гру­пи, тоді він може розробити відповідну стратегію поведінки. Наявність неформальних груп в організації — цілком нормаль­не явище. Такі групи найчастіше зміцнюють трудовий колек­тив, і тому формальний керівник організації повинен їх під­тримувати.